Абіотичні небезпеки

Розрізняють такі види абіотичних небезпек: літосферні, гідросферні, атмосферні та космічні.

Літосферні небезпеки - це землетруси, вулкани, зсуви, селі.

Землетрус - це підземні поштовхи і коливання земної поверхні, які виникають у результаті зміщення і розривів у земній корі або у верхній частині мантії Землі і які передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань. Верхня оболонка Землі,

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

яка називається земною корою, на поверхні континентів завтовшки понад 30-70 км і складається із затверділих порід. Земна кора не монолітна оболонка. Вона складається з окремих тектонічних плит - Африканської, Індійської, Американської, Антарктичної, Євразійської та Тихоокеанської. Ці плити рухаються як по вертикалі, так і по горизонталі, унаслідок чого утворюється рельєф Землі - гори, западини. Переміщення плит супроводжується накопиченням в земних надрах величезної кількості енергії, яка, вивільнюючись у вигляді сейсмічних хвиль, призводить до коливань земної кори. Сейсмічні хвилі відчуваються часто як сильні рухи поверхні Землі. Ці рухи люди сприймають як землетруси.

Значні землетруси відбуваються за статистикою один раз на 10 років. Вони вражають місцевість у радіусі сотень кілометрів, а відчувають їх у радіусі 500-700 км і більше, на площі до декількох мільйонів квадратних кілометрів. Найстрашнішим землетрусом XX ст. вважається землетрус у Китаї, який відбувся 28 липня 1976 р. За повідомленнями газет, загинуло понад 655 тис. людей. В землі утворились великі тріщини, одна з яких поглинула лікарню і переповнений пасажирами поїзд.

Землетруси відбуваються не скрізь. Вони бувають лише в певних районах, які називають сейсмічними смугами. Зараз відомо дві головні смуги: Тихоокеанська і Середземноморська (Трансазіатська). Тихоокеанська смуга охоплює кільцем береги Тихого океану. Тут відбувається до 80% усіх землетрусів. Середземноморська смуга простягається через південь Євразії від Піренейського півострова на заході до Малайського архіпелагу на сході. В зоні цієї смуги відбувається до 15% всіх землетрусів. Виділяють також смуги Арктичну, західної частини Індійського океану і Східно-Африканську. В цих зонах відбувається до 5% всіх землетрусів.

Місце, де виникає зсув гірських порід, називають джерелом землетрусу. Це джерело звичайно розміщене на глибині понад 10 км. Над ним розташоване місце найбільшого прояву землетрусу. Його називають епіцентром. Причиною землетрусів звичайно бувають зсуви у гірських породах земної кори, розломи, вздовж яких один скельний масив з величезною швидкістю треться по іншому. При цьому гігантська енергія спричинює коливання в скельних породах, які розповсюджуються на сотні кілометрів. Коливання при землетрусі бувають трьох типів:

а) повздовжні;

б) поперечні;

в) хвилі, що переміщуються по поверхні землі.

Іноді під час землетрусу на поверхні землі хвилі нагадують за формою хвилі на воді.

В Каліфорнії під час землетрусу 1906 р. в деяких місцях такі хвилі залишились висотою до 1 м. Землетруси поділяють на тектонічні, вулканічні, обвальні, наведені, пов'язані з ударами космічних тіл по Землі і моретруси. Тектонічні землетруси виникають унаслідок тектонічних процесів, що відбуваються в надрах Землі. Вулканічні землетруси виникають через розповсюдження сейсмічних хвиль від виверження вулкану.

Причиною обвальних землетрусів є обвали карстових пустот або покинутих гірських виробок (копалень). При цьому сейсмічні хвилі незначні. Причинами наведених землетрусів є наслідки непродуманої діяльності людей. Звичайно ця діяльність пов'язана з будівництвом водосховищ, великих гідротехнічних споруд, з проведенням

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

потужних вибухів. Величину і потужність землетрусу характеризує магнітуда землетрусу. Силу поштовху земної кори, тобто магнітуду землетрусу, визначають за спеціальними приладами і проведеннями складних розрахунків за шкалою Ріхтера.

Для визначення інтенсивності землетрусів використовують 12-бальну шкалу Меркалі (італійський вчений): слабкі - 1-3 бали, помірні - 4 бали, достатньо сильні - 5 балів, дуже сильні - 8 балів, спустошуючі - 9 балів, знищувальні - 10 балів, катастрофічні - 11 балів, дуже катастрофічні - 12 балів:

1-3 бали. Землетрус майже не відчутний людьми;

4-5 балів. Відчувається людьми всередині споруд. Коливається рідина в посудинах, хитаються підвішені предмети;

6 балів. Тріскаються віконні шибки. Невеликі предмети падають з полиць. Дерева і кущі помітно тремтять;

7 балів. Важко встояти на місці. Ламаються меблі. Випадають погано закріплені цегла і черепиця. Падають карнизи і наліплені прикраси. З'являються тріщини на штукатурці;

8 балів. Осипається штукатурка і слабкі стіни. Зміщуються пічні і заводські димарі, башти, баки на опорах. Ламається гілля дерев;

9 балів. Великі руйнування
всередині будинків. Руйнуються
будинки низької якості. Руй
нуються підземні трубопроводи.
З'являються тріщини на ґрунті;

10 балів. Руйнується біль-

шість цегляних, кам яних і

каркасних будинків. Виникають Рис. 17. Наслідки землетрусу

великі зсуви;

11 балів. Руйнується більшість цегляних, кам'яних і каркасних будинків. На ґрунті з'являються великі тріщини. Сильно викривлюються залізничні рейки. Руйнуються деякі мости;

12 балів. Загальні руйнування. Видимі зміни ландшафту. На поверхні видно "земні води". Предмети підкидаються догори.

Згідно зі статистичними даними, щорічно люди на Землі відчувають 300-350 тис. землетрусів. На територіях, де ймовірні землетруси інтенсивністю 7 балів і більше, проживає половина населення Землі, розміщено 40% міст.

Попередні типові ознаки землетрусу. Домашні тварини - свині, корови, коні, вівці, кролі - можуть передчувати землетрус за дві доби до його настання: ведуть вони себе дуже неспокійно, метаються в стійлах, кричать, іноді виявляють агресивність. Кішки витягають з дому своїх кошенят. Собаки скиглять, туляться до господарів, намагаються залишити приміщення.

Спостережливу людину про можливість землетрусу може попередити незвична поведінка інших тварин. Наприклад, пацюки і миші часто залишають свої нори,

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

збираються у зграї, у великих кількостях з'являються там, де раніше ніколи не зустрічались, ведуть себе дуже неспокійно: безладно бігають, кричать, можуть нападати один на одного. Ящірки, змії та гризуни залишають свої нори. Мурахи за декілька годин до поштовху залишають мурашники, захопивши лялечок. Птахи стають неспокійними, втрачають орієнтацію, іноді залітають у відчинені вікна будинків. Дуже "нервово" можуть поводитись комахи, земноводні, птахи, акваріумні рибки. Але не лише тварини здатні бути передвісниками землетрусу. За декілька хвилин до поштовхів можуть спостерігатись дивні світлові явища: схожі на яскраві спалахи стовпи світла; кулі, які світяться, голубувате світіння внутрішніх поверхонь будинків; розсіяне світло ніби м'яка підсвітка; заграви; кульові блискавки; червонуваті відблиски на хмарах і землі, іскріння ізольованих дротів тощо.

