Пояснювальна записка. на тему: Аналіз результатів виробничо-господарської діяльності підприємства на прикладі ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17»

до дипломної роботи

спеціаліста

на тему: Аналіз результатів виробничо-господарської діяльності підприємства на прикладі ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17»

Виконав: студент 5 курсу, групи 5-ЕК-87

напряму підготовки – 030504 «Економіка підприємства»

спеціальності 7.03050401 «Економіка підприємства»

Кулінич О.В.

Керівник: к.е.н., доцент Нікілєва Н.О.

______________________________________________

Рецензент:

______________________________________________

Дніпропетровськ - 2014 року
ЗАВДАННЯ

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка:

117 с., 6 рис., 20 табл., джерел 68.

Дипломна робота присвячена питанням дослідження можливих шляхів поліпшення виробничо-господарської діяльності підприємства на прикладі ТОВ Будівельна компанія ”ТРЕСТ №17”.

У першому розділі роботи розглянуто теоретичні основи проведення виробничо-господарського аналізу діяльності підприємства з метою вивчення його стану.

У другому розділі «Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства» проведено такий аналіз в умовах ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17». Результатом цього стало можливим виявлення резервів підвищення ефективності діяльності цього підприємства.

В третьому розділі роботи «Шляхи поліпшення діяльності ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17» запропоновано конкретні напрямки поліпшення виробничо-господарської діяльності даного підприємства.

Розділ «Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях» містить вимоги, норми, ДСТ, які пред’являються до підприємств хімічної промисловості, і зокрема до ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17», запропоновані заходи щодо охорони навколишнього середовища.

Практичне значення роботи - результати здійснених у дипломній роботі досліджень можуть бути використані керівниками підприємств

ключові слова: ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, АНАЛІЗ виробничо-господарської діяльності ПІДПРИЄМСТВА, ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ, ПРИБУТОК, СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ, , рентабельність, будівельне підприємство, виробництво тротуарної плитки

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП………………………………………………………………………… 6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ результатів ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ будівельних ПІДПРИЄМСТВ ………………………………………………..…………… 8

1.1 Предмет і завдання аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства ….…………..………………………….............................. 8

1.2 Зміст і напрями виробничо-господарського аналізу …………….. 10

1.3 Основні принципи і методи аналізу …………………………......... 11

1.4 Аналіз виробничої програми………………………………………. 13

1.5 Аналіз трудових показників……………………………………….. 18

1.6 Аналіз використання матеріальних ресурсів……………………. 24

1.7. Аналіз використання основних виробничих фондів…………….. 28

1.8 Аналіз прибутку, собівартості рентабельності і продукції………. 34

1.9 Висновки за розділом 1……………….............................................. 43

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ……………………………………………………………..… 44

2.1 Загальна характеристика підприємства ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17»…………………………………………….. 44

2.2 Оцінка динаміки і структури балансу ……………………………... 49

2.3 Аналіз собівартості продукції ……………………………………… 55

2.3.1 Аналіз загальної суми витрат на виробництво промислової продукції…………………………………………………………………….. 55

2.3.2. Аналіз собівартості за елементами витрат……………………… 59

2.3.3 Аналіз витрат на одиницю продукції …………………………… 62

2.4. Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів 56

2.5. Аналіз ефективності діяльності підприємства ТОВ Будівельна компанія ”ТРЕСТ №17”………………………………………………… 65

2.6 Висновки за розділом 2……………………………………………. 70

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17»……………………………………………… 72

3.1. Шляхи зменшення витрат виробництва………………….………... 72

3.2 Резерви зниження собівартості продукції …………………….. 81

3.3 Порівняльний аналіз планових показників ефективності………… 92

3.4 Висновки за розділом 3……………………………………………. 95

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ……………………………………….………………………. 97

4.1. Оцінка умов дипломної роботи ………………………………… 97

4.2. Заходи по створенню безпечних та здорових умов праці……… 98

4.3. Характеристика приміщення з вибухо– та пожежною небезпекою 105

4.4. Протипожежні заходи………………………………………………… 106

4.5. Оцінка стану об’єкта в надзвичайних ситуаціях ………………….. 106

4.6 Висновки………………………………………………………………. 108

ВИСНОВКИ …………….……………………………………………….…… 109

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………… 112

Додатки…………………………………………………………………… 118

ВСТУП

Виробництво будівельних матеріалів на сьогоднішній день є важливою галуззю економіки. Економічна політика спрямована на те, щоб зробити цю галузь високоефективною, конкурентоздатною, істотно підвищити надійність забезпечення ринку вітчизняними будівельними матеріалами, поліпшити їхню якість.

В умовах ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торгівельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживача їх продукції, змушує продавця (виробника) безперервно вдосконалюватися. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, а відтак не може оплатити вартість товару, робіт і послуг, розраховуватися з бюджетом по обов'язкових платежах та платежах до позабюджетних фондів, якщо зобов'язання по платежах перевищує вартість його майна. Отже, щоб не стати банкрутом, підприємство мусить постійно шукати шляхи поліпшення своєї діяльності.

Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників. Аналіз господарської діяльності дозволяє врахувати не тільки загальні закономірності і тенденції розвитку економіки, але і прояви загальних, специфічних і окремих економічних законів в практиці конкретного підприємства, своєчасно виявити тенденції змін і можливості підвищення ефективності виробництва.

В ринковій економіці основною метою підприємницької діяльності є отримання прибутку, збільшення матеріальної зацікавленості учасників бізнесу в результатах виробничо-господарської діяльності. Максимізація прибутку в зв'язку з цим є першочерговою задачею підприємства. На величину прибутку у виробничій діяльності роблять вплив чинники суб'єктивного характеру і об'єктивні, не залежні від діяльності господарського об'єкту.

Суб'єктивні чинники: організаційно-технічний рівень управління підприємницькою діяльністю, конкурентоспроможність продукції, що випускається, рівень продуктивності праці, витрати на виробництво і реалізацію продукції, рівень цін на продукцію.

Об'єктивні чинники: рівень цін на споживані матеріали і енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань, кон'юнктура ринку.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти поліпшення діяльності підприємства. В якості об’єкта дослідження обрано підприємство ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17».

