Рекомбінантні сполуки

• Інтерферон альфа-2b (Interferon alfa-2b) ** ^{[тільки ліофілізат для приготування р-ну для інтраназального введення по 50 000 МО]}

Фармакотерапевтична група:L03AB05 – інтерферони.

Основна фармакотерапевтична дія:імуномодулююча, антипроліферуюча та противірусна дія; містить рекомбінантний інтерферон людини, який повністю ідентичний інтерферону альфа 2b; нетоксичний, нешкідливий при введенні через дихальні шляхи;.дослідження фармакокінетики в сироватці крові показали, що ректальне застосування сприяє більш тривалій циркуляції інтерферону в крові, ніж в/в введення рекомбінантного інтерферону альфа-2.

Показання для застосування ЛЗ:профілактика та лікування грипу, ГРВІ та вірусно-бактеріальних інфекцій у дорослих та дітей, у тому числі у новонароджених; ректальні свічки рекомендовано у комплексній терапії різних інфекційно-запалювльних захворювань у дітей, у тому числі, новонароджених та недоношених: пневмонії (бактеріальній, вірусній, хламідійній), менінгітах, сепсисі, специфічній внутрішньоутробній інфекції (хламідіозі, герпесі, цитомегалії, ентеровірусній інфекції, вісцеральному кандидозі, мікоплазмозі); для лікування Епштейн-Барр вірусної інфекції ^БНФ у дітей; лікування хр.урогенітального хламідіозу; папіломатоз гортані; розсіяний склероз; злоякісні пухлини (меланома шкіри та ока, рак нирки, сечового міхура, яєчника, молочної залози, саркома Капоші, мієломна хвороба); гемобластози (хр.мієлоєдна лейкемія, волосатоклітинна лейкемія, неходжкінська злоякісна лімфома) ^БНФ.

Спосіб застосування та дози ЛЗ:р-н вводять в/м, п/ш, в/в, ендолімфально, внутрішньоочеревинно, внутрішньопухирно, ректально, парабульбарно, інтраназально.

Інтробіон, Лаферон-ФармБіотек™, Лаферон-ФармБіотек®, Альфарекін®, Лаферобіон рекомендовано:

г.ВГВ - в/м по 1 млн МО (в тяжких випадках по 2 млн МО) 2 р/добу протягом 10 днів; в залежності від стану хворого подібний курс може бути пролонгований до 2-3 тижнів або продовжений по 1 млн МО 2 рази на тиждень протягом декількох тижнів; хр.ВГВ – в/м по 3-4 млн МО 3 рази на тиждень протягом 2 місяців; ГРВІ у дорослих – в/м по 1-3 млн МО, починаючи з 1-2 –го дні захворювання протягом 3-х днів; інтраназально по 4-6 крап. в кожний носовий хід 6-8 р/добу; дітям, в т.ч. новонародженим – інтраназально по 2-3 крап. в кожний носовий хід 3-6 р/добу протягом 3-5 днів; дозування препарату для новонароджених – 20-50 тис МО/мл, для решти дітей – 100 тис МО/мл; г. та рецидивуюча пневмонія вірусної та вірусно-бактеріальної етіології – в/м по 1 млн МО протягом 5-7 днів у складі комплексної терапії; г.кишкові інфекції у дітей раннього віку з явищами гіпокоагуляції – ректально в дозі 10 тис МО/кг триразово з інтервалом 48 год; гнійно-септичні стани, перитоніт, множинні абсцеси черевної порожнини – в/в по 2-4 млн МО 1 р/добу; загальна доза 12-16 млн МО на курс; доцільне одночасне ендолімфатичне введення препарату 2-4 млн МО 1 р/добу; герпетичні інфекції: оперізуючий лишай – щоденно 1 млн МО в/м + 2 млн МО в 5 мл фізіологічного р-ну п/ш в декілька точок наволо висипання протягом 5-7 днів; шкірні герпетичні висипання, генітальна герпетична інфекція – щоденно в/м або п/ш 2 млн МО; можна поєднувати з місцевим застосуванням у вигляді аплікацій в ділянці висипань.

