Глобальна мережа Інтернет

Навчання освітнім послугам глобальної мережі Інтернет доцільно поділити на дві частини: ознайомлення з можливостями Інтернету та формування знань, вмінь та навичок щодо практичного використання основних послуг для розв'язування конкретних завдань, в тому числі і дистанційного навчання.

Відомості про принципи будови і функціонування глобальної мережі Інтернет є світоглядними, тому необхідно їх пояснити учням. При цьому доцільно використати методи навчання, що спираються на асоціативне мислення учнів.

До основних навчальних завдань при вивченні цього матеріалу можна віднести формування в учнів уявлень та знань про: • закономірності та об'єктивну необхідність виникнення глобальної мережі;

• призначення Інтернету як комунікаційного середовища, за допомогою якого можна обмінюватися інформацією ніж комп'ютерами всього світу;

• основні ресурси Інтернету;

• необхідність використання спеціального мережевого програмного забезпечення для кожного ресурсу мережі;

• принципи об'єднання комп'ютерів у мережі;

• необхідність певного спеціального апаратного та програмного забезпечення для під'єднання до мережі Інтернет;

• необхідність певних стандартів комунікаційного середовища: адресація комп'ютерів, правила передавання повідомлень(протоколи);

• наявність деяких каналів зв'язку між комп'ютерами, що розташовуються один від одного на певних відстанях;

• існування в мережі Інтернет двох типів комп'ютерів - серверів та робочих станцій (клієнтських машин);

• використання сервісних програм (для роботи із ресурсами Інтернету) двох типів - програм - серверів та програм-клієнтів.

Ознайомлення з можливостями використання Інтернету доцільно проводити в два етапи [194-196, 210]. Спочатку разом з учнями можна обговорити питання:

• виникнення комп'ютерної мережі та стрімкі темпи розвитку як самої глобальної мережі, так і її ресурсів та послуг;

• розробки та функцій спеціальних пристроїв (маршрутизатор! в) для з'єднання різних комп'ютерів, створення єдиної системи адрес для забезпечення можливостей спілкування та передавання інформації між комп'ютерами, що розташовуються по всьому світу;

• існування системи правил передавання інформаційних та програмних ресурсів;

• апаратні, програмні і інформаційні ресурси глобальної мережі та інші світоглядні питання організації та розвитку Інтернету.

На другому етапі передбачається сформувати у учнів елементарні знання та навички використання основних послуг Інтернету, аналізуючи правила роботи із спеціальним програмним забезпеченням для кожної з них.

Спочатку разом з учнями доцільно з'ясувати джерела, з яких людина може одержувати інформацію. До них відносять:

• будь-які прояви оточуючого світу;

• спілкування між людьми.

Крім того, слід нагадати учням основні засоби зберігання, подання, передавання повідомлень для того, щоб потім показати, які засоби можуть використовуватись для надання послуг глобальної мережі Інтернет і функціональні можливості яких постійно розширюються. До таких засобів зберігання різноманітних повідомлень належать:

• книга, журнали, газети та інші періодичні видання;

• конференції, семінари, лекції, телебачення, радіо;

• листування між окремими людьми;

• робота в архівах, бібліотеках тощо.

Такий підхід дозволить вчителю далі обґрунтовано пояснити основні можливості використання послуг Інтернету та обговорити з учнями перспективи розвитку глобальної мережі й шляхи розширення напрямів її використання в суспільстві.

В позакласній роботі при застосуванні дистанційної форми навчання доцільно закріпити одержані знання та вміння учнів. Основними принципами дистанційного навчання учнів є:

І .Продуктивна орієнтація навчання. Головна мета Інтернет-занять - створення учнями власних творчих продуктів у досліджуваних за допомогою мережі навчальних галузях, використання ними інформаційних і веб-технологій для демонстрації й обговорення досягнутих результатів.

Якщо з самого початку зрозуміло, якого роду, у якій формі і за який термін учні створять новий для них результат, то цей результат, що передбачається, і є метою, що визначає специфіку дистанційного навчального процесу.

