МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення лекційного заняття з дисципліни

«ТАКТИКА»

ТЕМА 6. Відділення в наступі при захопленні (знищенні) об’єкта в тилу противника

ЗАНЯТТЯ 1. Основи дій відділення в наступі при захопленні (знищенні) об’єкта в тилу противника

Одеса

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ

ОДЕСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПОЛІТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Факультет підготовки офіцерів запасу

Кафедра тактико-спеціальної підготовки

Прим. 1

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідуючий кафедрою

Службовець О.П.Шевчук

«__» ____________ 2009 р.

Тільки для викладачів

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення лекційного заняття з дисципліни

«ТАКТИКА»

ТЕМА 6. Відділення в наступі при захопленні (знищенні) об’єкта в тилу противника

ЗАНЯТТЯ 1. Основи дій відділення в наступі при захопленні (знищенні) об’єкта в тилу противника

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри

Протокол від «__» __________ 2009 р. №_

Одеса

НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНІ ЦІЛІ:

1. Навчити студентів основам сучасного наступального бою в тилу противника.

2. Ознайомити тих, хто навчається, з бойовим порядком аеромобільного (парашутно-десантного) відділення та місцем у бойовому порядку взводу, бойовими завданнями, бойовими можливостями відділення в наступі.

3. Розкрити порядок підготовки відділення до десантування та бойових дій та роботу командира відділення з підготовки відділення до десантування та бою.

4. Виховувати у студентів впевненість і відповідальність за виконання бойового завдання.

ПРИБЛИЗНИЙ РОЗРАХУНОК ЧАСУ

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бойовий статут Сухопутних військ, ч. ІІІ (взвод, відділення, танк). К., Варта, 1995;

2. Боевой устав воздушно-десантных войск, ч. ІІІ (взвод, отделение). М., ВИ, 1984;

3. Збірник нормативів з бойової підготовки аеромобільних військ. К., Азимут-Україна, 2005;

4. Підручник «Тактика» (батальон, рота). книга ІІ, с.45-74. М., ВИ, 1986;

5. Навчально-методичний посібник «Організація та озброєння аеромобільних та повітрянодесантних підрозділів».

НАОЧНІ ПОСІБНИКИ:

1. Плакати:

- Організація парашутно-десантного батальйону;

- Організація аеромобільного батальйону;

- Основне озброєння аеромобільних військ;

- ТТХ та бойові можливості основних зразків озброєння і техніки.

2. Комп’ютерне забезпечення

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

При підготовці до заняття лектору необхідно з’ясувати, який матеріал відомий студентам з цієї дисципліни.

Напередодні проведення лекції, лектору необхідно уточнити місце проведення заняття (клас), та перевірити його готовність до заняття. В день проведення заняття перед його початком необхідно оформити класну дошку, підготувати необхідне обладнання, розмістити необхідні схеми.

Якщо заняття планується 1-ю парою, призначити студентів для проведення політичного інформування на протязі 3 - хв. по діям в Україні та 3 - хв. по діям у Світі.

Напередодні лекції студенти повинні закріпити знання, одержані ними під час вивчення тактики на попередніх заняттях.

При проведенні вступної частини заняття після перевірки наявності студентів уточнити, як відсутні на занятті студенти законспектують лекцію, призначити відповідальних (командири відділень).

Під час викладання першого навчального питання при поясненні сучасного наступального бою в тилу противника та його характеристи­к, способів атаки, доцільно поставити проблему перед слухачами та заслухати відповідь.

При викладенні другого навчального питання слід нагадати завдання відділення в наступі. Місце відділення в бойовому порядку взводу та на їх підставі перейти до 3-го навчального питання підготовка відділення до десантування і бою. Захоплення (знищення) різноманітних об’єктів противника.

При проведенні заключної частини заняття викладачу після доведення студентам завдання на самостійне заняття з підготовки до наступного заняття, необхідно нагадати студентам коли за розкладом будуть проводитися заняття у навчальних групах, а також який навчальний матеріал мати на самостійному занятті під час підготовки до наступного заняття.

