Причини конфліктів.

Конфлікти виникають з багатьох причин, і їх можна характеризувати по-різному. Основними причинами конфліктів є:

> обмеженість ресурсів;

> взаємозалежність завдань;

> відмінності в цілях;

> відмінності в цінностях та уявах;

> відмінності в манерах поведінки;

> відмінності в рівнях освіти;

> погані комунікації.

Обмеженість ресурсів - це корінна проблема, притаманна кожній організації, через яку трапляється більшість конфліктів. Члени організації потребують певних ресурсів - грошей, влади, інформації, порад та визнання.

Однак, обмеженість ресурсів приводить до того, що працівники не завжди можуть отримати їх в бажаному об'ємі. Тому між членами організації виникають конфлікти нагрунті розподілу необхідних ресурсів.

Слід розрізняти поняття конфлікту і конкуренції. Хоча конфлікт - це типовий результат браку ресурсів, однак члени організації змагаються за їх одержання. В обох випадках цілі сторін несумісні. Для конкуренції характерне паралельне прагнення обох сторін до мети, якої вони не можуть досягти одночасно, тоді як для конфлікту характерне взаємне втручання сторін.

Взаємозалежність завдань може стати причиною конфлікту в будь-якій системі, коли неефективно працюватиме хоч одна ланка цієї системи. Відмінності в цілях стають причинами конфліктів у високо-спеціалізованих структурах, коли підрозділи самостійно визначають свої цілі, і на досягнення їх працюють настирніше, ніж на досягнення цілей всієї організації.

Відмінності в уявах та цінностях обумовлюють різне бачення різними людьми однієї і тієї ж ситуації. Уява часто залежить від бажання досягнути певну мету. Люди часто бачать не цілу проблему, а лише ті її елементи, що мають відношення до них особисто чи до їх групи. Не даремне існує прислів'я: "Кого, що цікавить - той те і бачить".

Різниця в цінностях - дуже поширена причина конфліктів. Підлеглий вважає, що завжди має право висловити свою думку, а керівник - що лише тоді, коли його питають, а частіше незаперечно виконувати волю начальника. Адміністрація пріоритетним вважає рентабельність та ефективність, а персонал - якість.

Відмінності в манерах поведінки значно знижують степінь терпимості і призводять до виникнення конфліктів. Дослідження психологів узагальнюють окремі риси характеру та особливості поведінки, які притаманні конфліктній особистості:

- неадекватна самооцінка своїх можливостей і здібностей, яка може бути як завищена, так і занижена. В обидвох випадках – вона протистоятиме адекватній оцінки оточуючих і призводитиме до конфлікту;

- намагання, щоб там не було, домінувати над всіма і над усім;

- консерватизм мислення, поглядів, переконань, небажання подолати застарілі традиції;

- надмірна принциповість і прямолінійність у висловлюваннях та міркуваннях, намагання будь-що сказати правду у вічі;

- певний набір емоційних якостей особистості: агресивність, впертість, дратівливість, тривожність, тощо.

Відмінності в рівнях освітизначно знижують степінь взаєморозуміння. При різному освітньому рівні завжди присутня різниця самоповаги та поваги до інших, самоусвідомлення та оцінка оточуючих, самовизнання та визнання оточуючих. Різний рівень освіти спричиняє проблеми у взаємовідносинах та ефективному співробітництві між працівниками навіть одного підрозділу. Поглиблюватися ця проблема може у випадку, коли обидві особи знаходитимуться на однакових посадах, чи матимуть однакову заробітну платню, чи виконуватимуть однаковий обсяг роботи, тощо, тобто при відсутності чітких і відмінних функціональних обов'язків.

Погані комунікації це водночас причина і наслідок конфлікту. Вона може виступати як каталізатор конфлікту, заважаючи певній групі зрозуміти ситуацію чи позицію інших. Комунікаційні шуми теж можуть спровокувати конфлікт. Дефекти комунікацій можуть мати багато причин як технічного, так організаційного, так і соціально-психологічного характеру. Виявлення причин незадовільного комунікаційного процесу - це вагомий захід попередження конфлікту в організації.