Альфарона вводять п/ш та в/м 3 рази на тиждень, через день; рекомендовано: хр. ВГВ – п/ш 5 млн. МО 3 рази на тиждень (через день) протягом 6 місяців; хр. ВГС – п/ш 3 млн. МО 3 рази на тиждень (через день).

Інтрон А®, Біоферон рекомендовано: хр. ВГВ – дорослим по 30-35 млн МО на тиждень п/ш або в/м, як по 5 млн МО щодня, так і по 10 млн МО 3 рази на тиждень протягом 16-24 тижнів; дітям віком 1-17 років – 3 млн МО/м² 3 рази на тиждень протягом першого тижня лікування з наступним підвищенням дози до 6 млн МО/м² 3 рази на тиждень(МПД – 10 млн МО 3 рази на тиждень) п/ш протягом 16-24 тижнів; якщо після 3-4 місяців лікування не спостерігається позитивна динаміка за результатами визначення HBV-ДНК у сироватці крові, лікуванння припиняється; хр. ВГС – дорослим по 3 млн МО 3 рази на тиждень п/ш в якості монотерапії або у комбінації з рибавірином; дітям віком від 3 років – по 3 млн МО/м² 3 рази на тиждень п/ш у комбінації з рибавіріном у формі капс. або сиропу; оптимальна тривалість монотерапії не встановлена, але рекомендований курс лікування – 12 -18 місяців; хр.гепатит Дельта – початкова доза 5 млн МО/м² 3 рази на тиждень протягом щонайменше 3 – 4 місяців.

Еберон альфа Р, рекомендовано:

підгострий гепатит – 12-15 млн МО щоденно протягом 3 – 5 днів в/м або внутрішньо очеревино, потім по 6 млн МО в\м кожні 2 дні до отримання негативного результату на вірусні маркери захворювання; підгострий вірусний гепатит (субшвидкоплинний) у дітей старше 1 року – 3 -6 млн МО/м² протягом 1-2 тижнів (внутрішньо очеревино протягом першого тижня, в/м – протягом наступного), потім продовжити в тій же дозі 3 рази на тиждень; хр. ВГВ – дорослим 6 млн МО щодня в/м протягом 2 тижнів, потім три рази на тиждень протягом 4 тижнів та 2 рази на тиждень протягом 16 тижнів; для дітей віком до 12 років – 3 – 6 років МО/м² в/м 3 рази на тиждень протягом 16 тижнів; хр. ВГС – 3 млн МО в/м або п/ш 3 рази на тиждень протягом 9 місяців; ефективні сит підвищується в комбінації з рибавірином.

Для профілактики грипу та інших ГРВІ та вірусно-бактеріальних інфекцій інтерферон альфа 2-b застосовують шляхом розпилення або закапування його водного р-ну, що має активність 50-100 тис. МО в 1 мл (для одержання р-ну препарату з активністю 50 тис МО в амп. додають 2 мл води, а з активністю 100 тис МО – 1 мл); розпилення слід проводити по 0,25 мл р-ну 2 р/добу з інтервалом не менше 6 год, закапувати необхідно по 5 крап. В кожнихй носовий хід 2 р/добу з таким же інтервалом). Для лікування в грипу та інших ГРВІ та вірусно-бактеріальних інфекцій інтерферон альфа 2-b з активністю 50-100 тис МО вводять по 0, 25 мл (5 крап.) в кожний носовий хід через 1-2 год, але не менше 6 р/добу протягом 2-3 днів.

Лікування хр.урогенітального хламідіозу, папіломатозу гортані, розсіяного склерозу, злоякісних пухлин та гемобластозів – див. відповідні розділи «Акушерство та гінекологія. Лікарські засоби», «Оториноларингологія. Лікарські засоби», «Неврологія. Лікарські засоби», «Лікарські засоби для лікування злоякісних новоутворень».