ЗМІСТ

ВСТУП

Товариші студенти. На попередніх заняттях ми з вами вивчили основи загального бою в тилу противника, організацію та озброєння підрозділів аеромобільних (парашутно-десантних) військ та підрозділів. Ви самостійно вивчили організацію та озброєння мотопіхотного відділення та взводу армії евентуального противника.

З цього дня ми починаємо вивчати тему „Відділення в наступі при захопленніі (знищенні) об’єкта в тилу противника в тилу противника”.

Бій - єдиний спосіб досягнення перемоги над противником. Рішучий характер сучасного бою буде проявлятись у всіх видах бойових дій. Самих рішучих цілей - можливо досягнути тільки в наступі бою.

Оснащення аеромобільних військ першокласної техніки, високий рівень бойової та вїйськово-тактичної підготовки воїнів-десантників, глибоке розуміння і усвідомлене виконання ними свого військового обов’язку забезпечують реальну можливість досягнення в бою самих рішучих цілей.

При вивчених даної теми з вами будуть проведенні семінарське заняття та групові вправи, в тому числі в навчальному центрі.

На цьому занятті будуть розглянуті навчальні питання:

1. Сучасний наступальний бій в тилу противника та його характеристика. Способи атаки.

2. Завдання відділення в наступі. Місце відділення в бойовому порядку взводу.

3. Підготовка відділення до десантування і бою. Захоплення (знищення) різноманітних об’єктів противника.

Перше навчальне питання. СУЧАСНИЙ НАСТУПАЛЬНИЙ БІЙ В ТИЛУ ПРОТИВНИКА ТА ЙОГО ХІРАКТЕРИСТИКА. СПОСОБИ АТАКИ

Наступ - основний вид бою, який проводиться з метою знищення противника та захоплення визначених об’єктів (рубежів, районів). Він полягає в ураженні противника всіма засобами, рішучій атаці, захопленні призначеного об’єкта та його знищенні (виведення з ладу).

Уміле використання результатів ураження противника засобами старших командирів, вогнем своїх підрозділів і приданих засобів проявлення військової хитрості, широке застосування обходів та охоплень для атаки у фланг і тил, рішучі та завзяті дії дозволяють знищувати противника раніше, ніж він зможе протиставити організований опір, швидко захоплювати та знищувати об’єкти, стрімко проводити рейд в новий район та виконувати інші завдання.

Відділення в наступі повинно діяти раптово, стрімко та вести бій з повним напруженням вогню, як вдень так і вночі, в різних погодних умовах.

Об’єктом захоплення (знищення) аеромобільного (парашутно-десантного) відділення можуть бути: засоби ядерного нападу (ракети, пускові установки) на стартових позиціях, літаки-носії ядерної зброї на аеродромах, склади і пункти збереження ядерних боєприпасів, пункти управління, вузли та лінії зв’язку, пости радіо-, радіотехнічної та радіолокаційної розвідки, аеродроми, залізничні та насосні станції, трубопроводи, склади матеріальних засобів та озброєння, гідротехнічні та енергетичні споруджання, переправи на водних перешкодах, гірських перевалах і проходи, рубежі на шляхах руху противника.

Об’єкти можуть бути стаціонарними та пересувними, мати різні системи охорони, оборони та фортифікаційні спорудження. Вони захоплюються з метою знищення, виводу з ладу або утримання на деякий час.

Об’єктом атаки відділення можуть бути жива сила, бойова техніка та вогневі засоби противника, розташовані на напрямку його дій.

Підрозділи десанту в залежності від обставин можуть атакувати на бойових машинах або в пішому порядку.

Атака полягає в стрімкому і безупинному просуванні аеромобільних (парашутно-десантних) підрозділів в бойовому порядку в поєднанні з вогнем з бойових машин, а по мірі зближення з противником і з других видів озброєння з метою його знищення.

Атака на бойових машинах - основний спосіб дій підрозділів при захопленні об’єктів в тилу противника.

Якщо противник недостатньо подавлений, має велику кількість протитанкових засобів або умови місцевості ускладнюючі просування бойових машин, атака здійснюється в пішому порядку.

