Цифровий запис

Магнітний запис

При магнітному записі в такт із звуковими коливаннями намагнічуються окремі ділянки носія, що рухається через магнітне поле. Поле створюється магнітною головкою, через обмотку якої проходять посилені електричні струми мікрофону. При відтворенні відбувається зворотне перетворення: рухома магнітна фонограма порушує в магнітній головці електричні сигнали. Перший апарат для магнітного звукозапису на сталевий дріт (телеграфон (Додаток Е)) був запропонований в 1898 данським інженером В. Паульсеном. З 40—50-х рр. 20 століття набув поширення магнітний звукозапис на магнітну стрічку за допомогою магнітофонів, які стали простими і зручними апаратами для виробництва звукозапису у домашніх умовах.

Цифровий запис

Докладніше: Аналогово-цифрове перетворення (мал. 1)

мал. 1

Аналогово-цифрове квантування

Перетворення звукового сигналу в цифрову форму полягає у вимірюванні миттєвих значень його амплітуди через рівні проміжки часу і представленні отриманих значень, званих відліками, у вигляді послідовності чисел. Ця процедура називається аналого-цифровим перетворенням, а пристрій для її реалізації - аналого-цифровим перетворювачем (АЦП).

Цифрове аудіо

Термін «цифрове аудіо» (або цифровий звук) в загальному випадку означає інформацію про звук, зафіксовану в цифровому сигналі. Цифровий сигнал отримується при оцифруванні аналогового сигналу, він може бути збережений на таких цифрових носіях, як компакт- чи DVD-диски, DAT-касети, у пам'яті комп'ютера у вигляді аудіофайлів тощо. При відтворенні цифрового аудіо здійснюється цифро-аналогове перетворення

Історично аналогові технології роботи зі звуком виникли значно раніше ніж цифрові — першим пристроєм механічного запису і відтворення звуку вважається винайдений у 1877 році фонограф, тоді як експериментальні цифрові звукозаписи з'явилися лише в 1960-їх роках. На рубежі XX-XXI століть цифрове аудіо поступово витісняє аналогове, особливо в побутовому вжитку, проте високоякісне аналогове устаткування досі використовується звукорежисерами й аранжувальниками.

Відтворення звуку в сучасних технологіях відбувається через колонки (Додаток А).

Числа, отримані в результаті аналого-цифрового перетворення, виражаються в двійковій системі числення, тобто у вигляді комбінації двох цифр - нулів (0) і одиниць (1).

Процес перетворення безперервного аналогового сигналу в послідовність його миттєвих значень (виборок) називаєтьсядискретизацією. Визначення чисельного значення величини вибірки (відліку) називається квантуванням. Для цього весь діапазон можливих змін амплітуди перетворюваного сигналу ділиться на певну кількість рівнів квантування, яка визначається розрядністю використовуваного при цьому двійкового числа. Чим більше число розрядів квантування, тим менше відстань між рівнями квантування (крок квантування) і тим вище виходить точність перетворення.

Основними характеристики аналогово-цифрового перетворення є:

Частота дискретизації сигналу (частота квантування) - визначає швидкість проходження відліків в секунду. На практиці застосовується від 11 025 до 96 000 кГц. Чим вища частота дискретизації, тим більша точність перетворення.

РОЗДІЛ 2. «ФОНОДОКУМЕНТИ – СКЛАДОВА ЧАСТИНА БІБЛІОГРАФІЧНОГО ФОНДУ»

Найбільш загальним визнається визначення документа як «будь-якого матеріального об'єкта, яким можна скористатися для передачі інформації в суспільстві». Подібне тлумачення дає в «Трактаті про документацію»(1934) Поль Отле,з чого фактично й розпочинається наука про документ. Зараз ця концепція узгоджується з поглядами на документ як на будь-який матеріальний носій (речовий об'єкт) соціальної інформації. На думку Ю.М.Столярова, документом вважається будь-яка нооінформація (інформація, створена людським розумом, на відміну від інформації, зафіксованої в діях неживої природи чи біології), зафіксована в просторі та часі з метою її використання, передачі й зберігання. А.В.Соколов визначає соціальну інформацію як рух ідеального в суспільстві.А оскільки такий рух може розглядатися як передача повідомлення у вигляді сукупності знаків чи окремого знака, що є текстом, то, вважає вчений, «документи-це документовані тексти». Аналіз цієї концепції потребує уточнення класифікації знаків, поданої А. В. Соколовим, що допоможе одночасно зрозуміти склад текстової основи різних трактувань документа. З усієї сукупності знаків, розглядуваних у спеціальній літературі з семіотики, ми виокремили ті, що можуть відігравати роль засобів обміну інформацією між людьми. Для показу спектра знаків здійснимо їх диференціацію за характеристикою природи і форми існування.

Воснову класифікації знаків за Соколовим покладено поділ на знаки мовні та знаки-зображення (немовні).

Мовні знаки мають дві групи: знаки природної мови (враховують знаки усної та письмової мови, мови жестів) і знаки штучних мов. Знаки письмової мови, в свою чергу, включають графічні (письмо піктографічне та умовно-геометричне) та речові (письмо для сліпих, історичне речове письмо-кіпу, вампуми). Знаки штучних мов поділяються на графічні (символіка математики, хімії, логіки, картографічна, креслення, нотна, шахмат, кодових інформаційно-пошукових мов, азбуки Морзе, тайнописів тощо), світлові (мови сигнальних вогнів на кораблях, різних племен), звукові (музика, мова тамтамів тощо).

Знаки-зображення (немовні)-це зображення наявних чи уявних об'єктів, позначень понять, їх схематичне подання. Вони поділяються на знаки-«пікчери» (від англійського слова «picture» - картина, малюнок, кінофільм, кадр фільму) - знаки творів живопису (в тому числі графіки), художньої вишивки, художнього карбування на металі, фотографій (включаючи кінофільми) об'єктів (крім фотографій мовних, графічних знаків), емблемні та речові. Знаки емблемні -різна емблематика (військова, спортивна, торговельно-фірмова, геральдична, міфологічна тощо), дорожні умовні позначення. Знаки речові (тривимірні)-скульптура, макети, моделі та різні зразки як експонати виставок, музеїв та ін. Серед речових знаків-також різноманітна (здебільшого, обрядова) речова символіка, що означає різні поняття, наприклад, обручка на четвертому пальці-людина одружена, гарбузприсватанні

-відмова, чорна пов'язка на руці-траур тощо. Тобто функція знака надається окремим предметам у конкретному випадку.

Бібліотечний фонд—систематизоване зібрання творів друку та інших документів, підібраних у відповідності до завдань бібліотеки і потреб її читачів. Протягом багатьох століть історії бібліотечної справи зібрання книг називалося просто бібліотекою. Це пояснюється тим, що саме слово «бібліотека» вживалося у буквальному розумінні—«зібрання» або «сховище» книг.

Поняття «фонд» виникло значно пізніше і в перекладі з французької мови воно означає «основа чого-небудь». На початку XX ст. широкого розповсюдження набув термін «книжковий фонд» у зв'язку з перевагою обсягу книг у бібліотеках, але вже наприкінці 30-х років досить часто вживається поняття «бібліотечний фонд». У60—80-ті роки завдяки працям Ю. В. Григор'єва та Ю. М. Столярова, уточнюється зміст поняття «бібліотечний фонд», його функції і властивості. Цей термін остаточно входить до бібліотечного лексикону.