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:грипоподібні симптоми; лейкопенія, тромбоцтопенія, анемія; підвищення рівня АЛТ та АСТ, ЛФ; запаморочення, порушення сну; АГ або гіпотензія, тахікардія; випадіння волосся; АР.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до препарату; захворювання щитовидної залози; тяжкі порушення функцій нирок, печінки; тяжкі СС захворювання; епілепсія та інші захворювання ЦНС (в т.ч. функціональні); пригнічення мієлоїдного ростка кровотворення.

Торгова назва:

• Інтерферон бета-1а (Interferon beta-1a)

Фармакотерапевтична група:L03АВ07 –інтерферони.

Основна фармакотерапевтична дія:імуномодулююча, противірусна дія; має таку ж саму послідовність амінокислот, що і природний людський інтерферон бета; виробляється клітинами ссавців (клітинами яєчника китайського хом'яка), і тому глікозилюється подібно до природного білка; механізм дії препарату при розсіяному склерозі все ще досліджується; у пацієнтів з рецидивно-ремісуючим розсіяним склерозом препарат при п/ш введенні в дозах від 11 до 44 мкг (3 - 12 ммн МО) тричі на тиждень зменшував частоту та тяжкість клінічних рецидивів захворювання, а також частоту випадків прогресування непрацездатності; при лікуванні пацієнтів із вторинним прогресуючим розсіяним склерозом та клінічними ознаками прогресування захворювання протягом попередніх 2 років, які не мали рецидивів хвороби протягом попередніх 8 тижнів, препарат суттєво не впливав на подальшу втрату працездатності, проте він зменшував кількість рецидивів захворювання.

Показання для застосування ЛЗ:рецидивуючий розсіяний склероз ^БНФ (за наявністю двох або більше загострень захворювання за попередні 2 роки).

Спосіб застосування та дози ЛЗ:рекомендована доза 44 мкг, яка вводиться п/ш 3 рази на тиждень; при першому призначенні препарату для запобігання розвитку тахифілаксії та для зменшення побічних реакцій рекомендується вводити дозу 8,8 мкг протягом перших 2 тижнів лікування, 22 мкг - протягом 3-го та 4-го тижнів; 44 мкг рекомендується застосовувати, починаючи з п'ятого тижня лікування; на сьогоднішній час поки що не встановлено, як довго повинно тривати лікування; безпечність та ефективність препарату при лікуванні тривалістю понад 4 роки поки що не були продемонстровані; протягом курсу 4-річного лікування рекомендується проводити оцінку стану пацієнтів щонайменше раз на 2 роки з моменту початку лікування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:грипоподібний с-м; місцеві реакції - незначне запалення, еритема; безсимптомне підвищення лабораторних показників печінкової функції та зниження кількості лейкоцитів у крові; анафілактичні реакції; спроби суїциду; судоми; тромбоемболії; гепатит з жовтухою або без неї; ангіоневротичний набряк, уртикарія, багатоформиа ексудативна еритема, шкірні реакції, схожі на багатоформну ексудативну еритему, випадіння волосся; втрата апетиту, запаморочення, розвиток тривожного стану, аритмія, вазодилятація, тахікардія, менорагія та метрорагія.

Протипоказання до застосування ЛЗ:вагітність; гіперчутливість до препарату, людського альбуміну; стан глибокої депресії та/чи наявність суїциднихі думок; діти віком молодше 16 років.

Форми випуску ЛЗ:порошок для приготування р-ну для ін'єкцій по 30 мкг (6 млн МО); р-н для ін’єкцій по 22 мкг (6 млн МО) / 0,5 мл або 44 мкг (12 млн МО) / 0,5 мл; р-н для ін'єкцій по 3000000 МО, 6000000 МО, 12000000.

Торгова назва:

• Інтерферон бета-1b (Interferon beta-1b)

Фармакотерапевтична група:L03АВ08 – інтерферони.