Освітньою продукцією для учнів у дистанційному навчанні можуть виступати їх способи розв'язування навчальних проблем, сконструйовані графічні образи, знайдена в мережі Інтернет і систематизована певним чином інформація, телекомунікаційні дискусії чи дистанційне співробітництво за загальною темою з однолітками з інших шкіл і міст, результати участі в спільних дистанційних освітніх телекомунікаційних проектах, віртуальних екскурсіях, природничонаукових, економічних, соціологічних та інших дослідженнях, виконуваних як за допомогою мереж, гак і в традиційній формі.

Можливість демонстрації учнями продуктів своєї освітньої діяльності збільшує кількість потенційних веб-глядачів, що створює широкі можливості для обговорення, розвитку й експертної оцінки творчих досягнень учнів.

2.Індивідуалізація дистанційного навчання. Організація проектів, олімпіад і інших форм дистанційного навчання відбувається з опорою на індивідуальні особливості, рівень підготовленості і мотивацію учнів.

Система контролю зовнішніх освітніх продуктів учнів дозволяє адекватно виконати діагностику їх особистісного навчального росту. Цим принципом припускається, що для оцінки результатів дистанційного навчання учень повинен виконати як мінімум два освітніх продукти на одну тему, наприклад, на початку і наприкінці вивчення теми.

3.Відкритість змісту освіти і навчального процесу. Взаємодія з освітньою інформацією і віддаленими учнями розвиває у них універсальні уміння дистанційної діяльності, які не формуються в традиційному навчанні, але є умовою життя в сучасному інформаційному суспільстві.

Традиційною загальноприйнятою схемою навчання є така: вчитель пояснює новий матеріал - учень закріплює його за підручником - учень відтворює отриману інформацію. У цьому випадку відбувається спрямованість на фіксований зразок -підручник, наочне приладдя. Збільшення обсягу доступної освітньої інформації, культурно-історичних досягнень людства, світових культурних і наукових скарбів вимагає іншого, як в очному навчанні, підходу до проблеми конструювання змісту освіти. Зміст освіти відіграє роль середовища для організації діяльності учнів.

У відкритому освітньому просторі учень вибудовує індивідуальну освітню траєкторію. Форми добору і структурування змісту дистанційної освіти дозволяють використовувати дані, які не містять єдиного інформаційного джерела, що значно розширює потенційне освітнє середовище. Наприклад, застосування в якості навчального посібника так званих веб-квестів - тематично дібраних гіпертекстових матеріалів з посиланнями на локальні чи глобальні ресурси - дозволяє учням максимально індивідуалізувати освітню траєкторію свого навчання.

4.Пріоритет діяльнісного змісту перед інформаційним. Традиційний зміст освіти концентрується в однакових джерелах - підручниках і посібниках, основне призначення яких - трансляція учням відібраного змісту. Зростання обсягу освітніх Інтернет-ресурсів., можливість швидкого доступу до світових культурно історичних досягнень людства змінюють звичну роль змісту освіти. Значний обсяг, відкритість і доступність інформації в мережі Інтернет не вимагають її повного засвоєння і репродукції. Акцент у цьому випадку переноситься на діяльність учня, на технологію, за допомогою якої він створює освітню продукцію, що планується.

Дистанційне навчання дозволяє використовувати телекомунікаційні методи конструювання знань; при яких немає спільного для всіх інформаційного джерела, і спрямованість навчання відноситься не до матеріалу, а до самої діяльності, здійснюваної учнями за допомогою методів дистанційної творчості. До таких методів належать: методи участі в дистанційних конференціях, дистанційний «мозковий штурм», способи створення інтерактивних веб-сторінок, мережевих творчих робіт, методи роботи з пошуковими системами, порівняльний аналіз інформації в WWW, методи дистанційних дослідних робіт, колективних освітніх проектів тощо.

5.Інтеграція педагогічних і телекомунікаційних технологій. Цілі, зміст, форми і методи навчання повинні відповідати особливостям технічних, програмних і технологічних комп'ютерних засобів (електронна пошта, Всесвітня павутина, чат, веб-форуми, відео конференції, 1CQ та ін.). Необхідна алгоритмізація дистанційної діяльності, її інтеграція з організаційно-управлінською освітньою діяльністю. Система організації дистанційної взаємодії віддалених один від іншого суб'єктів навчання спрямована на створення сприятливих умов для їхньої продуктивної діяльності, розв'язання проблем взаєморозуміння, поетапного розвитку необхідних навичок комунікації, адекватну оцінку результатів навчання.

