Право інтелектуальної власності на компо­нування інтегральної мікросхеми.

На відміну від Закону України „Про охорону прав на топографії інтегральних мікро­схем" від 05.10.1997 р. ЦК України серед об'єктів інтелектуа­льної власності передбачає не топографію інтегральних мікро­схем, а компонування інтегральних мікросхем. Однак у зв'язку з не приведєнням положень законодавства у відповідність з ЦК до цього часу Держдепартамент веде Державний реєстр топографій інтегральних мікросхем і видає свідоцтва про державну реєстрацію топографій інтегральних мікросхем.

Компонування інтегральної мікросхеми - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними,

Інтегральна мікросхема - мікрослектронний виріб кін­цевої або проміжної форми, призначений для виконання функ­цій електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і / або на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виго­товлення.

Будь-який електронний пристрій включає до себе набір мікросхем, що забезпечують обробку інформації. Саме наяв­ність інтегральних мікросхем дозволяє значно зменшувати розмір електронних виробів і підвищувати їх надійність. З ме­тою захисту інтересів розробників інтегральних мікросхем компонування останніх віднесли до об'єктів інтелектуальної власності.

1 Однак поки що можна констатувати невелику активність за­явників. Так, станом на 01.01.2010 р. в Україні зареєстровано всього п'ять топографій інтегральних мікросхем: у 2009 - дві, у 2008 - одна, у 2007 - дві. Компонування інтегральної мікросхеми вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на ньо­го, якщо воно є оригінальним.

Компонування інтегральної мікросхеми визнається оригінальним, якщо воно не створене шляхом прямого відтво­рення (копіювання) іншого компонування інтегральної мікро­схеми, має відмінності, що надають йому нові властивості, та не було відомим у галузі мікроелектроніки до дати подання за­явки до Держдепартаменту інтелектуальної власності або до дати його першого використання1. Однак існує пільга по нови­зні: на визнання компонування оригінальним не впливає роз­криття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію, якщо строк від дати розкриття інформації до дати подання до заявки на реєстрацію цього компонування не перевищує двох років. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформа­ції, достовірності дати розкриття інформації та першого вико­ристання компонування Інтегральної мікросхеми покладається на заінтересовану особу,

Для визнання компонування інтегральної мікросхеми об'єктом інтелектуальної власності потрібно подати заявку до Держдепартаменту інтелектуальної власності.

Потрібно враховувати, що існує презумпція оригінальності ком­понування інтегральної мікросхеми доти, доки не доведено протилежне. Пояснюється це тим, що реєстрація компонування інтегральної мікросхе­ми здійснюється під відповідальність заявника за її" охороноздатність без проведення перевірки на наявність оригінальності. Фактично це означає, що свідоцтво на компонування видасться на будь-яке компонування за умови належного оформлення необхідних документів та сплати збору.

Заявка на реєстрацію компонування інтегральної мікросхеми повинна стосуватися тільки одного об'єкта, заповнюється українсь­кою мовою і складається з заяви про реєстрацію компонування інтег­ральної мікросхеми та матеріалів, що ідентифікують інтегральну мік­росхему. Так, якщо до дати подання заявки компонування не викори­стовувалося, то в одному примірнику надаються матеріали, що дають вичерпну інформацію щодо об'єкта. Якщо ж компонування уже ви­користовувалося, то разом із заявкою подаються зразки інтегральної мікросхеми, що включають до себе дане компонування, у такому ви­гляді, в якому його введено в оборот, а заява мас містити також відо­мості про дату, коли об'єкт уперше було використано, а .матеріали - його основні технічні характеристики.

Якщо Держдепартамент приймає рішення про реєстра­цію заявленого компонування інтегральної мікросхеми, то од­ночасно з реєстрацією заявленого компонування він здійснює публікацію відомостей про це в офіційному бюлетені „Проми­слова власність". У місячний строк після реєстрації об'єкта ін­телектуальної власності1 Держдепартамент видає заявнику сві­доцтво про державну реєстрацію топографії інтегральної мік­росхеми. Якщо заявка подана кількома заявниками, їм видаєть­ся одне свідоцтво.

