Поняття методичної системи навчання

Згідно А.М.Пишкало, який вперше ввів поняття методичної системи навчання в дослідженні з методики навчання геометрії в середній школі [227], методична система навчання являє собою сукупність п'яти ієрархічно підлеглих компонентів: цілей навчання, його змісту, методів, засобів, організаційних форм навчання.

Безумовно, ця модель була плідною за умов повного управління й однаковості навчання в школі, його строгої регламентації, а також стабільності навчальних предметів, їхньої повної методичної забезпеченості. У сучасних умовах значної диференціації шкіл щодо цілей і умов навчання, запитів контингенту учнів і підготовленості викладачів, а також стосовно до такого нестабільного, який стрімко розвивається, предмета, як інформатика, концепція методичної системи навчання в колишньому вигляді вже неадекватна ситуації в методиці навчання інформатики і вимагає розвитку.

Модель методичної системи навчання повинна відповідати наступним принципам:

1. Предметність моделі. Моделі навчання різних предметів можуть включати різні сукупності компонентів, а ці компоненти - знаходитися в специфічних для даного предмета відношеннях між собою. Таким чином, можна очікувати, що структурно методичні системи навчання різних предметів будуть відрізнятися.

2. Локальність моделі. Через істотні й все більш зростаючі розходження в цілях і умовах навчання в різних навчальних закладах вже не можна говорити про методичну систему навчання предмету взагалі. Модель повинна враховувати не тільки розходження у навчанні різних предметів, але й особливості у вивченні предмета, що склалися в конкретному навчальному закладі. Таким чином, удосконалена модель методичної системи повинна враховувати локальні особливості навчання інформатики, тобто змінюватися від одного навчального закладу до іншого.

3. Динамічність моделі. Компоненти методичної системи, як правило, знаходяться у швидкому розвитку, регулярно перебудовуються зв'язки між цими компонентами. Так для інформатикихарактерна нестабільність, швидкі зміни в змісті навчання, бурхливий розвиток засобів інформатизації, що впливають на цілі, зміст, методи, засоби навчання. Методична система, як модель навчання, повинна передбачати розвиток практики навчання, включати компоненти, які передбачають розвиток їхнього змісту, які допускають перебудову їх структурних зв'язків.

Враховуючи розглянуті питання із загальної теорії систем і існуючі методичні і дидактичні системи, виникає потреба розширити множину елементів методичної системи за рахунок включення І елементів:

а) очікувані результати навчання;

б) технології добору змісту, методів, форм і засобів навчання;

в) технології встановлення зв'язків між елементами методичної системи.

Модель методичної системи навчання наведена на рис. 1.3.1.Педагогічна технологія передбачає проектування діяльності [228], тобто встановлення єдності цілей, методів, засобів і організаційних форм діяльності.

Рис. Ї.З.І.

На думку И.В.Кузьміної [129-132] конструктивна діяльність вчителя, пов'язана з добором, композицією, проектуванням навчально-допоміжного матеріалу, створенням планів, включає проектування:

1)змісту майбутньої діяльності;

2)системи і послідовності власних дій;

3)системи і послідовності дій учнів (колективу загалом, окремих груп в ньому і окремих учнів в залежності від їх особистісних характеристик).

Проектування методичних систем, як одна з гілок педагогічного проектування, спрямоване на відтворення і змінупроцесів навчання.

При проектуванні методичних систем необхідно враховувати наступне.

1. Об'єкт дослідження і система не одне і те саме В одному і тому ж об'єкті можна виділити кілька систем в залежності від мети дослідження.

2.При виділенні системи відбувається штучне відокремлення явища (або проблеми), що досліджується, з навколишнього середовища. Це відокремлювання насправді являє собою абстрагування, і воно повинно враховувати реальну єдність системи із середовищем.

3.Виділяючи систему, необхідно встановлювати: а) елементи(компоненти) системи, б) елементи її середовища (оточення),в)істотні (системо утворюючі) зв'язки між елементами(компонентами) системи, г) істотні зв'язки з середовищем(оточенням).

4.У складних системах кожний елемент (субсистема) може бути при іншому розгляді самостійною системою. І навпаки, система з іншої точки зору є елементом (субсистемою) системи вищого по рядку. З цього випливає, що при виділенні системи слід завжди усвідомлювати, на якому рівні відбуватиметься робота із системою, і точно дотримуватися вибраного рівня відмінності.

5.Певна якість системи задається не тільки якістю окремих елементів, з яких система складається, характером їх взаємозв'язків, а й зв'язками між даною системою і середовищем.