Під час землетрусу потрібно дотримуватися таких порад: якщо перші несподівані поштовхи застали вас в одноповерховому будинку, то якнайшвидше залиште його. Це треба зробити дуже швидко, протягом 15-20 с. У багатоповерхових будинках поштовхи краще перечекати в квартирі, стоячи в дверній або балконній ніші, відчинивши двері. Можна перечекати поштовхи в кутках квартири, які утворені капітальними стінами. В усіх випадках треба триматися далі від шаф, засклених перегородок. У жодному випадку не можна стрибати з вікон, з балконів. Після того, як стихнуть перші поштовхи, слід швидко залишити квартиру. Спускатися з верхніх поверхів слід сходами, бо ліфт може заклинити. Якщо землетрус застав вас на вулиці, відразу ж відійдіть від будинків і споруд, високих стовпів і парканів, веж і димарів у напрямі площ, широких вулиць, скверів, парків. Не наближайтесь до підприємств, які використовують у виробництві пожежонебезпечні, вибухонебезпечні та отруйні речовини. Не можна стояти на мостах, шляхопроводах або під ними. Не можна доторкатися до обірваних дротів - вони можуть бути під електричною напругою.

Якщо землетрус застав вас у громадському транспорті, то не намагайтесь вистрибнути на ходу. Дочекайтесь, доки водій повністю зупинить транспортний засіб і лише після цього спокійно, без штовханини, залиште його.

Якщо ви опинились під завалом, не дозволяйте страхові перемогти вас, відкиньте сумні думки - вас обов'язково врятують. Намагайтесь криком, стуком по предметах повідомити про своє місцезнаходження.

Зсув - це ковзаюче переміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією власної ваги. Зсуви найчастіше виникають на берегах річок і водойм, на гірських схилах. Основна причина зсуву - надлишкове насичення глиняних порід підземними водами, він також може бути результатом вивітрювання, ерозії ґрунтів. Зсуви виникають також під час землетрусів і вивержень вулканів. Зсуви бувають повільні (см/доба), середньої швидкості (м/год) та швидкі (км/год). Швидкі зсуви виникають у тому випадку, коли твердий матеріал змішується з водою. Зсуви руйнуюють населені пункти, знищують сільськогосподарські угіддя, створювати небезпеку для продуктопроводів, ліній комунікацій, можуть створити завальне озеро і сприяти паводкам.

Для боротьби зі зсувами створюються берегоукріплювальні і дренажні споруди, схили гір закріплюють забитими палями, насадженням рослинності. При загрозі зсуву населення евакуюється з небезпечних районів. У випадку оповіщення про початок зсуву або при перших ознаках його появи треба негайно залишити житло і швидко вийти в безпечне місце.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Обвал - раптове обрушення гірських порід і переміщення їх униз по схилу від дії сил тяжіння. Відбуваються обвали внаслідок ослаблення цільності (зв'язності) порід у результаті вивітрювання, діяльності поверхневих і підземних вод, землетрусів, неправильного проведення земляних робіт при будівництві споруд тощо. Найчастіше обвали трапляються на крутих схилах гір, берегах морів і річок. До різновидів обвалів також належать каменепади, обвали ґрунту і обрушення льодовиків. Досить широко розповсюджені каменепади на схилах зі стрімкістю 30° і більше. Розміри падаючого каміння невеликі, загальний об'єм каменепаду не перевищує десятків кубічних метрів. Каміння переміщується стрибками зі швидкістю 150-200 км на годину. Удар каменю діаметром 10 см і більше смертельний для людини. Найбільші каменепади виникають у результаті сильних злив. Каменепади найнебезпеч-ніші на автомобільних дорогах, розміщених в крутосхилих ущелинах. Обвали грунту відрізняються від каменепадів більшим об'ємом і кучністю. Це змінює характер його руху. До руху залучається повітря, тіло обвалу набуває обтічної форми і проходить велику відстань. Швидкість такого обвалу може досягати 300 км на годину. Обвали льодовиків виникають головно від землетрусів. Потік, зумовлений обвалом, можна віднести до лавин або зсувів чи селів.

Гідросферні небезпеки - повені, снігові лавини, шторми, цунамі.

Повінь - це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі. Вона може бути спричинена зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають не тільки великої матеріальної шкода, але й призводять до людських жертв. За даними ЮНЕСКО, від повеней у XX ст. загинуло 9 млн осіб.

У нашій країні повені простежують у басейнах Дніпра, Дністра, Прип'яті, Західного Бугу і Тиси. Повені на Закарпатті у 1988, 1999, 2001 pp. за своїми наслідками, збитками і жертвами стали найбільшою надзвичайною ситуацією в Україні після чорнобильського лиха. Зафіксовані випадки, коли за 12 годин вода руйнувала більше 2,5 тис. будинків у майже 300 населених пунктах області. Понад 10 тис. осіб опинялося просто неба.

Програма ліквідації наслідків повеней на Закарпатті триває й досі. Це лихо торкнулося не тільки нашої країни, тому в 2002 р. було підписано угоду між країнами Карпатського регіону про спільні заходи запобігання повеней. Допомогу в цьому надають країни НАТО. Крім природних причин, фахівці визначили негативний техногенний вплив на навколишнє середовище. Йдеться передусім про вирубування карпатських лісів. Неконтрольовані рубки призвели до зниження інфільтраційних властивостей Грунту (тобто можливості втримати вологу) в 3,5 раза. Інтенсивність змиву грунту збільшилась у 15 разів, а це призводить до ще одного стихійного лиха - селевих потоків. Але повені характерні не лише для гірської місцевості. Майже кожен рік затоплюються низинні поліські території між річками Західний Буг, Стохід і Прип'ять. Це стримує сільськогосподарський і промисловий розвиток цього регіону. Повені, спричинені нагоном води, простежують при сильному вітрі на узбережжі Азовського і Чорного морів. Вони небезпечні своєю раптовістю, висотою хвилі та високим підйомом води.

Вироблені певні моделі поведінки під час повені. Отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново вийти з будинку в безпечне місце - на височину, перед цим відключивши водо-, електро-, газопостачання. Якщо за вашою оцінкою вода розливається повільно, то можна перенести майно в безпечне місце, а людям

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

зайняти верхні поверхи, горища, дахи будівель. Для евакуації з місця затоплення використовують спеціальні засоби (човни, катери, військову техніку, високі вантажні машини). У випадку екстремальної ситуації потрібно знайти все, що здатне утримувати людину на поверхні води. Коли людина опинилася у воді, їй необхідно скинути все тяжке, що набирає води і стає важким. Використовуючи напрям і силу течії, намагатися наблизитися до берега.

Атмосферні небезпеки -бурі, урагани, тайфуни, смерчі, морози, засухи, град, туман, ожеледь, блискавки, зливи.

У випадку отримання штормового попередження завжди потрібно вжити заходів особистої безпеки. Під час бурі чи урагану не можна виходити на вулицю. Вдома треба відключити газ, електроенергію, надійно зачинити вікна і кватирки, завісити штори або заклеїти стрічками паперу вікна, щоб під натиском вітру не розлетілися уламки скла.