Атака в пішому порядку може здійснюватись з площадки приземлення або після виходу до об’єкта противника на бойових машинах. Для спішування особового окладу призначається рубіж спішування, який повинен бути потайливим від вогню, стрілецької зброї та протитанкових засобів ближнього бою.

Бойовий порядок підрозділів, наступаючих на бойових машинах, шикується в бойову лінію з інтервалами між машинами до 100 м. Такі інтервали дозволяють вільно маневрувати вогнем кулеметів та автоматів відділення, атакувати вогневі точки противника з флангу.

При наступі в пішому порядку особовий склад підрозділів, діючій в цепу, просувається “стрибками” від укриття до укриття, а бойові машини, які підтримують підрозділи вогнем з гармат та кулеметів, на відстані до 100м від цепу. По мірі знищення вогневих, особливо протитанкових засобів противника, та в залежності від умов місцевості бойові машини можуть вирушати безпосередньо до цілі взводу і діяти попереду неї. Відділення в пішому порядку наступають на фронті до 50 м. Інтервали між військовослужбовцями в цепу становлять 6-8 м, між відділеннями до 50 м, а між взводами до 100 м.

Для зручного ведення вогню та кращого застосування до місцевості солдати в цепу можуть висуватись вперед або приймати в бік, не порушуючи загального напрямку фронту наступу цепу та не заважаючи діям сусідів.

Проміжки між підрозділами необхідні для ведення вогню в них бойовими машинами або приданими вогневими засобами. Крім того, ці проміжки дають підрозділам і відділенням вогневим засобам можливість повніше використовувати вигідні умови місцевості для ведення вогню, здійснення маневру вогнем і підрозділам, а також знижують ефективність вогню противника. Основною формою маневру при захопленні об’єктів є вихід на фланг і в тил противника для атаки на різних напрямках по найбільш уразливим місцям.

Підрозділи, призначені для захоплення площадки приземлення і для прикриття основних сил десанту, які знищують противника на площадці приземлення, швидко висуваються на вигідний для ведення бою рубіж, в готовності до відбиття атаки противника.

Швидкий вступ підрозділів повітряного десанту в бій після приземлення є одним з важливих факторів, що забезпечує раптовість дій та успішне виконання бойового завдання.

При десантуванні вночі, а також на площадку приземлення на закритій місцевості або віддаленій від об’єкта захоплення, підрозділи як правило, збираються в пункті збору, який може призначатись поблизу межі площадки приземлення на напрямок виходу підрозділу до об’єкта захоплення. Район (пункт) збору позначають світловими сигналами і радіотехнічними засобами збору.

В район збору особовий склад та бойова техніка розташовуються поротно, а в роті - повзводне в готовності до дій по знищенню противника. В залежності від обстановки підрозділи можуть розташовуватись в бойових порядках, в колонах і в бойових порядках. Командири підрозділів зобов’язані організовувати спостереження, безпосередню охорону, перевірити наявність особового окладу, бойової та другої техніки, їх стану і а при необхідності уточнити бойові завдання.

Перебування підрозділів в пункті збору після десантування повинно бути короткочасним.

Друге навчальне питання. ЗАВДАННЯ ВІДДІЛЕННЯ В НАСТУПІ. МІСЦЕ ВІДДІЛЕННЯ У БОЙОВОМУ ПОРЯДКУ ВЗВОДУ

Десантування відділення в тил противника здійснюється одним чи декількома літаками (вертольотами) на одну площадку приземлення. У польоті особовий склад уважно стежить за сигналами і командами, що подаються командиром екіпажа чи штурманом літака (вертольота), а також старшим корабельної групи (випускаючим), і точно їх виконує. В усіх випадках кому б то не було забороняється втручатися в дії екіпажа літака (вертольота) і залишати своє місце без дозволу старшого корабельної групи (випускаючого).

За сигналом (командою) “Приготуватися” десантники встають зі своїх місць і готуються до стрибка, а за сигналом (командою) “Пішов”, не затримуючи, енергійно відокремлюються від літака (вертольота) у встановленому порядку.

Під час зниження на парашутах особовий склад відділення переводить зброю в положення для стрільби, уважно оглядає місцевість у районі приземлення й у випадку виявлення противника уражає його вогнем і гранатами і готується до приземлення.

