Спадкування власності за законом в Україні

Спадкування – це перехід майна померлого грома-дянина до його спадкоємців. Майно, яке після смерті спадкодавця переходить до спадкоємців, називається спадщиною. Перехід спадщини є загальним або універ-сальним правонаступництвом. Спадкоємництво здійс-нюється за законом і заповітом. Спадкоємство за зако-ном має місце, коли і оскільки воно не змінено запо-вітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за запо-вітом або жоден із спадкоємців не прийняв спадщини чи всі спадкоємці позбавленні заповідачем спадщини, то майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Згідно ст. 549 ЦК визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлено шестимісячний строк. Не мають права бути спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спад-кодавця чи кого-небудь із спадкоємців або зробили за-мах на їх життя. Не мають права стати спадкоємцями за законом батьки після дітей, у відношення яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини, а також батьки і повнолітні діти, які злісно ухилялися від покладених на них в силу закону обов'язків по утриманню спадкодавця, якщо ці обставини підтвердженні в судовому порядку. При спадкуванні за законом, спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти(у тому числі усиновлені), дружина і батьки(усиновителі) померлого. Також дити-на померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з батьків, хто був би спадкоємцем. Брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька так і з боку матері -–друга черга. До числа спадкоємців за зако-ном належать непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року.

22. Судова система України.

Судова система України – це сукупність усіх судів, що діють на території, мають загальні завдання, організовані і функціонують на єдиних демократичних принципах, пов’язаних між собою відносинами із здійснення правосуддя. Відповідно до ст. 124 Конституції правосуддя здійснюється виключно судами. Делегування ф-ій судів, також привласнення цих ф-ій іншими органами або посадовими особами не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникли у державі. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом і судами загальної юрисдикції. Організація, порядок діяльності і компетенція судів загальної юрисдикції визначається Конституцією і ЗУ. Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судом цієї системи є Верховний Суд України, який здійснює нагляд за судовою діяльністю судів республіки в порядку, визначеному законодавством України. Верховний Суд АРК, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, які є другою ланкою судової системи, розглядають у межах своєї компетенції справи як суд першої інстанції, в касаційному порядку, в порядку нагляду і за обставинами, що знову відкрилися; здійснюють нагляд і за обставинами, що знову відкрилися; здійснюють нагляд за судовою діяльністю районних (міських), міжрайонних (окружних) судів, також вивчають і узагальнюють судову практику, аналізують судову статистику, здійснюють інші повноваження, надані їм законодавством. Прирівняні до них міжобласні суди є лише судами першої інстанції і в межах своїх повноважень розглядають на режимних об’єктах, розташованих на території України, всі кримінальні і цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Районні (міські), міжрайонні (окружні) суди є першою ланкою судової системи України. Районні (міські) суди утворюються в кожному районі або місті без районного розподілу. Вони є основною ланкою судової системи, оскільки розглядають переважну кількість кримінальних і цивільних справ, становлять кількісну більшість у системі, максимально наближені до населення. Міжрайонні (окружні) суди створюються для забезпечення колегіального розгляду судових справ районними судами, до яких обрано недостатню кількість суддів. У системі судів загальної юрисдикції входять також спеціалізовані суди – військові й арбітражні. Військові суди здійснюють правосуддя в Збройних Силах України й інших військових формуваннях, передбачених законодавством. Арбітражні суди, що діють на території України в теперішній час, прийшли на зміну органам державного і відомчого арбітражів. Арбітражний суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними й іншими організаціями. До системи арбітражних судів України належать: Вищий арбітражний суд України, Арбітражний суд АРК, обласні, Київський і Севастопольський міські арбітражні суди.