Методологічною основою проведеного дослідження є діалектичний метод пізнання. Дослідження ґрунтується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчих і нормативних актах органів державної влади щодо регулювання діяльності підприємств України. У роботі застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження.

Метою даного дослідження є виявлення резервів поліпшення виробничо-господарської діяльності на основі аналізу результатів діяльності підприємства ТОВ Будівельна компанія «ТРЕСТ №17», їх економічне обґрунтування і визначення їх впливу на показники, що характеризують фінансовий стан на даному підприємстві.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що на основі вивчення та узагальнення наукових праць вчених-економістів були виявлені резерви поліпшення результатів діяльності підприємства, які при реалізації дозволять підвищити прибутковість та конкурентоспроможність підприємства.

РОЗДІЛ1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Предмет і завдання аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства

Аналіз – це спосіб пізнання предметів і явищ довкілля, заснований на розділенні цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.

Предмет економічного аналізу вивчає:

- господарську діяльність.

- господарські процеси і явища.

Предмет вказує мету, тобто оцінку досягнутих результатів діяльності і виявлення резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.

Процес – це причинно-обумовлений перебіг подій, зміна явищ, стан об'єкту відповідно до наміченої мети або результату.

Предметом економічного аналізу є причини освіти і зміни результатів господарській діяльності.

Класифікація, систематизація, моделювання, вимірювання причинно-наслідкових зв'язків є головними питаннями аналізу господарської діяльності. Предметом аналізу господарської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів.

Основою капітального будівництва є підрядні будівельні організації різних форм власності. В основному вони забезпечують створення основних фондів. Значне місце в будівництві займають забудовники, що здійснюють роботу господарським способом. Діяльність всіх організацій здійснюється на основі розроблених планів, які містять кількісні і якісні показники діяльності підприємства.

Кількісні показники характеризують абсолютні величини:

- масштабність діяльності будівельної організації;

- введення в дію об'єктів і потужностей;

- об'єм будівельно-монтажних робіт;

- чисельність працівників, їх склад;

- потреба в ресурсах;

- основні фонди;

- оборотні фонди.

Якісні показники характеризують ефективність будівельного виробництва:

- продуктивність праці;

- міра використання машин і механізмів;

- рівень рентабельності;

- питома витрата матеріально-технічних ресурсів і так далі.

Предметом виробничо-господарського аналізу в будівництві є вивчення всього комплексу кількісних і якісних показників діяльності підрядної будівельної організації і організації-забудовника, а так само аналіз і виявлення ролі кожного з цих показників. Аналіз господарської діяльності необхідний як при розробці плану, так і при здійсненні контролю за ходом його виконання. Економічний аналіз необхідний для перевірки реальності звітності організації. Аналіз повинен забезпечити здобуття необхідних відомостей і розробку необхідних заходів, направлених на підвищення ефективності виробництва.

Завдання виробничо-господарського аналізу:

- забезпечення правильного поєднання планових показників з виробничими можливостями, з високою якістю і ефективністю роботи, економним витрачанням всіх видів ресурсів, а так само в тому, аби дати обґрунтовану оцінку результатам роботи.

- виявлення і використання наявних внутрішньогосподарських резервів, сприяючих поліпшенню діяльності будівельно-монтажної організації. Під внутрішньогосподарськими резервами розуміється невикористані можливості зростання ефективності, вдосконалення організації, технологія будівельного виробництва. Резерви можуть бути поточні і перспективні. Поточні резерви виявляються в короткий термін (місяць, квартал, рік). Перспективні резерви вимагають додатковий термін.

- залучення колективу в управління виробництвом.

Для виконання цих завдань необхідно, аби в результаті їх здійснення були виявлені основні чинники, що мають істотний вплив на різні сторони діяльності будівельної організації.

Для кожного з цих чинників має бути визначений характер і міра впливу кожного з них на техніко-економічні показники підприємства. Аналіз господарської діяльності має бути оперативним, систематичним, дієвим, конкретним, об'єктивним.

1.2. Зміст і напрями виробничо-господарського аналізу

Вміст аналізу господарської діяльності, як наукової дисципліни, витікає з функцій, які він виконує в системі інших прикладних економічних наук. Це такі функції:

- встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів в конкретних умовах підприємства.

- наукове обґрунтування поточних і перспективних планів.

- контроль за виконанням планів і управлінських рішень, а так само за економним використанням ресурсів.

- виявлення резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду, а так само досягнень науки і практики.

- оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей.

- розробка заходів щодо використання виявлених резервів в процесі господарської діяльності.

Аналіз господарської діяльності як наука є системою спеціальних знань, зв'язаних з використанням тенденцій господарського розвитку, науковим обґрунтуванням планів, управлінських рішень, контролем за їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, пошуком, виміром і обґрунтуванням величини господарських резервів, а так само розробкою заходів щодо їх використання.

Вмістом аналізу господарської діяльності будівельної організації є перевірка наявності і використання матеріально-технічних ресурсів, трудових і фінансових ресурсів, оцінка кількісних і якісних показників, вивчення основних чинників, що впливають на виконання об'єму і ефективності будівельно-монтажних робіт, розтин недоліків в організації і технології виробництва, розробка заходів.

Напрями аналізу господарській діяльності:

- вивчення організаційно-технічного рівня будівельного виробництва.

- вивчення виконання виробничої програми як по введенню потужностей і об'єктів, так і по виконанню плану підрядних будівельно-монтажних робіт.

- вивчення ефективності використання трудових ресурсів і фонду оплати праці.

- вивчення використання основних виробничих фондів, особливо засобів механізації і транспорту.

- вивчення забезпечення і використання матеріальних ресурсів.

- аналіз собівартості будівельно-монтажних робіт, прибутку і рентабельності.

- аналіз фінансового стану і використання кредитів.

- оцінка загальної ефективності виробництва.

1.3. Основні принципи і методи аналізу

Методи аналізу господарської діяльності наступні:

- порівняльний - фактичні дані (за 3-5 років) зв'язуються з даними плану поточного року.

- факторний - направлений на виявлення величини впливу чинників на приріст і рівень результативних показників.

- діагностичний (експрес-аналіз) - спосіб встановлення характеру порушень нормального ходу економічних процесів на основі типових ознак, характерних лише для даного порушення.

