Рівні управління інноваційними соціальки-педагогічними процесами.

Управління інноваційними процесами здійснюється на загальнодержавному, регіональному рівнях та на рівні загальноосвітніх навчальних закладів. Спільним для всіх рівнів управління освітою є прагнення подолати адміністративний стиль управління, мінімізувати бюрократичні зв'язки між рівнями управління, використовувати інтелектуальний та творчий потенціал педагогів, залучати вчених до вирішення проблем сучасної педагогічної практики.

В організаційно-структурній системі управління інноваційними процесами доцільно виділити три рівні: загальнодержавний; регіональний;

шкільний (рівень загальноосвітнього навчального закладу).

Зупинимося детальніше на цих рівнях управління інноваційними процесами.

Так, на інституційному (загальнодержавному) рівні управління інноваційними процесами формується освітня політика, забезпечується нормативна база для її реалізації.

Зміст поетапного управління інноваційними процесами на загальнодержавному рівні складається з :

12) організації засвоєння вчителями, керівниками школи нових цілей і нових професійних знань;

13) вивчення готовності керівників школи й учителів до запровадження нових програм;

14) підготовка методичного забезпечення нових інтегрованих предметів:

15) запровадження нового зміст/ й форм управлінської діяльності на рівні школи;

У виявлення оцінки можливостей школи з точки зору доцільності зміни її статусу,

структури й кадрів;

16) індивідуальної роботи з учителями, всебічного вивчення поичин, які ускладнюють запровадження педагогічних інновацій;

17) удосконалення організаційної і професійної культури школи.

Слід відмітити, що загальнодержавний рівень управління інноваційними процесами здійснює основну функцію управління освітою в державі - забезпечення умов для реалізації освітніх потреб сучасної особистості і суспільства..

Регіональний рівень управління інноваційними процесами

Регіональне управління як суб'єкт загальнодержавної системи освіти в організації інноваційних процесів покликаний забезпечувати розвиток освіти в окремому регіоні, створювати умови для впровадження та реалізації освітніх нововведень у практику шкільного навчання та виховання, пошуку доцільних механізмів управління цими процесами.

Слово регіон походить від латинського regio, regionis, ще- * перекладі означає область, округ. Відтак, регіон розглядають як певну територіальну одиницю (район, область, зона), що вирізняється з-поміж інших таких же одиниць специфічними рисами (географічними, геологічними, етнографічними, економічними та ;н.).

Регіональна система освіти як організаційна структура, що знаходиться на відповідній території та віднесена до соціально-економічної системи відповідного адміністративно-територіального регіону, дає можливість найповніше забезпечити неперервність освіти особистості.

Головними цілями управління інноваційними процесами в регіоні, визначено:

3. розробку стратегії розвитку освіги регіону:,

4. прийняття стратегічних рішень про управлінж інновацій« ими процесами;

5. науково-методичне й організаційне забезпечення процесу запровадження державних стандартів та особистісно зорієнтованих методичних систем;

6. створення системи підготовки осв', 1 яв до робої я в інноваційному середовищі;

7. ресурсне забезпечення інноваційних процесів;

8. здійснення контролю й оцінювання результатів інноваційного пошуку;

9. поширення інноваційного продуту:

10. аналіз ефективності вертикальних і горизонтальних зв'язків у межах управління інноваційними процесами.

Третім рівнем управління інноваційними процесами є шкільний рівень управління (рівень загальноосвітнього навчального закладу). Управління загальноосвітньою школою в державних документах визначено як державно-громадське, що передбачає «забезпечення адаптиьності, гнучкості ти відкритості управління, сприяння поступовому переходу до стратегічно-цільового управління. Результативність управління загальноосвітнім навчальним закладом визначається ступенем досягнення окресленої мети, якісними позитивними змінами в діяльності закладу».

Загальноосвітній навчальний заклад інноваційного типу мас чак? характеристики:

1. розвиток здійснюється на основі виявлених освітніх потреб навчального закладу, обґрунтування нової перспективи з урахуванням прогресивної практики, стратегічних положень регіональної освіти та наукових досягнень, пошуку

2. оптимальних технологій вирішення поставлених завдань;

3. предметом управління інноваційними процесами в загальноосвітньому навчальному закладі є розвиток суб'єктів інноваційного пошуку та школи загалом, змістом управління виступають цінності особистісноіо розвитку, які забезпечують умови для саморозвитку, самореал«зації, самовизначення кожного та його творчому професійному зростанні;

4. Р розширення змістово-інформаційного та технологічного компонентів шкільної освіти на принципах особистісно зорієнтованого підходу;

5. готовність педагогічного колективу та шкільної адміністрації до пошуково- дослідницької роботи як основної форми інноваційного пошуку;

6. налагодження дієвих зв'язків із науково-дослідними інститутами, вищими навчальними закладами міста, ученими з метою мобільного реагування на соціально-технологічні виклики сучасності;

7. реальна підтримка педагогічних ініціатив, наявніст ь системи стимулювання та мотивації педагогів до інноваційного пошуку;

8. підтримка інноваційних процесів громадськістю, насамперед батьківською.

Інноваційна освітня діяльність — це складний проіл*с, шо потребує науково-

методичного підходу на всіх рівнях, управління. Вс'м учаснчкгл- процесу перетворень потрібно „знайти" себе: державним діячам освіти розробити відповідні проекти і пропозиції, регіональним органам використані у своїй практиці-світовий досвід упровадження інновацій в освіту, Керівникам освітніх закладів успішно реалізувати надану можливість самореалізаці'к педаг о гам - вміло використали свободу для відповідального вибору способів і метолів навчання.