Стадію початкових явищ. 2.Стадіюзадишки. 3.Судомнустадію. 4. Паралітичну стадію.

В зоні зараження може формуватись один або декілька осередків хімічного ураження. Осередок хімічного ураження характеризуються стійкістю і швидкості дії СДОР на організм людини. Критерієм оцінки є 1 година (більше чи менше): стійкість і дія на людину більше 1 години – стійкі і сповільненої дії, менше 1 години – нестійкі і швидкої дії.

За цими критеріями виділяють 4 типи осередків ураження СДОР:

– стійкі, швидкої дії (ФОС, аналін);

– стійкі, сповільненої дії (сірчана кислота, етилсвинець);

– нестійкі, швидкої дії (хлор, аміак,синильна кислота, окис вуглецю);

Нестійкі, сповільненої дії (фосген, азотна кислота, гексахлоран).

Протягом години

Протягом килькох, десяти хвилин

Протягом години, та бильше

При отруєннях холіноміметичними і антіхолінестеразнимі речовинами, зокрема ФОС (фосфорорганічними речовинами); застосовується при гострих отруєннях ФОС, як правило, у поєднанні з реактіваторамі холіноестерази.

Амінітрит

В случае отравления ртутью

Стадію початкових явищ. 2.Стадіюзадишки. 3.Судомнустадію. 4. Паралітичну стадію.

29.Все ФОС вызывают почти одинаковую клинику поражения и различные клинические формы зависят от дозы и путей проникновения вещества в организм. В клинике ингаляционных поражений различают три степени тяжести: легкую, среднюю, тяжелую.Легкая степень поражения развивается при низких концентрациях ФОС и коротких экспозициях. Первым симптомом поражения обычно является чувство стеснения и сдавления в груди. Через 5-7 мин развивается миоз, который в первые 30-60 мин достигает своего максимума, причем зрачок сокращается до размера булавочной головки (1-2 мм в диаметре) и не расширяется в темноте, что приводит к потере сумеречного зрения. Выделяют следующие клинические формы поражения легкой степени тяжести:1. Миотическая - с преобладанием нарушения зрения.2. Диспноэтическая при которой кроме миоза характерны одышка, рино-рея, саливация.3. Невротическая - сопровождается головными болями, беспокойством, бессоницей, возбуждением или подавлением настроения, чувством тревоги, страха.4. Кардиальная - с явлениями коронароспазма и кардиалгии.5. Желудочно-кишечная - при которой появляются боли типа кишечных колик, диспептические явления, тошнота, рвота.Выздоровление наступает через 3-7 дней, хотя в последующие дни могут обнаруживаться незначительные остаточные явления (общая слабость, анемизация). Такие пораженные, как правило проходят амбулаторное лечение в команде выздоравливающих на передовых этапах медицинской эвакуации.Поражение средней степени тяжестипротекает при явлениях ярко выраженного бронхоспазма и повышенной возбудимости нервно-мышечной системы. Бронхиальная секреция усиливается и может быть значительной, в результате чего выдох становится свистящим и удлиненным. Усиливающиеся загрудинные боли сопровождаются ощущением удушья, вследствие недостатка воздуха и эмоциональной неустойчивости возникает чувство страха. Дыхание становится частым и поверхностным. Видимые слизистые приобретают цианотичный оттенок. Появляется мышечная слабость, затем начинаются подергивания отдельных групп мышц лица, глаз, языка, но и они еще не являются общими и не распространяются на все мышцы тела. Повышаются сухожильные рефлексы, отмечаются гиперсаливация, тошнота, иногда рвота и боли в животе. Миоз сопровождается головной болью. Пульс учащается или урежается, артериальное давление повышается. Основные симптомы интоксикации после контакта с ФОВ появляются в период от 15 мин до 6 ч и могут сохраняться на протяжении двух недель. Такие пораженные как правило госпитализируются. Опасность этой формы поражения заключается в том, что в первые часы это может быть замедленная форма тяжелого поражения и в случае недостаточно интенсивного лечения могут появиться судороги и наступить летальный исход.Поражение тяжелой степени - выделяют генерализованную или судорожно-паралитическую форму, которая подразделяется на стадии:1. Начальная стадия. Через несколько минут у пораженного отмечаются миоз, затрудненное дыхание, резко выраженный бронхоспазм, приступы удушья, слюнотечение. Появляется шумное дыхание, эмфизематозность легких, могут быть влажные хрипы. Отмечаются психомоторное возбуждение, головокружение, головная боль, страх, спутанность сознания, атаксия. Появляются фибрилляции отдельных мышц, дрожание конечностей (тремор). Возникают боли в животе сопровождающиеся тошнотой, рвотой, а иногда и поносом. Пульс чаще урежается, артериальное давление повышается. Отмечается выраженная гиперсаливация, слюнотечение. Затем происходит нарастание симптоматики, тремор приобретает общий характер, начинаются подергивания мимической мускулатуры, наступает потеря сознания и следующая судорожная стадия поражения.2. Судорожная стадия - пострадавший падает, появляются сильнейшие тонико-клонические судороги всего тела. Приступы судорог могут повторяться очень часто. Во время судорог зрачки сужены, не реагируют на свет, изо рта выделяется пенистая слюна и слизь. Дыхание судорожное, во время приступа судорог очень слабое, в перерывах между судорогами клокочущее дыхание. Кожа и слизистые цианотичны. артериальное давление понижается, тахикардия, тоны сердца приглушены. Судорожная стадия может длиться от нескольких минут до нескольких часов.3. В неблагоприятных случаях она переходит в паралитическую или коматозную стадию, при которой судороги ослабевают по частоте и силе, а затем прекращаются, и развивается глубокая кома. Дыхание становится редким, аритмичным. Все мышцы расслабляются, цианоз усиливается, пульс становится редким, нитевидным, артериальное давление резко падает. Наблюдается непроизвольные дефекации и мочеиспускание. Снижается температура тела. Затем наступает паралич дыхательного центра. После остановки дыхания сердце продолжает работать в течение нескольких минут. Стадия клинической смерти может длиться также несколько минут.В случае благоприятного течения и после оказания медицинской помощи судороги прекращаются, сознание восстанавливается, состояние пораженного улучшается. Однако в течение 2-3 суток она является нетранспортабельным из-за резких нарушений дыхательной и сердечно-сосудистой системы и резкой слабости. Полное выздоровление наступает через 4-6 недель.Наиболее опасной является молниеносная форма тяжелого поражения. Пораженный сразу же теряет сознание, судорожная стадия кратковременна или может отсутствовать, через 1-3 мин наступает паралитическая стадия и через 5-15 мин - смерть на поле боя или в очаге заражения.