Основна фармакотерапевтична дія:противірусна та імунорегулююча дія; належить до родини цитокінів, які є природними протеїнами; активність інтерферону бета-1b є видоспецифічною; механізм дії інтерферону бета-1b при розсіяному склерозі остаточно не з'ясований; лише відомо, що біологічні властивості щодо модифікування відповідної реакції на інтерферон бета-1b опосередковуються його взаємодією зі специфічними рецепторами, виявленими на поверхні клітин людини; зв'язування інтерферону бета-1b з цими рецепторами індукує експресію низки речовин, які вважаються медіаторами біологічних ефектів інтерферону бета-1b; крім того, інтерферон бета-1b підвищує супресорну активність мононуклеарних клітин периферійної крові.

Показання для застосування ЛЗ:наявність окремого клінічного прояву, що дає підстави підозрювати захворювання розсіяним склерозом («клінічне ізольований с-м»): з метою затримки прогресування захворювання до підтвердженого розсіяного склерозу; рецидивуюче-ремітуючий перебіг розсіяного склерозу (за наявності в анамнезі не менше 2 загострень за останні 2 роки з повним або неповним відновленням неврологічних функцій); вторинно-прогресуючий перебіг розсіяного склерозу ^БНФ, що характеризується загостреннями або вираженим погіршенням неврологічних функцій упродовж останніх 2 років.

Спосіб застосування та дози ЛЗ:рекомендовану дозу 0,25 мг (8 млн МО), що міститься в 1 мл р-ну, який готовий до застосування, вводять п/ш через день; на початку лікування рекомендується титрувати дозу- лікування слід розпочинати з дози 0,0625 мг (0,25 мл) п/ш через день, і поступово збільшувати до 0,25 мг (1,0 мл); період титрування можна адаптувати в залежності від індивідуальної переносимості; тривалість прийому препарату вивчається - була продемонстрована ефективність лікування, яке тривало протягом трирічного періоду; наявні дані за 5-річний період лікування пацієнтів із рецидивуючо-ремітуючим розсіяним склерозом вказують на стійкий ефект від терапії протягом усього періоду лікування; у випадку вторинно-прогресуючого розсіяного склерозу у контрольованому клінічному дослідженні була продемонстрована ефективність терапії упродовж 2 років з обмеженими даними за період до 3 років лікування; у пацієнтів із окремим клінічним проявом, що дає підстави підозрювати захворювання розсіяним склерозом, ефективність лікування була продемонстрована упродовж дворічного періоду.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:грипоподібні симптоми - гарячка, лихоманка, головний біль, міалгія, артралгія, нездужання або епізоди посиленого потовиділення; місцеві реакції в місці ін'єкції - гіперемія, припухлість, зміна кольору шкіри, запалення, біль, гіперчутливість, некроз і неспецифічні реакції. були значною мірою пов'язані із застосуванням 0,25 мг (8 мільйонів міжнародних одиниць) Бетаферону.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до природного або рекомбінантного інтерферону-В або до будь-якої із допоміжних речовин.

Форми випуску ЛЗ:ліофілізат для р-ну для ін'єкцій по 9 600 000 МО.

Торгова назва:

• Пегінтерферон альфа-2а (Peginterferon alfa-2a)

Фармакотерапевтична група:L03AB11 – імуностимулятори.