З балконів і лоджій треба прибрати всі предмети, які можуть бути скинуті вітром. Не слід перебувати у неміцних спорудах. Дуже небезпечно під час урагану бути на вулиці, бо існує висока ймовірність поранення предметами, які підняті вітром у повітря, зірваними з дахів листами, елементами оздоблення будинку тощо. Дуже Рис. 18. Цунамі небезпечно перебувати поряд

з високими старими деревами, які можуть впасти, а також біля стовпів електричного освітлення, трамвайної і тролейбусної контактної мережі, бо можливий обрив проводу під напругою. Якщо поруч немає споруди, де можна було б заховатися від бурі, треба заховатись у кюветі, будь-якому іншому заглибленні, накрити голову хоча б руками. Треба намагатися під час бурі не потрапляти на мости і естакади, а також поблизу хімічних та інших таких підприємств, бо ймовірність руйнувань і, як наслідок, викидів різних хімічних сполук досить велика. Треба враховувати, що бурі й урагани звичайно супроводжують сильні дощі, грози, що може спричинити повінь, селеві потоки, а також небезпечність ураження блискавкою.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Якщо ураган застав у лісі, то треба ховатися в тих місцях, де ліс густий. Небезпечно ховатись під високими деревами, які виступають над верхньою межею лісу. Вони можуть першими не витримати натиску стихії. Краще вибрати місце, де дерева однакової висоти. Коли ураган наздогнав у полі, слід залишити підвищені місця рельєфу, відійти від дерев, які стоять окремо і можуть бути повалені, знайти будь-яке заглиблення на землі - яр, рів, яму, дорожній кювет тощо, лягти на його дно, міцно притиснутися до землі, закривши руками голову. Вільний одяг потрібно застебнути і в декількох місцях обв'язати навколо тіла, щоб він не створював додаткової парусності. Якщо ураган наздогнав на воді, необхідно максимально зменшити парусність судна або плавзасобу, надійно закріпити всі речі, стати на якір носом або кормою до хвиль і вітру, щільно закрити всі отвори, через які може потрапити вода.

У горах потрібно залишити місця з несприятливими аеродинамічними умовами - вершини, перевали, ямоподібні ущелини, особливо такі, які розміщені паралельно до вітрового потоку. Далі треба заховатись у безпечних місцях - нішах, густому лісі, за масивними перешкодами. При цьому треба уникати камене- лавинонебезпечних місць, бо ураганний вітер провокує їхнє сходження.

Після отримання повідомлення про наближення урагану потрібно закріпити всі господарчі предмети, які знаходяться на подвір'ї, щоб їх не зірвало поривами вітру.

Особливо це стосується будівельних матеріалів, які мають малу вагу і велику площу поверхні: довгі дошки, листи фанери, шиферу, покрівельного заліза тощо. Такі листи, падаючи за вітром, здатні спричинити серйозні пошкодження спорудам і людям.

Подібні предмети треба зв'язати докупи, притиснути дошками до землі і міцно прив'язати до глибоко забитих кілків.

Вікна в будинку і вентиляційні віддушини з навітряного боку бажано захистити ставнями або, якщо їх немає, тимчасово забити дошками, закрити фанерними щитами. А ось з підвітряної сторони, навпаки, вікна і двері краще дещо відчинити і надійно зафіксувати їх у такому положенні. В іншому випадку під час проходження вітрового фронту може спрацювати ефект повітряного розрідження, і тоді вікна та двері вилетять самі, через різницю атмосферного тиску перед будинком і за ним. Як зазначалось, електрику краще відімкнути, попіклувавшись про батарейки для електричних ліхтарів і про запас свічок або гасу для лампи. Непогано також мати примус або газову плиту з запасним балоном. Крім того, в будинку слід створити запас питної води, продуктів харчування. У разі наближення урагану катастрофічної сили, а також у випадку, коли ваше житло недостатньо міцне і немає впевненості, що воно витримає удар стихій, треба використовувати як сховище підвали, обладнавши їх для тимчасового проживання.

Смерч - сильний локальний атмосферний вихор (діаметр до 1 000 м), в якому повітря обертається зі швидкістю до 100 м/с. Смерч має вигляд стовпа (іноді з вигнутою віссю обертання) з ямоподібними розширеннями зверху і знизу. Повітря в смерчі обертається проти годинникової стрілки і одночасно підіймається по спіралі, втягуючи із землі пил, воду і різні предмети. Існують смерчі недовго, від декількох секунд до декількох годин і проходять при цьому шлях від сотень метрів до десятків кілометрів.

Смерчі бувають в усіх районах Землі. Смерч майже завжди добре видно, у разі його наближення чути сильне гудіння. Середня швидкість переміщення смерчу

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

приблизно дорівнює 50-60 км/год. Найбільшою небезпекою під час смерчу є підняті в повітря, розкручені до великої швидкості різні предмети, які розлітаються навкруги.

На відміну від бур і ураганів, смерч рухається вузькою смугою. Тому є можливість уникнути зустрічі з ним. Треба лише визначити напрям і швидкість руху смерчу і втікати в протилежний бік.

У випадку потрапляння в епіцентр смерчу слід згрупуватися, міцно схопитися за будь-який нерухомий, закріплений на землі предмет, закрити обличчя і особливо очі будь-якою щільною тканиною або рукою. Від одягу з великою парусністю треба завчасно позбутися.

Для характеристики таких стихійних явищ, як буря, ураган, тайфун розроблено класифікацію сили вітру. За шкалою Бофорта, залежно від швидкості вітру його інтенсивність поділяють на 12 балів (табл. 9, рис. 19).

Таблиця 9 Порівняльна оцінка сили вітру

Точніше виміряти середню швидкість вітру можна користуючись анемометром.

Під час грози постійно небезпечними для людей є електричні розряди, блискавки, в яких зосереджена величезна руйнівна енергія, що можуть влучати у різні

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

предмети, в різні об'єкти, збудовані людьми. Але якщо на великих спорудах є можливість нейтралізувати удари через блискавковідводи, то житлові помешкання, особливо сільські, зовсім не захищені від блискавиць.

Існують прості для кожної людини, незалежно від віку, правила поведінки, виконання яких унеможливлює її зіткнення з грозовим розрядом.

Якщо ви перебуваєте під відкритим небом, тобто якщо гроза застала вас на вулиці, у полі, лісі, на річці, то:

- не ховайтеся в невеликих спорудах - хатинках, наметах, чи під одинокими деревами, краще в такому випадку присісти у якесь заглиблення;

- якщо вас двоє, троє чи більше, не скупчуйтеся в укритті разом, а ховайтеся поодинці - можливе ураження блискавкою спричинить трагедію одному, а не всім, бо розряд, як відомо, перебігає через контакт людських тіл;

- прямувати до сховища треба нешвидко і ледь пригнувшись, а не в увесь зріст -розряди контактують із вищими точками, якою може бути і людська голова;

- перебуваючи в схованці, ноги тримайте вкупі, а не нарізно звузивши площу можливого ураження розрядом;

- треба негайно позбутися всіх металевих предметів, які є на вас чи при вас -лопати, сокири, ножі, браслети, навіть годинники - покладіть у захищеному місці подалі від себе;

- не лягайте на землю, бо тим самим збільшуєте площу ураження розрядом, а краще сядьте, злегка нагнувши голову, аби вона не вивищувалася над предметами, що навколо вас;

якщо відчули у схованці, що предмети навколо вас або частина споруд, скажімо, паркан, наче дзвенять чи гудуть, негайно поміняйте схованку, бо тут небезпечно;

90 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

- якщо волосся на голові наче ворушиться, а чи навіть здиблюється (принаймні, так вам здається), теж перейдіть в інше місце, бо тут накопичується електрична присутність, яка може "притягти" блискавку;

- коли вас застала гроза з довгими, особливо металевими, предметами в руках (вудочками, граблями, вилами), покладіть їх подалі від себе і перечекайте негоду;

- під час грози ніколи не торкайтеся металевих споруд і залізних електроопор, опор мостів, дротяних огорож і подібних об'єктів з металу;

- навіть під час невеликої або ж короткочасної грози негайно припиніть прогулянку на велосипеді або верхи на коні - велосипед поставте якнайдалі від себе, а коня прив'яжіть, бажано не до високого дерева і не до металевого стовпа чи паркану;

- якщо гроза застала вас у човні, - добирайтесь повільно до берега, а якщо це неможливо, то намагайтеся на човні сидіти нерухомо, витягнувши з води весла.

