Порядок справляння мита, митних зборів, податку на додану вартість та акцизного збору

Методика нарахування мита і митних зборів ґрунтується на Законі України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» (1996 p.), постанові Кабміну «Про мінімальну митну вартість імпортних автомобілів та шин до них» від 24 жовтня 1996 р. та постанові Кабміну № 64 від 27 січня 1997 р.

Усі автомобілі поділено на 2 категорії:

♦ безакцизні — це вантажні автомобілі, мікроавтобуси вантажного використання, пасажирські автобуси, мікроавтобуси з кількістю місць для 9 пасажирів і більше;

♦ акцизні — всі інші.

Митна вартість залежить від марки, об'єму циліндрів двигуна, терміну експлуатації транспортного засобу. Вона не залежить від технічного стану транспортного засобу, навіть якщо він потрапив у аварію. Цим було скасовано взаємні можливості для власника і

митника на свій погляд визначати ціну автомобіля. Усі пільги при митному оформленні транспортних засобів скасовані.

Митна вартість встановлена Кабміном України в доларах США, ставка ввізного мита та акцизного збору — в ЄВРО, (а з жовтня 1999 р. — всі розрахунки в ЄВРО). Але сплата здійснюється у валюті України за еквівалентом до долара США за курсом НБУ на день митного оформлення. За основу розрахунку береться заявлена митна вартість транспортного засобу, але не менша ніж вартість даної марки автомобіля у країні придбання (у разі виникнення спірних питань за основу береться експертна оцінка).

За видачу посвідчень на право реєстрації (перереєстрації) ввезених транспортних засобів (у тому числі і ввезених тимчасово) встановлена ставка митних зборів — 15 дол. США (за курсом НБУ).

Вартість митного оформлення нараховується за формулою:

В = А + М + 3 + ПДВ,

де А — ставки акцизного збору,

М — ставки ввізного мита,

З — ставки митного збору,

ПДВ — податок на додану вартість.

Ставки акцизного збору і ввізного мита залежать від об'єму циліндрів двигуна транспортного засобу:

• не більше 1000 куб. см — А = 0,2 євро за 1 куб. см; М = 0,5 єв-ро за 1 куб. см;

• більше 3000 куб. см — А = 1,0 євро; М = 0,8 євро. Величина ЄВРО визначається за ставкою НБУ на день розрахунку.

Встановлено 10% знижки мінімальної митної вартості за 1 рік експлуатації автомобіля. Якщо транспортний засіб був у користуванні 4 роки, то його мінімальна митна вартість складає 60% від вартості нового транспортного засобу.

Наведемо приклад митного оформлення автомобіля Opel 1995 p. з бензиновим двигуном, який куплено у 1999 р. за 2800 дол. США, об'єм циліндрів — 2000 куб. см.

1. Митна вартість автомобіля = 2800 дол. США.

2. Ставка акцизного збору (А) = 0,3 євро за 1 куб. см.

3. Ставка ввізного мита (М) = 0,1 євро за 1 куб. см.

А = 0,3 х 2000 = 600 євро М = 0,1 х 2000 = 200 євро

разом А + М = 800 євро

Якщо курс євро дорівнює 1,1 дол., то 800 х 1,1 в 880 дол. США. 4. ПДВ = 20% від суми 2800 + 880+15 (митний збір) = 3695 (20% = 739 дол. США).

В цілому митне оформлення становить:

В = А + М +3 + ПДВ = 880 + 15 + 739= 1634 дол. США.

Після сплати платежів інспектор виписує квитанцію за формою МД-1 у 3-х примірниках: 1 — власнику та 2 примірника посвідчення на реєстрацію транспортного засобу в органах ДАІМВС.

Наказом Держмитслужби від 27 березня 2000 р. затверджено «Порядок нарахування митних зборів, мита, податку на додану вартість та акцизного збору при митному оформленні товарів, транспортних засобів та запасних частин до них, які переміщуються через митний кордон України і належать громадянам»:

• для всіх акцизних товарів

ПДВ = (М + 3 + В + А)хП: 100,

де М — митна вартість; З — митні збори; В — ввізне мито; А — акцизний збір; П — ставка ПДВ — 20%; « для непідакцизних товарів

ПДВ = (М + 3 + В)хП: 100,

де М — митна вартість;

З — митні збори;

В — ввізне мито;

П — ставка ПДВ — 20%.

Розрахунки здійснюються з урахуванням виду, типу двигуна, його об'єму та інших показників.