Після приземлення особовий оклад швидко звільняється від підвісної системи парашута, приводить свою зброю в готовність до бою, орієнтується на місцевості, у тому числі і за курсом польоту літаків, що здійснюють викидку, визначає напрямок руху і швидко виходить у вихідне положення для наступу (пункт збору).

Механіки-водії і навідники-оператори, розрахунки (екіпажі) вогневих засобів відшукують своє озброєння і техніку, приводять її до готовності до бою і з максимальною швидкістю висуваються у вихідне положення для наступу в пункт збору).

Вихідне положення для наступу (пункт збору) призначається, як правило, у напрямку висування до об’єкта захоплення, звичайно за межею площадки приземлення чи поблизу її, у місцях, укритих від спостереження противника, і може позначатися радіотехнічними й іншими засобами збору чи вказуватися по місцевих предметах.

У вихідному положенні для наступу (пункті збору) командир відділення перевіряє наявність особового складу, озброєння, бойової техніки, їх стан, уточнює бойове завдання підлеглим, здійснює посадку особового складу в бойову машину і доповідає командиру взводу про результати десантування та готовності до виконання поставленого завдання.

У випадку викидання відділення або окремих десантників за межами площадки приземлення особовий склад поєднується в групи, знищує противника в місцях приземлення і надалі діє за вказівкою старшого командира.

У будь-яких умовах обстановки необхідно прагнути вийти в район бойових дій свого підрозділу і встановити зв’язок з командиром взводу.

Порядок вступу підрозділів в бій визначається їх завданнями та обстановкою, яка склалась в районі десантування. Звичайно бойові дії підрозділів починаються відразу ж після десантування, а при наявності противника в місцях приземлення десантники знищують його вогнем автоматників та ручними гранатометами з повітря.

Бойові машини та інші вогневі засоби після десантування винищують найбільш важливі цілі в районі приземлення, займають свої місця в бойових порядках підрозділів і підтримують їх вогнем.

Бойові розвідувальні дозори після десантування не вступають в бій з противником в районі приземлення, а швидко і відкрито висуваються до об’єкта захоплення (на вказаний рубіж), уточнюють сили, склад і положення противника, уразливі місця в його обороні, найбільш вигідний напрямок для виходу у фланг та тил. Інформацію негайно доповідають старшому начальнику.

Порядок дій командира і особового складу відділення після приземлення буде залежати від знаходження противника в районі площадки приземлення і характеру його дій, віддалення від об’єкта захоплення, системи подавленім противника засобами старшого командира та інших умов обстановки.

При десантуванні на об’єкт противника або поблизу нього відділення атакує його в пішому порядку. Бойові машини та придані вогневі засоби займають вогневу позицію в місцях приземлення або в безпосередній близькості від них і вогнем з місця підтримують підрозділи.

При десантуванні на деякій відстані від об’єкта противника взвод виходить до нього з пункту збору або з рубежу посадки на бойові машини. Вихід здійснюється в залежності від обставин в передбойовому або бойовому порядку або в колоні приховано.

Командир відділення після десантування орієнтується на місцевості, визначає своє місце знаходження (піднятою рукою, голосом ), встановлює зв’язок з командиром взводу і доповідає про результати десантування, уточнює бойове завдання підлеглим. При наявності часу командир відділення проводить тактичне орієнтування.

Під час уточнення завдань на місцевості командир відділення вказує:

- особовому складу - нові дані про противника та його діях, об’єкт (елементи об’єкта), що підлягає захопленню, напрямок та спосіб висування, рубіж, час та сигнали переходу в атаку, а при спішуванні, крім того й рубіж спішування, порядок взаємодії відділень під час атаки об’єкта та інші данні;

- приданим вогневим засобам - місця вогневих позицій, цілі для ураження, напрямок та порядок переміщення або місце в бойовому порядку.

Бойовий порядок відділення, який наступає в пішому порядку, складається з інтервалом між військовослужбовцями (солдатами) 6-8 м (8-12 кроків) та бойовій машини. Для зручності ведення вогню і кращого використання місцевості десантники в цепу можуть висуватись вперед або в бік, не порушуючи загального напрямку фронту наступу цепу та не заважаючи діям сусідів, що діють за цепом відділення, на його фланзі, а іноді і безпосередньо в цепу.