Якщо ви перебуваєте в приміщенні, то:

- негайно зачиніть усі кватирки, вікна, двері, бо протяги можуть "спровокувати" блискавку;

- у квартирах не користуйтеся водогоном (не торкайтесь кранів), негайно припиніть купатися у ваннах;

- перебувайте подалі від вікон, електроприладів, труб і взагалі будь-якого металевого начиння;

- утримуйтеся телефонувати, але якщо вже біда примушує викликати "швидку допомогу" чи пожежну бригаду, то зробіть це зразу після чергового грозового розряду, швидко використавши паузу.

Крім згаданої лінійної блискавки існує кульова. До кінця її природу ще не вивчена. Кульова блискавка може вибухати, руйнуючи стіни, перекриття даху, комини, вириваючи з тиньком електроарматуру, виводячи всю побутову техніку з ладу, навіть якщо вона заземлена. Передбачити її поведінку практично неможливо.

Космічні небезпеки - астероїди, метеорити, сонячне та космічне випромінювання, магнітні бурі.

Згідно з дослідженнями Інституту прикладної геофізики імені академіка Е.К.Федорова Росгідромету, який дає прогнози геліогеофізичної ситуації на планеті, сонячна активність суттєво впливає на загальний психо-фізіологічний стан людей. Під час сонячної активності потік сонячного вітру (заряджених частинок) спрямований на земну магнітосферу, вона починає коливатися і генерувати дуже низькі електромагнітні хвилі з частотою від 1 до 100 Гц. Всередині цього генератора живуть люди. Вплив електромагнітних коливань на організм може спричинити некомфортний стан, - уповільнення психічних реакцій, спад розумової активності. Результатом такого впливу є підвищення кількості аварій, нещасних випадків тощо.

Залежно від характеру дії стихійних лих розрізняють миттєво розповсюджувані (землетруси) та поступово розповсюджувані (ураган, буря, повінь, пожежа). Існує градація стихійних лих і за можливістю їхньої локалізації. До стихійних лих поступової локалізації відносяться, наприклад, пожежі, повені, селеві потоки; до невідкладних - урагани, бурі, циклони.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Відомі основні заходи запобігання негативної дії природних небезпек на людину:

1) У разі небезпеки виникнення смерчів потрібно рятуватись у підвалах, канавах, траншеях, укриттях цивільного захисту.

2) Важливо своєчасно інформувати населення, спостерігати за рівнем води і станом дамб, гребль і мостів та евакуювати населення у випадку небезпеки виникнення повені.

3) Захист від метеорологічних чинників полягає у локалізації тепловиділень та теплоізоляції, використанні теплових екранів, водяних завіс, повітряного душування, повітряних завіс, шлюзів, спецодягу.

4) Захист від випромінювання ґрунтується на використанні сховищ та укриттів, засобів індивідуального захисту (протигазів, респіраторів, масок, захисних костюмів), засобів медичної профілактики (радіопро-текторів).

Як правило, боротьба зі стихійними лихами має три етапи:

1) проведення профілактичних робіт, головною метою яких є недопущення стихійного лиха (коли це можливо) чи зменшення його наслідків (коли небезпека неминуча). Такі роботи проводять задовго до початку дії сил стихії і можуть охоплювати дуже тривалий відрізок часу;

2) роботи з локалізації, а в ряді випадків і ліквідації стихійного лиха в період його дії. Мета цих робіт - максимально зменшити зони найтяжчих наслідків, звести їх до мінімуму, надати своєчасну допомогу потерпілим, терміново ліквідувати найнебезпечніші аварії.

3) ліквідація стихійного лиха після того, як сили стихії вщухнуть. На цьому етапі продовжують надавати допомогу потерпілому населенню і проводять об'ємний комплекс відновлювальних робіт.

.3.2.1. Ьютичні небезпеки

Це небезпеки, пов'язані з отруйними представниками флори та фауни, а також хворими на сказ тваринами.

Статистичні дані по Україні за 2002 р. свідчать, що майже 290 000 осіб потерпіли унаслідок контактів з представниками флори і фауни, з них смертельно травмовано 35944 особи в тому числі 872 дитини.

3.3.2.2. Отруйні представники флори

Отруйні рослини - це рослини, які виробляють і накопичують отруйні речовини (алкалоїди, глюкозиди, сапоніни та ін.). Відомо близько 10 тис. видів отруйних рослин. Приклади отруйних рослин: цикута, болиголов, віха отруйна, красавка, беладон-на, дурман, білена, бліда поганка та ін. (рис. 20).

У разі отруєння рослинами сімейства пасльонових виникає сухість в роті і під час ковтання, лице червоніє, зіниці різко розширюються. Виникають психічне збудження, маячня, зорові галюцинації, маніакальний стан, агресивна поведінка, голос стає хриплим, почервоніння розповсюджується на шию і груди, пульс слабшає, пришвидшується (до 160 уд./хв і більше). Моторний апарат серця спочатку збуджується, потім паралізується. Дихання з глибокого і в той же час прискореного переходить в утруднене, уповільнене. Розвиваються паралічі кишківника, сечового міхура, а також загальний параліч. Смерть настає від паралічу дихання, а при великих

92____________________________ 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

дозах - від паралічу серця. Так ягоди красавки в кількості 5-8 шт. смертельні для дітей, для дорослих - 40-50 шт.

Рис. 20. Отруйні рослини сімейства пасльонових: а - водяний болиголов, віха отруйна; б - (цикута) красавка; в - белена; г - дурман

Перша допомога потерпілим повинна бути негайною, оскільки при гострих отруєннях відбувається порушення життєво важливих функцій організму, причому може наступити дуже швидко. У випадку кишкового отруєння необхідно викликати рвоту і промити шлунок, давши потерпілому випити 5-6 склянок теплої води з сіллю чи 0,1% розчину перманганату калію.

У разі отруєння маком рвотні засоби є неефективними. У випадку отруєння конвалією, наперстянкою, горицвітом рвоту викликати не можна. Ефективним є використання активованого вугілля. Згодом потрібно викликати блювання і дати проносне. При ослабленні дихання застосовують штучне дихання. При ослабленні пульсу дають міцний чай, каву.

Деякі рослини можуть викликати у осіб з підвищеною чутливістю різноманітні алергічні реакції. Алергія може бути вродженою і набутою в результаті тривалого впливу тої чи іншої речовини.

Отруйні гриби. В Україні виявлено 80 потенційно отруйних грибів, з них 10 видів - смертельно отруйні, деякі з них зображено на рис. 21. У плодових тілах цих грибів у всіх стадіях розвитку містяться отруйні речовини типу токсинів (тобто з'єднання будь-якого походження - бактеріального, рослинного або тваринного, які здатні при потраплянні в організм людини або тварини спричиняти захворювання) та алкалоїдів (азотисті циклічні сполуки, багато з яких токсичні). Зокрема, отруйність мухоморів (червоного, пантерового, порфірового тощо), волоконниці Патуйяра та інших, пов'язані з мускарином, мускаридином, мікоатропіном, іботеновою кислотою тощо; блідої поганки, опеньків сірчано-жовтого та цегляно-оранжевого несправжніх - з фалоїдином, фалоцидином, аманітином, аманітогемолізином тощо. Смертельно отруйні та отруйні гриби трапляються переважно серед пластинчастих

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 93

грибів, серед болетальних (трубчастих) - відсутні смертельно отруйні, лише один з видів - боровик чортів (чортів гриб) - відомий як отруйний.