1. Види фінансових планів підприємств

Види планів і послідовність їх розробки

Найважливішим елементом підприємницької діяльності є планування, у тому числі фінансове. Ефективне управління фінансами підприємства можливе тільки за умови планування всіх фінансових потоків, процесів і відносин на підприємстві.

Фінансове планування на підприємстві слід розглядати як цілеспрямовану дію на господарську діяльність в цілому, на окремі ланки і суб'єкти господарювання з метою обґрунтування ефективності прийнятих економічних та соціальних рішень з урахуванням їх забезпеченості джерелами фінансування, оптимізації накреслених витрат і позитивних кінцевих результатів.

Фінансове планування як суб'єктивна діяльність людей тільки тоді дає позитивні результати, коли базується на знанні об'єктивних закономірностей суспільного розвитку, тенденціях руху фінансових ресурсів, вивченні вихідної бази, результативності раніше проведених заходів та фінансових операцій.

Головне значення у даному процесі має використання сучасних методів планування, оцінка рішень, багатоваріантність розрахунків на основі новітньої обчислювальної техніки, що забезпечується розвитком науки, техніки, високою кваліфікацією спеціалістів.

Обґрунтування фінансових показників фінансових операцій, як і результативність багатьох господарських рішень, досягається у процесі фінансового планування та прогнозування. Ці два дуже близьких поняття в економічній літературі й на практиці часто ототожнюються. Фактично фінансове прогнозування має передувати плануванню і здійснювати оцінку численних варіантів (відповідно визначати можливості управління рухом фінансових ресурсів на макро- мікро-рівнях). За допомогою фінансового планування конкретизуються прогнози, визначаються конкретні шляхи, показники, взаємопов'язані завдання, послідовність їх реалізації, а також методи, що сприяють досягненню обраної мети.

Фінансове планування - це науковий процес обґрунтування на певний період руху фінансових ресурсів підприємства і відповідних фінансових відносин. При цьому об'єктом планування є фінансова діяльність підприємства. Для формування і використання різних фондів коштів визначається рух ресурсів, фінансові відносини, які опосередковують їх, і нові вартісні пропорції.

В умовах адміністративно-командної економіки на підприємствах також здійснювалось планування. Але воно було пов'язане з визначенням завдань галузевих міністерств, було громіздким, його важко було застосувати на практиці. У ринковій економіці планування на підприємстві носить внутрішньофірмовий характер, тобто відсутні елементи директивності.

Основна мета внутрішньофірмового планування - забезпечення оптимальних можливостей для успішної господарської діяльності, одержання необхідних для цього коштів і в кінцевому підсумку досягнення прибутковості підприємства.

В умовах ринку зростає значущість фінансового планування на мікрорівні, оскільки кожний крок підприємств пов'язаний з ризиком, приносить доходи або втрати і має бути попередньо розрахований, обґрунтований у різних варіантах, перш ніж буде прийнято рішення. Фінансовий стан суб'єкта господарювання, його нормальне функціонування, кінцеві результати, а отже, уникнення банкрутства, залежать від наявності коштів.

Головне призначення внутрішньофірмового фінансового планування - це розрахунок потреби у коштах, обсягу і структури витрат, визначення ефективності кожної господарської та фінансової операції і підсумків усієї роботи суб'єкта. За допомогою фінансового планування прогнозуються доходи, їх раціональний розподіл з урахуванням інтересів кожного учасника відтворювального процесу та кінцевих результатів. Для цього обґрунтовуються фінансові завдання, показники, що характеризують рух фінансових ресурсів на різних стадіях їх кругообороту, розробляються фінансові баланси.

Планування пов'язане, з одного боку, із запобіганням помилковим діям у галузі фінансів, з іншого - зі зменшенням числа невикористаних можливостей. Таким чином, фінансове планування являє собою процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників для забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищення ефективності його фінансової діяльності у перспективі.

Основні завдання фінансового планування діяльності підприємства в умовах ринку такі:

- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

- виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання коштів;

- встановлення раціональних фінансових відносин з бюджетом, банками та іншими підприємствами;

- дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

- контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.

