Жорсткий» та «м’який» підходи до управління організаціями.

“Гуманістична” модель представляє підприємство як колектив людей, які виконують спільну роботу на принципах розподілу і кооперації праці, при цьому найважливішим фактором продуктивності є людина як соціальний діяч. Елементами моделі є такі складові як увага до працюючих, їх мотивація, комунікації, участь в прийнятті рішень. Завдання керівників полягає в регулюванні відносин між працівниками, координації процесів виконання конкретних завдань і виробничих планів шляхом особистого і безпосереднього впливу на співробітників. За критерій ефективності управління приймається підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення людських ресурсів, тобто вважається, що якщо всі внутрішні процеси, які зв’язані з персоналом, управляються належним чином, то на підприємстві не виникає проблем з досягненням намічених цілей з випуску продукції, прибутку, доходів тощо.

Ці два підходи, не дивлячись на їх принципові відмінності, мають одну спільну рису – і в першому, і в другому випадку передбачається, що цілі організації однозначно визначені приймаються всіма учасниками управлінської діяльності. При цьому удосконалення системи управління зводиться до вирішення деякої інженерної задачі:

1. Існує бажаний стан системи S1, який відомий.

2. Існує дійсний стан системи S0.

3. Існують альтернативні шляхи переходу із S0 в S1.

4. Завдання аналітика полягає в тому, щоб визначити найкращі шляхи переходу S0 в S1.

На відміну від цього, який називають “жорстким” системним підходом, “м’який” системний підхід виходить із необхідності враховувати різноманітні та різнопланові інтереси акціонерів і менеджерів, робітників і їх сімей, постачальників і покупців продукції підприємства, органів влади та некомерційних партнерів, тобто всіх тих хто так чи інакше зацікавлений в існуванні підприємства. Такий підхід практично означає прийняття за основу стратегії обмеженої оптимізації, при якій досягнення будь_якої однієї мети обмежується вимогою виконувати і інші цілі на належному рівні. Критерієм ефективності управління при цьому виступає здатність підтримувати певний баланс між такими різними цілями як об’єм продаж, прибуток, доходи, інтереси персоналу і покупців, захист оточуючого середовища тощо.

2. Складові комплексного механізму управління.

Комплексный механизм управления представляет собой совокупность экономических, мотивационных, организационных и правовых (а в ряде случаев — также политических) способов целенаправленного взаимодействия субъектов хозяйствования (субъектов предпринимательства и научно-технического развития) и воздействия на их деятельность, обеспечивающих согласование интересов взаимодействующих сторон, объектов и субъектов управления.

Комплекс механизмов управления промышленной организации представляет собой многоуровневую систему взаимосвязанных механизмов различной природы: экономических, мотивационных, организационных, правовых и политических.

В состав комплексного механизма управления компанией входят.

1. Экономические механизмы:

1.1. Механизм конкуренции и рыночного ценообразования.

1.2. Механизм самоокупаемости (воспроизводства факторов производства).

1.3. Механизм самофинансирования инвестиций в производственное, научно-техническое и социальное развитие.

1.4. Механизм заемных средств, инвестируемых в развитие предприятия.

1.5. Механизм государственного регулирования и государственной поддержки.

2. Мотивационные механизмы:

2.1. Механизм мотивации высококачественного труда.

2.2. Механизм мотивации научно-технического развития производства.

2.3. Механизм мотивации предпринимательства.

2.4. Механизм мотивации хозяйствования.

3. Организационные механизмы:

3.1. Структурные механизмы.

3.2. Организация управления и механизм демократии.

3.3. Организационно-экономический механизм корпоративного планирования.

3.4. Организационно-технические и организационно-административные механизмы.

3.5. Информационные механизмы.

4. Правовые механизмы:

4.1. Нормы и институты хозяйственного права.

4.2. Механизм арбитражного рассмотрения хозяйственных споров.

4.3. Нормы и институты корпоративного права.

5. Политические механизмы:

5.1. Социально-экономическая политика.

5.2. Внешнеэкономическая политика.

5.3. Научно-техническая политика.