Різні методи обробки грибів (маринування, засолювання, сушіння, теплова кулінарна обробка тощо) зазвичай не руйнують їхніх отрут, нещасні випадки від споживання реєструють протягом року.

На отруйні гриби можна натрапити не тільки в лісі, а й у парку, саду, полі, на луках, у садибі.

Майже всі тяжкі та смертельні випадки отруєння грибами є результатом однієї помилки - збирання та вживання в їжу блідої поганки замість схожих на неї їстівних грибів. Розрізняють 3 види поганок: зелену, жовту і білу. В Україні вони ростуть всюди з липня до жовтня у листяних та змішаних лісах (особливо з домішками дубу, берези, буку). Усі частини блідої поганки надзвичайно отруйні: шапка, ніжка, шкірка. Навіть її спори не є винятком: вони також дуже небезпечні для здоров'я. Спори з вітром можуть потрапити на рослини та гриби, що ростуть поблизу. Тому треба завжди дотримуватися правил: не збирати ягоди, гриби тощо, коли поряд чи неподалік ростуть поганки.

Жоден вид кулінарної обробки не звільняє поганку від отруйних речовин. Тривалість зберігання теж не руйнує токсинів блідої поганки. Особливо отруйні сирі гриби. Пояснюється це тим, що вони крім термостабільних токсинів містять термолабільні (наприклад, аманітогемолізин), активність яких при звичайній термічній кулінарній обробці грибів значно знижується.

Про небезпеку для людини, яку має бліда поганка, свідчить той факт, що для отруєння достатньо з'їсти половину або навіть третину тіла гриба, а для дитини навіть менше. Підступність цього гриба ще й у тому, що він містить отрути уповільненої дії. Симптоми отруєння з'являються через тривалий час після вживання блідої поганки (6-48 год.). За цей час токсини мають можливість потрапити до головного мозку і викликати невиправні зміни. У зв'язку з цим медична допомога часто стає запізнілою і неефективною. Тому не дивно, що отруєння, зумовлені блідою поганкою, найбільш тяжкі і набагато частіше закінчуються смертю, ніж отруєння іншими видами грибів: летальність від неї може досягати до 90% серед постраж-далих.

Отруєння блідою поганкою головно пов'язані з тим, що її помилково плутають із сироїжкою, печерицею, зеленушкою тощо. Від них вона різниться кількома ознаками наведеними в табл. 10.

Значну небезпеку для здоров'я представляє свинушка (товста або тонка), яку до цього часу багато людей вважають за їстівний гриб. Давно відомо, що цей гриб містить деякі токсини, зокрема гемолізин і гемаглютинин. Оскільки вони інакти-вуються при тепловій кулінарній обробці, гриб вважався умовно-їстівним, придатним тільки після відварювання. Нещодавно було встановлено, що свинушка здатна утворювати ще одну отруйну речовину типу мускарину, яка не руйнується під час теплової обробки. У неї також знайдена специфічна речовина, накопичення якої в організмі людини призводить до тяжкого захворювання крові.

Крім цього, свинушці більшою мірою, ніж іншим грибам, притаманна властивість вбирати в себе токсичні сполуки важких металів, зокрема свинцю, ртуті, кадмію тощо, що містяться у вихлопних газах автотранспорту, відходах багатьох виробництв, які забруднюють навколишнє середовище. Токсичність гриба доведена

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

й тим, що вже зареєстровано багато випадків, коли часті (не епізодичні) вживання свинушок призводили до отруєнь, іноді зі смертельним кінцем. При цьому отруєння може настати через невизначений час (від декількох годин до 2-5 років). Таким чином, цей гриб зараз віднесений до отруйних.

Рис. 21. Отруйні гриби: 1 - бліда поганка; 2 - мухомор смердючий; 3 - несправжні опеньки сірчано-жовті; 4 - несправжні опеньки цегляно-червоні

Потрібно пам'ятати, що іноді навіть їстівні гриби можуть стати причиною отруєння. По-перше, це буває у тих випадках, коли збирають та вживають гриби старі, перезрілі або після тривалого зберігання. Гриби належать до швидкопсувних продуктів (містять від 84 до 94% води, в середньому 89%), тому їх необхідно переробляти в день збору. Особливо швидко псуються гриби, які зібрані в сиру погоду. Максимальний термін зберігання грибів не повинен перевищувати 24 год при температурі не вище 10°С. Пов'язано це з тим, що зрілі гриби стають чудовим поживним середовищем для різноманітних мікроорганізмів, зокрема хвороботворних. Крім того, внаслідок біохімічних реакцій (розпад білків) в грибах утворюються отруйні речовини (птомаїни). Подібний процес відбувається у несвіжому м'ясі або рибі. По-друге, дослідженнями за кордоном встановлено, що в деяких видах їстівних грибів (білих, опеньках, лисичках, сироїжках тощо) містяться отруйні нетермостійкі речовини, які при варінні розрізаного м'якуша руйнуються. Ось чому вживання недоварених або недосмажених їстівних грибів може викликати розлади діяльності кишково-шлункового тракту. Нещодавно були одержані нові дані про наявність та особливість отруйних речовин у їстівних грибах. Деякі гриби, зокрема зеленуха, гнояк, дубовик-синяк, містять отруйні речовини, які в шлунково-кишковому тракті не розчиняються під дією шлункового та кишкового соків. Отож, ці гриби їдять, не боячись сумних наслідків. Однак ці речовини легко розчиняються алкоголем, тому при вживанні грибних страв разом з алкоголем може виникати отруєння, нерідко з тяжкими наслідками.

Збирати можна лише ті гриби, які людина дуже добре знає "в обличчя". Тим більше, що досі немає надійних, швидких та простих способів визначення отруйності чи їстівності грибів. Ось чому в жодному разі не можна довіряти існуючим небезпечним забобонам щодо них, зокрема:

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

"Всі їстівні гриби мають приємний смак". Твердження неправильне і може призвести до трагічних наслідків. Наприклад, бліда поганка має добрий присмак без будь-яких неприємних особливостей. Те ж саме характерно й для мухомора червоного.

"Отруйні гриби обов'язково повинні мати неприємний запах, а їстівні - приємний". Смертельно отруйна бліда поганка та червоний мухомор, особливо молоді екземпляри, мають досить приємний запах. Більш того, запах блідої поганки нагадує запах печериць. Лише деяким отруйним грибам (мухомор білий смердючий) властивий неприємний запах.

"Всі гриби у молодому віці їстівні". Бліда поганка однаковою мірою смертельно отруйна як у молодому, так і в зрілому віці.

"Личинки комах і слимаки не їдять отруйних грибів. Тому червиві гриби можна вживати в їжу без побоювання". Насправді як слимаки, так і личинки комах їдять навіть сильно отруйні гриби.

"Якщо гриб отруйний, то в його відварі стають чорними срібні предмети, бурими - цибуля або часник". Потемніння срібних предметів залежить від хімічної дії на срібло амінокислот, які містять сірку, в результаті цього утворюється сірчисте срібло чорного кольору. Такі амінокислоти є як в їстівних, так і в отруйних грибах.

Щоб запобігти отруєнню грибами, під час їхнього збирання треба дотримуватися таких правил:

- не збирати невідомих, зовсім незнаних грибів. Збирати тільки ті гриби, про які точно відомо, що вони їстівні;

- якщо немає впевненості в доброякісності зібраних грибів, їх необхідно перевірити за допомогою більш досвідчених осіб (батьків, сусідів тощо). Однак при цьому слід враховувати, що в кошику, особливо якщо замість нього використовується торбинка, гриби мнуться, шапинки можуть відокремлюватися від ніжок.