Основна фармакотерапевтична дія:антивірусна, антипроліферативна дія; ПЕГ-інтерферон альфа-2а утворюється при зв'язуванні ПЕГ (біс-монометоксиполіетиленгліколю) з інтерфероном альфа-2а; інтерферон альфа-2а виробляється біосинтетичним методом за технологією рекомбінантної ДНК, він є похідним продуктом клонованого гену людського лейкоцитарного інтерферону, введеного і експресованого в клітинах Е.col; структура ПЕГ обумовлює клініко-фармакологічні характеристики препарату; розмір і ступінь розгалуженості ПЕГ з молекулярною масою 40 кДа визначають рівні всмоктування, розподілу і виведення препарату; інтерферони зв'язуються зі специфічними рецепторами на поверхні клітин; стимульовані інтерфероном гени модулюють багато біологічних ефектів, включаючи пригнічення вірусної реплікації в інфікованих клітинах, пригнічення проліферації клітин та імуномодуляцію; у хворих на вірусний гепатит С пегінтерферон в дозі 180 мкг на тиждень прискорює виведення віріону та покращує результат вірусологічного контролю у відповідь на лікування в порівнянні з терапією стандартним альфа інтерфероном; у режимі монотерапії протягом 48 тижнів пегінтерферон ефективний при лікуванні пацієнтів з НВеАg-позитивним і НВеАg-негативним/анти-НВеАg - позитивним хр. ВГВ в реплікативній фазі, визначеній по рівню ДНК вірусу гепатиту ВГВ, підвищеному рівню АЛТ і результатах біопсії печінки; при монотерапії або в комбінації з рибавіріном пегінтерферон ефективний в лікуванні хворих на ВГС, влючаючи пацієнтів з компенсованим цирозом печінки і пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ВГС; вірусологічна відповідь залежить від генотипу вірусу; на відмінності в режимах терапії не впливають вірусне навантаження і наявність або відсутність цирозу, тому рекомендації для генотипу 1,2,3 не залежать від цих початкових показників; після комбінованої терапії пегінтерфероном 180 мкг/тиждень і рибавірином 800 мг/добу протягом 24 тижнів у дорослих хворих з компенсованим хр. ВГС, підвищеним рівнем АЛТ і гістологічним діагнозом ВГС, які не отримували раніше лікування інтерфероном і (або) рибавірином, стійка вірусологічна відповідь була досягнута у 84 і 85 % пацієнтів з генотипом 2-3 (з низьким і високим вірусним навантаженням відповідно); комбінація пегінтерферону 180 мкг/тиждень і рибавірину 1000/1200 мг/добу була ефективна у 65 % і 47 % пацієнтів з генотипом 1 вірусу (з низьким і високим вірусним навантаженням відповідно); препарат забезпечує повне пригнічення реплікації вірусу гепатиту С протягом всього 7-денного міждозового інтервалу.

Показання для застосування ЛЗ:лікування хр. ВГС ^БНФбез цирозу або з компенсованим цирозом (монотерапія або комбінація з рибавірином), хр. ВГВ ^БНФ НВеАg-позитивного і НВеАg-негативного, фаза реплікації, з ознаками запалення, без цирозу або з компенсованим цирозом.

