Дати характеристику демографічних процесів на Україні

З усіх тенденцій, характерних для демографічних процесів, що відбуваються в Україні, слід виділити, на погляд автора, ту з них, яка особливо впливає на економіку і безпеку країни та її міжнародний імідж. Мова йде про тенденції стрімкого зменшення чисельності населення (дивись табл.1.). При цьому найбільш тривожним чинником такого зменшення є не тільки еміграційні потоки і відносно низька народжуваність, а також висока смертність громадян, в основі якої лежить погіршення їх здоров’я.

Саме факторам еміграції та погіршенню громадянського здоров’я треба приділити особливу увагу, вивчаючи демографічні процеси в Україні з метою виявлення глибинних причин такої ситуації і пошуку шляхів її покращення. Маючи на увазі, що обидва фактора є наслідком діючої системи управління державою, треба шукати суттєві можливості стратегічних змін саме в цьому напрямку.

Наприклад, аналізуючи зменшення населення за рахунок еміграції, треба відмітити, що в історичному ракурсі масові еміграційні процеси в Україні відбувалися неоднозначно і, як правило, були пов’язані з великими історичними подіями. Характерним у цьому відношенні було й ХХ ст., коли хвилі масової міграції було зумовлені Жовтневою революцією, другою світовою війною, розпадом СРСР. І, якщо перші дві хвилі можна вважати в якійсь мірі примусовими, то еміграційна хвиля після 1991 року є добровільною (у пошуках кращої долі).

Таблиця 1.

За приблизними підрахунками за період становлення суверенної України за кордон виїхало до 3 млн. чоловік (за науковою статистикою) у пошуках роботи. Велика кількість з них виїхала туди на постійне місце проживання. Загрозливим для країни є також явище, яке пов’язане з бажанням значної частини українських старшокласників і студентів працювати і жити за кордоном.

Зусиллями вітчизняних вчених у останні роки досліджувались теоретичні засади міграційних та етнодемографічних процесів, розвиток міграційних процесів населення України, вплив міграції на соціально-демографічний розвиток, міграція у системі чинників етнічного розвитку, прогнозування міграційної ситуації в Україні, інформаційне забезпечення аналізу міграцій і етнічного складу населення та ще багато інших важливих питань [1], [2]. Наприклад, в останні роки з’явилися праці, де висвітлюються проблеми напливу мігрантів з країн Азії, Африки, Близького та Середнього Сходу та інші [3]. Окремо слід відзначити найактуальніші у теперішній час для нашої країни дослідження, що пов’язані з питаннями трудової міграції в регіональному аспекті [4], а також у зв’язку з розширенням ЄС [5], [6].

У той же час недостатньо уваги приділяється до досліджень чинників деструктивних еміграційних процесів в Україні, які б надали наукову основу для конструктивних управлінських змін ситуації в країні на краще.

У зв’язку з цим автор вважає, що дослідження конкретних причин масової еміграції населення слід починати, спираючись на тезу: "Щасливі країну не покидають" (винятком може бути вдалий брак із закордонним партнером).

У цьому відношенні особливий інтерес представляють напрацювання Е.Уайта з університету Лестера, який в 2006 р. провів специфічне дослідження. Він спробував визначити найщасливіші і най нещасливіші країни світу. Свої дослідження він побудував на опитуванні 80 тис. людей з 178-и країн і сотні досліджень міжнародних організацій, в тому числі ООН і Всесвітньої організації охорони здоров’я. Е.Уайт створив Всесвітню карту щастя, на якій представлено рейтингові показники усіх країн. Найнещасливішими країнами за даними цього дослідження є Бурунді, Зімбабве і Конго. Україна і Молдова очолюють останню п’ятірку – відповідно 174-е і 175-е місця (більш детальніше про це див.: дисертаційне дослідження А.Л.Баланди "Соціальні детермінанти національної безпеки України: теорія, методологія, практика", с.257-258).

Характерно, що наведені дані Е.Уайта майже корелюють з результатами дослідження Київського міжнародного інституту соціології, які були представлені в 2006 р