Таблиця 10

Ознаки отруйних грибів

Коли втрачається можливість правильно визначити приналежність грибів, потрібно дотримуватись таких правил:

у підозрілих та малознайомих грибах слід звертати увагу на колір шапинки, пластинок, м'якуша, наявність кільця на ніжці та піхви біля її основи, а також на запах гриба;

96 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

- ніколи не збирати гриби, які в основі ніжки мають бульбоподібне потовщення, а її кінець обгорнутий яйцеподібною піхвою, що є характерними ознаками блідої поганки;

- при збиранні печериць та сироїжок гриби слід обов'язково виривати, а не зрізати, щоб мати можливість візуально оцінити все плодове тіло гриба, особливо нижній кінець ніжки. Хоча при вириванні їстівного гриба руйнується його відтворювальна частина - грибниця, однак цінність гриба та людського життя чи здоров'я - речі незіставні. При вириванні печериць нижній кінець ніжки звужений, заокруглений, із залишками ґрунту. У сироїжки нижній кінець ніжки буде заокругленим, як колодочка ножа, гладеньким і чистим, з невеликим місцем відриву в центрі;

- при збиранні печериць слід також звертати увагу на колір пластинок, які розміщені на нижній поверхні шапинки. Не можна вживати в їжу "печериці", що мають пластинки білого кольору бо у блідої поганки вони саме такі. У справжніх печериць пластинки швидко рожевіють, а потім темніють;

- наявність обідка вінчика не є обов'язковою відмінною ознакою блідої поганки. Посушливого літа, наприклад, в таких умовах у неї може зникати ця характерна для неї ознака. За зовнішнім виглядом (колір шапинки та пластинок) вона дуже схожа на сироїжку зелену, зеленкувату тощо.

Гриби потрібно збирати в екологічно чистих місцях. Вони - "чистильники лісу", оскільки вбирають у себе вологу (всякий гриб - це майже 90% води), а разом з нею й екологічні нечистоти та шкідливі речовини, які містяться у ґрунті лісу. Передусім це стосується важких металів - свинцю, ртуті, міді, кадмію, радіонуклідів. Ось чому доцільно напередодні походу за грибами ознайомитися з картою радіаційного стану місцевості та визначити на ній можливість збирання грибів у намічених місцях. Крім того, навіть у тих районах, де забрудненість радіонуклідами визнана незначною та збір дарів лісу не заборонено, придатність зібраних грибів до споживання доцільно кожного разу піддавати радіаційному контролю.

Отруєння грибами наносить державі дуже значну економічну шкоду. Бо курс лікування одного пацієнта, котрий отруївся, наприклад, блідою поганкою, коштує більше 10 тис. доларів. Отруєння грибами виявляється по-різному залежно від того, який гриб спричинив захворювання. Наслідки отруєння залежать, окрім виду гриба, також від віку та стану здоров'я потерпілого, кількості вжитих у їжу грибів. Найбільш тяжко переносять грибні отруєння діти, тому серед них найчастіше спостерігаються летальні випадки.

За характером дії на людину отруйні гриби поділяють на три групи: переважної дії на шлунково-кишковий тракт (печериця отруйна, опеньки сірчано-жовтий та цегляно-оранжевий несправжні), нервову систему (мухомори червоний та панте-ровий, іноцибе Патуйяра) на печінку і нирки (бліда поганка та її різновиди, паву-тинник оранжево-червоний, гриб-парасолька цегляно-сіро-червоний).

Гриби переважної дії на кишково-шлунковий тракт здебільшого спричиняють легкі форми отруєння, які проявляються через 0,5-2 години після їх споживання, у вигляді нудоти, блювання, болів у животі, проносу, іноді непритомності. Одужання настає через 1-2 дні від початку захворювання. Гриби, які переважно діють на нервову систему, викликають важкі отруєння. Симптоми захворювання з'являються

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

через 0,5-4 год. після вживання грибів: сильна нудота, блювання, пронос, втрата свідомості, галюцинації, сильна слино- та сльозотеча, запаморочення, порушення свідомості, марення, зіниці розширені, хода п'яної людини. Переважно потерпілі одужують (через 1-3 дні). Смертельні випадки трапляються рідко: до 2,5% від потерпілих. Найтяжчі випадки отруєння пов'язані з грибами, які переважно діють на печінку та нирки.

Симптоми отруєння простежують через 6-48 год. (2-17 днів - при павутиннику оранжево-червоному) після вживання грибів в їжу і дуже схожі на захворювання холерою: нудота, блювання, сильні болі в животі, пронос холероподібного типу. Випорожнення спочатку жовтого або глинисто-зеленого кольору, потім стають слизоводянистими, без запаху. Спостерігається слабкість, спрага, падіння кров'яного тиску, судоми, втрата свідомості, марення, можлива поява кропивниці тощо. Якщо хворий одужає, то не раніше як через 3-4 тижні і навіть кілька місяців. До цього у потерпілих часто розвиваються хронічні захворювання печінки (хронічний гепатит) та нирок (хронічний нефрит).

Врятування життя постраждалих багато в чому залежить від своєчасного надання їм долікарської допомоги. У випадку появи перших ознак отруєння грибами необхідно негайно звернутися до лікаря або викликати "Швидку медичну допомогу". Одночасно, не чекаючи її прибуття, хворого слід покласти в ліжко та промити йому шлунок: дати випити 4-5 склянок перевареної води при кімнатній температурі або содового розчину (1 чайна ложка соди на 1 склянку води), або слабкого марганцевого розчину (блідо-рожевого кольору). Після цього викликати блювоту введенням у рот зворотного кінця ложки (або пальця) на корінь язика. Процедуру слід повторювати доти, поки промивні води не стануть чистими. Після цього доцільно потерпілого напоїти прохолодним міцним чаєм, кавою або молоком.

Приймати будь-які ліки та їжу, тим більше алкогольні напої заборонено, оскільки це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишківнику.

3.3.2.2. Небезпечні представники фауни

Отруйні тварини - це тварини, у тілі яких виробляються різні отруйні для людини речовини. Отруйні тварини поділяють на пасивно та активно отруйні. Пасивно отруйні-це тварини, які не мають органів активного нападу. Це деякі комахи, молюски та риби. їхня дія виявляється при споживанні або при контакті. Активно отруйні - це тварини, що мають органи нападу: осоподібні та бджоляні комахи, скорпіони, павуки, змії, риби, медузи, актинії та ін.

Небезпечні комахи та кліщі - це тварини, які несуть небезпеку для життєдіяльності людини.

Комарі здатні переносити інфекційні хвороби, їхні укуси можуть викликати нервове збудження, лихоманку, малярію. З ними досить легко впоратися за допомогою хімічних препаратів: пірометроїдів (речовини які вбивають комарів, їх виділяють електрофумігатори і спіралі) та репелентів (відлякуючі речовини, які містяться в аерозолях, лосьйонах, кремах).

Отже, якщо ви зібралися у похід, подбайте про репеленти - ароматичні речовини, що своїм запахом відганяють комарів. Натуральний репелент - березовий дьоготь. Досвідчені мисливці та спецназівці наносять його на обличчя, руки й шию. Згодом дьоготь легко змивається гарячою водою з милом. Бувалі туристи знають, що

98 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

велике значення має одяг, його запах і навіть колір. На запах людського поту злітаються не лише комарі, але й інші комахи.