- маржинальний аналіз - метод оцінки і обґрунтування ефективності управлінських рішень в бізнесі на підставі причинно-наслідкового взаємозв'язку об'єму продажів, собівартості і прибутку, а так само ділення витрат на постійних і змінних.

- економіко-математичний аналіз - вибирається оптимальний варіант рішення економічної задачі.

- функціонально-вартісною - метод виявлення резервів, базується на функціях, які виконує об'єкт, і орієнтований на оптимальні методи їх реалізації, причому на всіх стадіях життєвого циклу продукції. Потрібний для виявлення і попередження зайвих витрат.

Характерними рисами аналіз господарської діяльності є:

- необхідність системного підходу до вивчення об'єктів аналізу. Цей метод базується на вивченні об'єктів як складних систем, які складаються з окремих елементів з різними зовнішніми і внутрішніми зв'язками.

Зазначений метод містить етапи:

- досліджується об'єкт аналізу, як система, формулюється мета розвитку системи або завдання;

- вибираються показники, які можуть дати повну і якісну оцінку всім елементам;

- розробляється загальна схема системи, що вивчається;

- будується в загальному вигляді економіко-математична модель системи;

- робота з моделлю.

- деталізація - виділення складових частин.

- систематизація елементів - проводиться на основі вивчення взаємозв'язку, взаємозалежності і взаємної підпорядкованості.

- узагальнення (синтез) - зі всієї безлічі чинників, що вивчаються, необхідно виділити типові від випадкових, головні і вирішальні, від яких залежать результати діяльності підприємства.

На основі цих рис виконується розробка і використання системи показників.

Метод аналізу господарської діяльності - системне, комплексне вивчення і узагальнення впливу чинників на результати діяльності підприємства, шляхом обробки спеціальними прийомами системи показників плану обліку, звітності і інших джерел інформації з метою підвищення ефективності виробництва.

1.4 Аналіз виробничої програми

Підприємства самостійно планують свою діяльність на основі договорів, укладених із споживачами продукції і постачальниками матеріально-технічних ресурсів, і визначають перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи і послуги. У своїй діяльності підприємства зобов'язані враховувати інтереси споживача і його вимоги до якості продукції, що поставляється, і послуг.

Тому аналіз формування і виконання виробничої програми підприємств починають з вивчення показників випуску продукції, який передбачає наступні етапи:

- аналіз об'єму продукції;

- аналіз асортименту продукції;

- аналіз структури продукції;

- аналіз якості продукції;

- аналіз ритмічності виробництва;

- аналіз виконання договірних зобов'язань і реалізації продукції.

Джерела інформації: планові і оперативні плани-графіки, дані поточної і річної звітності (ф.1-П “Звіт підприємства (об'єднання) по продукції, ф. № 1 “Баланс підприємства”, ф. № 2 “Звіт про прибутки і збитки”; дані поточного бухгалтерського і статистичного обліку (відомість №16 “Рух готових виробів, їх відвантаження і реалізація”, журнал ордер №1, картки складського обліку готової продукції і ін.)

Обсяг виробництва промислової продукції може виражатися в натуральних, умовно-натуральних і статистичних вимірниках. Узагальнювальні показники обсягу виробництва продукції отримують за допомогою вартісної оцінки – в оптових цінах.

Основними показниками обсягу виробництва є товарна і валова продукція.

Валова продукція – вартість всієї продукції і виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво, виражена в порівнянних цінах.

Товарна продукція – валова продукція за мінусом внутрізаводського звороту і незавершеного виробництва.

Реалізована продукція - вартість реалізованої продукції, відвантаженої і сплаченої покупцями.

Аналіз формування і виконання виробничої програми. В ході аналізу динаміки обсягу виробництва продукції можуть застосовуватися натуральні (штуки, метри, тонни і так далі), умовно-натуральні (тисяча умовних банок, кількість умовних ремонтів і ін.), вартісні показники обсягів виробництва продукції. Останній показник є більш вагомим.

Вартісні показники обсягу виробництва мають бути приведені в порівнянний вигляд. В умовах інфляції нейтралізація зміни цін або «вартісного» чинника є найважливішою умовою порівнянності даних.

Аналіз обсягу виробництва починають з вивчення динаміки валової і товарної продукції, розрахунку індексів їх зростання і приросту. Темпи зростання базисні та ланцюгові відповідно визначають по формулам [56]:

(1.1)

(1.2)

де , – об'єм товарної продукції у вартісному вираженні в порівнянних цінах в i-1 та i-ому року відповідно;

- об'єм товарної продукції року, який взято за базу порівняння.

На основі отриманих даних можна розрахувати середньорічні темпи зростання і приросту товарної продукції [56]:

(3.3)

(3.4)

Необхідним елементом аналітичної роботи є аналіз виконання плану по номенклатурі і асортименту.

Номенклатура – перелік найменувань виробів і їх код, встановлених для відповідних видів продукції в загальносоюзному класифікаторові промислової продукції (ОКПП), СНД, що діє на території.

Асортимент – перелік найменувань продукції з вказівкою обсягу її випуску по кожному виду. Розрізняють повний (всіх видів і різновидів), груповий (по родинних групах), внутрішньогруповий асортимент.

Оцінка виконання плану по номенклатурі ґрунтується на зіставленні планового і фактичного випуску продукції по основних видах, включених в номенклатуру.

При цьому вироби, що випускаються понад план або не передбачені планом, в розрахунок виконання плану по асортименту не приймаються. План по асортименту вважається виконаним лише в тому випадку, якщо виконано завдання по всіх видах виробів. План по асортименту після того, що розглядається приклад не виконаний.

Приклади недовиконання плану по асортименту можуть бути зовнішні (зміна кон'юнктури ринку, попиту на окремі види продукції, невчасне введення виробничих потужностей підприємства по незалежних від нього причинах) і внутрішні (недоліки в системі організації і управління виробництвом, поганий технічний стан устаткування і ін.).

Структура продукції – це співвідношення окремих видів виробів в загальному обсязі її випуску. Виконати план по структурі – означає зберегти у фактичному випуску продукції заплановане співвідношення окремих її видів. Нерівномірне виконання плану по окремих виробах наводить до відхилень від планової структури продукції, порушуючи тим самим умови порівнянності всіх економічних показників.