Кожна форма дистанційних телекомунікацій має специфіку, що накладає обмеження на освітній процес. І, навпаки, необхідність застосування тих чи інших освітніх технологій вимагає пошуку адекватних їм телекомунікаційних засобів і інформаційних технологій. Наприклад, для індивідуальних занять інтенсивність взаємодії тьютора й учня не гак важлива, тому для забезпечення занять достатньо використання електронної пошти. Для дистанційних занять у групі, де кількість і якість освітніх взаємодій визначає ефективність навчання, більш прийнятним є режим телеконференцій та форумів.

6. Принцип раціонального поєднання очних і дистанційних форм діяльності учнів. Для кожного учня встановлюються співвідношення між його мережевою й очною навчальною діяльністю, підтримуваною як очними, так і віддаленими вчителями. Дистанційне навчання не вимагає постійного знаходження учня за комп'ютером.

7.Діяльнісні критерії оцінки. Існуюча система очної шкільної освіти приводить до того, що лідерами відвідуваності серед освітніх сайтів є різні колекції рефератів і готових контрольних робіт, а не «колекції освітніх інструментів», де містилися б набори способів пізнання, методів навчання, необхідних для здійснення реального навчання. Використання учнями чужих готових рефератів визначається недосконалістю контрольних вимог традиційної системи освіти, в якій перевіряється відчужений від учня продукт, а не його власні освітні зміни.

Перевірці повинні підлягати не інформаційні, а діяльнісні результати навчання. В цьому випадку очний залік чи дистанційний екзамен для учнів будується на рефлексивних питаннях і завданнях типу: «Опишіть способи досягнешы отриманих вами результатів». Подібна система контролю оцінює не стільки матеріалізований продукт учня, наприклад реферат, який може бути взятим з «колекції рефератів», скільки особисту діяльність учня, яка характеризується його внутрішнім навчальним зростанням.

Розглянемо основні ідеї використання телекомунікаційних засобів в освітньому контексті, засновані на класифікації великої кількості файлів, отриманих у результаті роботи з Інтернетом. Даний матеріал може допомагати спланувати ефективне використання телекомунікацій у навчанні, цілком інтегроване з досліджуваним навчальним курсом.

І. Персональний обмін повідомленнями

Найбільш популярний тип телекомунікацій полягає в електронному спілкуванні учнів з іншими учнями, учнів із групами, груп із групами. Багато хто в телекомунікаційних проектах використовують електронну пошту (іноді за допомогою дискусійних груп чи за допомогою списків розсилання) як єдине середовище спілкування. В інших проектах викладачі й учні використовують телеконференції, форуми і зв'язані з Інтернетом "дошки оголошень". Можна виділити такі основні види телекомунікаційних проектів.

1,1. Вільне листування - це часто використовувана структура телекомунікаційної діяльності, аналогічна листуванню звичайною поштою. Оскільки листування між учнями вимагає більшої уваги, ніж більшість викладачів можуть їй приділити, можна розгорнути вільний обмін електронною поштою між групами. Вільне листування є прекрасним джерелом при вивченні іноземних мов, культурних традицій різних народів і т.д.

1.2.Глобальний клас. При цьому виді структури листування два чи більше класи (які знаходяться де завгодно) можуть спільно вивчати одну ту саму тему, обговорюючи те, що вони зараз вивчають за заздалегідь визначеним графіком. Пропозиції для обговорення і відпрацьовування на весь термін проекту включаються в план. Учні і вчителі беруть участь в обговоренні теми за допомогою електронної пошти.

1.3.Електронні "зустрічі". Електронна пошта, телеконференції, електронні дошки оголошень можуть також доповнюватися синхронним спілкуванням у реальному часі. При цьому спілкування між учнями і їх "гостем" відбувається шляхом почергового друкування на клавіатурі з використанням можливості "переговорів", що допускається багатьма системами електронної пошти.