Динамічність (рухливість) бібліотечного фонду проявляється в безперервній зміні його обсягу, оновленні складу документів, включенні до нього нових видань, вилученні застарілих, виданні і прийнятті книг чи інших документів від читачів. Інколи виникає необхідність у переміщенні окремих частин фонду з одного приміщення в інше. Найбільш динамічними є фонди масових бібліотек.

Інформативність — властивість фонду бути джерелом інформації для читачів. Фонд не формується безконтрольно, ним керує бібліотекар з метою підтримання постійної відповідності обсягу та складу фонду безперервно уточнюваним завданням бібліотеки і зростаючим потребам її читачів. Тобто керованість фонду проявляється в його здатності піддаватися керуванню. Властивість кумулятивності бібліотечного фонду виявляється в його спроможності накопичувати, збирати інформацію, що зафіксована в документах. Кумулятивність фонду забезпечує функцію збереження та спадкоємності людської культури. Похідним від кумулятивності є цінність бібліотечного фонду, його корисність для читачів.

Стохастичний характер бібліотечного фонду обумовлений можливістю помилкипривключенні та вилученні з нього окремих документів, а також можливості відмовлення читачеві в потрібному документі. Оскільки відбір і замовлення бібліотекарем конкретних документів у фонд передує не тільки запитам читачів, а й виходу видань з друку, можливі помилки в придбанні документів. Бажано, щоб ці помилки були мінімальними, а замовлені видання користувалися попитом читачів.

Властивість гетерогенності (різнорідності) бібліотечного фонду зумовлена наявністю в ньому різноманітних за змістом, різнойменних за назвою та неоднорідних за формою документів, внаслідок чого з'являється можливість найповнішого задоволення найрізноманітніших запитів читачів.

Надійність бібліотечного фонду проявляється в повноті та оперативності задоволення читацьких потреб, у відсутності відмовлень читачам. Властивість надійності фонду суперечлива за своїм змістом: чим менший фонд за обсягом, тим швидше і простіше можна знайти в ньому необхідний документ, проте тим більша імовірність відмовлення читачеві. Фонд не можна вважати надійним, якщо в ньому відсутні необхідні читачеві твори друку; якщо читацькі вимоги виконуються оперативно, але неповно, або, навпаки, повно, але не оперативно. Наявність усіх властивостей одночасно зумовлює високу якість бібліотечного фонду.

Фонди сучасних бібліотек складають не тільки книги і періодичні видання, а й грамплатівки, діафільми, карти, ноти, рукописи, мікрофільми тощо. Для їх позначення прийнято вживати узагальнюючий термін «документ». Документ—це засіб закріплення пізними способами на спеціальному матеріалі інформації з метою її зберігання, розповсюдження і використання. Всі документи, що складають бібліотечний фонд, можна штучно плілити на такі основні групи: видання або твори друку (книги, газети журнали, плакати, буклети, карти, ноти, стандарти і каталоги промислового обладнання); фонодокументи (магнітні фонограми, грамплатівки);

неопубліковані документи (рукописи, звіти про науково-дослідні роботи, переклади, дисертації); репродуктивні документи (мікрофільми, мікрофіші, мікрокарти); машиночитані документи (перфострічки, перфокарти) тощо.

Основну частину бібліотечних фондів складають різноманітні видання: твори друку, поліграфічне самостійно оформлені, що пройшли редакційно-виробничу обробку, мають вихідні дані та призначені для передачі певної інформації. Твори друку не однорідні, вони поділяються на кілька різновидів у залежності від певної ознаки:

- за матеріальною конструкцією (книжкові, журнальні, газетні;карткові видання, плакати і буклети);

- за знаковою природою інформації (текстові, нотні, картографічні, образотворчі);

- за періодичністю і структурою (неперіодичні, періодичні, видання, що продовжуються, серійні видання);

- за цільовим призначенням та характером інформації (офіційні, наукові, науково-популярні, нормативно-виробничі тощо).

На особливість складу фонду впливають всі ці ознаки видань, але в першу чергу цільове призначення та характер інформації, що міститься в них. Саме ця ознака і зумовлює типологічний склад фонду кожної бібліотеки.

Офіційне видання — це документ, виданий державними, партійними, громадськими організаціями, установами чи відомствами, що містить матеріали законодавчого, нормативного чи директивного характеру: постанови, укази, закони тощо.

Наукове видання — це видання, яке висвітлює теоретичні чи експериментальні дослідження і служить першоджерелом для наукової роботи:

- монографії, автореферати дисертацій, препринти, матеріали наукових конференцій, збірники наукових праць тощо.

Науково-популярне видання — це видання, яке містить відомості про теоретичні чи експериментальні дослідження в галузі науки, культури і прикладної дисципліни, викладені в формі, доступній читачу-неспеціалісту.

Навчальне видання—неперіодичне видання, яке містить систематизовані дані наукового чи прикладного характеру, викладені у формі, зручній для викладання та вивчення. Найпоширенішими є підручники, наукові посібники, наукові програми, практикуми, учбово-методичні посібники.

Виробниче видання — видання, що містить відомості про технологію, техніку, організацію виробництва і розраховане на спеціалістів різної кваліфікації, які зайняті в сферах практичної діяльності. Розрізняють виробничі видання для кадрів масових професій і для фахівців.

Нормативно-виробниче видання-неперіодичне видання, що встановлює певні правила, вимоги до всіх сфер практичної діяльності (стандарти промислові каталоги, описи винаходів до авторських свідоцтв або патентів тощо).

Довідкове видання - видання, яке містить стислі відомості наукового чи прикладного характеру, розміщені в порядку зручному для їх швидкого знаходження, та не призначене для суцільного читання. Це словники, енциклопедії, довідники тощо. Крім видань, бібліотеки активно придбають у свої фонди також і інші документи не книжкової форми: грамплатівки діафільми, кінофільми, мікрофіші, мікрофільми, мікрокарти тощо. Відповідаючи на зрослі потреби читачів, бібліотеки все активніше комплектують свої фонди фонодокументами (грамплатівками, магнітними фонограмами комплектами фонодокументів).

Таким чином, очевидно, що перевага фонодокументів перед іншими видами документів полягає в комплексному впливі на зір і слух людини, що підвищує емоційність сприйняття, знижує ймовірність втрати тієї чи іншої частини інформації. Чим більша бібліотека, тим різноманітніший за видами документів її фонд.

2.1. Колекції фонодокументів в фондах бібліотек та філіалів.

У фондах сектора нотних видань Національної бібліотеки ім. Вернадського (НБУВ) зберігається найбагатша музична скарбниця нашої держави. Серед унікальних нотних колекцій Розумовських, І.І.Гаврушкевича, рукописів творів сучасних українських композиторів та інших значне місце займає музейний фонд грамплатівок поч. XX ст.

Оскільки сучасна апаратура не придатна для відтворення записів, цей фонд не використовується для обслуговування читачів, а зберігається як архів і видається лише для наукових досліджень.