Для розрахунку впливу структурних зрушень з метою усунення їх впливу на економічні показники використовують метод прямого рахунку по всіх виробах, метод середніх цін і ін.

Фактичний випуск продукції при плановій структурі розраховується шляхом множення планового випуску кожного виробу на середній відсоток виконання плану по випуску продукції або шляхом множення загальної суми фактичного випуску продукції на планову питому вагу кожного виробу.

Якість продукції - сукупність властивостей продукції, здатних задовольняти певні потреби відповідно до її призначення. Кількісна характеристика одного або декількох властивостей продукції, складових її якості, називається показником якості продукції.

Розрізняють узагальнювальні індивідуальні і непрямі показники якості. До узагальнювальних показників якості відносяться:

- питома і якісна вага продукції в загальному обсязі її випуску;

- питома вага продукції, відповідної світовим стандартам;

- питома вага продукції, що експортується, у тому числі у високорозвинені промислові країни;

- питома вага атестованої продукції.

Індивідуальні показники характеризують корисність (жирність молока, вміст білка в продукті і т.д), надійність (довговічність, безвідмовність в роботі), технологічність (трудомісткість і енергоємність).

Непрямі – штрафи за неякісну продукцію, об'єм і питому вагу забракованої продукції, втрати від браку і так далі

В процесі аналізу вивчають динаміку цих показників, виконання плану по їх рівню, причини їх змін.

Крім того, оцінка виконання плану за якістю продукції виробляється по питомій вазі забракованої і зарекламованої продукції.

Якість продукції є параметром, що робить вплив на такі вартісні показники роботи підприємства, як випуск продукції (ВП), виручка від реалізації (В), прибуток (П).

В процесі аналізу вивчають динаміку браку по абсолютній сумі і по питомій вазі в загальному об'ємі випущеної продукції, визначають втрати від браку і втрати продукції.

Основними причинами зниження якості продукції є: погана якість сировини, низький рівень технології і організації виробництва, низький рівень кваліфікації робітників і технічного рівня устаткування, аритмічність виробництва.

Ритмічність – рівномірний випуск продукції відповідно до графіка в об'ємі і асортименті, передбаченому планом.

Аритмічність виробництва продукції впливає на всі економічні показники: знижується якість продукції, зростають обсяг незавершеного виробництва і надпланові залишки готової продукції на складах, сповільнюється оборотність оборотних коштів підприємства. За невиконані постачання продукції підприємство платить штрафи, несвоєчасно поступає виручка, перевитрачатиметься фонд оплати праці, зростає собівартість продукції, падає прибуток.

Аналіз реалізації продукції проводять кожного місяця, квартал, півріччя, рік. В процесі його проведення порівнюють фактичні дані з плановими і попереднім періодом. Розраховують відсоток виконання плану, абсолютне відхилення від плану, темпи зростання і приросту.

На змінення об'єму реалізації впливають багато чинників.

Для аналізу виконання плану за об'ємом реалізації продукції складається баланс товарної продукції в двох оцінках: за собівартістю і за відпускними цінами.

Балансове управління має вигляд [55]:

, (3.6)

де РП - об'єм реалізованої продукції;

, - запаси готової продукції на початок і кінець періоду відповідно;

ВП - обсяг випуску продукції за період.

Таким чином відслідковується зміна величини готової продукції.

1.5 Аналіз трудових показників

Раціональне використання персоналу підприємства – неодмінна умова, що забезпечує безперебійність виробничого процесу і успішне виконання виробничих планів. Для цілей аналізу весь персонал слід розділити на промислово-виробничий і непромисловий персонал.

До промислово-виробничого персоналу (ППП) відносять осіб, зайнятих трудовими операціями, пов'язаними з основною діяльністю підприємства, а до непромислового персоналу відносять працівників установ культури, громадського харчування, медицина і ін., що належать підприємству.

Працівники ППП підрозділяються на робітниках і службовцях. У складі службовців виділяють керівників, фахівців і інших службовців (конторський обліковий і тому подібне персонал). Робітників підрозділяють на основних і допоміжних. У аналізі трудових ресурсів підприємства можна виділити три напрями:

- аналіз використання робочої сили;

- аналіз продуктивності праці;

- аналіз оплати праці.

Джерела інформації для аналізу: План по праці, ф. №1-Т “Звіт по праці”, ф. №5-3 “Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства (організації), статистична звітність відділу кадрів по руху робітників і ін.”

Аналіз використання робочої сили. В ході аналізу забезпеченості трудовими ресурсами проводять порівняння фактичної чисельності персоналу з попереднім періодом і плановою чисельністю звітного періоду по всіх класифікаційних групах. У процесі аналізі вивчається співвідношення між групами і тенденції зміни цього співвідношення.

Вплив зміни питомої ваги основних робітників в загальній їх чисельності на виробіток продукції одним працює визначається по формулі [52]:

(3.7)

де УД₁, УД₀ – питома вага основних робітників в загальній їх чисельності за планом (базисному періоду) і звіту;

СВ₀ – середньорічний виробіток одного працюючого за планом.

Скорочення допоміжних робітників може бути досягнуте за рахунок концентрації і спеціалізації допоміжних робіт: по наладці і ремонту устаткування, підвищенню рівня механізації і вдосконаленню праці цих робітників.

Чисельність робітників Ч_Р визначають виходячи з норми трудомісткості робіт планованого періоду (Т), ефективного (дійсного) річного фонду часу робочого (Т_ЕФ) і планованого коефіцієнта виконання норм К_nn по формулі []:

(3.8)

Чисельність робітників, зайнятих на апаратурних, агрегатних роботах, де дії робітників полягають в основному в управлінні механізованими або автоматизованими процесами, визначають по робочих місцях і нормах обслуговування [52]:

(3.9)

де n_i – кількість агрегатів на i-й операції;

– кількість робітників, необхідна для обслуговування i-го робочого місця;

– коефіцієнт завантаження робітників на i-й операції при збігу професій;

i – найменування операцій.

Чисельність службовців визначається виходячи з організаційної структури підприємства і раціональної чисельності, необхідної для забезпечення функцій управління.

Чисельність непромислового персоналу визначається по типових галузевих нормативах, по нормах обслуговування.