Свідоцтво є охоронним документом, який засвідчує права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на компо­нування інтегральної мікросхеми є автор та інші особи, які на­були прав на об'єкт за договором чи законом, зокрема робото­давець, правонаступник тощо.

Особисті не майнові права інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми належать автору.

Реєстрація заявленого компонування інтегральної мікросхеми здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру України топо­граф і й інтегральних мікросхем таких відомостей - це: 1) номер ре­єстрації, який с номером свідоцтва; 2) дата реєстрації; 3) номер заяв­ки; 4) дата подання заявки; 5) дата першого використання топографії ІМС; 6) дата, з якої набирають чинності права, що засвідчуються сві­доцтвом; 7) дата публікації відомостей про реєстрацію топографії ІМС та номер бюлетеня; 8) ім'я фізичної особи - заявника (заявників) або повне найменування юридичної особи - заявника (заявників); 9) ім'я автора (авторів); 10) ім'я фізичної особи - власника (власни­ків) або повне найменування юридичної особи - власника (власників) свідоцтва, його адреса та двобуквений код держави відповідно до ста­ндарту БОЇВ 5Т.З; 11) назва топографії ІМС; 12) реферат; 13) ім'я та реєстраційний номер представника у справах інтелектуальної вла­сності (патентного повіреного) або ім'я (повне найменування) іншої довіреної особи; 14) місце проживання та ім'я фізичної особи або мі­сцезнаходження та повне найменування юридичної особи, якій над­силається свідоцтво, адреса для листування (п. 2.1 Положення про Державний реєстр України топографій інтегральних мікросхем, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 12 квіт. 2001 р. №292).

Майновими правами інтелектуальної власності на ком­понування інтегральної мікросхеми є:

1) право на використан­ня компонування інтегральної мікросхеми на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших правоволодільців;

2) виключне право дозволяти використання компонування ін­тегральної мікросхеми;

3) виключне право перешкоджати не­правомірному використанню компонування інтегральної мік­росхеми, в тому числі забороняти таке використання;

4) право передавати на підставі договору виключні майнові права інте­лектуальної власності на компонування інтегральної мікросхе­ми будь-якій особі, яка стає правонаступником.

Використанням компонування інтегральної мікросхеми визнається:

1) копіювання компонування інтегральної мікро­схеми;

2) виготовлення інтегральної мікросхеми із застосуван­ням даної топографії;

3) виготовлення будь-яких виробів, що містять такі інтегральні мікросхеми;

4) увезення таких інтегра­льних мікросхем та виробів, що їх містять, на митну територію України;

5) пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж та інше уведення у цивільний оборот або збері­гання у зазначених цілях інтегральних мікросхем, виготовле­них із застосуванням компонування інтегральної мікросхеми, та будь-яких виробів, що містять такі інтегральні мікросхеми.

Інтегральна мікросхема визнається виготовленою із за­стосуванням зареєстрованого компонування, якщо при цьому використано всі елементи, які визначають компонування інтег­ральної мікросхеми оригінальною.

Обсяг правової охорони компонування інтегральної мі­кросхеми визначається зображенням цього компонування на матеріальному носієві.

Порушенням прав на компонування інтегральної мікро­схеми є посягання на будь-які права, передбачені законом.

Дії, які не визнаються порушенням прав на зареєстро­ване компонування інтегральної мікросхеми, аналогічні тим, які передбачені стосовно винаходів і корисних моделей. До них, зокрема, відносять використання компонування інтегра­льної мікросхеми без комерційної мети; з науковою метою. експерименту; за надзвичайних обставин; а також попередні, користувачем тощо.

Обов'язки правоволодільця компонування інтегральної мікросхемі щорічно своєчасно сплачувати збір за підтримання чинності свідоцтва та добросовісно користуватися виключним правом.