Виробництво перших грамплатівок пов'язане з ім'ям винахідника з Ганновера Еміля Берлінера, який у 1888 p. запропонував замінити валик цинковим диском, що покривався вощиною. Після вдосконалення технології в 1893 p. він заснував «Грамофонну компанію Сполучених Штатів» з дочірними компаніями в Лондоні («Hismaster'svoice») і Ганновері («DeutscheGrammophon-Gesellschaft»).

З початку XXст. з'являються й інші компанії з виробництва грамплатівок - «Columbia» в США, «Pathe» у Франції, «Fototipia» в Італії та ін.

Видатною пам'яткою музичної україніки, яка зберігається у фондах НБУВ, є грамплатівка (№ 92088) із записом голосу та автографом славетної української співачки Соломії Крушельницької (1872-1952). Гастролюючи у театрі LaScalaв Мілані (1907), вона записала в італійській грамофонній компанії «Фонотипія» арію та романс Адріани з опери Чилеа «Адріана Лекуврер» у супроводі великого оркестру.

Є в музичному фонді НБУВ кілька платівок фабрики «Пишущий Амур» із записами голосу Ф.Шаляпіна (1873-1938), який виконує «Соловейка» П.Чайковського (4-22583), а з українського репертуару - «Ой зелений дубе» (4-22587) тощо. «Соловейка» співак записував двічі: в1932 p. (№ 2825)і в1913-1914 pp. У НБУВ зберігається повторний запис.

На початку XX ст. на грамплатівки було записано голоси видатних співаків А.Патті, Ф.Таманьо, Л.Тетрацціні, Е.Карузотаін.

Серед платівок із записом голосу Е.Карузо у фондах НБУВ - цікава серія продукції фірми «MonarchRecord«Gramophpone», яка мала відділення в різних країнах. У фірмі «DeutscheGranimophon-Gesellscliaft» співак записав арію Аддіо Тості (2-052035), в Іспанії - пісню «Лоліта» Буцці-Печіа (Buzzi-Peccia(062005), а у Франції - арію Фауста Гуно (332030). Ця ж фірма записала в Ризі українську народну пісню «Ой у лузі та ще й при березі» (022180) у виконанні Ф.Шаляпіна з хором Імператорської московської опери (під керівництвом М Л.Семенова), а також дует Левка й Ганни з опери «Майська ніч» М.Римського-Корсакова (024036) (співають у супроводі оркестру артисти російської опери В.П.Дамаєв і В.Н.Петрова-Іванцова).

Український репертуар був дуже поширений у тогочасних грамофонних записах. Вважається, що перші записи українських пісень (пісня «Сонце низенько» і дует Оксани й Андрія з опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм») здійснило товариство «Еміль Берлінерс Грамофон» у Лондоні 1899 p. під час гастролей російського хору С.Медведєвої. На жаль, записи розшукати не вдалося.

У 1907р. інженер-звукотехнік фірми «Грамофон» Сінклер Дербі записав у Полтаві голос видатного драматурга, актора й режисера МЛ.Кропивницького та українські пісні у виконанні оперного співака М.Ф.Швеця. Напевне, тодіж було записано «Заповіт» Т.Шевченка у виконанні українського хору П-А-Шереметінського (є у фондах НБУВ). Цей запис відіграв важливуроль ватрибуції авторства твору, оскільки на обкладинці першого віщання хорової партитури прізвище композитора Г.П.Гладкого(1849-1894)було скорочено до Г-го. Після виходу цієї платівки, де вказаний автор музики. авторство стало безперечним.

З 1911р. фірма «Зонофон рекорд» почала випускати двосторонні платівки, аз1913р.-з синіми та зеленими етикетками.

Платівка фірми «Зонофон» із записом пісень «І шуме, і гуде» та «Ой гиля» у виконанні хору української трупи відомих українських режисерів та антрепренерівО.З.Суслова(1857-1929) ІД.А. Гайдамаки (1864-1936), має зелену етикетку. Отже, була випущена після 1913 p.

Одна з поширених в Україні грамофонна фірма «Сірена гранд рекорд» (Вільно) мала відділення у Варшаві, Одесі, Петербурзі й Москві. Платівки з її етикеткою з'явилися на рубежі 1908-1909 pp. Ф.Погребенник вважає, що запис цією фірмою пісень «Закувала та сива зозуля» і «Гей, не дивуйте, добрії люди» (№9449) у виконанні малоросійського хору під керівництвом Н.І.Кочергіна належить до 1910р. На конверті цієї грамплатівки вказано адресу: Київ, Хрещатик,41 у бельетажі-і прізвище власника-Г.І.Індржишек.

Після відкриття у1912 р. В Києві грамофонної фабрики виготовляються власні грамплатівки з етикетками «Артнстотипія» і «Екстрафон». У фонді НБУВ є декілька платівок цієї фірми із записами Київського симфонічного оркестру під керуванням відомого на той час диригента театру Бергоньє Б.І.Воячека (1857-1934). Номери платівок - №117. 118 і 121,122-говорять про те, що записи здійснено на початку виробництва платівок в Україні.

Знайомство з музейним фондом грамплатівок НБУВ свідчить про давні традиції українського музичного грамзапису і значні художні надбання музичної україніки в цій галузі.

Унікальною пам'яткою минулого є фонографічні воскові циліндри (ФВЦ). ФВЦ з фонозаписом - це особливий вид документів, носієм інформації яких є нетрадиційний композиційний матеріал на основі карнаубського та інших твердих рослинних восків з додаванням бджолиного воску, парафіну, ладанного масла та пластифікаторів (рицинова й оливкова олії, мінеральні мастила тощо). Обстеження показало, що найхарактернішими пошкодженнями ФВЦ є механічні, фізико-хімічні, біологічне. Щоб запобігти передчасному руйнуванню фоноциліндрів, слід дотримуватися певних умов зберігання. Реставрація фонозаписів є надзвичайно складною і тонкою операцією, яка виконується, зважаючи на конкретну цінність тієї чи іншої одиниці зберігання.

Найбільшим зібранням ФВЦ у нашій державі є колекція фонозаписів єврейського фольклору НБУВ, сформована в 1929-1936 pp. Інститутом єврейської пролетарської культури, пізніше реорганізованим у Кабінет єврейської культури АН України (1936-1949). Колекції фонозаписів в Україні: Центральний державний кінофотофоноархів (20 од. зб.); Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАНУ. На сьогодні загальна кількість ФВЦ, що зберігаються в інституті рукописів НБУВ, становить 1014 од. зб.

У 1877 р. Т.Едісон (США) винайшов фонограф,який дав змогу записувати інформацію на циліндричних звуконосіях. Ч. Тайнтер удосконалив як сам прилад (електричний привід був замінений годинниковим пружинним механізмом з відцентровим регулятором, що забезпечувало рівномірне обертання циліндра), так і циліндр-звуконосій (олов'яну фольгу (станіоль) заступив еластичний матеріал - воскова композиція). Перекупивши патенти Ч.Тайнтера, Т.Едисон організував компанію по виробництву фонографів «EdisonBusinesPhonograph».