1.4.Електронне навчання. Фахівці різних профілів з вищих навчальних закладів, приватних і державних закладів або підприємств, шкіл, що зв'язані через Інтернет, можуть служити електронними викладачами для учнів, які бажають познайомитися зі спеціальними темами в інтерактивному режимі. Так, наприклад, у навчальних цілях може бути організовано спілкування учнів з керівниками, політиками, письменниками й іншими експертами у визначеній сфері діяльності. Інший вид такого роду проекту - колироль "електронних педагогів" грають студенти старших курсів деяких вищих навчальних закладів стосовно школярів в інших містах і навіть країнах.

1.5.Рольові ігри. В проектах, які базуються на рольових іграх, учасники спілкуються один з іншим, граючи певну роль. Існує велика кількість таких проектів історичної спрямованості.

2, Інформаційне забезпечення

Деякі з найбільш успішних освітніх телекомунікаційних проектів побудовані на збиранні, опрацюванні, зіставленні учнями різного роду інформації, яка представляє інтерес.

2.1. Інформаційний обмін. Існує багато прикладів тематичного обміну інформацією, які можуть розглядатися як іел є комунікаційні проекти. Учні усього світу і їх вчителі збирають: народні ігри; жаргонні слова; жарти; прислів'я; народні казки; місцеву сільськогосподарську інформацію; інформацію про засоби захисту здоров'я; описи місцевих і національних свят; афоризми; туристичну Інформацію про міста.

У проектах цього типу може брати участь багато класів і управління ними не стає надмірно складним завданням для вчителів. Це дуже плідні застосування телекомунікаційних засобів, оскільки діти виявляються одночасно творцями і користувачами інформації, якою вони обмінюються. Проекти такого типу як правило починаються із запрошення до участі, яке розглядається вчителем одного з класів.

2.2. Електронні публікації. Інший вид збирання й обміну інформацією, що пов'язаний з електронною підготовкою і публікацією спільної праці, такої як газета, альманах чи літературний журнал.

2.3. Створення бази даних. Деякі проекти обміну інформацією використовують не тільки збирання інформації, але і її організацію у вигляді бази даних, яку учасники проекту й інші учні можуть використовувати для навчання. Відзначимо, що вдалі проекти цього типу добре структуровані; вони мають певний розклад, ясно сформульовані умови участі, спонукують учителів (часто шляхом заповнення реєстраційних форм) дотримуватися певних рекомендацій.

2.4. Телекомунікаційні екскурсії. Ряд телекомунікаційних проектів, які проводяться в Інтернет, побудовані на обміні вчителів і учнів спостереженнями і враженнями від екскурсій до музеїв, історичних місць, парків, зоопарків та ін. із вчителями й учнями з інших місць, міст і країн. В Інтернеті складається місячний розклад передавання Інформації про екскурсії, який пересилається зі шкіл, і направляється зацікавленим учителям. Якщо екскурсія стала джерелом інформації, корисної для деяких уроків, можна відповідно до розкладу задати запитання дітям, які приймали участь в цій екскурсії.

Подорожі й експедиції, організовані фахівцями, також обговорюються в Інтернеті.

2.5. Спільний аналіз даних (у тому числі огляди). Інформаційний обмін особливо плідний, коли дані збираються в різних місцях, а потім піддаються зіставленню і/чи чисельному аналізу. Найпростіші тини таких проектів залучають учнів до підготовки оглядів, збиранню даних, аналізу результатів, звітів про те, що було виявлено.

3.Спільне розв’язування задач

Спільне розв'язування задач може виявитися новим, дуже

перспективним наповненням освітнього телекомунікаційного середовища. Проекти можуть будуватися як на принципах змагань, так і на співробітництві, але приклади існуючих проектів свідчать, що вчителі й учні віддають перевагу співробітництву.

3J. Пошук інформації. В онлайн проектах цього тилу учні повинні використовувати різні джерела інформації (електронні чи паперові) для розв'язування задач. їм дасться також ключ до розв'язку.

3.2.Електронний твір. Відомі канадські проекти, у яких класи регулярно посилають твори в телеконференції. Інші учні можуть стежити за роботою такої електронної літературної секції. До проекту залучаються професійні письменники, які пропонують свої критичні конструктивні замітки, діляться секретами майстерності, публікують уривки зі своїх творів, над якими вони працюють.