30.За одиницю активності (активність нукліда в радіоактивному джерелі) прийнята одиниця в системі СІ — беккерель (Бк, Бq*1) — це така кількість радіоактивної речовини, в якій проходить 1 акт розпаду за 1 с, а несистемна одиниця — кюрі (Кі, Сі) — така кількість радіоактивної речовини в якій проходить 37 млрд актів розпаду за 1 с. Співвідношення між одиницями: Бк = 2,7 · 10-11 Кі; ІБк = = 1 розп/с; 1 Кі = 3,7 · 10 10 Бк = 3,7 · 10 10 розп/с.

За одиницю радіоактивності речовини — питому вагову активність — прийнята одиниця беккерель на кілограм (Бк/кг), а несистемна — кюрі на кілограм (Кі/кг).

Одиницею радіоактивності рідкого і газоподібного середовища — питомою об'ємною активністю є одиниця в системі СІ — беккерель на літр (Бк/л), а несистемна одиниця — кюрі на літр (Кі/л).

За одиницю радіоактивності площі — питому забрудненість площі в системі СІ прийнято беккерель на квадратний кілометр (Бк/км), несистемна одиниця — кюрі на квадратний кілометр (Кі/км2).

31. Поглинута доза — це кількість енергії різних видів іонізуючих випромінювань, поглинутих одиницею маси речовини.

Одиниця випромінювання поглинутої дози тканинами організму в системі СІ — джоуль на кілограм (Дж/кг, J/кg). Дж/кг — це кількість енергії будь-якого виду іонізуючої речовини в 1 кг. Крім цього, одиницею вимірювання поглинутої дози є грей (Гр, Gу). Ще застосовують несистемну одиницю — рад (rad) (це скорочення від англійського radiation absordent dose) — поглинута доза будь-якого випромінювання, за якої кількість енергії, поглинутої 1 г речовини, що опромінюється, відповідає 100 ерг, 1 рад = 0,01 Дж/кг = 100 ерг поглинутої речовини в тканинах. Співвідношення між одиницею поглинутої дози системи СІ і несистемною одиницею: 1 Дж/кг =100 рад, 1 Гр = 100 рад, 1 ГР = 1 Дж/кг, 1 рад = 0,01 Гр = 0,01 Дж/кг.