У випадку невикористання компонування інтегральної мікросхемі будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готов­ність використовувати компонування, у разі відмови правоволодільця щодо укладення ліцензійного договору можливо звернутися до суду із вимогою про надання їй дозволу на використання цьо­го компонування інтегральної мікросхеми.

Строк чинності виключних майнових прав інтелектуа­льної власті на компонування інтегральної мікросхеми спливає через десять років, що відраховуються від дати подан­ня заявки на компонування інтегральної мікросхеми в установ­леному законом порядку,

Дострокове припинення чинності майнових прав на компонував інтегральної мікросхеми можливе: І) при не­сплаті зборка підтримання чинності свідоцтва та 2) у випадку відмови авторові; компонування інтегральної мікросхеми шляхом подання заявки про це до Держдепартаменту інтелектуальної власності Однак такі дії не повинні суперечити умовам уже укладених договорів. Якщо ж у зв'язку з достроковим припи­ненням чинності майнових прав на компонування інтегральної мікросхеми завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на його використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом.

У разі припинення чинності виключних майнових прав на компонування інтегральної мікросхеми воно переходить у суспільне надбання і може використовуватися вільно та безоплатно будь-якою особою, за вимогами встановленими законом. Однак чинність дост­роково припинення виключних майнових прав на компонування інтегральної мікросхеми може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припи­нення.

Або може бути визнана у судовому порядку недійсною у разі: а) не­відповідності компонування інтегральної мікросхеми умовам охороноздатності; б) порушення порядку реєстрації компону­вання інтегральної мікросхеми в іноземних державах: непо­дання заявки до Держдепартаменту інтелектуальної власності і неповідомлення про наміри отримати охорону за межами України; в) реєстрації компонування інтегральної мікросхеми внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Інформація про визнання реєстрації компонування інте­гральної мікросхеми недійсною публікується в офіційному бю­летені „Промислова власність".

Реєстрація компонування інте­гральної мікросхеми, визнана недійсною., вважається такою, що не набрала чинності від дати реєстрації.

5.3. Право інтелектуальної власності на раціона­лізаторську пропозицію.

Раціоналізаторство було досить розвиненим, наприклад, у колишньому СРСР, а тепер - у Японії.

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридич­ною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері ЇЇ діяльності (ч. 1 ст. 481 ЦК).

На відміну від попереднього законодавства, яке до ра­ціоналізаторських пропозицій відносило лише пропозиції тех­нічного характеру, ЦК розширив сферу застосування раціона­лізаторських пропозицій, віднісши до них також організаційні рішення.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт (наприклад, конструктивні рішення виро­бів, застосування техніки чи складу матеріалів) або процес (на­приклад, технологічний). При цьому недостатньо лише поста­новки проблеми, раціоналізаторська пропозиція повинна міс­тити конкретне вирішення завдання і вказівки на те, що і як не­обхідно зробити, щоб досягти бажаного результату.

За своєю суттю раціоналізаторські пропозиції близькі до винаходів і корисних моделей. Однак на відміну від винахо­дів і корисних моделей, до яких висувається вимога світової новизни, для раціоналізаторських пропозицій достатньо місце­вої новизни, тобто невідомості у межах юридичної особи, якій вони подаються. У той же час для набуття прав на винаходи та корисні моделі вони повинні бути промислове придатні, а для раціоналізаторських пропозицій цього недостатньо, оскільки вони мають бути корисними, тобто дозволяти одержати еконо­мічний, технічний або інший позитивний ефект (наприклад, підвищення продуктивності виробництва чи якості продукції, поліпшення умов та безпеки праці, зниження негативного впливу на навколишнє середовище, економія ресурсів тощо).

Зроблена особою пропозиція стає об'єктом інтелектуа­льної власності лише у випадку офіційної кваліфікації її як ра­ціоналізаторської юридичною особою, якій вона подана. У зв'язку з цим, щоб мати перспективу бути визнаною раціоналі­заторською пропозиція повинна бути новою, корисною та сто­суватися будь-якої сфери діяльності юридичної особи, якій во­на подається. Лише при відповідності цим трьом обов'язковим вимогам є сенс використовувати раціоналізаторську пропози­цію. До того ж, подаючи заяву про визнання пропозиції раціо­налізаторською, автор автоматично погоджується, що у випад­ку кваліфікації її як об'єкта Інтелектуальної власності юридич­на особа набуде права на її використання за певну винагороду.