Відповідальним етапом в аналізі використання підприємства кадрами є вивчення руху робочої сили. В ході аналізу ретельному вивченню піддають причини вибуття працівників за порушення трудової дисципліни, оскільки це часто пов'язано з невирішеними соціальними проблемами.

Проте випуск продукції залежить не стільки від чисельності тих, що працюють, скільки від кількості витраченої на виробництво праці, визначеного кількістю робочого часу. Тому аналіз використання робочого часу є важливою складовою частиною аналітичної роботи на підприємстві.

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити по кількості відпрацьованих днів і годинника одним працівником за аналізований період часу, а також по мірі використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству.

Фонд робочого часу (ФРЧ) залежить від чисельності робітників (Ч_Р), кількості відпрацьованих одним робітником днів в середньому за рік, середній тривалості робочого дня (t) [52]:

(3.10)

Якщо фактично одним робітником відпрацьовано менше днів і годинників, чим передбачалося планом, то можна визначити надпланові втрати робочого часу: цілоденні і внутрішньозмінні [52]:

(3.11)

(3.12)

(3.13)

В ході аналізу необхідно виявити причини утворення надпланових втрат робочого часу. Серед них можуть бути: додаткові відпустки з дозволу адміністрації, невиходи на роботу по хвороби, прогули, простої із-за несправності устаткування, відсутність роботи, сировини, матеріалів, палива, енергії і так далі Кожен вид втрат має бути детально оцінений, особливо той, який залежить від підприємства. Зменшення втрат робочого часу по причинах, залежних від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, який не вимагає додаткових капітальних вкладень і дозволяє швидко отримати віддачу.

Втрати робочого часу не завжди наводять до зменшення обсягу виробництва продукції, оскільки вони можуть бути компенсовані підвищенням інтенсивності праці працівників. Тому при аналізі використання трудових ресурсів важливе значення надається вивченню показників продуктивності праці.

Аналіз продуктивності праці. Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнювальних, приватних і допоміжних показників.

Узагальнювальні показники: середньорічний, середньоденний і середньогодинний виробіток продукції одним робітником, середньорічний виробіток на одного працюючого у вартісному вираженні.

Приватні показники: трудомісткість продукції певного вигляду в натуральному вираженні за 1 людино-день або людино-годину.

Допоміжні показники: витрати часу на виконання одиниці певного вигляду робіт або об'єм виконаних робіт за одиницю часу.

Найбільш вживаним показником продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції одним працівником [56]:

(3.14)

де ТП – об'єм товарної продукції у вартісному вираженні;

Ч – чисельність тих, що працюють.

Трудомісткість – витрати робочого часу на одиницю або весь об'єм виготовленої продукції. Даний показник є зворотним середньогодинному виробітку продукції. Зниження трудомісткості продукції – найважливіший чинник підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці відбувається в першу чергу за рахунок зниження трудомісткості продукції. Досягти зниження трудомісткості можливо за рахунок впровадження заходів НТП, механізації і автоматизації виробництва і праці, а також збільшення кооперованих постачань, передивляється норм виробіток і так далі

Аналіз фонду заробітної плати. Аналіз використання фонду заробітної плати починають з розрахунку абсолютного і відносного відхилення фактичної його величини від планової. Абсолютне відхилення визначається порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці (ФЗП^Ф) з плановим фондом заробітної плати (ФЗП^ПЛ) в цілому по підприємству, виробничим підрозділом і категоріям працівників:

(3.15)

Проте абсолютне відхилення розраховується без врахування міри виконання плану по виробництву продукції. Врахувати цей чинник допоможе розрахунок відносного відхилення фонду заробітної плати .

Для цього змінна частина фонду заробітної плати (ФЗПпер) коректується на коефіцієнт виконання плану по виробництву продукції (Кпп). До змінної частини фонду заробітної плати відносять зарплату робітників за відрядними розцінками, премії робітникам і управлінському персоналу за виробничі результати, суму відпускних, відповідну довше змінної зарплати, інші виплати, що відносяться до фонду заробітної плати і які змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.

Постійна частина оплати праці не змінюється при збільшенні або спаді обсягу виробництва – це зарплата робітників по тарифних ставках, зарплата службовців по окладах, всі види доплат, оплата праці працівників непромислових виробництв і відповідна ним сума відпускних. Відносне відхилення фонду заробітної плати.

В процесі подальшого аналізу визначають чинники, що викликали абсолютне і відносне відхилення по фонду заробітної плати.

1.6 Аналіз використання матеріальних ресурсів

Необхідною умовою організації виробництва продукції є забезпечення його матеріальними ресурсами: сировиною, матеріалами, паливом, енергією, напівфабрикатами і т. д.

Вартість матеріальних ресурсів входить в собівартість продукції по елементу “Матеріальні витрати” і включає ціну їх придбання (без врахування ПДВ і акцизів), націнки, комісійні винагороди, що сплачуються постачальницьким і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг бірж, митних зборів, плату за транспортування, зберігання і доставку, здійснені сторонніми організаціями.

Задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах може забезпечуватися двома шляхами: екстенсивним і інтенсивним. Екстенсивний напрям передбачає збільшення видобутку і виробництва матеріальних ресурсів і пов'язаний з додатковими витратами. Крім того, зростання обсягу виробництва при існуючих технологічних системах привело до того, що темпи виснаження природних ресурсів і рівень забруднення довкілля вийшли за допустимі межі. Тому зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах повинне здійснюватися за рахунок економнішого їх використання в процесі виробництва продукції або інтенсивним шляхом.

Визначення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів передбачає наступні етапи:

- оцінка якості планів матеріально-технічного постачання і аналіз їх виконання;

- оцінка потреби підприємства в матеріальних ресурсах;

- оцінка ефективності використання матеріальних ресурсів;

- факторний аналіз загальної матеріаломісткості продукції;

- оцінка впливу вартості матеріальних ресурсів на обсяг виробництва продукції.

Джерела інформації для аналізу матеріальних ресурсів: план матеріально-технічного постачання, заявки, специфікації, договори на постачання сировини і матеріалів, форми статистичної звітності про наявність і використання матеріальних ресурсів і його витрати на виробництво і реалізацію продукції, планові і звітні калькуляції собівартості виробів, що випускаються, дані про нормативи і норми витрат матеріальних ресурсів.

