Основи організації фінансів суб'єктів підприємництва – фінансових установ

Особливості організації фінансів банківських установ. Основні функції банківських установ: надання кредитів та забезпечення потреб у ліквідності інших суб'єктів ринку; обслуговування комерційних угод та управління системою платежів; трансформація ризиків, строків та капіталів.

Управління фінансами банківських установ полягає у досягненні максимальної ринкової вартості власного капіталу та ринкової вартості акцій банку. Складові власного капіталу комерційного банку такі:

— основний капітал банку, який поєднує сплачений і зареєстрований акціонерний (пайовий) капітал та розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку,

— додатковий капітал, до якого належать: нерозкриті резерви; резерви переоцінки основних засобів; гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти тощо;

— субординований капітал (борг). До нього належать звичайні незабезпе-чені боргові капітальні інструменти,

Доходами банку є загальна сума коштів, отриманих від активних операцій:

відсотки, доходи і комісія від наданих послуг, доходи від операцій з цінними паперами, валютою, банківськими металами та інші доходи. Валовий дохід банку включає відсоткові і невідсоткові доходи.

Основним джерелом доходів банку є відсоткові доходи (операційні доходи), що дають продуктивні активи. Найбільша частка доходів банків надходить у вигляді відсотків від надання кредитів на різний строк у національній та іноземній валюті резидентам та нерезидентам для виробничих, торговельних, споживчих й інших цілей.

Розмір відсоткових ставок та порядок їх сплати встановлює банк. Вони зазначаются у кредитній угоді й залежать від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, що склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки та інших факторів

Значну частку доходів банк формує з надходжень від: дисконтних і заставних операцій з векселями; неоподатковуваних та оподатковуваних інвестиційних цінних паперів; процентних доходів за репоугодами з цінними паперами (надання кредитів у вигляді продажу цінних паперів із подальшим викупом через визначений термін за наперед обумовленою ціною. Ціну викупу встановлюють меншою за їх ринкову вартість на певну величину, що характеризує відсоток за надану позичку); строкових депозитів, розміщених в інших банках, тощо.

До невідсоткових доходів банку належать:

— комісійні винагороди за розрахунково-касове обслуговування (оплата переказних операцій);

— ведення депозитних рахунків;

— касове обслуговування приймання платежів населення на користь інших організацій та підприємств);

— інкасація грошової виручки;

— інкасові операції (отримання грошей за дорученням своїх клієнтів);

— доходи з акредитивних операцій;

— оплата за відкриття чекової книжки тощо;

— доходи від інвестиційної діяльності (дивіденди за цінними паперами; доходи, отримані від участі у спільній господарській діяльності; доходи від підприємств банку, які працюють на комерційних засадах);

— доходи від валютних операцій, факторингу, лізингу;

— доходи від трастових (довірчих) операцій (послуг) фізичним особам: (розпорядження спадщиною, власністю, опікунство, збереження майна, надання посередницьких послуг); організаціям (розпорядження активами, агентські та представницькі послуги, послуги з фінансування капітальних вкладень, у зовнішньоекономічній діяльності, ліквідації підприємства тощо).

Затратами банків є витрати грошових коштів на виконання операцій та витрати на забезпечення їх функціонування. Ці затрати можна поділити на дві групи:

а) відсоткові витрати: нараховані й сплачені відсотки у гривнях і валюті;

б) невідсоткові витрати: операційні (поштові витрати та витрати на електронний зв'язок, сплачені комісійні за послуги і кореспондентські відносини, витрати на валютні операції та ін.);

Прибуток банку — це фінансовий результат його діяльності у вигляді перевищення доходів над витратами.

Прибуток банку після сплати податку на прибуток розподіляють за напрямами:

1) капіталізований прибуток — прибуток, який спрямовують у капітал банку та на інші потреби: статутний капітал, резервний капітал, прибуток спеціального призначення (потреби кредитної установи);

2) прибуток, призначений для виплати дивідендів.

Банки є платниками податків до бюджету. Зокрема, вони сплачують податок на додану вартість (за винятком операцій, пов'язаних з основною діяльністю банків, тобто які є фінансовими або прирівняними до них: надання кредитів клієнтам, розрахунково-касового обслуговування страхових компаній як фінансових установ).

Як і інші суб'єкти господарювання, банки сплачують податок на рухоме майно (податок з власників транспортних засобів), плату за землю та податок з прибутку. Ці податки сплачують банки в загальному порядку і в розмірах, визначених законодавством. Кредитні установи є платниками комунального податку.

Прибутки банківських установ оподатковують у порядку, передбаченому законодавством, тобто за базовою ставкою (25 % ) оподатковують перевищення суми скоригованих валових доходів на суму валових витрат і нарахованих амортизаційних відрахувань.