32. Еквівалентна доза характеризує те, що різні види іонізуючого випромінювання під час опромінювання організму однаковими дозами приводять до різного біологічного ефекту. Це пов'язано з неоднаковою питомою щільністю іонізації, викликаної різними видами випромінювань. Так, кількість іонів, які утворюються під дією випромінювання на одиниці шляху в тканинах, тобто щільність іонізації альфа-частинками, у сотні разів вища від гамма-променів. Тому введено поняття "відносна біологічна активність", яка показує співвідношення поглинутих доз різних видів випромінювання, що викликають однаковий біологічний ефект. Якщо умовно прийняти біологічну ефективність гамма- і бета-променів за одиницю, то для альфа-частинок вона буде дорівнювати десяти, а для повільних і швидких нейтронів відповідно п'яти і двадцяти. Еквівалентна доза опромінення використовується для оцінювання дії випромінювання на живі організми, насамперед людини і тварини.

Одиницею еквівалентної дози в системі СІ є зіверт (Зв, Sv). Один зіверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського, гамма- та бета-випромінювань).

33. Внасистемная единица а ктивности Кюри(КИ) 1 Ки = 3.700 *1010 Бк;

34. Позасистемна одиниця вимірювання поглинутої дози Рад (рад) 1 рад = 100 эрг/г = 1*10-2 Дж/кг =

=1 *10-2 Гр;

35. Позасисетмна одиниця еквівалентної дози Бэр (бэр) 1 бэр = 1 рад/к = 1*10-2 Дж/кг / к = 1* 10-2 Гр/к = 1*10-2 Зв;

36. Рентген визначає кількість енергії (дозу), яку одержує об'єкт, а не характеризує час, за який вона одержана. Для оцінювання дії іонізуючого випромінювання за одиницю часу застосовується поняття "потужність дози".

Потужність експозиційної дози (рівень радіації) — це інтенсивність випромінювання, що утворюється за одиницю часу і характеризує швидкість накопичення дози. Одиницею потужності експозиційної дози в системі СІ є ампер на кілограм (А/кг, А/кg), а несистемною одиницею для вимірювання випромінювань у повітрі є рентген за годину (Р/год, R/s), рентген за секунду (Р/с, R/h) або часткові одиниці: мілірентген за годину (мР/год), мікрорентген за годину (мкР/год).

37. Іонізація - ендотермічний процес утворення іонів з нейтральних атомів або молекул.

Позитивно заряджений іон утворюється, якщо електрон в атомі або молекулі отримує достатню енергію для подолання потенційного бар'єру, рівну іонізаційному потенціалу. Негативно заряджений іон, навпаки, утворюється при захопленні додаткового електрона атомом з вивільненням енергії.

38. Альфа-частицы обладают лучшей ионизирующей способностью по сравнению с бетта- и гамма- излучениями, а также в меньшей степени оказывают вредное биологическое воздействие на человека.

Воздействие различных радиоактивных излучений на живые ткани зависит от проникающей и ионизирующей способности излучения. Разные виды излучений при одинаковых значениях поглощенной дозы вызывают различный биологический эффект. Поэтому для оценки радиационной опасности введено понятие эквивалентной дозы ДЭК!, единицей которой является бэр (биологический эквивалент рада) *

39. Прилади індивідуального дозиметричного контролю (ІДК) призначені для визначення отриманої людиною дози опромінення за певний період часу у воєнний період і в екстремальних ситуаціях мирного часу. Зберігають і видають їх служби цивільного захисту за місцем роботи.

Всі прилади ІДК поділяються на два види: прямопоказуючі — показання знімаються безпосередньо; без шкали індикації ("сліпі") — показання знімаються на спеціальних пристроях і, як правило, в стаціонарних умовах.

Крім цього, індивідуальні дозиметри поділяються за: методом індикації, типом датчиків, конструктивними особливостями, призначенням, видами реєстрованих випромінювань, доз, діапазоном доз.

Комплект індивідуальних дозиметрів ДП-22В і ДП-24 (рис. 13) призначений для вимірювання доз гамма-випромінювань, отриманих людьми за час перебування на зараженій місцевості або при роботі з радіоактивними речовинами. Комплект ДП-24 складається із зарядного пристрою ЗД-5 дозиметрів ДКП-50-А.

Дозиметр кишеньковий прямопоказуючий ДКП-50-А забезпечує вимірювання індивідуальних доз у діапазоні від 2 до 50 Р при потужності дози від 0,5 до 200 Р/год.