6.Систему як пізнавальний інструмент можна застосовувати для різних і значно відмінних (в тому числі ідеальних, досі реально не існуючих об'єктів.

При проектуванні методичних систем необхідно враховувати їх особливості:

1)цілісність - залежність кожного елемента системи від його місця і функцій в системі;

2)структурність - функціонування системи зумовлене не стільки особливостями її окремих елементів, скільки властивостями її структури;

3)взаємозалежність системи і середовища - система формується і проявляє свої властивості в процесі взаємовпливів із середовищем;

4)ієрархічність - кожний елемент системи в свою чергу може розглядатися як система, а система, що досліджується в цьому І випадку, сама є елементом більш широкої системи;

5)множинність описів - внаслідок принципової складності кожної системи її адекватне пізнання вимагає побудови множини різних моделей, кожна з яких описує лише певний аспект системи.

Методична система підкоряється певним закономірностям.

1. Закономірності, пов'язані з внутрішньою будовою самої системи, коли зміна одного або кількох її елементів спричинює необхідність зміни всієї системи загалом. Наприклад, поява нових засобів навчання, використання яких розширює можливості організації навчального процесу, приводить до перегляду змісту, форм і методів навчання. Сказане лише підкреслює необхідність комплексного розгляду вказаних елементів в їх єдності.

2. Закономірності зовнішніх зв'язків системи, що визначаються тим, що будь-яка методична система функціонує на певному соціальному І культурному фоні, які мають на неї вирішальний вплив. Такого роду впливу можуть зазнавати як всі елементи системи загалом, так і окремі. Найбільш явно вказаний вплив спрямовується на основний елемент системи - цілі навчання. Суспільство формує соціальне замовлення школі, за допомогою якого визначаються цілі навчання будь-якого предмету

Таким чином, методична система навчання являє собою складне динамічне утворення. Можливість повного визначення системи може бути досягнута, якщо буде визначена деяка початкова умова. Іншими словами, треба зафіксувати деякий з її елементів і виявити динаміку її зміни в такому стані. Слід зауважити, що подібна фіксація знімає вимогу несуперечності методичної системи, оскільки закономірності її будови випливають з початкових умов.

Розглядаючи методичну систему навчання конкретного навчального предмету а педагогічному вузі і школі, доцільно вибрати за такий фіксований елемент цілі навчання як найбільш конкретний і точний елемент.

Проте, навіть з урахуванням цієї обставини внутрішні взаємозв'язки системи допускають досить широкі можливості добору різних способів функціонування методичної системи. Тому необхідно було розробити положення, що визначають напрями бажаної перебудови методичної системи, тобто напрями її вдосконалення. Ці положення, які А.М.Пишкало назвав принципами вдосконалення методичної системи навчання, були розроблені, виходячи як з структури системи, так і з урахуванням основних дидактичних принципів навчання. Внаслідок такого підходу і виходячи з лідируючого положення цілей навчання відносно Інших компонентів методичної системи, слід зробити висновок, що будь-яка видозміна системи повинна співвідноситися з цілями навчання. З цього витікає центральний принцип вдосконалення методичної системи, який А.М.Пишкало назвав принципом цілеспрямованості: напрями і результати вдосконалення методичної системи загалом і її елементів, зокрема, повинні бути адекватні цілям навчання.

Вдосконалення методичної системи в певному напрямі не може не враховувати вимог, що виходять з самої суті системного підходу. По-перше, будь-яка зміна одного з елементів системи обов'язково відображається і на інших. Нехтування цієї обставини може привести до руйнування системи як цілісної структури. З цих міркувань витікає наступний принцип вдосконалення методичної системи, який називається принципом взаємозв'язності: при зміні елементів методичної системи необхідно визначати впливи, які цим будуть викликані, на всі інші елементи, і враховувати їх.

Потрібно відразу ж підкреслити, що цей принцип може застосовуватися не тільки до системи загалом, але і до окремих її частин. Виходячи з цього, вказаний принцип потрібно доповнити вимогою розгляду всіх взаємозв'язків в системі, принципом повноти: при вдосконаленні методичної системи потрібно приділяти увагу кожному її елементу. Зауважимо, що вимога повноти дуже важко реалізовується. Наприклад, в методичній науці поки ще недостатньо виявлені зв'язки "від методів навчання - до змісту навчання".