Універсальність фонографа (і записував, і відновлював звук) сприяла його швидкому розповсюдженню в світі. Аж до середини 30-х років ХХ ст.,тобто протягом майже 60 років з часу винаходу, фонограф слугував для збирання фольклорної музики та пісень, запису голосів видатних діячів культури й історії.

У багатьох бібліотеках та архівах світу збереглися різні за обсягом колекції ФВЦ, зокрема: Фольклорному центрі Бібліотеки Конгресу (одне з найбільших зібрань); Віденському фонограмархіві; Фоноархіві Берліна;

Національному звуковому архіві Британської бібліотеки (З тис. од. зб.); Центральному державному архіві звукозапису (майже 400 од. зб.); Музеї музикальної культури ім. М.Глінки; Політехнічному музеї; Музеї Л.М.Толстого (19 од. зб.) (усі - Москва); Фоноархіві інституту російської літератури Російської Академії наук (Пушкінський Дім) (7 тис. од. зб.); Музеї зв'язку - (обидва - Санкт-Петербург).Колекції фонозаписів в Україні (Київ): Центральний державний кінофотофоноархів; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАНУ.

У 1930 p., після закриття в Ленінграді єврейських установ, у Київ було передано велику збірку фономатеріалів з Єврейського історико-етнографічного музею, її основний розділ - це матеріали фольклорних експедицій Єврейського історико-етнографічного товариства 1911-1914 pp.

У лютому 1930 р. в архів Інституту єврейської пролетарської культури було передано ще 29 фоноциліндрів з приватної колекції, сформованої за матеріалами етнографічної експедиції 1912 p.

Дружні стосунки та обмін досвідом між НБУ ім. В. І. Вернадського та Національною бібліотекою Польщі (Бібліотека Народова-далі БН) сприяють збагаченню обох книгозбірень. Так, фонди НБУ поповнилися переданими бібліотекою Музичної академії ім.Ф.Шопена, Музичним товариством його імені, Спілкою композиторів Польщі документами музичної полоніки, а також подарованими видавництвом «ProMusikaCamerata» різними виданнями (близько 70 од.), зразками бібліографічних описів (БО) та бланків.

Музичні бібліотеки Польщі зацікавлені в обміні виданнями та мікрофільмами, а передані нам фонди Спілки композиторів України дають змогу здійснювати його. Проведено попередній обмін інформацією з цих питань з п. Піглою (БН), Софією Ольжевською (Музична академія), п. Заморським (Ягеллонська бібліотека).

Безперечно, унікальні фонди Ягеллонської бібліотеки потребують ґрунтовного обстеження і дослідження, оскільки там є матеріали з історії та культури України. У відділі рукописів, наприклад, зберігаються автографи Мазепи на охоронних грамотах 1699 і 1705 рp., автограф поеми Ю. Словацького «Мазепа». Рукописний фонд музичного відділу - 4 тис. од. зб.

Відділ аудіофонду БН має 20 тис. од. зб.: 17,5 тис. грамплатівок (з них 10 тис. до 1918 p.), 79 фоноваликів, 178 механічних нотних валиків, 1600 аудіолистівок. БН збирає всю продукцію польських фірм, усі аудіодокументи полоніки: музичні записи, декламацію, виступи, курси іноземних мов, записи звукових ефектів. Це єдина бібліотека в Польщі, яка має право на отримання обов'язкового екземпляра звукозапису.

Для прослуховування записів є різноманітна апаратура: патефони, грамофони, піанола, найсучасніша техніка. Каталоги (алфавітний, систематичний, предметний) доволі повно відображають аудіофонди БН. Полоніку відбито до1918 p.Нині для БО грамплатівок використовується программа NORMA . На картках зроблено БО третього ступеня докладності.

Отже, вивчення досвіду організації аудіофонду в Національній бібліотеці Польщі було дуже корисним, адже в нас зроблено тільки перші кроки в цьому напрямі. Від БН отримано зразки документів і програма БО, які допоможуть в організації аудіофонду НБУ.

2.2. Використання нових технологій для збереження інформації на фонодокументах

Створення найсучаснішої комп'ютерної техніки та впровадження нових інформаційних технологій суттєво вплинули на розвиток документознавства.

У розвинутих країнах результати аналітико-синтетичної переробки документальної інформації фіксуються, як правило, на компактних оптичних дисках (КОД).

Яку ж фізичну структуру має CD-ROMі в чому його перевага порівняно з іншими носіями інформації? CD-ROM-це оптичний компактний диск, з якого можна тільки зчитувати інформацію. Він призначений для збереження різних типів даних, таких, як аудіо, відео, цифрових, мультимедіа.

Спочатку ці дані записуються на покритий фоторезистором скляний диск, що обертається, за допомогою променя лазера, який залежно від кодованого сигналу (логічна одиниця чи нуль) змінює свою силу і відповідно залишає на поверхні в потрібних місцях випалені ямки. Отриманий «Майстер»-диск використовується для виробництва металевих штампів, а ті, в свою чергу, -для масового виробництва CD-ROM. Кінцевий продукт - це покритий рефлексивним металом (алюмінієм) пластмасовий оптичний компактний диск, захищений лакованою поверхнею.

При зчитуванні з CD-ROM слабкий промінь лазера потрапляє на диск, який обертається з постійною лінійною швидкістю (~1 м/сек), і відбивається від покритого рефлексивним металом штампованого інформаційного сліду. Зміни в інтенсивності променя фіксує зчитувальний пристрій, а потім декодер перетворює дані у звичайний вигляд.

Міжнародна організація стандартизації розробила формат даних ISO9660 - як основу для всіх дисків CD-ROM, що дало змогу широко їх використовувати. Нині поряд з іншими видами оптичних дисків найбільше поширені CD-ROM 74-хвилинні (Æ120 мм), які можуть вміщувати до 650 Мб інформації, 63-хвилинні (Æ120 мм) - 553Мб та 18-хвилинні (Æ80 мм)- 184Мб.

Величезна ємність «КОД» порівняно з друкованими виданнями (на один диск ємністю 650 Мб можна записати текст тисячі книжок, кожна з яких має 100 сторінок) дозволяє кожній великій бібліотеці зібрати практично всю бібліографічну інформацію про світовий документальний потік.

На відміну від стрічки, доступ до інформації на CD-ROM не є послідовним. Це дає змогу швидко отримувати дані з будь-якої ділянки БД, що економить час користувача.

При масовому виробництві CD-ROM ціни на інформаційний носій значно нижчі порівняно з цінами на папір, тому розміщувати інформацію на CD-ROM набагато економніше й надійніше. Випробування показало, що якісно зроблений CD-ROM може зберігатися кілька десятиліть.

За останні роки на міжнародному ринку з'явилося багато різних інформаційних продуктів на CD-ROM (Додаток Г). Значну кількість складають бібліографічні, реферативні, текстові, тематичні та інші БД. Серед них виділимо ті, якими користуються найбільші книгозбірні світу і які мають величезний попит серед наукових працівників та інших абонентів бібліотеки. Це відомі як за кордоном, так і у нас БД: Science Citation Index, CD-Marc Names, F&S Index plus Text, Global books in print, Medline, Periodical abstracts research (ProQnest) тощо.

Розглянемо деякі з них, оскільки всі вони мають свої особисті переваги і надають інформацію по-різному.