Зарядка дозиметрів проводиться від зарядного пристрою комплекту ЗД-5 або іншого джерела постійної напруги, яке має плавне регулювання в межах від 180 до 250 В при температурі від -40° до +50 °С. Саморозрядка дозиметра за нормальних умов не перебільшує двох поділок за добу.

Дозиметр ДКП-50-А потребує бережного поводження: не можна допускати ударів, падіння. Для зручності користування дозиметр має форму авторучки і носять його в кишені одягу.

40. Все населення належить до категорії В.

41. Пороговые (детерминированные) эффекты возникают когда число клеток, погибших в результате облучения, потерявших способность воспроизводства или нормального функционирования, достигает критического значения, при котором заметно нарушаются функции пораженных органов.

Эти эффекты проявляются лишь при интенсивном однократном или многократном облучении, превышающим определенный порог. При этом возникают незлокачественные локальные повреждения кожи - лучевой ожог (злоупотребление загаром так же приводит к ожогу кожи), катаракта глаз, повреждение половых клеток (кратковременная или постоянная стерилизация) и др. Время появления максимального эффекта так же зависит от дозы: после более высоких доз он наступает раньше. Нестохастические эффекты проявляются лишь при высоком или аварийном облучении всего тела и отдельных органов, причем порог возникновения эффекта зависит и от того, какой орган подвергся облучению.

42. Стохастические (вероятностные) эффекты, такие как злокачественные новообразования, генетические нарушения, могут возникать при любых дозах облучения. С увеличением дозы повышается не тяжесть этих эффектов, а вероятность (риск) их появления. Для количественной оценки частоты возможных стохастических эффектов принята консервативная гипотеза о линейной беспороговой зависимости вероятности отдаленных последствий от дозы облучения с коэффициентом риска около 7 ·10-2 /Зв. Основными стохастическими эффектами являются канцерогенные и генетические. Поскольку эти эффекты имеют вероятностный характер и длительный латентный (скрытый) период, измеряемый годами и десятками лет после облучения, они трудно обнаруживаемы. К канцерогенным эффектам относятся поражения крови, кроветворных органов, новообразования и опухоли. Генетические эффекты - врожденные физические и психические уродства и ряд других тяжелых заболеваний - возникают в результате мутаций и других нарушений в половых клеточных структурах, ведающих наследственностью. Выход обоих эффектов мало зависит от мощности дозы, а определяется суммарной накопленной дозой, т.е. он будет выше даже в местностях с естественным повышенным радиационным фоном. Выявление и тем более предсказание появления эффекта у отдельного человека практически непредсказуемо. Выход их определяется коллективной дозой, если она составляет не менее 1000 чел. Зв; при значении в первые единицы чел. Зв эффект облучения (онкогенные и генетические заболевания) на фоне спонтанных или обусловленных общетоксическими факторами, выявить невозможно

43. В зависимости от характера и масштабов повреждений и разрушений аварии на радиационно-опасных объектах подразделяют на проектные, проектные с наибольшими последствиями (максимально проектные) и запроектные (гипотетические).

Под проектной аварией понимается авария, для которой определены в проекте исходные, аварийные события, характерные для того или иного радиационно-опасного узла, конечные состояния (контролируемые состояния элементов и систем после аварии), а также предусмотрены системы безопасности, обеспечивающие ограничение последствий аварий установленными пределами.

Максимально проектные аварии характеризуются наиболее тяжелыми исходными событиями, обусловливающими возникновение аварийного процесса на данном объекте. Эти события приводят к максимально возможным в рамках установленных проектных пределов радиационным последствиям.

Под запроектной (гипотетической) аварией понимается такая авария, которая вызывается не учитываемыми для проектных аварий исходными событиями и сопровождается дополнительными, по сравнению с проектными авариями, отказами систем безопасности

44. В радиационной аварии различают четыре фазы развития: начальную, раннюю, промежуточную и позднюю (восстановительную).

Начальная фаза аварии является периодом времени, предшествующим началу выброса (сброса) радиоактивности в окружающую среду, или периодом обнаружения возможности облучения населения за пределами санитарно-защитной зоны предприятия. В отдельных случаях подобная фаза может не существовать вследствие своей быстротечности.

Ранняя фаза аварии (фаза "острого" облучения) является периодом собственно выброса радиоактивных веществ в окружающую среду или периодом формирования радиационной обстановки непосредственно под влиянием выброса (сброса) в местах проживания или нахождения населения. Продолжительность этого периода может быть от нескольких минут до нескольких часов в случае разового выброса (сброса) и до нескольких суток в случае продолжительного выброса (сброса). Для удобства в прогнозах продолжительность ранней фазы аварии в случае разовых выбросов (сбросов) целесообразно принимать равной 1 суткам.