Відділення може вести наступ на одному з флангів та в центрі бойового порядку взводу.

Відділенню в наступі вказується:

- місце в бойовому порядку взводу;

- об’єкт атаки;

- напрямок подальшого наступу або пункту збору.

В ході бою, коли бойове завдання ставиться по радіо, відділенню може бути вказані тільки напрямок та об’єкт атаки.

Об’єктом атаки відділення може бути жива сила, вогневі засоби та техніка противника, розміщенні на напрямку його дій.

Ефективне ураження противника досягається стрімкою та безперервною атакою відділення на всю глибину захоплюючого об’єкта з веденням прицільного вогню із зброї бойових машин і стрілецької зброї при економічному використанні боєприпасів.

Командир відділення зобов’язаний прийняття всі міри для виконання бойового завдання, проявляючи при цьому цілеспрямованість, рішучість та ініціативу.

Третє навчальне питання. ПІДГОТОВКА ВІДДІЛЕННЯ ДО ДЕСАНТУВАННЯ І БОЮ. ЗАХОПЛЕННЯ (ЗНИЩЕННЯ) РІЗНОМАНІТНИХ ОБ’ЄКТІВ ПРОТИВНИКА

Підготовка відділення до десантування і бойових дій включає:

- екіпіровку особового складу;

- марш у райони очікування;

- підготовку озброєння, техніки, матеріальній, засобів і особового окладу до десантування і виконання бойового завдання;

- постановку бойових завдань особовому окладу;

- вихід підрозділів на аеродром (посадочну площадку), завантаження бойової техніки (вантажів) і посадку особового окладу в літаки (вертольоти).

Підготовка до десантування повинна здійснюватися в короткий термін. Це досягається: утриманням бойової техніку і засобів десантування в постійній готовності до десантування і бойового застосування; умінням командира відділення самостійно здійснювати підготовку, швартування, завантаження і передпольотний огляд бойової техніки; умілими злагодженими діями особового складу з підготовки, швартуванню і завантаженню бойової техніки в літаки (вертольоти).

Підготовка відділення до десантування і виконання бойового завдання в тилу противника починається звичайно в районі зосередження і завершується в районі очікування і на аеродромі (посадочній площадці).

Відділення у районі зосередження (очікування) розташовується в складі взводу. При цьому воно повинно максимально використовувати захисні властивості місцевості і бути в постійній готовності до відбиття нападу наземного і повітряного противника, а також до знищення його диверсійно-розвідувальних груп. Бойова машина розташовується в складках місцевості на віддаленні 20-25 м від бойової машини сусіднього відділення з урахуванням можливості швидкої побудови колони.

У районі зосередження (очікування) особовий склад відриває щілини, а при наявності часу влаштовує бліндажі, для машин - укриття. У районі зосередження командир взводу вказує місця розташування відділенням, бойовим машинам; організує безперервне спостереження за наземним, повітряним противником і сигналами командира роти; визначає порядок дій у випадку нападу противника; місця і терміни відривки щілин чи пристроїв бліндажів для особового складу й укриттів для бойових машин; повідомляє сигнали оповіщення, управління, взаємодії та організує підготовку до маршу.

Командир відділення організує відривку щілини чи пристроїв бліндажа, укриття для бойової машини і їх маскування, виконує вказівки командира взводу з підготовки відділення до маршу.

У районі зосередження проводяться: дозаправлення бойових машин пальним і їх технічне обслуговування; видача особовому складу боєприпасів, засобів індивідуального захисту і медичної допомоги, сухих пайків, спорядження, десантного обмундирування й інших предметів екіпіровки; дозавантаження боєприпасами бойових машин; перевірка укомплектованості засобів десантування відповідно до десантуємої на них бойової техніки, перевірка стану, а при необхідності переукладання парашутів; передстрибкова підготовка особового складу; постановка завдання особовому окладу на марш у район очікування.