SCIENCE CITATION INDEX:

(An International inter disciplinary index to the literature of science, medicine, agriculture, technology and behavioral sciences) - вироблена Інститутом наукової інформації (США) бібліографічна, політематична БД, що охоплює публікації з таких галузей знань: науки про Землю, фізики, хімії, математики, сільськогосподарських наук, харчової промисловості, техніки, технології, охорони навколишнього середовища, клінічної медицини, прикладних наук, будівництва. БД протягом календарного року включає бібліографічні описи публікацій і бібліографічних посилань, які є в них, з понад 3600 назв найважливіших журналів та 1400 збірників, які видаються у всьому світі. Указані в цих публікаціях посилання є засобом наукової комунікації і дають змогу простежити розвиток наукових напрямів, подають загальні відомості про наукові проблеми, а також використовуються в наукометричних дослідженнях при визначенні вагомості окремих публікацій і рейтингу вчених.

БД «SCI» має зручний і простий інтерфейс користувача. Пошук ведеться за: ключовими словами, взятими з назви публікацій; прізвищами авторів публікацій; назвами періодичних видань; прізвищами цитованих авторів; адресами авторів публікацій. Усі пошукові поля супроводжуються словниками, що полегшує пошук необхідної інформації. Зокрема пошуком за ключовими словами, який є ключем для входу в тематичну галузь науки, можна послуговуватися для створення самостійних тематичних (або галузевих) БД.

Одною з головних властивостей цієї БД є те, що вона гіпертекстова.

У ній можна відстежувати до шести рівнів пов'язаних між собою записів. Пошукові ознаки можна комбінувати і таким чином поглиблювати пошук, що особливо цінно для науковців.

LIBRARY OF CONGRESS - електронний каталог Бібліотеки Конгресу США. Виходить у випусках:

CD-MARC Bibliographic, CD-MARC Names, CD-MARC Subjects. БД вміщує понад 4 млн. назв книг, серійних видань, карт, музичних і відеоматеріалів з 1968 по 1994рр. на 450 мовах.

Основний пошук проводиться за БД CD-MARC Bibliografic. CD-MARC Names та CD-MARC Subjects використовуються як допоміжні покажчики при складанні й уточненні пошукового припису. Пошук уБД можна проводити за будь-якими елементами бібліографічного опису:

автором, назвою, колективним автором, предметною рубрикою, ключовими словами, видавництвом, мовою, країною видання, ISBN, ISSNтощо.

Можна здійснювати комбінований пошук, що сприятиме отриманню необхідної для користувача інформації.

F&S INDEX plus TEXT INTERNATIONAL - бібліографічна, реферативна БД, яка включає відомості про компанії, продукти, індустрію та прикладні технології всього світу. Бібліографічні відомості про окремі документи, статті з журналів, газет з даної тематики супроводжуються ґрунтовними рефератами або текстами. Відображаються також матеріали, що стосуються України, країн СНД. Виробником цієї БД є Information Access Company та Silver Platter Information (США).

PERIODICAL ABSTRACTS RESEARCH I (ProOuest) - бібліографічна, реферативна БД, вироблена University Microfilms International (UMl), США. Містить бібліографічні відомості з рефератами з понад 1000 найважливіших періодичних видань США та інших країн з усіх галузей знань, включаючи суспільні, гуманітарні, природничі науки, бізнес, охорону здоров'я, комп'ютерні науки, спорт.

Інтерфейс користувача зручний і надає можливість здійснювати пошук за ключовими словами, галузями, авторами, назвами фірм та організацій, журналів, географічними назвами, продукцією тощо, користуючися словниками. Проводиться контексний пошук по всіх полях одночасно.

Ці БД мають дуже великі масиви світової бібліографічної інформації і за рахунок зручних пошукових систем надають можливість абонентам бібліотеки своєчасно отримувати необхідні відомості за тематикою їх наукових досліджень.

Отже, за останні роки зростають можливості інформаційних технологій використання CD-ROM за рахунок нових світових технологій. У НБУВ створено локальну CD-ROM - мережу, яка дає змогу працювати з багатьма БД. Компактні оптичні диски основних БД (Science Citation Index, CD-MARC Names, F&S Indexplus Text, Global book sinprint, Medline, Periodical abstractsre search, Academic Press AP Professional) стаціонарно встановлено на пристроях (CD-ROM Changer) та підключено для масового користування з довільної ЕОМ- мережі. Це значно підвищило доступність та простоту використання інформаційних ресурсів на оптичних носіях, а також сприяло збереженню фонду існуючих CD-ROM. Стало можливим працювати на окремій ЕОМ з кількома БД одночасно, за рахунок чого час на надання інформаційних послуг помітно скоротився. Тобто довідково - бібліографічне обслуговування набуло якісно нового рівня.

РОЗДІЛ 3. «РОЗВИТОК І СУЧАСНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЗВУКОЗАПИСУВАЛЬНОЇ КОМПАНІЇ ˮVIRGIN RECORDSˮ».

Virgin Records - британський звукозаписний лейбл, заснований британським підприємцем Річардом Бренсоном, Саймоном Дрейпером і Ніком Пауеллом в 1972 році. Першим релізом лейблу став альбом Майка Олдфілда "Tubular Bells", який розійшовся мільйонними тиражами, тим самим заклавши фундамент подальшого розвитку Virgin Records. У 1992 році лейбл був проданий Thorn EMI і став дочірнім лейблом компанії EMI. У 2006 році в результаті його злиття з Capitol Records була створена Capitol Music Group. Virgin Records належать наступні звукозаписні лейбли: Astralwerks, Caroline Records, Higher Octave Music, Narada, Noo Trybe Records, Vernon Yard Recordings.

Повністю належить Universal Music Group після придбання EMI в 2012 році, UMG всмоктується своїх британських операцій, щоб створити Virgin EMI Records березня 2013, увібрали Mercury Records UK. EMI Music | Universal Music Великобританія запускає Віргінські EMI Records.

Сильно незначна кількість художників залишаються на список Virgin Records Америки, які сьогодні в основному зайнятої європейських художників, таких як Бастилії, близько хвиль, Корінн Бейлі Рей, Елла Ейр, Grizfolk, Прогулянки на авто, Seinabo Sey, і пишається. Американські художники включають тільки L'Трик і Eden XO.

3.1.Історія та розвиток.

Бренсон і Пауелл спочатку запустити невеликий музичний магазин під назвою Virgin Records і стрічки на Notting Hill Gate, Лондон, спеціалізуючись в "Krautrock» імпорту, і пропонуючи крісла-мішки і безкоштовний вегетаріанську їжу на користь клієнтів, які слухають музику на пропозицію. Насправді першим реальним магазином був вище взуттєвого магазину в кінці Тоттенхем Court Road Оксфорд-стріт. Після того, магазин в успіх, вони звернули свою справу в повноцінну лейбл. Ім'я Богородиці, відповідно до Бренсон (у своїй автобіографії), виникла через Тесса Вт, його колега, коли вони були мозкового бізнес-ідеї. Вона запропонувала Богородиці - як вони всі були знайомі з бізнес - як "дів". Then Came Бренсон Ерік Ларсон в Inc Magazine Online, 1 листопада 1986, URL станом на 7 липня 2011 оригінальний логотип Virgin (відомий шанувальникам як "Близнюків" або "близнюків" логотип) був розроблений англійський художник та ілюстратор Роджер Дін: молоді голі жінки в дзеркальному зображенні з великим довгохвості змія і слова "Діви" в знайомому сценарії Діна. Варіація на логотип був використаний для спін-офф Caroline Records етикетці.