Промежуточная фаза аварии охватывает период, в течение которого нет дополнительного поступления радиоактивности из источника выброса в окружающую среду, в течение которого принимаются решения о введении или продолжении ранее принятых мер радиационной защиты на основе проведенных измерений уровней содержания радиоактивных веществ в окружающей среде и вытекающих из них оценок доз внешнего и внутреннего облучения населения. Промежуточная фаза начинается с нескольких первых часов с момента выброса (сброса) и длится до нескольких суток, недель и больше. Для разовых выбросов (сбросов) длительность промежуточной фазы прогнозируют равной 7 – 10 суткам.

Поздняя фаза (фаза восстановления) характеризуется периодом возврата к условиям нормальной жизнедеятельности населения и может длиться от нескольких недель до нескольких лет в зависимости от мощности и радионуклидного состава выброса, характеристик и размеров загрязненного района, эффективности мер радиационной защиты.

45. Радіаційно-ядерна аварія - це будь-яка незапланована подія на об'єкті з радіаційно-ядерною технологією, якщо при виникненні її відбувається втрата контролю над ланцюговою ядерною реакцією і виникає реальна чи потенційна загроза самочинної ланцюгової реакції.

46. Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від природних джерел радіації. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від них неможливо. Протягом всієї історії існування Землі різні види випромінювання падають на поверхню Землі з космосу і надходять від радіоактивних речовин, що знаходяться в земній корі. Людина піддається опроміненню двома способами. Радіоактивні речовини можуть знаходитися поза організмом і опромінюють його зовні; у цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення. Вони можуть виявитися в повітрі, яким дихає людина, у їжі або у воді і потрапити усередину організму. Такий спосіб опромінення називають внутрішнім. Опроміненню від природних джерел радіації піддається будь-який житель Землі, однак, одні з них одержують більші дози, ніж інші. Це залежить, зокрема, від того, де вони живуть. Рівень радіації в деяких місцях земної кулі, там, де залягають радіоактивні породи, виявляється значно вищим за середній, а в інших місцях - відповідно нижчим. Доза опромінення залежить також від способу життя людей. Застосування деяких будівельних матеріалів, використання газу для готування їжі, у відкритих вугільних жаровнях, герметизація приміщень і навіть польоти на літаках - усе це збільшує рівень опромінення за рахунок природних джерел радіації. Земні джерела радіації відповідальні за більшу частину опромінення, якому піддається людина за рахунок природної радіації. У середньому вони забезпечують більше 5/6 річної ефективної еквівалентної дози, одержуваної населенням, в основному внаслідок внутрішнього опромінення. Іншу частину вносять космічні промені, головним чином шляхом зовнішнього опромінення.

47. У середньому приблизно 2 / 3 ефективної еквівалентної дози опромінення, яку людина одержує від природних джерел радіації, надходить від радіоактивних речовин, що потрапили в організм з їжею, водою і повітрям. Зовсім невелика частина цієї дози припадає на радіоактивні ізотопи типу вуглецю-14 і тритію, що утворюються під впливом космічної радіації. Все інше надходить від джерел земного походження.

У середньому людина одержує близько 180 мікрозівертів на рік за рахунок калію-40, який засвоюється організмом у місці з нерадіоактивними ізотопами калію, необхідними для життєдіяльності організму. Проте значно більшу дозу внутрішнього опромінення людина одержує від нуклідів радіоактивного ряду урану-238 і в меншій мірі від радіонуклідів ряду торію-232. Деякі з них, наприклад нукліди свинцю-210 і полонію-210, надходять в організм з їжею. Вони концентруються в рибі і молюсках, тому люди, що споживають багато риби й інших дарунків моря, можуть одержати відносно високі дози опромінення.

Десятки тисяч людей на Крайній Півночі харчуються в основному м'ясом північного оленя (карібу), в якому обидва згаданих вище радіоактивних ізотопу присутні в досить високій концентрації. Особливо великий зміст полонію-210. Ці ізотопи потрапляють в організм оленів узимку, коли вони харчуються лишайниками, у яких накопичуються обидва ізотопи. Дози внутрішнього опромінення людини від полонію-210 в цих випадках можуть у 35 разів перевищувати середній рівень. А в іншій півкулі люди, що живуть в Західній Австралії в місцях з підвищеною концентрацією урану, отримують дози опромінення, в 75 разів перевершують середній рівень, оскільки їдять м'ясо і тельбухи овець і кенгуру. Перш ніж потрапити в організм людини, радіоактивні речовини, як і в розглянутих вище випадках, проходять по складних маршрутах у навколишньому середовищі, і це доводиться враховувати при оцінці доз опромінення, отриманих від якого-небудь джерела.

