Генезис категорії фінансів. Історичному розвиткові фінансів присвячено багато праць вітчизняних і зарубіжних учених

ТЕМА: ГЕНЕЗИС ТА ЕВОЛЮЦІЯ ФІНАНСІВ

Історичному розвиткові фінансів присвячено багато праць вітчизняних і зарубіжних учених. При цьому як у сучасній лі­тературі, так і у роботах учених стародавніх часів, питання розвитку фінансів розглядаються переважно в описовому ас­пекті. У такому разі генезис фінансів нас цікавить за тих умов, коли можна сформулювати закономірності розвитку певної ка­тегорії, встановити відому спільність в їх змісті та суттєві від­мінності між закономірностями розвитку в різних суспільно-економічних формаціях.

Фінанси— історична категорія, зміст якої суттєво зміню­ється, якщо змінювати загальні умови суспільного устрою. Тер­мін "фінанси" походить від лат., тобто кінець, фініш. Це поняття використовувалося у грошових відносинах, що вини­кали між державою (в особі монарха, судді та інших представ­ників влади) та населенням, і трактувалося як завершення грошового платежу. Після закінчення грошового розрахунку особа, яка сплатила внесок на користь представника держав­ної влади, отримувала документ — /іпе. Назва такого докумен­та і була підставою виникнення терміна fіпапсіа.

Термін fіпапсіа виник у XII—XIII ст. у торгових містах Італії, що в перекладі з лат. означав "фініш, кінець грошового платежу", при цьому термін уже означав будь-який грошовий платіж, тобто грошові відносини між суб'єктами.

У подальшому термін "фінанси" отримав міжнародне по­ширення та почав використовуватися як поняття, пов'язане із системою грошових відносин між населенням і державою, що виникають у процесі створення державних фондів грошових коштів.

Ще до виникнення поняття "фінанси" людство вже мало гроші, товарно-грошові відносини, розвиток яких відповідав особливостям державного устрою, але тільки у Середньовіччі виникли ці явище і термін, що пояснюється формуванням пев­них історичних передумов.

Перша передумова. У Середньовіччі в Центральній Європі у результаті перших буржуазних революцій ще зберігалися мо­нархічні режими, але влада монархів була значно обмеженою і, головне — голову держави (монарха) позбавили права керу­вати казною. Виник загальнодержавний фонд грошових кош­тів — бюджет, яким монарх не міг особисто розпоряджатися.

Друга передумова. Формування та використання бюджету мало системний характер, тобто виникли законодавчо закріп­лені системи державних доходів та витрат із визначеними складом і структурою (особливістю бюджету було те, що основ­ні групи витратної частини бюджету майже не змінювалися протягом багатьох століть).

Третя передумова. Податки у грошовій формі набули пере­важного характеру, тоді як доходи держави формувалися зде­більшого за рахунок натуральних податей і трудових повинностей. Отже, тільки на цьому етапі розвитку державності та грошових відносин можливим був розподіл створеного продук­ту у вартісному вираженні.

Історичному аналізу будь-якого явища має передувати ви­ділення певних його характеристик. Тому варто звернути ува­гу на характерні ознаки категорії "фінанси", що дають змогу зробити предметнішим її генезис.

Досить часто в повсякденному житті фінанси ототожнюють в грошима, але це дві різні економічні категорії з різним су­спільним призначенням. Гроші — категорія, що виникла на початковому етапі розвитку людства як товар і відіграє роль нагального еквівалента, визначає витрати праці виробників. Фінанси виникли з появою держави, для існування якої були потрібні певні ресурси — спочатку у вигляді натуральних по­датей і трудових повинностей, а потім — у грошовій формі. Тому фінанси — це завжди грошові відносини, а грошовий ха­рактер фінансових відносин є першою ознакою фінансів як специфічної вартісної категорії.

Із виникненням держави й розвитком товарно-грошових відносин у суспільстві з'являється об'єктивна потреба форму­вання системи перерозподільних грошових відносин, якими є фінанси.

Отже, фінанси — грошові відносини, одним із суб'єктів яких є держава, причому гроші відіграють роль матеріальної основи існування і функціонування фінансів. Фінанси можуть бути тільки за наявності держави. Це друга ознака такої спе­цифічної вартісної категорії.

З усієї сукупності грошових відносин фінанси вирізняють­ся ще за однією властивістю — для них характерний рух гро­шових коштів, що не виходить за межі розподільного процесу. Слід зазначити, що такий рух є нееквівалентним, за винятком придбання цінних паперів, емітованих державою. Тобто відбу­деться розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту за цільовим призначенням і суб'єктам господарювання, при цьому кожен одержує свою частину виробленого продукту. Цей рух набуває особливої форми фінансових ресурсів, що є матеріальними носіями фінансових відносин.