Юридична особа, яка прийняла до розгляду заяву на раціоналізаторську пропозицію, повинна її зареєструвати і протягом місяця з дати реєстрації прийняти щодо неї рішення.

За результатами розгляду заяви може бути прийнято одне з та­ких рішень:

1) визнати пропозицію раціоналізаторською і при­йняти до використання;

2) провести дослідну перевірку пропо­зиції;

3) пропозицію відхилити (належним чином обґрунтува­вши причину).

Якщо буде прийнято рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською, то автору (співавторам) має бути видано свідоцтво (свідоцтва) на раціоналізаторську пропозицію. Цей документ підтверджує визнання пропозиції раціоналізаторсь­кою, дату її подання, авторство і являє собою лист з відомос­тями про раціоналізаторську пропозицію.

Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію містить:

1) назву юридичної особи, що видає свідоцтво;

2) назву раціо­налізаторської пропозиції;

3) прізвище автора (чи співавторів);

4) дату подання пропозиції;

5) дату визнання пропозиції раціо­налізаторською;

6) номер, за яким вона зареєстрована у журналі реєстрації раціоналізаторських пропозицій;

7) підпис керів­ника юридичної особи із зазначенням його прізвища та ініціа­лів, що скріплюється печаткою (п. 2.2 Положення про свідоцт­во на раціоналізаторську пропозицію, затвердженого наказом Державного патентного відомства України від 22 серп. 1995 р. № 129).

У разі, коли свідоцтво загублене, на прохання автора (співавторів) юридична особа видає дублікат.

Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані. Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціо­налізаторську пропозицію є її автор (раціоналізатор) та юриди­чна особа, якій ця пропозиція подана. Безумовно, автором є фі­зична особа, творчою працею якої її створено, причому неза­лежно від того, де вона працює.

Автор раціоналізаторської пропозиції має такі особисті немайнові права: право авторства, право на ім'я, право на на­йменування раціоналізаторської пропозиції, право на пріори­тет. Що стосується майнових прав, то вони зводяться до права на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця про­позиція подана. Зокрема, винагорода автору виплачується за домовленістю сторін з врахуванням обсягу використання раці­оналізаторської пропозиції. Юридична особа, яка визнала про­позицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі (ч. 2 ст. 484 ЦК).

5.4. Право інтелектуальної власності на селек­ційні досягнення.

Селекційними досягненнями є результати діяльності у вигляді сортів та гібридів рослин і порід тварин із заданими ознаками.

Правовому регулюванню селекційних до­сягнень присвячено гл. 42 ЦК, Закон України „Про охорону прав на сорти рослин" та „Про племінне тваринництво".

Селекційним досягненням у рослинництві є новий сорт рослин.

Сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) у рамках нижчого із відомих

Про охорону прав на сорти рослин: Закон України від 21.04.1993 р. в ред. Закону від 17.01.2002 р. зі змін, та доп. // Відом. Верхов. Ради України. -2002. - № 7. - Ст. 278.

" Про племінне тваринництво: Закон України від 15.12.1993 р. в ред. Закону від 21.12.1999 р. // Там же. -2000. - № 6-7. - Ст. 37.

Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція.

Критеріями придатності сорту для набуття прав ін­телектуальної власності на нього є

- новизна,

- відмінність,

- однорідність

- стабільність сорту.

Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, селекціонер чи інша особа за його дозво­лом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання: на території України - за рік до цієї дати, а на території іншої держави - щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати.