Спосіб застосування та дози ЛЗ:при НВеАg-позитивному і НВеАg-негативному хр. ВГВ рекомендована доза складає 180 мкг 1 раз на тиждень п/ш протягом 48 тижнів; хр. ВГС - при монотерапії рекомендована доза складає 180 мкг 1 раз на тиждень п/ш протягом 48 тижнів; при комбінованій терапії з рибавірином тривалість терапії і доза рибавірину залежать від генотипу вірусу; у пацієнтів з 1 генотипом ВГС, у яких через 4 тижні лікування виявляється РНК ВГС незалежно від рівня вірусного навантаження до лікування, тривалість лікування повинна складати 48 тижнів; лікування протягом 24 тижнів показане пацієнтам з 1 генотипом ВГС з низьким вихідним вірусологічним навантаженням (<800000 МО/мл) і пацієнтам, інфікованим 4 генотипом ВГС, у яких при дослідженні через 4 тижні терапії не визначається РНК ВГС, яка залишається негативною через 24 тижні лікування; можливість призначення скороченого курсу лікування у пацієнтів з 1 генотипом ВГС і високим вихідним вірусним навантаженням (>800000 МО/мл), у яких через 4 тижні терапії не визначається РНК ВГС, яка залишається негативною через 24 тижні лікування, повинна розглядатись з обережністю в зв'зку з наявністю обмежених даних про достовірний негативний вплив скороченого курсу лікування на досягнення стійкої вірусологічної відповіді; тривалість лікування пацієнтів, інфікованих 2, 3 генотипом ВГС незалежно від вихідного вірусного навантаження складає 24 тижні; Ко-інфекція ВІЛ/ВГС - 180 мкг 1 раз на тиждень як монотерапія або в комбінації з рибавірином (800 мг) протягом 48 тижнів незалежно від генотипу; Визначення ранньої вірусологічної відповіді на 12 тижнів терапії може прогнозувати досягнення стійкої вірусологічної відповіді; пацієнтам з ранньою вірусологічною відповіддю рекомендується продовжувати лікування до 24 - 48 тижнів; після визначення ранньої вірусологічної відповіді слід вирішити питання про відміну терапії, оскільки частота стійкої вірусологічної відповіді у пацієнтів, що не відповіли на терапію, складає менше 2 %; проте, у окремих хворих з цирозом може бути виправдане продовження лікування пегінтерфероном, оскільки гістологічна відповідь може наступати і при відсутності вірусологічної ремісії; не виявлено переваги терапії тривалістю більше 24 тижнів у хворих з генотипом 2 і 3; результати досліджень генотипів 5 і 6 недостатні для рекомендацій по режиму дозування.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:нудота, блювота, діарея, біль в животі, пептична виразка, гастроінтестінальні кровотечі, зворотні панкреатичні реакції; міалгії, артралгії; головний біль, порушення сну, безсоння, запаморочення, порушення концентрації уваги, депресія, подразливість, неспокій, порушення пам'яті, порушення смакових відчуттів, парестезії, гіпестезії, слабкість, зміни настрою, нервозність, агресивність, зниження лібідо, мігрень, сонливість; задишка, кашель, запалення НДШ, задишка, легеневі інфільтрати, пневмонія і пневмоніт; алопеція, свербіж, дерматит, сухість шкіри; слабкість, анорексія, зниження ваги, тремор, лихоманка, реакції в місці ін'єкції, біль в спині; простий герпес, кандидоз порожнини рота, інфекції ВДШ, грип, пневмонія; лімфоаденопатія, анемія, тромбоцитопенія; гіпотиреоз, гіпертиреоз; АГ, суправентрикулярні аритмії, біль в грудній клітині та ІМ, перикардит, ендокардит; ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, псоріаз, РА, системний червоний вовчак, міозити, периферична нейропатія, саркоідоз.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до альфа-інтерферонів, до продуктів життєдіяльності Е. соli, до поліетиленгліколю або будь-якого іншого компоненту препарату; аутоімунний гепатит, декомпенсований цироз печінки (цироз з сумою балів ≥6 за шкалою Чайлд-Пью у пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ/ВГС; новонароджені та діти віком до 3 років; вагітність, годування груддю; ефективність та безпечність у пацієнтів віком до 18 років не встановлена.

Форми випуску ЛЗ:р-н для ін’єкцій у шприц-тюбиках по 135 мкг/0,5 мл та 180 мкг/0,5 мл.

Торгова назва:

II. ПЕГАСІС / PEGASYS®, ПЕГ-інтерферон альфа-2а, Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія; Рош Діагностикс ГмбХ, Німеччина, для Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд, Швейцарія

• Пегінтерферон альфа-2b (Peginterferon alfa-2b)

Фармакотерапевтична група:L03AB10 - імуностимулятори, цитокіни та імуномодулятори; інтерферони.

Основна фармакотерапевтична дія:ковалентний кон'югат рекомбінантного інтерферону альфа-2b та монометоксиполіетиленгліколю. Рекомбінантний інтерферон альфа-2b одержують із клону E.coli, що містить генно-інженерний плазмідний гібрид, який кодує інтерферон альфа-2b людських лейкоцитів. Дослідження in vitro і in vivo свідчать про те, що біологічна активність ПегІнтрону обумовлена інтерфероном альфа-2b. Клітинні ефекти інтерферонів обумовлені зв'язуванням зі специфічними рецепторами на поверхні клітин. Дослідження інших інтерферонів продемонстрували їх видоспецифічність. Зв'язуючись з клітинною оболонкою, інтерферон ініціює ланцюг внутрішньоклітинних реакцій, у тому числі й індукцію певних ферментів. Вважається, що цей процес, принаймні частково, опосередковує різні клітинні ефекти інтерферонів, включаючи пригнічення реплікації вірусу в інфікованих клітинах, інгібірування проліферації клітин та імуномодулюючі властивості, такі як посилення фагоцитарної активності макрофагів та специфічної цитотоксичності лімфоцитів відносно клітин-мішеней. Будь-які чи всі ці ефекти можуть опосередковувати терапевтичну активність інтерферону. Рекомбінантний інтерферон альфа-2b пригнічує також реплікацію вірусу in vitro та in vivo. Хоча точний механізм противірусної дії рекомбінантного інтерферону альфа-2b невідомий, проте вважається, що препарат змінює метаболізм клітин господаря. Це призводить до пригнічення реплікації вірусу; якщо вона все-таки відбувається, то віріони, що утворяться, не здатні вийти з клітини.