Формування фінансових ресурсів починається на стадії роз­поділу, а основними джерелами їх формування виступають по­датки та інші доходи бюджетів, кошти позабюджетних фондів, ресурси підприємств (прибуток, амортизаційні відрахування, стійкі пасиви та ін.).

Звичайно, наука не припускає категоричності й не визнає жорстких меж поділу, що пропонує теорія. Йдеться про пря­мий і непрямий вплив фінансів на всі стадії процесу відтворен­ня. Справді, від обсягу податків і методів їх стягнення зале­жать як обсяги споживання (виробничого й особистого), так і темпи збільшення виробництва та споживання. Чим більша частина додаткового продукту справлятиметься державою, тим вужчими будуть межі розширеного відтворення і, навпа­ки, ширшими межі позавиробничого споживання. Більше то­го, фінанси не беруть безпосередньої участі у виробництві й об­міні (крім участі в обміні бюджетної сфери), адже ґрунтуються саме на доході, створеному у виробничий сфері.

Розвиток суспільних відносин зумовив витіснення нату­ральних відносин грошовими. Головна складова державних фінансів — податки— набули грошового характеру, змінили­ся об'єкти оподаткування, ввелася диференціація ставок по­датку, обов'язковою стала сплата податку, тобто набула роз­витку система оподаткування. При цьому на формування сис­теми оподаткування кожної держави завжди впливають со­ціальні, політичні, військові, економічні, технічні, природні, демографічні та інші фактори, характерні для країни.

Таким чином, фінанси — система грошових відносин сто­совно формування та використання грошових фондів, необхід­них для існування держави.

Розвиток держави та товарно-грошових відносин зумовив історичне формування таких характерних ознак фінансів:

1) це завжди грошові відносини;

2) грошові відносини, поява яких спричинена наявністю держави як органу управління;

3) це відносини перерозподілу вже розподіленого сукупно­го продукту.

Якщо грошовим відносинам двох або більше суб'єктів влас­тиві ці ознаки, то це фінанси. Будь-які інші грошові відносини до категорії фінансів не належать.

З погляду на історичний процес виникнення та формуван­ня категорії можна стверджувати, що фінанси є продуктом цивілізації. Генезис категорії фінансів зумовлений певними факторами, а саме:

1) суспільним розподілом праці та створенням й розвитком різних соціально-економічних формацій;

2) розвитком грошового господарства, чітким формуван­ням та використанням основних функцій грошей;

3) появою самостійних, незалежних суб'єктів господарю­вання, які здійснюють підприємницьку діяльність і створюють для виробництва необхідні грошові фонди;

4) розвитком товарно-грошових відносин, обумовленим зростанням виробництва і збільшенням ВВП та НД;

5) виникненням та зміцненням держави, яка забезпечує си­стему законодавчих та правових норм (регулярне надходжен­ня коштів до бюджету не може бути забезпечено без надання податкам, зборам та іншим платежам державно-примусового характеру, що досягається шляхом нормативно-правової ді­яльності держави та створенням відповідного фіскального апа­рату);

6) формуванням загальнодержавного фонду грошових кош­тів — бюджету.

Одним із факторів генезису категорії фінансів виділено су­спільний розподіл праці та створення й розвиток різних со­ціально-економічних формацій.

Кожній суспільній формації та державі в цій формації від­повідає певний фінансовий устрій. Відмінність фінансів різ­них суспільно-економічних формацій обумовлено такими при­чинами:

1) кожній суспільній формації відповідає власна класова структура суспільства. При цьому фінанси не можуть не врахо­вувати відносини розподілу національного доходу, що органі­зують їх перерозподіл на користь держави;

2) у кожній суспільно-економічній формації фінанси під­порядковуються цілям і завданням держави;

3) кожен новий спосіб виробництва зумовлює появу нової системи господарських відносин (якщо рабовласницькій і феодальній формаціям відповідали натуральні відносини, то й формування доходів держави мало переважно натуральний ха­рактер; капіталістичне господарство є товарно-грошовим, від­повідно й формування доходів держави здійснюється у грошо­вій формі);

4) в один і той самий історичний час існують держави з різ­ними суспільними устроями, а перехід від однієї суспільно-іс­торичної формації до іншої може тривати протягом століть. При цьому рівень розвитку фінансової системи відповідатиме рівневі розвитку суспільних відносин певної держави.