Сорт відповідає умові відмінності, якщо за проявом йо­го ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою. Сорт, що протиставляється заявленому, вважається загальнові­домим, якщо: а) він поширений на певній території у будь-якій державі; б) відомості про прояви його ознак стали загальнодо­ступними у світі, зокрема шляхом їх опису у будь-якій публі­кації; в) він представлений зразком у загальнодоступній колекції

Враховуючи різнобарв'я селекційних досягнень у рослинниц­тві, вирішення питання відповідності сорту критеріям відмінності, однорідності та стабільності, а також експертизу на придатність на поширення сорту здійснюють лише стосовно чітко визначеного пере­ліку родів і видів рослин. У зв'язку з цим патент, свідоцтво про дер­жавну реєстрацію, свідоцтво про авторство па сорти рослин стосовно включених до переліку родів і видів видається з проведенням експер­тизи на відповідність чи придатність сорту, а стосовно усіх інших сортів - без проведення такої експертизи під відповідальність заявників за відповідність сорту визначеним законодавством критеріям.

Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням осо­бливостей його розмноження всі рослини цього сорту залиша­ються достатньо схожими (однорідними) за своїми основними ознаками, зазначеними в описі сорту.

Сорт вважається стабільним, якщо його основні озна­ки, вказані в описі сорту, залишаються незмінними після неод­норазового розмноження чи, у разі особливого циклу розмно­ження, у кінці кожного такого циклу.

Державна реєстрація сорту здійснюється, якщо сорт відмінний, однорідний та стабільний, йому присвоєна назва і він придатний для поширення в Україні (ст. 12 Закону України „Про охорону прав на сорти рослин" (далі - Закон).

Назва присвоюється сорту рослин для того, щоб набути прав на сорт та здійснити його державну реєстрацію. Назва со­рту повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого сорту та включати до себе йо­го родове чи видове позначення і власну назву.

Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він відмінний, однорідний та стабільний, може бути ви­користаний для задоволення потреб суспільства і не забороне­ний для поширення з підстав загрози життю і здоров'ю людей, нанесення шкоди тваринному і рослинному світу, збереженню довкілля.

Права на сорт набуваються в Україні шляхом подання до Установи заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав. Набування прав на сорт в іноземних державах здійсню­ється незалежно від набування їх в Україні.

Тимчасова правова охорона надається сорту після того, як особа подала заявку на сорт рослин і відомості про сорт.

Стосовно сортів рослин такою Установою є урядовий орган державного управління з питань правової охорони інтелектуальної власності на сорти рослин, що діє у складі центрального органу ви­конавчої влади з питань аграрної політики.

Заявник після отримання патенту має право на одержання компенсації за завдані йому після публіка­ції відомостей про заявку збитки від особи, яку заявник пові­домив про те, що відомості про заявку внесено до Державного реєстру заявок на сорти рослин, (ст. 32 Закону).

Державна реєстрація майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин здійснюється на підставі рішення про державну реєстрацію прав на сорт шляхом внесення відомос­тей до Державного реєстру прав інтелектуальної власності на сорти рослин.

На сорт рослин можуть набуватися такі права: осо­бисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рос­лин; майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин набуває особа, яка його створила, від дати дер­жавної реєстрації прав на сорт. Саме автору сорту належить право авторства, у зв'язку з чим він має право: а) перешкоджа­ти іншим особам привласнювати та спотворювати його авторс­тво; б) вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту і не зазначати його у публікаціях; в) вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, якщо це практично можливо.

Майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин, засвідченими патентом, є право на використання сорту та виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами.

Виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту полягає в тому, що ніхто без дозволу володільця патенту не може здійснювати щодо посадкового матеріалу сорту такі дії: а) виробництво або відтворення (з метою розмноження); б) доведення до кондиції з мстою розмноження; в) пропону­вання до продажу; г) продаж або інший комерційний обіг; д) вивезення за межі митної території України; е) увезення на митну територію України; є) зберігання для будь-якої із указа­них вище цілей.

Зазначене виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту застосовуються і щодо сорту: а) який є похід­ним в основному від сорту патентовласника (суттєво успадко­вує ознаки сорту), за у мови, що сорт патентовласника не є по­хідним в основному від іншого сорту; б) який нечітко відрізня­ється від сорту патентовласника; в) виробництво якого потре­бує багаторазового використання сорту патєнтовласника.

Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладених в занесеному до Державного реєстру права інтелектуальної власності на сорти рослин описі сорту.

Стосовно прав на сорти рослин законодавство передба­чає можливість видачі примусових ліцензій на використання сорту та перелік дій, які не визнаються порушенням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин (вичерпання ви­ключного права володільця патенту; право попереднього кори­стування і право при відновленні прав на сорт; обмеження дії виключного права володільця патенту).

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власно­сті на сорт рослин починається з наступного дня після дати державної реєстрації права та закінчується в останній день тридцятого календарного року, а для сортів деревних та чагар­никових культур і винограду - тридцять п'ятого календарного року, що відліковується з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав.

Майновим правом інтелектуальної власності на поши­рення сорту рослин є право його володільця на поширення со­рту і на дозвіл чи заборону поширення сорту іншими особами1. Право на поширення сорту в Україні виникає з дати прийняття рішення про державну реєстрацію майнового права інтелекту­альної власності на поширення сорту (ст. 38 Закону).

Право на дозвіл чи заборону поширення сорту полягає у тому, що без дозволу власника майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин не можуть здійснюватися щодо посадко­вого матеріалу сорту такі дії": а) пропонування до продажу; б) продаж або інший комерційний обіг; в) зберігання для будь-якої із вище за­значених цілей (ст. 39і Закону).

ширенім сорту без прав інтелектуальної власності на нього (ст. 19і Закону).

Таким чином, виходячи з різнобарв'я прав на сорт рос­лин для підтвердження наявності того чи іншого права може бути видано такі документи: І) свідоцтво про авторство на сорт - охоронний документ, що засвідчує особисте немайнове право авторства на сорт; 2) патент - охоронний документ, що засвід­чує пріоритет і майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; 3) свідоцтво про державну реєстрацію сорту рос­лин - охоронний документ, що засвідчує майнове право інте­лектуальної власності на поширення сорту рослин1.

Селекційним досягненням у тваринництві є створена у результаті цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, порідний тип, лінія, родина тощо), яка має нові високі генетичні ознаки та стійко передає їх потемкам.

Племінна тварина - чистопородна або одержана за за­твердженою програмою породного вдосконалення тварина, що має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися у селекційному процесі відповідно до чинних загальнодержав­них програм селекції (ст. І Закону України "Про племінне тва­ринництво" від 21 груд. 2000 р.).

Об'єктами племінної справи у тваринництві є ве­лика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджо­ли, шовкопряди, хутрові звірі, яких розводять з метою одер­жання від них певної продукції (далі - тварини).

Суб'єктами племінної справи у тваринництві є: власники племінних (генетичних) ресурсів; підприємства (об'єднання) з племінної справи, селекційні, селєкційно-техно­логічні та селекційно-гібридні центри, іподроми, станції оцінки племінних тварин; підприємства, установи, організації, неза­лежно від форм власності, та фізичні особи, які надають відпо­відні послуги та беруть участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурсів; власники не племінних тва­рин - споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг із племінної справи у тваринництві.

Стосовно селекційних досягнень у тваринництві законо­давство передбачає реєстраційний принцип для племінних тва­рин та племінних стад. Однак єдиний реєстр відсутній. Держав­на реєстрація племінних тварин здійснюється шляхом унесення відповідних даних про них до державних книг племінних тва­рин, а племінних стад - до Державного племінного реєстру.

Власники племінних (генетичних) ресурсів зобов'язані мати племінні свідоцтва (сертифікати), які є документальним підтвердженням якості належних їм племінних тварин, сперми, ембріонів, яйцеклітин.

Племінне свідоцтво (сертифікат) - документ встановленої форми про походження, продуктив­ність, тип та інші якості тварин, сперми, ембріонів, яйцеклітин, складений на основі даних офіційного обліку продуктивності, імуногенетичного контролю та офіційної класифікації (оцінки) за типом. Зазначений документ є основою для визначення цін­ності племінних (генетичних) ресурсів і гарантує певний рівень ефективності їх використання при дотриманні споживачем цих ресурсів встановлених законодавством вимог. Зразки племін­них свідоцтв (сертифікатів) затверджуються спеціально упов­новаженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.