48. После аварии на ЧАЭС в атмосферу было выброшено почти 450 различных радионуклидов, многие из которых короткоживущие - ниобий-95, йод-131, стронций-89 и др.

Значительную часть составлял радиоактивный йод-131 с периодом полураспада 8,04 суток Этот радиоизотопов на 50-70% создал радиоактивность После этого с распадом основного количества короткоживущих радионуклидов ей остались долгоживущие - стронций-90, цезий-137, церий-144, рутений-106, а также трансурановые - плутоний-238, -239 и -240, нептуний, америций, уран, торий и радиоактивные газы ксенон-133 85 (табл 1717).

49. Перед аварією в реакторі четвертого блоку знаходилося 180–190 тонн ядерного палива (діоксиду урану). За оцінками, які в наш час[Коли?] вважаються найбільш достовірними, в навколишнє середовище було викинуто від 5 до 30% від цієї кількості. Деякі дослідники ставлять під сумнів ці дані, посилаючись на наявні фотографії і спостереження очевидців, які показують, що реактор практично порожній. Слід, проте, враховувати, що об'єм 180 тонн діоксиду урану складає лише незначну частину від об'єму реактора. Реактор в основному був заповнений графітом; вважається, що він згорів в перші дні після аварії. Крім того, частина вмісту реактора розплавилася і перемістилася через розломи внизу корпусу реактора за його межі.

50. У даний час на основі світового і вітчизняного досвіду розроблено систему захисту людини від шкідливої дії радіоактивного впливу . Ця система передбачає використання передусім природних факторів, котрі супроводжують повсякденне життя кожної людини і визначає 12 правил захисту медицини .

Ось деякі з них:

- генозахистне харчування (воно врятувало генофонд японців від наслідків Хіросіми і Нагасакі);

- очищення організму від радіонуклідів, хімічних і біологічних генотоксікандів;

- методи стимуляції захисних сил організму, біотехнологія генозахисної дії продуктів бджолярства;

- навчання методів корекції психіки (аутотренінг, медитація) Сучасна вітчизняна концепція радіозахисного харчування базується на трьох основних положеннях: максимально можливе зменшення надходження радіонуклідів з їжею; гальмування процесу всмоктування і нагромадження радіонуклідів в організмі; дотримання принципів раціонального харчування

Зменшити надходження радіонуклідів в організм з їжею можна, знижуючи їх вміст у продуктах за допомогою різних технологічних прийомів, а також складаючи раціон з продуктів, що вміщують мінімальну кількість радіонуклідів Для цього потрібно споживати більш чисті продукти, змінюючи дуже забруднені на менш забруднені або ж звільняючи продукти від радіонуклідів

Основні принципи забезпечення радіаційної безпеки від зовнішнього опромінення:

1) зменшення потужності джерел ("захист кількістю");

2) скорочення часу роботи з джерелом ("захист часом");

3) збільшення відстані від джерел до працюючих ("захист відстанню");

4) екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання ("захист екраном")

51. Якщо у постраждалого втрачена свідомість, відсутні дихання, пульс.

52. Щоб випростались повітроносні шляхи і язик не закривав входу в трахею

53. Натискати слід швидкими поштовхами те, щоб зміщувати грудину на 3 ... 4 сантиметрів, тривалість натискання не більше 0,5 секунди, інтервал між окремими натисненнями не більше 0,5 секунди.

54. Двома руками, використовуючи при цьому і масу тіла, енергій­но та швидко натискають на груди. Такі натискання здійснюють з частотою 50—70 разів на хвилину і після кожного натискання швидко опускають руки, щоб груди могли розправитися, а сер­це — наповнитися кров'ю.

55. Метод базується на зсуві грудей при натисканні на них на 3—5 сантиметрів у напрямку до хребта, що спричиняє легке стискування серця і «видавлювання» з нього крові в судини.

56. Якщо одній людині доводиться одно­часно проводити і штучне дихання і непрямий масаж серця, то після кожних 7—8 натискань на груди здійснюється вдмухування повітря в легені.