3.3.Одночасне виконання завдань (у тому числі конкурси). У цьому типі проектів учням, що знаходяться в різних місцях, пропонують однакові завдання для виконання. Потім відбувається електронний обмін розв'язками.

3.4. Моделювання. Онлайн моделювання - це такі телекомунікаційні проекти, що вимагають, очевидно, найбільшої координації і підтримки. Однак ефективність навчання і захопленість учасників цілком виправдовують додаткові витрати часу і зусиль

3.5. Соціальні проекти. Інтернет служить середовищем для гуманітарних між культурних телекомунікаційних проектів, орієнтованих на діяльність, у яких беруть участь майбутні керівники планети - діти. Потенціал таких проектів для мульти дисциплінарного, спрямованого в майбутнє, побудованого на щирому співробітництві навчання безсумнівний.

В найближчі роки найкращі перспективи мають такі технології навчання з використанням комп'ютерних теле комунікацій, які базуються на телекомунікаційній підтримці традиційних форм навчання і носять характер колективно виконуваних під управлінням вчителя навчальних проектів.

У рамках цих проектів передбачається наступне використання електронної пошти:

• для обміну досвідом педагогів, які проводять навчальний курс;

• для обміну між учнями колективними повідомленнями наступних типів:

а) лист загального характеру (лист-подання, розповіді про своє місто (краї), школу, захоплення, поздоровлення зі святами і т.д.);

б) лист-звіт про проведення дослідження і виконання проекту з тих чи інших навчальних курсів;

• для проведення комп'ютерних телекомунікаційних змагань (ділових ігор, турнірів, вікторин, олімпіад);

• для "розподіленого" виконання навчальних досліджень: лабораторні дослідження і вимірювання виконує один із класів, а інші класи узагальнюють надіслані їм дані вимірювань і результати спостережень.

Комп'ютерною телекомунікаційною вікториною (олімпіадою) називається змагальна групова запитально-відповідева гра з використанням електронної пошти для зв'язку між групами учнів з різних міст (шкіл, ВНЗів і ін.).

Метою проведення комп'ютерної телекомунікаційної вікторини (олімпіади) з деякого предмета шкільної чи вузівської підготовки є покращення навчання цього предмета. Це покращення досягається через:

• стимулювання інтересу до досліджуваного предмета за допомогою електронної пошти і використання порівняльного аспекту навчання;

• стимулювання активності і самостійності учнів при підготовці питань, у роботі з літературою, позакласній роботі;

• розвиток навичок колективної роботи під час обговорення відповідей на запитання суперників;

• вдосконалення письмової мови учнів;

• об'єктивний контроль глибини і широти знань, якості засвоєння матеріалу учнями;

• об'єктивну оцінку педагогом обраної ним тактики і стратегії роботи з класами, методики навчання, вибору предметного змісту.

Необхідними умовами проведення телекомунікаційної вікторини (олімпіади) с.

1)наявність у групи вчителів, адміністрації навчального закладу зацікавленості у впровадженні в практику нових телекомунікаційних методик навчання;

2)наявність у навчальному закладі електронної пошти;

підготовленість групи учнів, відібраних для участі у вікторині, до роботи в тому чи іншому текстовому редакторі, знайомство з принципами роботи електронної пошти, діями щодо приймання пересилання і друкування повідомлень.

Підготовка і проведення телекомунікаційної вікторини є тривалим процесом, що займає від одного до двох місяців, від старанності планування якого і виконання цього плану залежить успіх усього заходу.

Необхідно підкреслити, що змагальна сторона телекомунікаційних вікторин має вторинне, допоміжне значення, лише як засіб підвищення мотивації учнів. Головне призначення телекомунікаційних вікторин - служити засобом для реалізації вчителями - керівниками команд на місцях інноваційних педагогічних технологій, заснованих на таких принципах:

• продуктивна (а не репродуктивна) діяльність учнів;

• педагогіка співробітництва;

• самостійна індивідуальна і групова робота учнів;

• інтеграція навчальних предметів;

• глобальне мислення І бачення світу.