Право інтелектуальної власності на породу тварин за ЦК становлять: І) особисті немайнові права інтелектуальної власності на породу тварин, засвідчені державною реєстраці­єю; 2) майнові права інтелектуальної власності на породу тва­рин, засвідчені патентом; 3) майнове право інтелектуальної власності на поширення породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Суб'єктами права на породу тварин є автор породи тварин та інші особи, які набули майнових прав інтелек­туальної власності на породу тварин за договором чи законом.

Майновими правами інтелектуальної влас­ності на породу тварин, засвідченими патентом, є: 1) право на використання породи тварин, придатної для поширення в Україні; 2) виключне право дозволяти використання породи тварин; 3) виключне право перешкоджати неправомірному ви­користанню породи тварин, у тому числі забороняти таке ви­користання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на породу тварин належать володільцю патенту, якщо інше не встановле­но договором чи законом, і є чинними з дати, наступної за да­тою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав.

Строк чинності виключних майнових прав інтелектуа­льної власності на породу тварин спливає через тридцять років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком держав­ної реєстрації цих прав.

Чинність виключних майнових прав інтелектуальної влас­ності на породу тварин може бути припинено достроково або по­новлено у випадках та у порядку, встановлених законодавством.

5.5. Право інтелектуальної власності на комер­ційну таємницю. Однією з новел ЦК України 2003 р. є те, що вперше в Україні до об'єктів інтелектуальної власності відне­сено комерційну таємницю.

Комерційною таємницеює інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодо­ступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформа­ції, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (ст. 505 ЦК).

Із даного визначення можна виділити такі ознаки коме­рційної таємниці: 1) інформація мас комерційну цінність; 2) інформація, що становить комерційну таємницю, не відома іншим особам та відсутній вільний доступ до неї на законних підставах; 3) вжито заходів для охорони конфіденційності ін­формації.

Комерційна таємниця як об'єкт інтелектуальної власнос­ті має свої особливості: 1) вона відрізняється найбільшою уні­версальністю, оскільки комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробни­чого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до за­кону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці; 2) для виникнення прав на комерційну таємницю не вимагається вико­нання будь-яких формальностей, офіційного визнання її охороноздатності та державної реєстрації; 3) оскільки в її основу по­кладено фактичну монополію певної особи на деякі знання, то строк чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю чітко не визначений і обмежується строком існування сукупності зазначених ознак комерційної таємниці.

Питання доцільності патентування об'єкта чи залишення відомостей у режимі секретності вирішується з урахуванням ба­гатьох обставин, зокрема можливості: 1) паралельного винахід­ництва; 2) розкриття відомостей за виготовленим продуктом; 3) контролю за використанням об'єкта іншими особами. Якщо взяти, наприклад, напій "кока-кола", то охорона його у режимі фактичної монополії виявилася більш доцільною, оскільки до цього часу існує можливість отримувати значні прибутки при використанні секрету його приготування. Якби був обраний ва­ріант патентування, то довелося б секрет розкрити суспільству і користуватися його перевагами незначний проміжок часу.

Майновими правами інтелектуальної влас­ності на комерційну таємницю є:

1) право на використання ко­мерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти використан­ня комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ст. 506 ЦК).

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформа­цію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Порушенням права на комерційну таємницю є заволодіння відомостями, що становлять комерційну таємницю, за допомогою незаконних методів.

Органи державної влади зобов'язані охороняти від не­добросовісного комерційного використання інформацію, що є комерційною таємницею, створення якої потребує значних зу­силь і яка надана їм з метою отримання встановленого законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтичними, сільсько­господарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімі­чні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коди розголо­шення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерцій­ного використання. Органи державної влади зобов'язані охо­роняти комерційну таємницю також в інших випадках, перед­бачених законом (ст. 507 ЦК).