Мал. 4.1 – Класифікація організацій

· цілісністю (зміна однієї складової зумовлює зміну інших);

· одноосібністю (кожну складову можна розглядати окремо);

· перспективністю (розвиток у напрямі вдоскона­лення);

· незалежністю (можливе відокремлення підсистем);

· спеціалізованістю (здатність виконувати певні ро­боти);

· перетворенням вхідних елементів на вихідні;

· централізацією (одна зі складових стає домінуючою);

· зростанням (тяжіння до розширення, збільшення);

· циклічністю розвитку;

· рівновагою;

· непередбачуваністю причин можливих збурень.

Відкрита система має вхід та вихід. Входомдля ор­ганізації як системи є всі види ресурсів (матеріали, ка­пітал, робоча сила, інформація тощо), виходом – про­дукція, послуги, прибуток, соціальна відповідальність, освоєння ринку, забезпечення працівників.

Організація складається з керуючої та керованої під­систем, щодо яких частіше вживають термін «система».

На рис. 2.2 подано процес функціонування організації як відкритої системи.

У процесі функціонування утворюється ефект синергії(зростання сукупної ефективності управлінської діяль­ності внаслідок поєднання, інтеграції та взаємодії керую­чої та керованої систем). Синергія створює умови, за яких загальний ефект перевищує суму показників віддачі окре­мих підсистем організації, які діють незалежно.

Організації, незалежно від їх специфіки, характери­зуються такими загальними особливостями:

§ визначенням місії та цілей;

§ наявністю ресурсів: люди, капітал, матеріали, тех­нологія, інформація;

§ залежністю від зовнішнього середовища (економіч­них і правових умов, громадських організацій, міжна­родних подій, законодавчих актів, конкурентів, техні­ки, менталітету суспільства тощо);

§ горизонтальним поділом праці (визначенням кон­кретних завдань), який зумовлює утворення відповід­них підрозділів і служб;

§ вертикальним поділом праці, спрямованим на ко­ординацію роботи, тобто на здійснення процесу управ­ління;

§ необхідністю управління;

§ наявністю формальних і неформальних груп;

§ здійсненням певних видів діяльності (виробни­чої, фінансової, інвестиційної, торговельної, науково-дослідної тощо).

Мал. 4.2 – Процес функціонування організації як відкритої системи

Успіх у діяльності будь-якої організації залежить від таких умов:

§ прибутковості;

§ капіталізації;

§ виживання;

§ підприємницької ініціативи;

§ розвитку комунікацій;

§ результативності (ефективності);

§ продуктивності;

§ здатності до формування культури;

§ здатності до практичної реалізації;

§ здатності до саморозвитку;

§ вміння ефективно використовувати інвестиції;

§ здатності до самовдосконалення системи менедж­менту.

Життєвий цикл організації. Розвиток кожної орга­нізації має циклічний характер, тобто проходить через певні стадії життєвого циклу, що визначають особливос­ті виробничо-господарської, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності тощо (табл.1).

Існує й інша концепція життєвого циклу організа­цій, за якою виділяють чотири стадії їх розвитку: заро­дження (реєстрація, початкове інвестування діяльнос­ті); зростання (нарощення обсягів виробництва і збу­ту, формування іміджу, зростання прибутку); «пік» діяльності (максимальні прибутки, обсяги виробниц­тва і збуту); спад(згортання діяльності та переорієн­тація).

Культура організації. У процесі еволюції організа­ція формує свою культуру, яка характеризує якісні ас­пекти управлінської діяльності та її відповідність еко­номічним, організаційним, соціальним, екологічним, ер­гономічним, фізіологічним, естетичним, психологічним і технологічним вимогам.

Етапи життєвого циклу організації