Фінансові категорії, їх зміст

Фінансові категорії є основними в системі пізнання фінансових відносин у їх нерозривному зв'язку з економічним розвитком суб'єктів господарювання і держави. Фінансові категорії відображають явища економічного життя і закономірності фінансових процесів, тому їх потрібно використовувати з метою збільшення економічної ефективності господарювання. Фінансові категорії пов'язані з функціями фінансів.

Отже, фінансові категорії слід розглядати як інструменти, за допомогою яких створюються, розподіляються і використовуються фонди фінансових ресурсів для задоволення потреб розвитку суб'єктів господарювання та держави.

Фінансові ресурси утворюються в процесі матеріального виробництва, за рахунок створення нової вартості, внаслідок чого виникає валовий внутрішній продукт.

Важливою фінансовою категорією є фінанси підприємницьких структур, які відображають різноманітні фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються для виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг у різних галузях економіки. Процеси організації та функціонування фінансів підприємницьких структур ґрунтуються на відповідних принципах, до яких належать: комерційний розрахунок, господарська і фінансова незалежності, фінансова відповідальність, матеріальна зацікавленість тощо.

Важливою фінансовою категорією, без якої неможливо підрахувати фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, є собівартість. Собівартість продукції — це грошове вираження безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних із виробництвом та реалізацією продукції. До собівартості належать матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування в централізовані цільові фонди, амортизація основних засобів і нематеріальних активів тощо.

На основі собівартості продукції визначається ціна продукції (робіт, послуг) й обсяг чистого доходу у вигляді прибутку.

Обов'язкова умова для отримання прибутку — переважання виручки від реалізації продукції (виконання робіт, наданих послуг) над витратами.

Отже, прибуток — одна з основних фінансових категорій, що виражає грошову вартість реалізованого чистого доходу, є основною формою грошових заощаджень суб'єктів господарювання. Прибуток характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства, це показник, що найповніше відображає ефективність виробництва, обсяг та якість реалізованої продукції, рівень її собівартості. Прибуток — джерело фінансування різних за економічним змістом потреб: сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. За рахунок прибутку здійснюється формування в значному обсязі бюджетних коштів держави, фінансування подальшого розвитку підприємств, матеріальне заохочення і соціальні виплати працівникам та ін.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю, поточними витратами, обсягом реалізації продукції тощо характеризує поняття рентабельності. На відміну від прибутку підприємства, що має позитивний результат підприємницької діяльності, рентабельність визначає ефективність цієї діяльності.

У ринковій економіці є система показників рентабельності: рентабельність продукції, рентабельність продажу, рентабельність активів, рентабельність інвестицій, рентабельність власного капіталу та ін. Показники рентабельності використовуються в процесі аналізу фінансово-господарської діяльності, ухвалення управлінських рішень, рішень потенційних інвесторів про участь у фінансуванні інвестиційних проектів. Вони є одним з індикаторів прибутковості й конкурентоспроможності підприємства.

Центральною ланкою фінансової системи, через яку здійснюється вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток країни, є фінансова категорія державних фінансів.

Державні фінанси — сукупність економічних відносин стосовно розподілу та перерозподілу ВВП і НД, що виникають під час формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Наявність державних фінансів об'єктивно зумовлена потребою розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту між верствами населення, підприємницькими структурами й окремими територіями. Частина його в грошовій формі потрапляє в державний бюджет — централізований фонд фінансових ресурсів держави, що використовується з метою виконання покладених на неї функцій; він перебуває в розпорядженні центральних органів влади і застосовується для фінансування загальнодержавних заходів.

Фінансові відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності, називаються кредитом. Призначення кредиту як фінансової категорії полягає в задоволенні тимчасових потреб у додаткових коштах одних економічних суб'єктів та сприяння вигідному розміщенню вільних коштів — для інших.

Сукупність економічних відносин між державою в особі її органів влади й управління, які можуть бути як позичальником, кредитором або гарантом, з одного боку, і фізичними та юридичними особами — з іншого, стосовно формування загальнодержавного фонду грошових ресурсів становлять державний кредит.

Як фінансова категорія державний кредит — форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту; його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій. Державний кредит має термін повернення і ціну в вигляді відсотка. Джерело його повернення — доходи бюджету.

У випадку міждержавного кредиту, якщо одні держави виступають кредиторами, а інші — позичальниками, то величину одержаних зовнішніх позик і нарахованих відсотків включають до державного боргу.

Державний кредит зумовлює появу державного боргу. Державний борг як фінансова категорія — це сума непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи гарантії, видані за кредитами іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам. Величина боргу визначає стан економіки та фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур.

У сучасній фінансовій науці, крім державних фінансів, фінансів на рівні підприємств, виділяють фінансову категорію — фінанси домашнього господарства.

Фінанси домашнього господарства (домогосподарства), як і фінанси суспільства загалом, є економічними грошовими відносинами стосовно формування і використання фондів грошових коштів з метою забезпечення матеріальних і соціальних умов життя членів домогосподарства та їх відтворення.

Під сутністю поняття домашнього господарства розуміють господарство, яке веде одна або декілька осіб, котрі проживають разом і мають загальний бюджет. Домогосподарство об'єднує всіх найнятих робітників, власників великих і дрібних капіталів, землі, цінних паперів, які зайняті і не зайняті в суспільному виробництві.

Самостійною ланкою фінансової системи є державні цільові фонди. Державні цільові фонди як фінансова категорія — фонди фінансових ресурсів, створені державою з метою задоволення соціальних та економічних потреб населення, витрат на розширене виробництво, розвитку науково-технічного потенціалу держави тощо. Щоб надавати певні соціальні гарантії населенню в разі досягнення непрацездатного віку, у випадку хвороби, інвалідності, втрати годувальника, роботи та ін. в Україні створено такі цільові фонди: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України з тимчасової втрати непрацездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Складовою категорії фінансів є страхування — сукупність економічних відносин, що виникають стосовно формування страхового фонду і його використання для відшкодування можливого збитку, завданого фізичним та юридичним особам у результаті непередбачених несприятливих подій.

Отже, фінансові категорії відображають різноманітні функції фінансів та фінансової системи.