Перший реліз на лейблі був прогресив-рок альбом Tubular Bells Мульти-інструменталіст Майк Олдфілд, який був виявлений Том Ньюман і приніс Симон Draper - які зрештою переконав Річарда і Nik, щоб представити його в якості свого першого релізу в 1973 році, виробництва Том Ньюман, для яких лейбл молодий отримав безпрецедентний визнання. Це було незабаром пішли деякі помітні релізи Krautrock, у тому числі електронний прорив альбом Федра по Tangerine Dream (яка пішла Top 10), і Фауст стрічки і Фауст IV Фауст. Фауст Стрічки альбом коштував 49p (ціна 7 "один), і в результаті дозволило цій щодо невідома група, щоб досягти номер 12 в чартах. Інші ранні альбоми включають Гонг Літаючий Чайник, який Daevid Аллен було процитовано як мають ніколи не були оплачені.

Хоча Діва спочатку одним з ключових міток англійської та європейської прогресивного року, 1977 Підписання Sex Pistols (який вже був підписаний, а потім впав на обох EMI і А & М) заново мітку в новій хвилі форпост, крок що занурив компанію грамзапису в руслі епохи панк-року. Під керівництвом Тесса Вт, Богородиці керівника Publicity (і пізніших версій, також директора з виробництва), пістолети злетіли етикетку до успіху. Натан Джозеф - Людина епохи Відродження в трансатлантичних рекордів у трансатлантичної рекордів онлайн, URL-доступ 2 червня 2010. Незабаром після цього, Ноттінг-Хілл музичний магазин (вище якої офіс лейблу був розташований), нагрянула поліція за те, що вікно відображення Sex Pistols ' Альбом не кажучи вже про Bollocks, Ось Sex Pistols у вікні. Згодом вони підписали інших нових хвиль групи: Боксер, Culture Club, Fingerprintz, Гіллан, Холлі і італійці, Human League (чиї "Ви не хочете мене" було лейбла Перший графік доліва сингл в 1981 році), журнал, санчат двигуни, проникнення, колії, падаюча зірка, Simple Minds, XTC.

Після модифіковані версії етикетці близнюки прийшли червоний, білий і синій дизайн введений в 1975 році, що співпало з висоти панку. Поточна Діви логотипом ( неофіційно як "карлючками") був створений в 1978 році, за замовленням Симона Draper, то керуючий директор Virgin Records Limited. Брайан Кук з Кук Ключові Associates експлуатацію дизайнер виробляти стилізовані підпис. Логотип був вперше використаний на заклинання альбому Майк Олдфілд в 1978 році і на етикетці Virgin Records виключно до поступово інші частини Virgin Group не прийняв його, в тому числі Virgin Atlantic Airlines.

Допоміжні етикетки

Струм

У 1983 році Virgin придбала Charisma Records, перейменувавши його харизми Богородиці, а потім Богородиці Charisma, перед складанням етикетку в 1986 році і передачі залишилися художників Богородиці. У процесі вони придбали Буття і комедії групи Монті Пайтон. Етикетка харизми була відновлена ​​в США в 1990 році і мав успіх у автографів, таких як Maxi Priest, Right Said Fred, 38 спеціальних і Enigma. Коли ця мітка харизми був відправлений у відставку в 1992 році, всі його художників були, як і колись, передані Богородиці.

У 1987 році підприємство було створено звіти для нової епохи і сучасних класичних художників, включаючи Клауса Шульце, який був пов'язаний з Богородицею, так як на початку 1970-х років.

10 записів

Immortal Records

Delabel (Франція)

Безжальне звіти

Колишній

Керолайн звіти був бюджет ярлик, використовуваний з 1973 по 1977 Назва та логотип були пізніше використані для деяких американських видань Virgin Records в 1980-х і 1990-х років.

Front Line Records (або Фронтлайн Богородиці) був ярлик для видачі Ямайки і англійський реггі з 1978 по 1987 приблизно Стало фактичне ім'я мітки в 1978 році, коли їй вдалося категорію Віргінські альбомів і синглів продаються як "Фронтлайн серії ", який повернувся в 1976 році, коли реггі збірку під назвою Фронтлайн був виданий на Богородиці. Front Line художники включені U-Roy, U Браун, могутній Diamonds, Кейт Хадсон, Алтея і Донна, Джа Lloyd, Джонні Кларк, Гладіатори, Пітер Тош, я Рой, Tappa Zukie, Слай Данбар, мерехтіння Брати, принц пір я , Велика Молодь, абиссинцев, культура, Григорій Айзекс і Лінтон Квесі Джонсон.

Недовгим, пов'язані ярлик, Dindisc, був Оркестрові Маневри в темряві і Monochrome Set під час свого короткого існування (1980-1981), після чого його записи стали частиною каталогу Богородиці.

Ноо Trybe звіти був хіп-хоп лейбл, який існував у період 1994-1999 рр. Етикетка складалася в основному з West Coast хіп-хоп виконавців, таких як Luniz. Етикетка також став дистриб'ютором релізів під реп-A-Lot Records, після того як вони перейшли від розподілу сестра етикетці Богородиці під EMI, Priority Records в 1994 Ноо Trybe також став домівкою Східного узбережжя реперів AZ і Gang Starr після відповідних етикеток EMI і лялечки були складені на початку 1997 року.

Американські видання

Етикетка Богородиці був поширений в США по Атлантиці з 1973 по 1975 рік Протягом цього періоду, були випущені 14 альбомів. Всі вони були раніше випущені у Великобританії на Богородиці, хоча один альбом, Марджорі Razorblade Кевін Койн, був усічений з 20-пісенного подвійний альбом з 11 піснями в одному альбомі.

Починаючи з Ommadawn альбому Майк Олдфілд в 1975 році, американський розподіл перейшли на Columbia Records. Колумбія не бажає звільнити всіх Віргінських художників, і так багато з них були ліцензійні для інших міток: Epic (дочірня компанія Columbia) (Майк Олдфілд (в 1980), Culture Club, Холлі і італійців і падаюча зірка), Атлантичний океан (Джуліана Леннон), і М (UB40, Human League, Simple Minds, Breathe), Warner Bros. (Sex Pistols, Скрітті Політті, DEVO), і Геффен (ХТС). Деякі з цих записів був маленький логотип Virgin доданий в регулярному дизайну компанії на етикетці. Один з Діви і найбільших актів EPIC, в 1980-х був Culture Club.

3.2 Сучасна діяльність.

