Санітарно-показові мікроорганізми, вимоги до них, їх значення для характеристики об'єктів навколишнього середовища.

Сангтарно-показовими мікроорганізмами (СПМ) називають мікроби, які є представниками нор-

мальної мікрофлори тіла людини і служать показниками санітарного неблагополучча обекта, та його забруднення виділеннями людини.

При виборі саніторно показового мікроорг. приймають до уваги індикаторну кількисть того чи іншого мікроорганізму по відношенню до відповідних патогенних бактерй та вірусів ступеню розробки методів їх визначення. При цьому необ­хідно враховувати критерії сан.- показових мікроорганізмів.

Критерії санітарно-показовикх мікрооргаюшк :

1) вони повинні постійно перебувати в організмі-мі людини і тварин і постійно виділяються в зовнішнє середовище;

2) не повинні розмножуватися у зовнішньому _л середовищі; - •

3) стійкість і час виживання повинні перевищувати такі у патогенних міфооргангзмах;

4) у зовнішньому середовищі не повинно бути схожих мікроорганізмів;

5) вони не повинні змінюватися у зовнішньому середовищі;*.

6) повинні легко ідентифікуватисії та дифереи- . ціюватися.

Принципи санітарно-мікробіологічних досліджень об'єктів навколишнього середовища, їх оцінка. Санітарно-бактеріологічний контроль за якістю питної води. Вимоги Державного стандарту до питної води.

Основні принципи сан.-мікробіол досліджень об'єктів навколишнього середовища такі: 1. Відсутність збудників бактеріальної та ві­русної етіології у певних об'ємах (води, повітря) і масі (Фунту, харчових продуктів), 2. Обґрунтуван­ня мікробіологічних показників та їх допустимих рівнів, при яких об'єкти навколишнього середови­ща вважаються безпечними в епідемічному відно­шенні, 3. Використання в якості регламентуючих показників індикаторних (санітарно-показових) мікроорганізмів,

індикаторний принцип - провід­нй при оцінці як бактеріального, так і вірусного забруднення. Необхідність використання індика­торних санїгарно-показових мікроорганізмів зумов­лена труднощами, при визначенні патогенних мікроорганізмів: їх нерівномірним розповсюдженням, трудоємкістю та недостатньою ефективністю існуючих методів для визначення

. кількості всіх можливих збудників захворювань бактеріальної та вірусної природи.

Основна мета санітарно-мікробіологічного дослі­дження води - забезпечення населення добро­якісною водою, для чого проводять оцінку води з точки зору інфекційної безпеки для здоров'я лю­дини. Епідемічну безпеку води оцінюють шляхом непрямої індикації можливої присутності збудни­ка. Відповідно до чинних нормативних документів, контролю підлягають: вода питна (централізовано­го і місцевого водопостачання, тобто з водопрово­ду, криниць, джерел І свердловин); вода плаваль­них басейнів, вода відкритих водоймищ (із річок, водосховищ); стічні води; вода для виготовлення ліків.

Питну воду одержують із поверхневих чи ґрун­тових вод. Вода водоймищ містить розчинені гази, мінеральні та органічні сполуки і завис (сестон). До складу сестону можуть входити мертві частки рослиного чи твариного походження (абіосестон) і живі організми (біосестон).