На всіх етапах історичного розвитку та рівнях управління фінансове планування відзначалося загальними ознаками, які дозволяють виділити його з єдиної системи планування. До них належать особливі об'єкти, сфери планування, мета і характер планування, форма основних показників:

- об'єктом фінансового планування завжди є фінансова діяльність підприємства, на яку справляє істотний вплив рух фінансових відносин і вартісних пропорцій;

- сфера його діяльності охоплює в основному перерозподільні процеси, які здійснюються за допомогою фінансів при утворенні, розподілі та використанні фондів коштів;

- фінансове планування звернене до вартісної сторони відтворення, його основна мета полягає в обґрунтуванні фінансових можливостей забезпечення майбутніх проектів та їхньої ефективності;

- фінансові показники, завдання, плани завжди розраховуються у вартісній формі, носять синтетичний характер, базуються на виробничих показниках, але не виступають їх пасивним вираженням. У процесі обґрунтування фінансових завдань здійснюється не просто перерахунок натуральних даних у вартісні, а визначається ефективність майбутніх витрат, вибір раціональних форм мобілізації доходів, їх розподіл, виходячи з доцільності та кінцевих результатів.

Ринкова економіка вимагає від підприємницьких структур якісно нового планування, тому що за всі негативні наслідки і прорахунки розроблюваних планів відповідальність несуть самі підприємства.

Держава є центральним інститутом, який здійснює управління суспільством та охорону його економічної й соціальної структури. Одна з основних функцій держави - створення правової основи для регулювання її економічної системи. Державними регуляторами є нормативні й законодавчі акти, що приймаються державними органами влади. Таким чином, ринкова економіка регулюється. Регулювання ринкових відносин може здійснюватися різними способами:

- шляхом встановлення регламентуючих правил;

- через детальну організацію функціонування ринку (товарні, фондові, валютні та ф'ючерсні біржі, інвестиційні інститути тощо);

- шляхом встановлення жорсткого державного контролю (регулювання валютного ринку та контроль його діяльності, а також діяльності ринку капіталів і дій монополістів і т. ін.).

Місце фінансового планування в ринковій економіці визначається тим, що планування - це одна з функцій управління, тому фінансове планування - функція управління фінансами. Функція планування охоплює весь комплекс заходів для опрацювання планових завдань та їх планомірного і цілеспрямованого втілення в життя.

Однак поряд з факторами, які вимагають широкого застосування фінансового планування у сучасних економічних умовах, діють також фактори, що обмежують його використання підприємствами України. До них належать:

- високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов'язаний з глобальними змінами у всіх сферах суспільного життя;

- відсутність ефективної нормативно-правової бази у сфері внутрішньовиробничого фінансового планування;

- обмежені фінансові можливості підприємств для здійснення серйозних фінансових розробок у галузі планування.

Для здійснення ефективного фінансового планування більші можливості мають великі підприємства, оскільки у них достатньо фінансових засобів для залучення висококваліфікованих спеціалістів, які забезпечують проведення широкомасштабної планової роботи в галузі фінансів.

На малих підприємствах, як правило, для цього не вистачає коштів, хоча потреба у фінансовому плануванні саме для таких структур гостріша, ніж для великих підприємств. Вони частіше потребують залучення позикових коштів для забезпечення своєї господарської діяльності. Крім цього, зовнішнє середовище справляє значний вплив на їхню діяльність і важче піддається контролю.

Організація фінансового планування, яка відповідає об'єктивним вимогам, передбачає більш послідовне врахування його основних принципів.

В умовах переходу до ринкових відносин змінюється механізм та методи їх реалізації залежно від рівня розвитку виробничих сил, науки й багатьох інших факторів.

Методологія фінансового планування базується на таких найважливіших принципах:

- принцип об'єктивної необхідності використання фінансового планування для початкової стадії управління фінансами підприємства. Це означає, що даний процес необхідний, стає обов'язковим як найважливіший інструмент і спосіб визначення фінансових можливостей підприємства, прогнозування раціональних вартісних пропорцій, відносин, відповідно й руху грошових ресурсів для виконання накреслених програм, завдань;

- принцип ефективності, який відображає якісну сторону даного процесу та орієнтує його на досягнення позитивних фінансових результатів за окремими операціями від діяльності кожного підрозділу підприємства, на досягнення бажаного економічного і соціального ефекту;

- принцип комплексності та єдності мети, який передбачає узгодження виробничих і фінансових ресурсів, планів на різних рівнях управління підприємством. При цьому потрібне поєднання загальнодержавних, колективних та особистих економічних інтересів учасників відтворення. Тільки за дотримання цього принципу у поєднанні з іншими можливе визначення ефективної, розумної фінансової політики підприємства;

- принцип науковості, який узагальнює основні риси планування, забезпечує реальність, ефективність запланованих завдань.