Оцінка якості планів матеріально-технічного постачання. Важливою умовою безперебійної нормальної роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття.

Розрізняють внутрішні (власні) джерела і зовнішні.

До внутрішніх джерел відносять скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економію матеріалів в результаті впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

До зовнішніх джерел відносять вступ матеріальних ресурсів від постачальників відповідно до укладених договорів.

Потреба в завезенні матеріальних ресурсів з боку визначається різницею між загальною потребою в i-м вигляді матеріальних ресурсів і сумою внутрішніх джерел її покриття. Міра забезпеченості потреби в матеріальних ресурсах договорами на їх постачання оцінюється за допомогою наступних показників:

- коефіцієнт забезпеченості за планом [56]:

(3.16)

- коефіцієнт забезпеченості фактичний [56]:

(3.17)

Аналіз даних коефіцієнтів проводиться по кожному виду матеріалів. Перевіряється також якість отриманих від постачальників матеріалів, відповідність їх стандартам ТУ, умовам договору і у випадках їх порушення пред'являються претензії постачальникам.

Особлива увага при аналізі приділяється виконанню плану МТС за термінами постачання матеріальних ресурсів або ритмічності постачань.

Для оцінки ритмічності постачань використовуються показники:

- коефіцієнт нерівномірності постачань матеріалів [52]:

(3.18)

де x_і –процент виконання плану постачання по періодам (дням, декадам, місяцям);

f_і – план постачання за ті ж періоди;

- коефіцієнт варіації [29]:

(3.19)

де ∆f_і – відхилення об'єму постачання по періодах від плану;

k – кількість аналізованих періодів;

f_і - середній об'єм постачання матеріалів за період.

Неритмічне постачання матеріальних ресурсів веде до простоїв устаткування, втрат робочого часу, необхідності наднормових робіт. Оплата простоїв не з вини робітників і наднормових робіт веде до збільшення собівартості продукції, що випускається, і відповідно до зниження прибутку підприємства.

Умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість матеріальними ресурсами. Потреба в матеріальних ресурсах визначається в розрізі їх видів на потреби основної і не основної діяльності підприємства і на запаси, необхідні для нормального функціонування на кінець періоду.

Потреба в матеріальних ресурсах на утворення запасів визначається в трьох оцінках:

- у натуральних одиницях виміру, що необхідне для встановлення потреби в складських приміщеннях;

- у грошовій (вартісною) оцінці для виявлення потреби в оборотних коштах і ув'язки з фінансовим планом;

- у днях забезпеченості – в цілях планерування і контролю за виконанням графіка постачання.

Забезпеченість підприємства запасами в днях обчислюється по формулі [52]:

(3.20)

де З_ДН – запаси сировини і матеріалів, в днях;

– запаси i-ого вигляду матеріальних ресурсів в натуральних або вартісних показниках,

– середня денна витрата i-ого вигляду матеріальних ресурсів в тих же одиницях виміру.

Середні денні витрати кожного виду матеріалів розраховується діленням сумарної витрати i-ого вигляду матеріальних ресурсів за аналізований період (MРi) на кількість календарних періодів (Д) [52]:

(3.21)

В процесі аналізу фактичні запаси найважливіших видів сировини і матеріалів зіставляють з нормативними і виявляють відхилення.

Перевіряють також стан запасів сировини і матеріалів на предмет виявлення зайвих і непотрібних. Їх можна встановити за даними складського обліку шляхом порівняння приходу і витрати. До неходових відносять матеріали, по яких не було витрат більш за один рік.

В процесі вжитку матеріальних ресурсів у виробництві відбувається їх трансформація в матеріальні витрати, тому рівень їх витрачання визначається через показники, обчислені виходячи з суми матеріальних витрат.

Для оцінки ефективності матеріальних ресурсів використовується система загальних і приватних показників.

Вживання загальних показників в аналізі дозволяє отримати загальне уявлення про рівень ефективності використання матеріальних ресурсів і резерви його підвищення.

Приватні показники використовуються для характеристики ефективності вжитку окремих елементів матеріальних ресурсів (основних, допоміжних матеріалів, палива, енергії і ін.), а також для встановлення зниження матеріаломісткості окремих виробів (питомій матеріаломісткості).

Питома матеріаломісткість окремих виробів може бути обчислена як у вартісному, так і в умовно-натуральному і натуральному вираженні.

В процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їх динаміку і причини зміни.

1.7. Аналіз використання основних виробничих фондів

Основні засоби (ОЗ) (в економічній літературі і на практиці – основні фонди) є одним з найважливіших чинників виробництва.

Аналіз основних фондів виконують в декількох напрямах, розробка яких в комплексі дозволяє дати оцінку структури, динаміки і ефективності використання ОС і довгострокових інвестицій.

Вибір напрямів аналізу і реальних аналітичних завдань визначається потребами управління, що складає основу фінансового і управлінського аналізу, хоча чіткого кордону між цими видами аналізу немає.

Джерелами інформації для проведення аналізу є: ф. №11 “Звіт про наявність і рух ОС”, ф. БМ “Баланс виробничої потужності”, ф.№7-ф “Звіт про запаси невстановленого устаткування”, інвентарні картки обліку ОС і ін.

Дані про наявність, знос і рух ОС служать основним джерелом інформації для оцінки виробничого потенціалу підприємства.

Оцінка руху ОС проводиться на основі коефіцієнтів, які аналізуються в динаміці за ряд років.

Оцінка ефективності використання основних засобів заснована на вживанні загальної для всіх ресурсів технології оцінки, яка передбачає розрахунок і аналіз показників віддачі і ємкості.

Показники віддачі характеризують вихід готової продукції на 1 крб. ресурсів.

Показники ємкості характеризують витрати або запаси ресурсів на 1 крб. випуску продукції.

Під запасами ресурсів розуміють готівковий об'єм ресурсів на звітну дату по балансу, під витратами – поточні витрати ресурсів, зокрема по основних засобах – амортизація.

При зіставленні запасів ресурсів з об'ємом виручки за період необхідно розрахувати середню величину запасів на той же період.

Узагальнювальним показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача (ФВ) [55]:

(3.22)

При розрахунку показника враховуються власні і орендовані ОС, не враховуються ОС, що знаходяться на консервації і здані в оренду.