Чим вбрання темніше, тим більше ви до вподоби кровопивцям. Найдієвіше комарів відлякує колір хакі або пісочно-сірий. Власне за цим принципом і спроектували одяг "сафарі": Старі геологи ще пам'ятають антикомариний одяг - куртку -"енцефалітку", яку шили з двох шарів тканини. У спідньому - тканина нецупка, з великими "стільниками". Щільніша тканина поверхні не скріплена з підкладкою і вільно ковзає під час руху. Завдяки цій конструкції всюдисущі комарі, потрапивши у "стільник", ламають собі хоботки.

Кліщі здатні
переносити різнома
нітні інфекційні
хвороби. Відомо на
території СНД

близько 10 тис. їхніх видів. Деякі з них зображені на рис. 22. Зокрема, іксодові переносять

збудники кліщового Рис. 22. Схематичне зобрсюїсення представників деяких видів енцефаліту, кліщо- кліщів: 1 - іксодових; 2 - аргасових; 3 - кліщів-паразитів вого сипного тифу, (чесоточний зудень); 4 - гамазоїдних лихоманки та багато

ін. Аграсові кліщі - збудники кліщового зворотного тифу, деяких вірусних захворювань. Окремі представники кліщів, потрапляючи на шкіру, спричинюють дерматити, а деякі є внутрішньо шкірними паразитами людини. Кліщі окремого виду отруюють харчові продукти.

Ефективними методами боротьби з кліщами є дотримання правил особистої гігієни та дезинсекція. Крім цього, одяг який використовують під час прогулянок чи походів у поле, ліс, гори тощо, повинен бути старанно застебнутим, щоб не допустити кліща до тіла. Кліщів, які вп'ялися в шкіру, обережно знімають пальцями або пінцетом, розхитуючи, намагаючись не відірвати хоботок. Відірваний хоботок видаляють, як занозу, змащуючи потім це місце йодом, спиртом, хло-рофіліпом.

Серед паразитуючих комах, які живуть у місці проживання людини є кровосос-ліжкова блощиця (рис. 23). Вони є переносниками окремих небезпечних хворіб людини. Ліжкова блощиця поселяється в щілинах стін, під шпалерами, в ліжках, м'яких іграшках тощо. Вона стійка до низьких температур і може до півроку обходитись без їжі.

Вони розмножуються у великій кількості і нападають на людину, позбавляють її сну, нормального відпочинку, що призводить до нервових розладів.

В боротьбі з блохами основне місце мають профілактичні заходи, які ґрунтуються на дотриманні гігієнічних, санітарних умов, а також знищення їх дезин-сективними засобами (аерозолями, дуетами, розчинниками).

Серед комах - паразитів, які живляться людською кров'ю, є ще воші. На людині паразитують лобкова, платтяна, головна воші (рис. 24).

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності_____________________________ 99

Рис. 23. Ліжкова блощиця, блоха звичайна - яйце, личинка, лялька, зрілий осіб

Рис. 24. Різні типи вошей: а — лобкова; б — платтяна; в — головна

Воші є переносниками збудників епідемічного сипного тифу, вошивого зворотного тифу, окопної лихоманки. Вошивість є частим супутником різних соціальних і природних катастроф.

Профілактичні засоби проти вошивості ґрунтуються на нормах дотримання гігієнічних та санітарних правил. Для усунення вошей з голови людину стрижуть на коротко, а також змочують волосся гасом, мило-гасовою емульсією (гас - 45 частин, зелене мило - ЗО, вода гаряча - 25 частин) і закутують щільно рушником на 20-30 хв, потім вичісують густим гребенем.

Боротьба з платяними вошами ґрунтується на митті тіла гарячою водою з милом і дезинсекції білизни, верхнього одягу, ліжкових речей тощо.

Позбутися лобкових вошей можна за допомогою втирання в пошкоджені ділянки тіла 10% білої ртутної мазі.

Тісно пов'язані з житлом людини ще одні представники комах -мухи (рис. 25). Вони беруть участь у розповсюдженні багатьох збудників захворювань людини і тварин. Кровоссальні види мух (наприклад осіння жигалка, сліпак, овід) нападаючи на хворих тварин, а потім на людину, можуть бути переносниками сибірської язви, та інших

заразних небезпечних хвороб.

Деякі види мух відкладають яйця під шкірні покрови. Якщо своєчасно їх не видалити, то личинки можуть виїдати м'язові тканини аж до костей, спричиняти гангрену, запалення, кровотечі, личинки можуть жити в тілі людини досить довго, інколи досягають до 7-9 см у довжину. Найбільше значення в розповсюдженні інфекційних захворювань має група так званих весняних мух. Вони забруднюють харчові

100 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

продукти збудниками туберкульозу, кишкових захворювань - дизентерії, черевного тифу, холери, гепатиту А та ін.

В основі боротьби з мухами є заходи, спрямовані на благоустрій та дотримання санітарно-гігієнічних вимог проживання людини. Правильне облаштування і експлуатація необладнаних каналізацією відхожих місць; збір і зберігання харчових відходів, іншого сміття та гною; утилізація мокроти, відходів хворих людей, тварин; поховання трупів тварин і людей; використання сіток на вікнах і дверях житлових та виробничих приміщеннях; належне зберігання продуктів харчування.

Для винищення личинок мух використовують 0,2% розчин водної емульсії трихлофосу, 0,5% розчин карбофосу, 10% преоліну, сухе хлорне вапно і т.ін. Для нищення дорослих мух використовують липку стрічку, отруєні приманки, дихло-фоси тощо.

Небезпечними є також деякі види перепончатокрилих (рис. 26), а саме: бджоли, оси, шершні, джмелі. При їх жаленні може виникнути місцева чи загальна реакція.

Рис. 26. Небезпечні перепончатокрилі: 1 - бджола; 2 - оса; 3 - шершень; 4 - джміль

■

Місцевою реакцією є сильний біль, жар, печія, почервоніння, набряк. Особливо набрякають губи, повіки, статеві органи, язик, гортань. Триває така реакція 1-8 діб.

Загальні реакції є токсичні та алергійні. Токсична реакція виникає, коли одночасно жалять декілька десятків чи сотень комах. При загальній токсичній реакції, крім місцевого набряку, може з'явитися кропивниця, яка супроводжується підвищенням температури, різким головним болем, рвотою, маячнею, судомами, можлива смерть.

Алергічна реакція супроводжується кропивницею, набряком, часто спостерігається задуха, утруднений, хрипкий видих, сильне серцебиття, паморочення голови, головний біль, нудота, блювання, можлива короткочасна втрата свідомості. Найтяжчою формою алергії є анафілактичний шок, який загрожує життю (людина втрачає свідомість і в неї порушується діяльність багатьох життєво важливих органів і систем).

У випадку, коли вжалила оса, необхідно негайно видалити жало разом з мішечком, що містить отруту, підчепивши нігтем знизу вгору. Шматочок цукру, покладеного на місце рани, сприятиме витягуванню отрути з неї, перешкоджає розвитку набряку.

У разі загальної токсичної реакції на місце набряку треба покласти грілку з холодною водою, чи рушник, змочений холодною водою. Потерпілому необхідно якомога більше пити. Можна прийняти 20-25 крапель корвалолу.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

У випадку загальної алергічної реакції потрібно прийняти препарати антигіста-мінного характеру (димедрол, супрастін).

Людям, які страждають від алергійних реакцій, корисно носити при собі виданий алергологом так званий паспорт хворого алергічною хворобою. При цьому необхідно мати шприц-укладку і набір медикаментів, перелічених у паспорті.