У районі очікування (на аеродромі) проводяться: завершення підготовки озброєння бойової техніки і матеріальних засобів до десантування; завантаження бойової техніки і матеріальних засобів у літаки (вертольоти); постановка бойового завдання особовому складу.

Час готовності до десантування визначає старший командир. До цього часу бойова техніка, озброєння і матеріальні засоби підрозділів, які будуть десантуватися, повинні бути завантажені в літаки (вертольоти), особовому складу поставлені бойові завдання і він повинний знаходитися у літаків (вертольотів) в готовності до посадки.

З одержанням завдання на підготовку до десантування і виконання бойового завдання командир відділення повинний перевірити стан бойових машин наявність пального, укладання боєприпасів; екіпіровку особового окладу; підготовку до швартування озброєння, бойової техніки та установку робочих частот на радіостанціях і радіотехнічній апаратурі збору десанту; стан засобів десантування і якість швартування озброєння, бойової техніки й інших матеріальних засобів і підготовку парашутів; поставити бойові завдання особовому окладу, провести з ним передстрибкове тренування; вивести відділення на аеродром, завантажити озброєння, бойову техніку і матеріальні засоби, провести їхній передпольотний огляд і посадку особового окладу в літаки (вертольоти).

Екіпіровка особового складу визначається старшим командиром і звичайно включає:

- індивідуальну зброю з боєприпасами;

- приймач апаратури “Збір”;

- продовольство; засоби індивідуального захисту;

- комплект індивідуальної медичної допомоги;

- шанцевий інструмент;

- компас;

- спорядження;

- десантне обмундирування по сезону.

При десантуванні в горах, пустелі, північних районах, а також взимку в екіпіровка особового складу додатково включаються гірське спорядження, малогабаритні ємності з питною водою і тепле обмундирування.

Кількість предметів екіпіровки та їх вага не повинні затруднювати дії десантників. З цією метою частина боєприпасів, продовольства і деякі інші предмети екіпіровки за рішенням старшого командира можуть десантуватися в бойових машинах і вантажних контейнерах.

Швартування озброєння і техніки відділення здійснюється в районі очікування або на аеродромі. При цьому всі роботи проводяться особовим складом відділення відповідно до заздалегідь розроблених технологічних карт, що визначає порядок робіт і обов’язки особового складу відділення.

Монтаж радіотехнічної апаратури “Збір” на об’єкти здійснюється командиром відділення.

Підготовка зашвартованих об’єктів до завантаження в літаки (вертольоти) проводиться особовим складом під керівництвом командира взводу і посадових осіб повітряно-десантної служби.

Вихід відділення з району очікування на аеродром (посадочну площадку) для завантаження озброєння і бойової техніки і посадки особового окладу в літаки (вертольоти) здійснюється в складі роти за командою (сигналом) старшого командира.

Завантаження озброєння і бойової техніки в ліваки (вертольоти) здійснюється особовим складом відділення. Передпольотний огляд завантажених у літаки (вертольоти) озброєння і бойової техніки і визначення їх готовності до десантування проводиться командиром відділення спільно з фахівцями повітряно-десантної служби і командиром екіпажа літака (вертольота).

Після завантаження бойової техніки і вантажів у літаки (вертольоти) і перевірки готовності їх до викидання (вивантаженню) командир відділення перевіряє у підлеглих правильність підготовки парашутів, пристосування спорядження і кріплення зброї для здійснення стрибка.

Посадка особового окладу в літаки (вертольоти) здійснюється безпосередньо перед зльотом або за сигналом (командою) старшого корабельної групи. Одержавши сигнал або команду, десантники швидко шикуються у літака (вертольота) і здійснюють посадку. Посадка і розміщення десантників у літаку (вертольоті) виробляється в порядку, встановленому для даного типу літака (вертольота). Особовий склад з вантажними контейнерами розміщується ближче до вантажного люка (дверей) літака.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Товариші студенті. Вам була прочитана лекція за темою „Основи дій відділення в наступі при захопленні (знищенні) об’єкта в тилу противника”.

Наступне заняття семінарське. Вам надається план (завдання) на семінарське заняття, з яким необхідно ознайомитись на самостійному занятті та дати відповіді на питання семінарського заняття, а при необхідності їх законспектувати.