Показник фондовіддачі аналізують в динаміці за ряд років, тому об'єм продукції коректують на зміну цін і структурних зрушень, а вартість ОС - на коефіцієнт переоцінки.

Підвищення фондовіддачі веде до зниження суми амортизаційних відрахувань, що доводяться на один рубель готової продукції або амортизаційної ємкості.

Зростання фондовіддачі є одним з чинників інтенсивного зростання обсягу випуску продукції (ВП). Цю залежність описує факторна модель [55]:

(3.23)

На основі факторної моделі розраховують приріст обсягу випуску за рахунок збільшення ОС і зростання фондовіддачі [55]:

(3.24)

Приріст випуску продукції за рахунок фондовіддачі можна розрахувати способом абсолютних різниць [55]:

(3.25)

(3.26)

або інтегральним методом [55]:

(3.27)

(3.27)

де ОЗ₀, ОЗ₁ – вартість основних засобів в базисному і звітному періоді відповідно;

ФВ₀,ФВ₁ – фондовіддача базисного і звітного періоду відповідно.

Для розробки технологічної політики підприємства необхідний поглиблений факторний аналіз показників ефективності використання ОС і в першу чергу фондовіддачі.

Аналіз використання устаткування. Аналіз роботи устаткування заснований на системі показників, що характеризують його використання за чисельністю, часом роботи і потужності.

Для аналізу кількісного використання устаткування його групують по мірі використання.

Для характеристики міри залучення устаткування розраховують:

- коефіцієнт використання парку наявного устаткування (К_н) [52]:

(3.28)

- коефіцієнт використання парку встановленого обладнання (К_в) [52]:

(3.29)

- коефіцієнт використання устаткування зданого в експлуатацію (К_е) [52]:

(3.30)

Якщо значення показників близькі до одиниці, то устаткування використовується з високою мірою завантаження, а виробнича програма відповідає виробничій потужності.

Для характеристики екстенсивного завантаження устаткування аналізують використання устаткування за часом: баланс часу роботи і коефіцієнт його змінності.

Рівень внутрішньозмінного використання устаткування характеризує коефіцієнт завантаження устаткування К_з, який дозволяє оцінити втрати часу роботи устаткування із-за планово-запобіжних ремонтів і т.д [52]:

або або (3.30)

Рівень умовного використання устаткування характеризує коефіцієнт змінності (К_зм) [52]:

(3.31)

Під інтенсивним завантаженням устаткування розуміють оцінку його продуктивності. Коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування (Кі) визначається [52]:

(3.32)

Узагальнювальним показником, що характеризує комплексне використання устаткування, є показник інтегрального навантаження (К_інт) [52]:

(3.33)

Під виробничою потужністю підприємства розуміють можливий випуск продукції при досягнутому або наміченому рівні техніки, технології і організації виробництва. Міра використання виробничих потужностей характеризується наступними коефіцієнтами [52]:

(3.34)

(3.35)

(3.36)

В ході аналізу вивчається динаміка цих показників, виконання плану по їх рівню і причини змін: наприклад, введення в дію нових і реконструкція старих підприємств, технічне переоснащення виробництва, скорочення виробничих потужностей.

Аналізується рівень використання виробничих площ підприємства: випуск продукції в крб. на 1 м² виробничої площі.

Одним з найважливіших чинників, що роблять вплив на ефективність використання ОЗ, є поліпшення використання виробничих потужностей підприємства і його підрозділів. Аби встановити взаємозв'язок між фондовіддачею і виробничою потужністю, використовують наступну факторну модель [52]:

(3.37)

де ВП - об'єм продукції, прийнятий для розрахунку;

ВП_oз - основна (профільна) продукція підприємства;

W - середньорічна виробнича потужність.

Ця формула дозволяє визначити вплив на динаміку фондовіддачі зміни рівня спеціалізації підприємства ( ); коефіцієнта використання виробничої потужності ( ); фондовіддачі активної частини ОЗ, обчисленої по виробничій потужності ( ); долі активної частини фондів в загальній їх вартості ( ).

1.8 Аналіз прибутку, собівартості рентабельності і продукції

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг має виключно важливе значення. Він дозволяє виявити тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив чинників на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей і встановити резерви зниження собівартості продукції.

Найбільш важливою ознакою для ланцюгів аналізу є ділення витрат по елементах витрат, по статтях витрат, за способом віднесення на собівартість продукції.

На основі елементів витрат складаються кошториси витрат. Ділення витрат по статтях собівартості дозволяє розрахувати витрати на одиницю продукції або партію, скласти калькуляцію.

Витрати, згруповані по статтях собівартості, відрізняються від витрат по її елементах тим, що вони відображають витрати, які пов'язані з виробництвом і реалізацією товарної продукції за даний звітний період. Витрати ж по елементах показують всі вироблені підприємством витрати ресурсів за звітний період, включаючи витрати на зростання залишків незавершеного виробництва, витрати, віднесені за рахунок майбутніх періодів і тому подібне

Для підприємства, що працює в умовах ринкової економіки, часто мають місце економічні ситуації, пов'язані з коливаннями завантаження виробничих потужностей, що спричиняє за собою зміну виробництва і продажів, а це у свою чергу, істотно впливає на собівартість продукції, а отже, на фінансові результати. З цим зв'язаний ділення витрат на постійних і змінних.

Цьому діленню приділяється велика увага в західній системі обліку, яка носить назву “директ-костинг”. Основні положення даної теорії:

- поведінка витрат залежно від зміни обсягу виробництва;

- відносність (умовність) класифікації витрат на постійних і змінних;

- методи ділення витрат на постійних і змінних.

До постійних витрат прийнято відносити такі витрати, величина яких не міняється із зміною мірі завантаження виробничих потужностей або обсягу виробництва (амортизація, орендна плата, певні види заробітної плати керівників організацій і ін.)

Під змінними розуміють витрати, величина яких змінюється із зміною мірі завантаження виробничих потужностей або обсягів виробництва (витрати на сировині, основні матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників, витрати на технічну енергію і ін.)

Залежно від цієї класифікації загальні сумарні витрати на виробництво продукції (ВВ) можна представити у вигляді наступної формули [56]:

(3.38)

де A – сума постійних витрат;

B – ставка змінних витрат на одиницю продукції;

V_BП – обсяг виробництва продукції.