При анафілактичному шоку потерпілого треба обкласти грілками з теплою водою, дати одну-дві таблетки димедролу, 20-25 капель кордіаміну і терміново викликати "невідкладну допомогу" чи транспортувати в медичний заклад.

Не менш неприємні і небезпечні є також представники тарганоподібних (рис. 27). Внаслідок особливостей живлення, вони можуть переносити механічним шляхом збудників інфекцій, туберкульозу, цисти дизентерійної амеби, яйця гельмінтів. Таргани нищать продукти харчування, книги тощо. Знищують тарганів за допомогою інсектицидів (хлорофос, суль-фідофос тощо). Добрий ефект мають різноманітні приманки. Основою боротьби з ними є дотримання санітарно-гігієнічних умов, підтримання чистоти.

Одними з найнебезпечніших отруйних тварин є представники членистоногих: скорпіони, сольпуга, сколопендра, тарантул, каракурт, павук-хрестовик (рис. 27).

Сімейство скорпіонів налічує до 600 видів, вони в переважній більшості стійкі до хімічних, радіаційних впливів. Наслідки уколу скорпіона різні залежно від виду, місця уколу, віку потерпілого і його індивідуальної чуттєвості до отрути. Найнебез-печніші уколи тропічних видів і великих за розміром скорпіонів, а також якщо укол прийшовся в голову, лице, шию.

Отрута скорпіонів токсично діє на центральну нервову і серцево-судинну систему. В місці уколу потерпілий відчуває сильний біль, виникає набряк тканин, а

102 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

також утворюються пухирці, заповнені прозорою рідиною. Пришвидшується серцебиття, температура тіла трохи підвищується, виникає головний біль, блювання, сонливість, слабкість, небажання рухатися, хворого морозить. Через 15-ЗОхв з'являються судоми, посіпування м'язів кінцівок, обличчя, виступає холодний піт, порушується ритм серця. Іноді стан потерпілого на деякий час поліпшується а потім знову настає погіршення. У тяжких випадках виникає миттєва зупинка дихання.

Отруйні павуки, на відміну від скорпіонів, які трапляються на півдні, зустрічаються і в інших районах. Отрута одних павуків спричиняє місцеве ураження тканин (омертвіння і руйнування клітин шкіри, прилягаючих м'язів), отрута інших сильно діє на весь організм і першою чергою на центральну нервову систему.

Найнебезпечніший каракурт ("чорна вдова"). Він трапляється в пустинній і степовій зоні Середньої Азії, в Криму, на Кавказі. Улюблені місця каракурта - полинні степи (цілина), схили ярів, береги ариків²⁰. Гніздиться павук у землі, займаючи нори гризунів та інші заглиблення, а у разі підвищення температури повітря шукає затемненіші місця. У червні - липні павуки активно переміщуються, в цей час різко збільшується кількість потерпілих від їхніх укусів. Каракурт активний вночі, але небезпечний і вдень, якщо стати на нього босою ногою чи захопити рукою з травою чи землею.

Високий рівень токсичності має отрута самки каракурта. Це павук середньої величини (10-20 мм) з чорним тілом, усіяним червоними цятками. Самець менший (4-7 мм) і не має такого характерного забарвлення.

Отрута каракурта в 15 разів сильніша від отрути гримучої змії. Після укусу на шкірі з'являється маленька червона пляма, яка швидко блідне. Через 10-15 хв виникає гострий біль у ділянці живота, попереку, груднині, головний біль, сильна тривога, збудження, страх смерті. У потерпілого німіють ноги, утруднюється дихання, він блює. Лице набуває синюшного відтінку. Частота скорочень серця зменшується, пульс стає аритмічним. Стан крайнього збудження змінюється загальною слабкістю, в'ялістю, однак почуття тривоги зберігається. Через 3-5 днів шкіра вкривається висипом і стан потерпілого дещо поліпшується. Виздоровлення починається через два-три тижні, однак тривалий час людина відчуває загальну слабкість. Якщо потерпілому не надати своєчасну допомогу, через 1-2 дні може настати смерть. Отрута цих павуків буває смертельною навіть для таких тварин, як верблюди, коні.

Не менш небезпечним є тарантул. Він проживає в пустелях, напівпустелях і лісостепу, інколи долинами рік проникає з південних країв СНД у східні, в лісову зону. Найнебезпечніші самки тарантулів у кінці літа. Отрута цього павука не така сильна, як у каракурта, вона спричинює місцеві набряки, сильний біль. Людина стає в'ялою, апатичною, відчуває важкість у всьому тілі.

При уколах скорпіонів, укусах павуків необхідно не пізніше, ніж через 2 хв припалити ранку запаленим сірником, щоб зруйнувати отруту. Отрута проникає неглибоко в тканини. Якщо ранка на нозі чи руці, то по можливості треба забезпечити нерухомість кінцівки: ногу прибинтувати до другої ноги, руку зафіксувати у зігнутому положенні. Рекомендується посилене вживання пиття (чий, вода, молоко). Найдієвішим є введення сироватки - протискорпіонової, протикаракуртової, а в крайніх випадках - полівалентної протизміїної чи "Антикобри".

--------------------------------------

²⁰ Зрошувальний канал у Середній Азії.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Болючі укуси великих павуків-хрестовиків. На місці укусу сколопендри з'являється набряк. Укуси сольпуги спричинюють неприємні відчуття через потрапляння в організм інфекцій.

Для попередження уколу скорпіона чи укусу отруйних павуків треба пам'ятати, що вони ведуть нічний і сутінковий спосіб життя. Тому у разі ночівлі у можливих місцях проживання отруйних членистоногих треба бути обережним. Ідучи спати, необхідно натягувати запону намету і ретельно підгинати її краї під постіль, щоб тканина не торкалася тіла. Необхідно перевіряти постіль, взуття, складки одягу, куди можуть заповзти членистоногі.

Обережність також важлива при обстеженні ґрунту, рослин: в щілинах і норах можуть бути павуки, які особливо небезпечні під час міграції.

Надавши невідкладну допомогу потерпілому, необхідно обов'язково звернутися в найближчий лікувальний заклад.

Отруйні тварини сімейства плазунів. Найнебезпечнішими з цього сімейства є ряд класу змії. На території СНД налічується близько 55 видів змій, з них 14 -отруйні (рис. 29-31). Живуть змії в траві, серед кущів, під корінням лісовалу, на деревах, у тріщинах грунту, під камінням, інколи заповзають у сади і житло.

Чітких зовнішніх вирізнюючих ознак отруйних змій від неотруйних немає. Єдиною ознакою слід вважати лише наявність в отруйних змій на верхній щелепі отруйних зубів. Ніколи не треба зачіпати змію, у випадку зустрічі з нею, дати можливість спокійно відповзти, подолати страх (змії, як правило, кидаються на людину тільки самозахищаючись).

Найвідоміші та широко розповсюджені змії сімейства гадюкових: звичайна, степова, кавказька, малоазіатська, гюрза, піскова ефа (рис. 29).

Близько до гадюкових сімейство ямкоголових змій, яких іноді називають гримучими через здатність видавати за допомогою спеціального пристрою на кінчику

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Зміїні укуси несуть небезпеку для життя людей, хоча з винайденням і розповсюдженням протизміїних сироваток ця небезпека суттєво зменшилася. Вже в перші хвилини після укусу гадюки, що викликає невеликий біль і почуття печії, навколо місця укусу з'являються почервоніння, множинні кровопідтьоки і набряк, який швидко розповсюджується. Важкість наслідків укусу залежить від місця укусу (укус в ділянку голови, шиї, тулуба небезпечніший ніж в ногу), віку і стану здоров'я потерпілого.

Отрута кобри, морської змії, деяких тр