ЗАГАЛЬНИЙ ПОГЛЯД НА ІС

Розгляд ІС заснований на припущенні, що такі системи призначені для взаємодії із середовищем (світом, реальним простором, реальністю), котре оточує систему, враховуючи аналіз самого середовища й процесів, які відбуваються у ньому, розв’язання завдань, поставлених перед системою, прийняття рішень і формування поведінки в умовах, визначеними цим середовищем і самою системою. Загальний метод, який дає змогу пов’язати

ІС й оточуючий її світ, полягає в моделюванні цього світу у вигляді структури, що складається з окремих елементів і відносин між ними. За такого створення структура органічно з’єднується з її аналізом як визначення складових елементів, з розв’язанням завдань, пошуку шляхів від тих складових структури, які визначають умову задачі, до елементів, що можуть

розглядатися як її розв’язання, із прийняттям рішень як дивергентним вибором однієї з можливих альтернатив, обумовлених цією моделлю

Припустимо, що ІС проектується й створюється для розв’язання класів задач, що формулюються з використанням складових зовнішнього середовища. Ці складові можуть бути невідомі заздалегідь або можуть змінюватися в процесі

функціонування ІС. Інформація, що накопичується в цьому процесі, становить когнітивний досвід ІС, використання якого природно

пов’язане з введеним поняттям інтелекту. Тут існує пряма асоціація з людиною, онтогенез якої визначався її взаємодією з навколишнім

середовищем – природою й суспільством, що постійно змінюються. Протягом кількох тисяч років людині вдалося не тільки вижити в умовах

мінливого світу, а й успішно розвиватися, спираючись, насамперед, на інтелект, закладений у неї природою, і на потенційні ресурси навколишнього світу. Якщо зовнішнє середовище відоме, його структура та закономірності її зміни вивчені, клас або класи розглянутих задач сформульовані, то, створюючи алгоритми розв’язання таких задач, вдається будувати ефективні моделі систем, поведінка яких відповідає цьому простору, тобто ці системи більш-менш успішно розв’язують поставлені перед ними завдання. Цей

підхід покладено в основу розвитку людства. Наприклад, система керування ракетою, що виводить супутник на орбіту, використовує інформацію про простір навколо Землі, в якому діє сила гравітації. Ці відомості задано у вигляді балістичних рівнянь, що визначають рух ракети і умови, які її характеризують. Інтелект закладено у систему на рівні розробки цієї інформації, але це інтелект людини, творця ракети і системи керування, а не інтелект самої системи. Більш складний рівень систем керування

виникає тоді, коли під час роботи системи змінюються умови, що визначають вихідне завдання, наприклад, коли ракета «земля – повітря» переслідує літак у повітрі. Літак маневрує, щоб відірватися від ракети, а та, з огляду на зміни положення літака, прагне його наздогнати. Для цього ракета або керується із землі оператором, або її система керування містить спеціальний блок, що захоплює положення літака та виводить на нього ракету незалежно від дій літака. І в цьому випадку інтелект закладений у систему її творцем й обмежений завданням. Можна створити таку систему керування ракетою, що буде досконалішою за людину у розв’язанні цього класу задач. Але сама система не буде інтелектуальною, тому що її дії повністю визначені закла-

деними в неї алгоритмами. Якби пілот літака знав ці алгоритми, а технічні особливості літака та людського організму дозволили, можливо, він

міг би врятуватися від атак ракети. Прикладом системи, що імітує інтелект, є шахова програма, яка успішно протистоїть людині. У шахах простір визначений шахівницею фігурами на ній і правилами їхнього пересування. Завдання полягає в тім, щоб поставити супротивникові мат або примусити його здатисяУ цьому просторі програма грає з людиною, використовуючи закладені в неї алгоритми аналізу ситуацій, великий обсяг інформації про зігран раніше майстрами та гросмейстерами партії і швидкий вибір варіантів, забезпечений сучасними комп’ютерами. Крім того, програма навчається, граючи нові партії і зберігаючи інформацію про вдалі прийоми та комбінації. Завдяки навчанню така програма збільшує свої можливості.

Вона демонструє всі властивості, характерні для інтелекту, але в обмеженому, хоч і складному, шаховому просторі. Зауважмо, що суб’єктом, який за визначенням має інтелект, є людина. Тому інтелектуальною

буде будь-яка система, де людина є складовим елементом, що бере участь у формуванні поведінки системи. Так, без сумніву, АСУ – розглянута як спільна система з людини-керівника й мережі комп’ютерів, що збирають і обробляють інформацію для побудови керуючих рішень, –

інтелектуальна система. Якщо ситуація, створена навколишнім середо-

вищем, містить неясні фактори, які важко вирізтити, якщо закономірності середовища невідомі, а зміни не можуть бути спрогнозовані, то для роз-

в’язання завдань у такому середовищі людина використовує свої інтелектуальні ресурси. Вона прагне змоделювати середовище так, щоб, спираючись на семантичні відношення, свої знання та наявні прийоми прогнозування й аналізу ситуації, знайти шлях розв’язання проблеми.