Поняття науковості широке і включає обґрунтованість планових завдань з урахуванням суспільних та особистих потреб, закономірностей розвитку суспільства, тенденцій у русі коштів підприємства, об'єктивної оцінки економічної та соціальної ситуації, а також наявності ресурсів, координації фінансових завдань у часі та просторі. Наукова обґрунтованість фінансових планів підприємств означає не тільки їх реальність, але й передбачає вибір кращих рішень з урахуванням довгострокових вигод. Це у свою чергу залежить від прогресивних методів обґрунтування джерел і способів фінансування накреслених заходів, раціонального розподілу ресурсів, оптимізації вартісних пропорцій і фінансових взаємовідносин, які стимулюють прогресивні процеси. Тому доцільно використовувати багатоваріантні розрахунки усіх завдань, які забезпечать вибір найкращого рішення з точки зору впливу фінансових стимулів, оптимізації рівня витрат, максимізації доходів, прибутку.

Значення фінансового планування для підприємства полягає в тому, що воно:

- втілює розроблені стратегічні цілі у форму конкретних фінансових показників;

- надає можливості визначення життєздатності фінансових проектів;

- служить інструментом одержання зовнішнього фінансування.

8. Виручка від реалізації продукція

Виручка від реалізації продукції - це сума грошей, що надійшла на рахунок підприємства, чи в касу за реалізовану продукцію(виконані роботи, надані послуги).

В Україні застосовуються два методи визначення надходжень від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) та виконання інших операцій:

- касовий метод, відповідно до якого дохід (виручку) від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) та виконання інших операцій визначають за коштами, що надійшли на рахунки у вигляді платежів за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги, оприбуткованих матеріальних цінностей, а також від виконання інших операцій та фінансової діяльності;

- метод нарахування, відповідно до якого дохід (виручку) від продажу

продукції (товарів, робіт, послуг) та інших матеріальних цінностей визначають за вартістю відвантажених (переданих)товарів (підписання документа про виконані роботи, надані послуги) на відповідну дату. Застосування методів визначення доходу (виручки) від виконання господарських операцій та фінансової діяльності тісно пов'язане з чинним податковим законодавством, яке передбачає відповідальність будь-якої юридичної особи з моменту юридичного визнання дійсності проведених операцій.

Основною частиною грошових надходжень підприємства є виручка від реалізації продукції. Враховуючи те, що в Україні для визначення фінансових результатів та під час податкового обліку використовуються два методи роз-рахування надходжень від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а саме: касовий метод та метод нарахувань, - є доцільною мінімізація часу між відвантаженням продукції й отриманою сумою грошових коштів, що може досягатись із допомогою планування виручки різними методами, рис. 3.4.

Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від:

- кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації. Збільшення кількості реалізованої продукції збільшує розмір виручки. У той же час ця кількість залежить від обсягів виробництва і зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року. Збільшення асортименту реалізованої продукції за більш високими цінами збільшує виручку і навпаки;

- рівня реалізаційних цін.

Прямий вплив на розмір виручки становить рівень відпускних цін, що у свою чергу знаходиться під впливом якості і споживчих властивостей, термінів реалізації продукції, попиту та пропозиції на ринку.

Рис. 3.4. Методи планування виручки та механізм їх застосування

Розрізняють фіксовані, регульовані і вільні ціни, табл. 3.1.

Фіксовані ціни встановлюються державою, як правило, на предмети першої необхідності і товари, що виробляються в умовах державної монополії (наприклад: газ, електроенергія).

Регульовані ціни встановлюються шляхом регулювання рівня рентабельності товарів першої необхідності (наприклад: хлібобулочні вироби, продукти дитячого харчування). Держава встановлює мінімальний і максимальний рівень регульованої (індикативної ) ціни.

Вільні ціни встановлюються співвідношенням попиту та пропозиції на ринку.

Приклад 1.

Собівартість продукції А - 10 грн. Планова рентабельність - 25%, значить прибуток по плановій рентабельності - 2,5 грн., а ціна - 12,5 грн. Ставка акцизного збору - 2,5 грн., тоді ціна з урахуванням акцизу - 15 грн. Ціна з урахуванням ПДВ (20%) складе 18 грн. Ціна з урахуванням торговельної націнки (20%) - 21,60 грн.

Таблиця 3.1