Тоді витрати на одиницю продукції (ВВ_од) слід записати у вигляді [56]:

(3.38)

Всі викладені положення використовують при проведенні аналізу собівартості. Його проводять по таким напрямкам:

- аналіз динаміки і структури узагальнювальних показників собівартості і чинників її зміни;

- аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції;

- аналіз прямих матеріальних і трудових витрат.

Джерела інформації: дані статистичної звітності, ф.№5-з “Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції”, дані бухгалтерського обліку: синтетичні і аналітичні рахунки, що відображають витрати матеріальних, трудових і грошових засобів, планові і звітні калькуляції собівартості продукції і ін.

Аналіз динаміки узагальнювальних показників і чинників. Аналіз собівартості починають з аналізу динаміки собівартості всієї товарної продукції. При цьому порівнюють фактичні витрати з плановими або з витратами базисного періоду. В процесі аналізу виявляють, по яких статтях витрат сталася найбільша перевитрата і як ця зміна вплинула на зміну загальної суми змінних і постійних витрат.

Загальна сума витрат може змінитися із-за обсягу випуску продукції, її структури, рівня змінних витрат на одиницю продукції і суми постійних витрат. Вивчення структури витрат на виробництво і її змін за звітний період по окремих елементах витрат, а також аналіз статей витрат фактично випущеної продукції складають наступний етап аналізу собівартості.

Аналіз структури собівартості проводиться зіставленням питомих ваг окремих елементів з планом і в динаміці.

За допомогою показників структури розглядається вплив кожної статті на суму абсолютної і відносної економії або перевитрати витрат. Аналіз структури витрат дозволяє оцінити матеріаломісткість, трудомісткість, енергоємність продукції, з'ясувати характер їх змін і вплив на собівартість продукції. Для оцінки впливу кожної статті витрат на собівартість 1 крб. товарної продукції розраховується рівень витрат по кожній статті і елементу витрат, вивчаються причини відхилень.

Рівень витрат визначається діленням витрат по кожній статті на об'єм товарної продукції.

Аналіз динаміки і виконання плану по структурі і рівню витрат дозволяє своєчасно реагувати на відхилення від планових, нормативних показників собівартості, приймати конкретні управлінські рішення по їх усуненню або узгодженню.

Аналіз витрат на гривню товарної продукції. Найбільш загальним показником собівартості продукції, що виражає її прямий зв'язок з прибутком, є рівень витрат на 1 гривню товарної продукції [56]:

(3.39)

Безпосередній вплив на зміну рівня витрат на 1 грн. товарної продукції надають чинники, які знаходяться з ним в прямому функціональному зв'язку: зміна об'єму випущеній продукції, її структури, зміна рівня цін на продукцію, зміну рівня питомих змінних витрат, зміну суми постійних витрат.

Аналіз прямих матеріальних і трудових витрат. Як правило, найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції займають витрати на сировину і матеріали. Розрахунок впливу чинників виробляється способом ланцюгових підстановок. Для цього необхідно виробити перерахунок витрат на виробництво продукції:

- за планом;

- за планом, який скорегований на фактичний обсяг виробництва продукції;

- за плановими нормами і планових цінах на фактичний випуск продукції;

- фактично за плановими цінами;

- фактично.

Витрати матеріалів на одиницю продукції залежить від якості сировини і матеріалів, заміни одного вигляду матеріалу іншим, зміни рецептури сировини, техніки, технології і організації виробництва, кваліфікації працівників, відходів сировини і ін.

Рівень середньої ціни матеріалів залежить від ринків сировини, відпускної ціни постачальника, внутрішньогрупової структури матеріальних ресурсів, рівня транспортно-заготівельних витрат, якості сировини і так далі

В результаті заміни одного матеріалу іншим змінюється не лише кількість спожитих матеріалів на одиницю продукції, але і їх вартість.

Розрахунки проводяться по кожному виду продукції на основі планових і звітних калькуляцій з подальшим узагальненням отриманих результатів в цілому по підприємству.

Аналіз прибутку і рентабельності. Узагальнювальна оцінка фінансового стану підприємства досягається на основі таких результативних показників, як прибуток і рентабельність.

Величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують всі сторони господарювання.

Аналіз формування і використання прибутку передбачає наступні етапи:

- аналіз складу і динаміки балансового прибутку.

- аналіз фінансових результатів від звичайних видів діяльності.

- аналіз рентабельності діяльності підприємства.

- аналіз розподілу і використання прибутку.

Джерела інформації: накладні на відвантаження продукції, дані аналітичного бухгалтерського обліку по рахунку продажів і рахункам “Прибутку і збитки”, “Нерозподілений прибуток, непокритий збиток”, форма бухгалтерської звітності №2 “Звіт про прибутки і збитки”, дані фінансового плану.

Аналіз складу і динаміки балансового прибутку. В процесі аналізу необхідно вивчити склад прибутку від звичайної діяльності, її структуру, динаміку і виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку необхідно враховувати інфляційні чинники зміни її суми. Для цього виручку необхідно скоректувати на середньозважений зростання цін на продукцію підприємства в середньому по галузі, а собівартість товарів, продукції (робіт, послуг) зменшити на їх приріст в результаті підвищення цін на спожиті ресурси за аналізований період.

Аналіз фінансових результатів від звичайних видів діяльності. Основну частину прибутку підприємства отримують від звичайних видів діяльності, до якої відносять прибуток від продажів продукції (робіт, послуг).

Прибуток від продажів продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох чинників першого рівня підпорядкування: об'єму продажів продукції; її структури; собівартості і рівня середньореалізаційних цін.

Об'єм продажів продукції може робити позитивний і негативний вплив на суму прибутки. Збільшення об'єму продажів рентабельній продукції наводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні об'єму продажів відбувається зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції може робити як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутки. Якщо збільшиться доля рентабельніших видів продукції в загальному об'ємі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в назад пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки.

Виконання плану за об'ємом продажів обчислюють зіставленням фактичного об'єму реалізації з плановим в натуральному (якщо продукція однорідна), умовно-натуральному і у вартісному вираженні (якщо продукція неоднорідна по своєму складу), дл