У 1978 році Virgin налаштувати США операції спочатку в Нью-Йорку на вулиці Перрі під роздачу Атлантичного, а потім переїхав операцій в Нью-Джерсі разом з коротким терміном підрозділи під назвою Virgin International, обробляються незалежним Нью-Джерсі дистриб'ютора Джем Records. Діва Міжнародна використовується в основному для прогресивних рок-виконавців з меншим наступних в США, в тому числі перевидань ранніх Богородиці Атлантики альбомів, таких як Хергеста хребта Майк Олдфілд, і риби Висхідного Стів Hillage, що Колумбія вирішили не перевидавати. Діва Міжнародний також випустив альбоми деякі з реггі художників Богородиці, в тому числі Григорій Айзекс. У той же час, Віргінські релізи поширюються по Колумбії продовжував, розподіл повертаючись до Атлантиці (пізніше WEA) в 1980 році, в цей час Діва Міжнародний припинили свою діяльність.

У 1986 році Virgin Records відкрила ще один американський відділ, Virgin Records America. Його перший реліз був дебютний альбом Cutting Crew, яка включала сингл "помер у твоїх обіймах". Інші підписання Virgin America включені Camper Van Beethoven, Боб Цвіль, Уоррен Zevon, Паула Абдул, Т'Пау, Ziggy Marley & The Melody Makers, руда Kingpin & ФБР, Стів Winwood і заднім числом. Релізи Virgin Records Америки були розподілені через WEA знову Atlantic Records до 1992 року Virgin Records Америка була заснована виконавчою командою Йорданії Харріс, Джефф Ayeroff і Філ Quartararo.

Інший американська компанія називається Caroline Records співіснували протягом цього часу. Керолайн записів рідко згадується зв'язок з дівою, і деякі британські та європейські Віргінські альбомів, які були розподілені на міжнародному рівні (а не виробляються в кожній країні) на ім'я Керолайн, як їх американського дистриб'ютора. Деякі Керолайн записи носили ім'я мітки Керолайн синю тарілку.

Канадські видання

Перші канадські видання були поширені WEA, і паралельні питання тих же ранніх альбомів, випущених 14 в США по Діви Атлантики.

У 1975 році, розподіл передані Колумбії (як це було в США), але наступний рік розподіл знову переведений у Polydor Records (який змінив свою назву на Poly Gram в 1980 році), і випустив іншу і більший вибір записів з того, що було видається в США. Канадські видання етикетці Dindisc були випущені в якості Dindisc Богородиці. Канадський поділ Богородиці розташовані в канадські художники Марта і Булочки і Неш Слеш, підписані в Dindisc у Великобританії, а також; обидва митці були релізи в Канаді та Великобританії на Dindisc.

У 1983 році незалежна компанія Virgin Records Канада, була створена три роки тому подібний крок відбулося в США. З цього часу, Діва Канада використовується унікальний лейбл конструкції не бачив в інших країнах: червоний ярлик з п'ятьма горизонтальними смугами у верхній і екстра-великий "карлючками" логотип з 1983 по 1985 рік, а потім фіолетовий етикетці з круглим логотипом вгору в 1992 році, коли Діва була придбана на міжнародному EMI.

Купівля Thorn EMI

Virgin Records був проданий Бренсон в Thorn EMI в червні 1992 року, як повідомлялося, $ 1 млрд (близько 560 млн фунтів стерлінгів), з особливим пунктом позаконкурсній який не допускав би Бренсона із засновників іншого звукозаписна компанія протягом п'яти років після угодою (див останній абзац в ЄС Злиття рішення IV М202 від 27.04.1992). Це в даний час стикається з конкуренцією з боку нового лейбла Бренсона: V2 Records. Бренсон продав Virgin Records, щоб фінансувати Virgin Atlantic Airways, яка в той час йшов під сильним анти-конкурентного тиску з British Airways. (У 1993 році Б.А. оселилися наклепі позовом Бренсон, даючи йому £ 500,000 і ще £ 110,000 в його авіакомпанії).

Після того, як придбана Thorn EMI, Virgin запустила кілька дочірніх компаній, як Real World Records, Інокентія Records, блюз спеціальності мітки точки Blank Records, і Хат Records, і продовжив укладення нових і встановлених художників, як Korn, штраф Frenzy, Thirdty Seconds To Mars, Тіна Тернер , Depeche Mode, Beenie Man, The Rolling Stones, Дівчата спеції, The Smashing Pumpkins, We Are Scientists, Даррен Хейс, Диваки, Ленні Кравіц, DC Talk (основні релізи, контракт закінчився у 2000 році), капітан Біфхарт, Meat Loaf, Плацебо, Джанет Джексон (контракт закінчився в 2006 році), Daft Punk, мій улюблений шосе, чи не так вас образити, так?, Massive Attack, майбутній Звук Лондона, розмиття (США), The Chemical Brothers, Gorillaz, Паула Абдул (контракт закінчився в 1999), Брук Еллісон, Червоний комбінезон Апарати Майже, Мерайя Кері (контракт закінчився в 2001 році), NERD, Лора Марлінг, Свамі, Рос БР, Thalía і Прісцілла Ренеа.

У 1998 році Virgin відкрила кантрі поділ під назвою Virgin Records Нешвілл, з яких продюсер Скотт Хендрікс був президентом. Signees лейбла складається Джулі Рівз, Джеррі Килгор, Рой Д. Мерсер, Том Mabe, Кріс Кейгл, Клей Девідсон і Рівер-роуд. У 2001 році Virgin Нешвілл закритий, а його список був скласти в Нешвіллі поділу Capitol Records.

Злиття

Capitol Records і Virgin Records були об'єднані в 2007 році для створення Capitol Music Group після масивної реструктуризації EMI Group Ltd. пішовши в якості головного виконавчого директора Capitol Records був Енді Слейтер, Джейсон Фломс, колишній виконавчий Богородиці, приймаючи кермо влади в якості голови та Генеральний директор новоствореної компанії.

Діва Музика міжнародні компанії

Virgin EMI Records є головним етикетки компанії Universal у Великобританії після Mercury Records Великобританія була знижена до місцевого Загальної відбиток і його художник переїхав у новий лейбл Virgin EMI. EMI Music Universal Music Великобританія запускає Віргінські EMI Records

Діва Schallplatten GmbH було Німецька філія Virgin Records. Це було закріплено в EMI Німеччини (яка зараз є частиною Universal Music, Німеччина).

Діва Франція були зведені в EMI Франції, який був перейменований Parlophone і продав Warner Music Group, як і підрозділів в Бельгії, Чехії, Данії, Норвегії, Польщі, Португалії, Іспанії, Словаччини та Швеції.

Діва Японія була три втілення:

Перший був заснований Pony Canyon в 1987 році як дистриб'ютор для художників Богородиці в країні, коли Діва ще незалежні. Після покупки Емі Богородиці в 1992 році, це втілення Діви Японії був перейменований ЗМІ Remoras, і закрив у 1997 році.

Другий втілення було частиною Toshiba-EMI, і було три sublabels: Діва Побутові, Діва Токіо, і Діва DCT (виключно для релізів від групи Мрії збуваються). Всі три були складені в 2004 році в лейблі Virgin Music, яка склалася в EMI Records Японії в 2013 році після його злиття з Universal.

Третє втілення, Діва Музика Японії, була заснована в 2014 році Universal Music Японії в сублейбла під EMI Records Японії.

