Сутність , принципи, види та роль страхування.

Страхування – це сукупність замкнутих перерозподільчих відносин між суб’єктами з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначеного для відшкодування можливого збитку, завданого юридичним та фізичним суб’єктам господарювання у зв’язку з наслідками страхових випадків.

Сутність і зміст страхової діяльності розкривають через її функції:

- ризикову (відшкодування), тобто матеріальна відпові­дальність страхових компаній (СК) за наслідки ризику;

- заощадження засобів (накопичувальну), застосовуване за окремими видами особистого страхування (життя, пенсій ) з урахуванням інвестиційного доходу протягом терміну дії договору;

— попереджувальну (превентивну), тобто фінансування за­ходів для зменшення наслідків страхових подій;

— контрольну (державний нагляд та внутрішній аудит);

— ціноутворення (тарифікація).

Принципи, на яких базується здійснення страхової діяль­ності, такі:

1) вільний вибір страхувальником страховика, а страхови­ком — виду страхування;

2) страховий ризик — потенційна можливість збитку чи втрати доходу при настанні визначених подій;

3) страховий інтерес страхувальника і страховика як закон­на вимога відшкодувати майновий збиток, пов'язаний із пра­вом власності, володіння, розпорядження і використання об'єк­та страхування та права вимоги від страховика дотримання умов договору;

4) максимальна сумлінність, тобто довіра між сторонами, надання повної інформації з предмета укладеного договору страхування як на етапі його укладання, так і на етапі вико­нання;

5) страхове відшкодування на рівні збитку, тобто виплати не повинні приносити страхувальнику прибуток, страхове відшкодування має лише відновити його майнове становище до того рівня, який був безпосередньо перед страховим випад­ком, що відбувся;

6) застереження, тобто включення до договору страхуван­ня особливих клаузул. Франшиза — Позначена в договорі незначна частина збитку, яка при настанні страхової події не відшкодовується страховиком;

7) суброгація (зустрічний регресний позов) означає можли­вий позов до третьої (винної) особи в збитку з метою компен­сації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страхового відшкодування;

8) диверсифікованість, тобто законодавча можливість роз­ширення ділової активності страховиків за рамками основної діяльності.

Відповідно до названих критеріїв (якісних ознак) методо­логія передбачає класифікацію страхування за такими озна­ками:

— за економічними ознаками:

а) залежно від спеціалізації страховика (страхування жит­тя і ризикове страхування);

б) за об'єктами страхування (особисте та майнове страху­вання, страхування відповідальності);

в) за родом майна (автотранспортне, морське, авіаційне, космічне, кредитне, вогневі ризики);

г) за статусом страхування (захист інтересів громадян — фізичних осіб і суб'єктів підприємницької діяльності — юри­дичних осіб);

д) за статусом страховика (державне, взаємне, комерційне); — за юридичними ознаками:

а) за ліцензованими видами страхування;

б) за формами проведення страхування (добровільне, обо­в'язкове).

Обов'язкова форма страхування здійснюється за такими ознаками:

1) установлення законом, згідно з яким страховик зобов'я­заний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники — вносити належні страхові платежі (перелік об'єктів, обсяг страхової відповідальності, норми страхового забезпечення, порядок установлення тарифних ставок; надане право їх ди­ференціації на місцях: періодичність внесення страхових пла­тежів);

2) суцільне охоплення зазначених у Законі України "Про страхування" об'єктів після щорічної їх перереєстрації, нара­хування страхових платежів і стягнення у встановлений строк;

3) автоматичність — поширення на об'єкти, зазначені у згаданому вище законі;

4) здійснення незалежно від внесення страхових платежів (стягнення внесків зі страхувальника здійснюється аж до судо­вого порядку, а у випадку або втрати, або ушкодження застра­хованого майна, не оплачуваного страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утриманням заборго­ваності за страховими платежами, а на не внесені в строк стра­хові платежі нараховується пеня);

5) безстроковість, тобто дія протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим майном;

6) нормування страхового забезпечення для спрощення стра­хової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і поря­док його здіснення визначаються правилами страхування кон­кретного страховика, що встановлюються ним самостійно від­повідно до вимог законодавства; конкретні умови визначають­ся безпосередньо при укладанні договору страхування.

Такому страхуванню підлягає: страхування спортсменів вищих категорій, авіаційне страхування, страхування засобів водного транспорту, страхування об’єктів космічної діяльності, страхування втрати тимчасової втрати працездатності, ін.види.