Особистісне зростання підлітка.

Класична психологія розвиток особистості підлітка пов'язувала з процесом статевого дозрівання. Дослідження другої половини XX століття підсилили роль процесу соціалізації у психологічних змінах особистості у підлітковий період. Цей вік вважається найважливішим і складним періодом людського життя, а психічна напруженість, що узгоджується з формуванням цілісності особистості підлітка, залежить як від психофізичного дозрівання, особистої біографії, так і від суперечностей суспільної ідеології та духовної атмосфери суспільства.

НОВОУТВОРЕННЯ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ.

Особистісна сфера інтенсивно розвивається.

1.Це період становлення особистості. Виникає інтерес до власних переживань, підліток активно аналізує свої вчинки, відмічає переваги та недоліки. Критерії ставлення до себе визначаються цінностями, конкретної підліткової групи, томув одних класах існує проблема підліткового класу, а в інших - ні; іноді проблема розв’язується переведенням в інший клас, бо підліток дуже чутливий до найближчого оточення.

Суперечливість позиції підлітка щодо себе проявляється: ”Я такий, як усі”/”Невже я такий, як усі”.

2. Моральна свідомість. Підліткові притаманне прагнення до самовдосконалення, він стає більш цілеспрямованим, а його поведінка більш передбачуваною. Ідеалами, як правило виступають романтичні герої (раніше – книжок, тепер -телебачення). Для старших підлітків ідеалом поступово стають старші товарищі (тому тягнуться до старших), авторитетні дорослі, але рідко ними є вчителі, і ще рідше, батьки. Моральні переконання ще нестійкі і визначаються особливостями референтної групи.

1. Інтенсивний розвиток самосвідомості. Я-образ істотно збагачується. Підліток починає усвідомлювати себе, відмінного від свого дитячого образу Я, виникає інтерес до того, яким стане у майбутньому. Відбувається становлення тілесного Я-образу, формується чоловіча або жіноча ідентичність. Виникає цікавість до власних якостей, особливо вольових, ділових чи інтелектуальних. Можливості самопізнання розширюються, результати потребують практичної апробації (виявити сміливість – кинути камінь у вітрину – підтвердити). Звідси прагнення показати себе у новій якості, довести свою дорослість та самостійність. Якщо ж підліток невпевнений у собі, поведінка його стає награною, артистичною.

!Важливо допомогти підлітку побачити свої позитивні сторони, навчити його поважати, приймати себе –це необхідна умова поваги до іншого.

В цьому віці має сформуватися самоконтроль – здатність обирати цілі, способи іх досягнення та передбачати наслідки.

4. Самооцінка – нестійка, ситуативна, чутлива – будь-що може змінити ставлення до себе, часто занижена (хоча побутова думка – підлітки переоцінюють себе). Феномен „Дискомфорту успіху” може виникнути при поєднанні низької самооцінки з високим рівнем домагань. Феномен „афект неадекватності” _бурхлива реакція на будь-які зауваження - при поєднанні високих домагань та високої невпевненості. Неуспіх пояснює зовнішніми причинами (хтось заважав, вчитель погано пояснив). Неуспіх ігнорується або, навіть призводить до підвищення самооцінки в інших галузях.

5. До кінця віку розвивається потреба у самовизначення, виникає спрямованість на майбутнє. Ця потреба конкретизується та розгортається в юнацькому віці.

Пізнавальна сфера:

Всі новоутворення молодшого школяра закріплюються, ускладнюються, поширюються на ситуації, не пов’язані з учбовою діяльністю(внутрішній план дій, довільність та рефлексія). Змінюється зміст учбової діяльності: якщо молодший школяр оволодіває знаннями на конкретному рівні (накопичення фактів), то підліток - на рівні узагальнень. Підвищена пізнавальна активність до тієї сфери, яка робить його більш дорослим у власних очах і дає можливість самоутверджуватись в очах ровесників. Ставлення до предметів стає диференційоване (часто залежно від ставлення до вчителя). Далі розвивається формально-логічне мислення, починає філософствувати. Переважає словесно-логічна пам’ять,виникає після довільна увага, творча уява.