Реалізація принципів методичної системи навчання може проводитися лише шляхом визначення і розробки конкретного змісту компонентів системи. У ході цієї роботи вказані принципи "проектуються" в конкретні методичні положення. Однак не треба думати, що описаний зв'язок може мати місце лише в одному напрямі. Нагадаємо, що самі принципи вдосконалення методичної системи виникли як підсумок теоретичного узагальнення конкретного педагогічного і методичного матеріалу.

Кожному педагогу в початковий період навчання відповідної дисципліни доводиться будувати якщо не повну модель методичної системи навчання, то принаймні її окремі елементи. Назвемо цю модель базовою (вихідною). Базова модель буде більш ефективною, якщо в ній наявні всі п'ять компонентів методичної системи, оскільки, в іншому випадку, модель буде побудована без врахування багатьох внутрішніх зв'язків між її елементами. Не можна, наприклад, побудувати ефективну базову модель (значить, і ефективно навчати), не визначивши цілей навчання.

Внаслідок реалізації базової моделі в навчальному процесі, заходи, необхідні щодо реорганізації методичної системи навчання, виробляються на основі висновків, отриманих за допомогою психолого-педагогічного аналізу результатів реалізації; дослідження міцності знань, умінь і навичок студентів (учнів), аналізу якісної оцінки результатів їх навчання; аналізу рівня реалізації принципів вдосконалення методичної системи навчання.

Розглянемо термін "реалізація (впровадження) методичних систем навчання". Будемо визначати його за допомогою терміну "навчальна дисципліна" ("навчальний предмет"), а саме: навчальний предмет є формою реалізації методичної теорії, поданої у вигляді методичної системи навчання.

Виникає природне питання про зв'язки понять, позначених термінами "методична система навчання" і "навчальний предмет" ("навчальна дисципліна").

В.С.Лєдньов [144] зазначає, що:

1)об'єктом вивчення шкільної або вузівської дисципліни (навчальним об'єктом) є предмет відповідної наукової галузі;

2)предмет вивчення шкільної або вузівської дисципліни не має аналога в науці. Він характеризується двома моментами:

а) навчальним об'єктом;

б) особливостями вивчення цієї галузі дійсності, цілями навчання(зокрема, до специфіки вивчення об'єкта відноситься неповне відображення в змісті навчального курсу змісту науки і включення до його змісту системи умінь і навичок, не властивих, взагалі кажучи, змісту науки).

На думку Дж Гоццера навчальна дисципліна - це необхідне природне середовище, яке лежить в основі розвитку розумових здібностей учня в ході його загального розвитку. Навчальна дисципліна як система знань виступає як предмет навчально-пізнавальної діяльності. Відповідно із зміною параметрів цієї системи буде змінюватися і характер навчально-пізнавальної діяльності та зумовлені нею інші види діяльності. Тому можна сказати, що навчальна дисципліна (за В.І.Генецинським [33, с 108]) - це система видів навчально-пізнавальної діяльності. Якщо одна і та ж система знань буде вивчатися в різних умовах діяльності, можна говорити про різні навчальні дисципліни, хоч їх назви будуть співпадати.

Навчальний предмет є провідним засобом реалізації змісту освіти з всіма його основними елементами. Визначимо навчальний предмет. за Т.О.Бороненко, як деяку "систему, метою запровадження якої є розвиток розумових здібностей учня, а структура якої аналогічна до структури методичної системи навчання. Системо утворюючим елементом є цілі навчання, а елементами системи: дидактичні завдання, які подаються за допомогою очікуваних результатів навчання; технології навчання (засоби, методи, організаційні форми навчання; і дидактичні процеси, які базуються на мотивації, навчально-пізнавальній діяльності учня і управлінні навчально-пізнавальною діяльністю з боку викладача)" [17J. Таким чином, визначимо навчальний предмет "Методика навчання інформатики" як деяку систему, метою запровадження якої є розвиток розумових здібностей учнів, а структура якої аналогічна до структури методичної системи навчання методики навчання Інформатики. Це можна подати наступною схемою (Рис. 1.3.2).

Рис. 1.3.2.

Тепер стає очевидним, що спочатку необхідно спроектувати методичну систему навчання, а лише потім проектувати навчальний предмет. При цьому цілком зрозуміло, що на основі однієї методичної системи навчання можна побудувати кілька варіантів навчального предмета, що схематично зображено на рис. 1.3.3.

Множина варіантів навчальногопредмета (множинаваріантів інтерпретації методичної системи навчання)

Рис. 1.3.3.

В цьому випадку можна говорити про добір варіанту навчального предмета, кращого в деякому розумінні, і це повинно відноситися до питання реалізації поставлених цілей навчання.