Валютні ринки і валютне регулювання

Валютний ринок — система міжнародних валютних відносин щодо організації та купівлі-продажу національних й іноземних валют з метою забезпечення міжнародних платежів.

Серед суб'єктів валютного ринку домінуюча роль належить транснаціональним банкам, які здійснюють готівкові та безготівкові міжбанківські операції. Внаслідок цього такі банки мають вирішальний вплив на валютні курси, масштаби валютного обігу.

Щодо механізму торгівлі валютою, то кожний великий банк розсилає свою котировку валют іншим банкам, тобто зазначає, за яким курсом він може вести торгівлю з іншими банками. Якщо курс влаштовує банк, то маклер зв'язується з маклером іншого банку по телефону або телефаксу та укладає з ним угоду.

Об'єктами валютного ринку є не лише національні грошові одиниці, а й цінні папери, платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви та ін.) в іноземній валюті.

До наймогутніших валютних ринків світу належать валютні центри Нью-Йорка, Лондона, Парижа, Цюріха, Франкфурта-на-Майні, Сан-Франциско, Токіо, Мілана, Сінгапура, Гонконга та ін

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн.

Необхідність визначення валютного курсу зумовлена потребами в обміні іноземних валют на національну при експорті та імпорті товарів і послуг, надходженні капіталів та їх переведенні за кордон, наданні міжнародних кредитів, переказі грошових доходів та ін.

На валютний курс впливає чимало факторів: стан платіжного балансу; рівень інфляції; співвідношення між попитом і пропозицією кожної валюти; міграція капіталів між країнами; політична стабільність; економічна кон'юнктура; стійкість валюти і довір'я до неї та ін. На незначному проміжку часу на курс впливають і психологічні фактори.

Одним із методів активного впливу на валютні курси є регулювання платіжного балансу.

Платіжний баланс — співвідношення сум фактичних платежів, які здійснюються країною за певний період (як правило, за рік), і суми платежів, отриманих країною з-за кордону.

Валютне регулювання. Основні засоби валютного регулювання:

безпосередні операції купівлі-продажу іноземної валюти центральним банком (валютна інтервенція);

застосування прямих валютних обмежень у сфері торгівлі (наприклад, введення імпортних депозитів);

нормування вивозу валюти для туристів, які виїжджають за кордон;

введення обмежень на відплив капіталу і навіть регламентування імпорту капіталу;

політика відсоткових ставок, які впливають на рух валютних цінностей, що не пов'язані з міжнародною торгівлею товарами і послугами.

Механізм валютного регулювання.

функціонування та розвиток валютних ринків світу в значній мірі залежить від стабілізації валютного механізму, що діє у світовій валютній системі, від національних і міждержавних заходів, що здійснюються у валютній сфері. Сукупність таких заходів складає поняття –валютна політика.

У 1992 році до МВФ увійшла Україна. Основна мета роботи МВФ: “МВФ повинен слідкувати за розвитком міжнародної валютної системи і забезпечувати її ефективне функціонування.”

Інструменти валютного регулювання.

У практиці валютного регулювання застосовують такі інструменти:

1. Девальвація валюти—це цілеспрямовані дії відповідних інституційних структур, які мають на меті знизити курс національної валюти по відношенню до іноземних валют. Девальвація використовується з метою заохочення експорту та скорочення імпорту для покращення платіжного балансу шляхом приведення офіційного курсу у відповідність з ринковим курсом провідних валют.

2.ревальвація валюти—це підвищення офіційного курсу національної валюти по відношенню до інших валют. Тут переслідується мета втримати на внутрішньому ринку споживчий попит і стимулювати товарний імпорт і приплив інвестицій.

3. Валютна інтервенція—це втручання держави через центральний банк в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти шляхом продажу чи купівлі іноземної валюти. Валютна інтервенція являє собою досить велику за масштабами операцію, яка проводиться у визначений і досить короткий проміжок часу.

4.корекція облікових ставок національного банку—підвищення облікових ставок нб веде до зростання (завдяки підвищенню попиту) курсів валюти, а скорочення до зниження цього курсу. Механізм впливу облікової процентної ставки нб на курс валюти здійснюється через операції нб з комерційними банками та іншими кредитними установами з обліку короткострокових державних зобов”язань(казначейських векселів) і переобліку комерційних векселів.

5.валютні обмеження—це система нормативних правил, встановлених законодавчим або адміністративним чином і паправлених на обмеження валютних операцій.