Показання для застосування ЛЗ:ХГВ та ХГС ^БНФ у пацієнтів від 18 років при відсутності декомпенсації захворювання печінки.

Спосіб застосування та дози ЛЗ:при ХВВ вводять п/ш у дозі 1,0 або 1,5 мкг/кг 1 раз на тиждень, протягом принаймні від 24 до 54 тижнів; дозу підбирають з урахуванням передбачуваної ефективності та безпечності; пацієнтам, які інфіковані вірусним генотипом С або D, що важче піддаються лікуванню, може бути необхідним лікування більш високими дозами та більш тривалим курсом; при ХВС оптимальний шлях лікування – комбінована терапія з рибавірином, яка застосовується як у нелікованих пацієнтів, так і у пацієнтів, що отримували монотерапію інтерфероном альфа з позитивним ефектом (з нормалізацією АЛТ у кінці лікування), але з подальшим рецидивом.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ:монотерапія: біль та запалення в місцях ін’єкцій, підвищена втомлюваність, озноб, гарячка, депресія, біль у суглобах, нудота, алопеція, м’язово-скелетний біль, роздратованість, грипоподібні симптоми, безсоння, діарея, біль у животі, астенія, фарингіт, зниження маси тіла, анорексія, відчуття тривоги, порушення концентрації уваги, запаморочення; свербіж, сухість шкіри, нездужання, пітливість, біль у правому підребер’ї, нейтропенія, лейкопенія, анемія, висип, блювання, сухість у роті, емоційна лабільність, нервозність, вірусні інфекції, неспокій, задишка, сонливість, тиреоїдні розлади, біль у грудях, диспепсія, припливи, парестезії, кашель, збудження, синусит, гіпертензія, гіперестезія, затуманення зору, сплутаність свідомості, здуття живота, зниження лібідо, еритема, біль в очах, кон'юнктивіт, апатія, гіпестезія, закладеність носа, запор, діарея, менорагія, менструальні порушення; комбінована терапія з рибавірином: тахікардія, риніт, зміни смаку; гіпотензія, непритомність, гіпертензія, порушення сльозовиділення, тремор, кровоточивість ясен, глосит, стоматит, виразковий стоматит, порушення/втрата слуху, шум у вухах, відчуття серцебиття, спрага, агресивна поведінка, грибкова інфекція, простатит, середній отит, бронхіт, респіраторні порушення, ринорея, екзема, підвищена ламкість волосся, фотореакції, лімфаденопатія.

Протипоказання до застосування ЛЗ:гіперчутливість до препарату або до будь-якого інтерферону; вагітність; чоловіки, партнерка яких вагітна; аутоімунний гепатит або аутоімунне захворювання в анамнезі; захворювання печінки в стадії декомпенсації; кліренс креатиніну < 50 мл/хв, при застосуванні комбінації з рибавірином.

Форми випуску ЛЗ: порошок ліофілізований для приготування р-ну для ін'єкцій (з розчинником по 0,7 мл) по 50 мкг/0,5 мл, по 80 мкг/0,5 мл, по 100 мкг/0,5 мл, по 120 мкг/0,5 мл, по 150 мкг/0,5 мл.

Торгова назва:

II. ПЕГІНТРОН®, Шерінг-Плау (Брінні) Компані, Ірландія, власна філія Шерінг-Плау Корпорейшн, США/Шерінг-Плау Лтд, Сінгапур, власна філія Шерінг-Плау Корпорейшн, США, Ірландія/США/Сінгапур/США