ВИСНОВКИ

Утворення інформаційної інфраструктури суспільства є найактуальнішою проблемою сьогодення, в центрі якої стоїть формування інформаційних масивів (тобто нагромадження інформації в банках та базах даних) і взаємопов'язаних комунікативних відносин між джерелом інформації та її споживачем (йдеться про засоби передачі інформації та її характеру), незалежно від індивідуальних властивостей суб'єктів і об'єктів інформації. Все це забезпечує як стабільність, так і гнучкість нового українського державного організму.

Сучасний етап розвитку суспільства чимало вчених трактують як ''інформаційний'': інформаційні технології суспільства характеризують його життєдіяльність. Організоване суспільство поряд з поточними фінансово—економічним і політичним масивами повинно мати ще й масив істерико—культурної інформації. Він має постійно поповнюватися за рахунок як поточної, так і ретроспективної інформації. Значення комплексного впливу історико—культурної інформації полягає, насамперед, у формуванні моральних засад для розвитку національних традицій та державних ідеологічних пріоритетів, формування суспільної свідомості.

За допомогою аналітичного, статистичного методів та методу аналізу ми проводили своє дослідження. Перед написанням даної роботи було проведено аналіз наукової літератури, після чого було поставлено перед собою завдання. Отже, реально загальне документознавство складається з теоретичних основ і характеристики видів і типів документів. Документознавство одночасно належить до різних циклів наук. Основними видами фонодокументів є грамплатівка, фонограма, компакт-диск. Розглянемо їх більш детально в наступних пунктах даної курсової роботи.

Грамплатівка (ГРП) – диск із записом звуку.

Фонограма – документ, матеріальний носій, що є, із записаними на ньому звуковими коливаннями (мова, музика або умовний сигнал). На сучасному етапі розвитку в даній сфері, можна зробити висновок, що перспективними в майбутньому будуть оптичні диски із записом найрізноманітніших видів інформації, що дозволять створювати нові і нові бази даних інформації для:

· швидкого доступу до них (як до вітчизняних, так і до зарубіжних баз даних);

· автоматизацію та обробку даних;

· швидкого та зручного пошуку потрібного документа;

· полегшення відтворення та передачі інформації у часі та просторі;

· прискорить донесення нової інформації до реципієнта;

· тривалого та надійного зберігання документів.

Особливо важливий розвиток баз даних в інформаційних центрах, таких як, універсальні та спеціалізовані бібліотеки, архіви, музеї. Носії на основі нових матеріальних носіїв дозволять збільшити об’єми використання та зберігання документів. А також за допомогою голограм полегшиться транспортування та вивчення об’ємних зображень оригіналу документів (старовинні, рідкісні експозицій, що ламкі, крихкі за фактурою). Постійне збільшення та вдосконалення носіїв, систем інформації дасть можливість використовувати більш економні технології для їх виробництва, що дозволить упроваджувати нові системи в кожну галузь діяльності людини, зробить їх доступними для кожного.

Значною частиною соціальної та духовної спадщини українського народу, яка ввібрала в себе досвід його розвитку від найдавніших часів і до сьогодення, є унікальні за змістом, різноманітні за типом та характером кінофотофонодокументи, зібрані в архівах, бібліотеках і музеях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України „Про інформацію” // Голос України. – 1992. – 13 листопада.

2. Асеев Г.Г., Шейко В.Н. Информацинные технологи в документоведении: Учеб. пос. – Х.: ХГИК, 1997.

3. Беляев И. К. «работа режисёра» // итоги, 27 ноября 2001. ст. 17

4. Блощинська В. Сучасне діловодство: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 319 с.

5. Боряк Г. Національна архівна спадщина України. - К., 1995. - 347с.

6. Васильченко М. Бібліотечні фонди. - Харків: Основа, 1993. - 152с.

7. Воскресенская И.Н Звуковое решение фильма. – М.: Искусство, 1984. – 118 с.

8. Зиновьева Н.Б., Сояпина И.А., Пашнина И.И. Документ в коммуникации и восприятии: Лекции по курсу «Документоведение». – Краснодар, 1995.

9. Ильюшенко М.П., Кузнецова Т.В., Лившин Я.З. Документоведение. Документ и системы документации. – М.: МГИАИ, 1997.

10. Клементс Д., Томас Д. Сохранность библиотечных фондов. - М.: Рудомино, 1997. - 56с.

11. Колесник Н.В. // Довідник кадровика.- 2007.- №6

12. Коренной А.А. Информация и коммуникпация. – К.: Наук.думка, 1986.

13. Кулешов С. Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи / УДНДІАСД; Держ. акад. керів. кадрів культури і мистецтв. - К., 2000.

14. Кулешов С. Г. Новий погляд на структуру документознавства // Вісн. Кн. палати. - 2003. - № 10.

15. Кулешов С. Документальні джерела наукової інформації. – К.: УкрІНТЕІ. – 1995.

16. Кулішов С. Чи входить книгознавство у документознавство?//Бібл. вісник. - 1999. - №5. - С. 10-16.

17. Кушнаренко Н. М. Внутріпредметна і міжпредметна інтеграція дисциплін документознавчого циклу // Вісн. Харк. держ. акад. культури. - Х., 2003. - Вип. 11.

18. Кушнаренко Н. Н. Документоведение: Учебник. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - К.: Знання, 2000.

19. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Ученик. – К. : Знания, 2000 и 2003 г.

20. Новікова Г., Скобець І. До питання збереження фонографічних воскових циліндрів//Бібл. вісник. - 1996. - №6. С. 10-12

21. Полимерные пленки и покрытия. Под редакцией Б. А. Финкельштейн Л.: - 1991.

22. Сенченко. Н.И. Библиотеки и персональные компьютеры. Киев: -1990.

23. Слободяник М. Структура сучасного документознавства // Вісн. Кн. палати. - 2003. - № 4.

24. Соколов А. В. Информационный подход к документальной комуникации: Учебное пособие. - Л., 1988. - 85с.

25. Соколов А.В. Информационный подход к документальной коммуникации: Учеб. пособие. – Л. – 1988.

26. Соколов А.В. Эволюция социальных коммуникаций. – Спб.- 1995.

27. Соляник А., Кушнаренко Н. Концептуальні засади викладання дисциплін документознавчого циклу // Вісн. Кн. палати. - 2001. - № 1.

28. Технология магнитных носителей и фотографических материалов. Под редакцией Ю. А. Василевского, В. С. Чельцова. М.: - 1988.

29. Третяк С. БД на компактних оптичних дисках у наукових бібліотеках//бібл. вісник. - 1998. - №1. - С. 13-15.

30. Швецова-Водка Г. Н. Книга и документ: соотношение понятий//Книга: Иследования и материалы. - М., 1994. Зб. 68.

31. Швецова-Водка Г. Про обсяг поняття "книга" в документознавстві//Бібл. вісник. - 1998. - №4. - С. 9-11.

32. Швецова-Водка Г.М. Документознавство. - Навчальний посібник. К.: Знання. – 2007.

33. Шульгіна В. З Досвіду музичних бібліотек Польщі//Бібл. вісник. - 1996. - №4. - С. 19-20

34. Шульгіна В. Унікальна колекція грамплатівок у фондах НБУВ//Бібл. вісник. - 1999. - №1. - С. 30-31.

Додаток А

Додаток Б

Додаток Б.1

Додаток В

Додаток Г

Додаток Д

Додаток Е