втрату працездатності

Про загальнообов'язкове державне соціальне

Страхування від нещасного випадку на виробництві

Та професійного захворювання, які спричинили

втрату працездатності

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 46-47, ст.403 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 2180-III ( 2180-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 4, ст.21 -

набирає чинності з 01.01.2001

N 2272-III ( 2272-14 ) від 22.02.2001, ВВР, 2001, N 17, ст.80

N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114

N 2980-III ( 2980-14 ) від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.124

N 660-IV ( 660-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.192 )

( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні

Конституційного Суду

N 1-рп/2004 ( v001p710-04 ) від 27.01.2004 )

Цей Закон відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та

Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування ( 16/98-ВР ) визначає правову основу,

економічний механізм та організаційну структуру

загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян

від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,

які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих

на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом

загальнообов'язкового державного соціального страхування, за

допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та

здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання страхування від нещасного випадку

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення

шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним

випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим

випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на

виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і

членам їх сімей.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах

трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах,

організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання

(далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують

себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької

діяльності.

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше

було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством

України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок

травмування на виробництві або професійного захворювання,

пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на

забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до

цього Закону. ( Статтю 2 доповнено частиною другою згідно із

Законом N 2272-III ( 2272-14 ) від 22.02.2001 )

Стаття 3. Гарантії забезпечення прав застрахованим у

страхуванні від нещасного випадку

Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення

прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання.

Стаття 4. Законодавство про страхування від нещасного випадку

Законодавство про страхування від нещасного випадку

складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про

працю України ( 322-08 ), Закону України "Про охорону праці"

( 2694-12 ) та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість

якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж

ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного

випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 5. Основні принципи страхування від нещасного випадку

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

паритетність держави, представників застрахованих осіб та

роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які

працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших

підставах, передбачених законодавством про працю, а також

добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе

роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької

діяльності;

надання державних гарантій реалізації застрахованими

громадянами своїх прав;

обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

формування та витрачання страхових коштів на солідарній

основі;

диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану

безпеки праці, виробничого травматизму та професійної

захворюваності на кожному підприємстві;

економічна заінтересованість суб'єктів страхування в

поліпшенні умов і безпеки праці;

цільове використання коштів страхування від нещасного

випадку.

Стаття 6. Суб'єкти та об'єкти страхування від нещасного

випадку

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані

громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи,

страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється

страхування (далі - працівник).

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках -

застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі -

Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя

застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Стаття 7. Роботодавець

Роботодавцем відповідно до цього Закону вважається:

власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична

особа, яка використовує найману працю;

власник розташованого в Україні іноземного підприємства,

установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або

представництва, який використовує найману працю, якщо інше не

передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого

надана Верховною Радою України.

Стаття 8. Особи, які підлягають обов'язковому страхуванню

від нещасного випадку

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору

(контракту);

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори,

аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед

або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних

навичок; у період проходження виробничої практики (стажування),

виконання робіт на підприємствах;

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових,

виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на

виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними

договорами.

Стаття 9. Страхування зародка та новонародженого

Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві

або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у

зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до

нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина

відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до

16 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення

23 років їй подається допомога Фонду соціального страхування від

нещасних випадків.

Стаття 10. Процедура страхування працівників та реєстрації

страхувальників страховиком

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не

потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в

безособовій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 цього Закону,

вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом

незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх

зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від

нещасних випадків.

Реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків

провадиться:

страхувальників - юридичних осіб - у десятиденний строк після

одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта

підприємницької діяльності;

страхувальників - фізичних осіб, які використовують найману

працю, - у десятиденний строк після укладення трудового договору

(контракту) з першим із найманих працівників.

Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується

страховим свідоцтвом, форма якого встановлюється Фондом

соціального страхування від нещасних випадків.

Перереєстрація страхувальників провадиться у строки,

встановлені страховиком.

Стаття 11. Добровільне страхування від нещасного випадку

Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у

Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть

застрахуватися:

1) священнослужителі, церковнослужителі та особи, які

працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно;

3) громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем

прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску.

Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду

соціального страхування від нещасних випадків не перераховано

протягом трьох місяців з дня подання заяви.

Стаття 12. Свідоцтво про страхування від нещасного випадку

Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку,

видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та є

документом суворої звітності.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про соціальне страхування

затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Страховий ризик і страховий випадок

Страховий ризик - обставини, внаслідок яких може статися

страховий випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або

професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно

зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у

статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право

застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або

соціальних послуг.

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі

його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не

перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він

захворів.

Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося

внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці

застрахованим, також є страховим випадком.

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило

нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє

страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного

захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом

Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону

праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу,

проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а

також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або

акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за

встановленими формами.

Стаття 14. Нещасний випадок на виробництві та професійне

захворювання

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий

вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи

середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових

обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала

смерть.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок,

визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально

уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального

страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний

випадок, що стався за обставин, не визначених передбаченим

частиною другою цієї статті переліком.

До професійного захворювання належить захворювання, що

виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та

зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і

певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Перелік професійних захворювань за поданням спеціально

уповноваженого центрального органу виконавчої влади затверджується

Кабінетом Міністрів України.

В окремих випадках Фонд соціального страхування від нещасних

випадків може визнати страховим випадком захворювання, не внесене

до переліку професійних захворювань, передбаченого частиною п'ятою

цієї статті, якщо на момент прийняття рішення медична наука має

нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання

професійним.

РОЗДІЛ II

УПРАВЛІННЯ СТРАХУВАННЯМ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ

Стаття 15. Фонд соціального страхування від нещасних випадків

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального

страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна

організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її

правлінням.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків є

юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба

України та своїм найменуванням, а також емблему, яка

затверджується його правлінням.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків набуває

прав юридичної особи з дня реєстрації статуту у спеціально

уповноваженому центральному органі виконавчої влади.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків

знаходиться у місті Києві.

Стаття 16. Управління Фондом соціального страхування від

нещасних випадків

Управління Фондом соціального страхування від нещасних

випадків здійснюється на паритетній основі державою,

представниками застрахованих осіб і роботодавців.

Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від

нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Стаття 17. Правління Фонду соціального страхування від

нещасних випадків

До складу правління Фонду соціального страхування від

нещасних випадків включаються представники трьох представницьких

сторін:

держави;

застрахованих осіб;

роботодавців.

Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів

України, а представники застрахованих осіб і роботодавців

обираються (делегуються) об'єднаннями профспілок та роботодавців,

які мають статус всеукраїнських. Порядок виборів (делегування)

представників визначається кожним об'єднанням самостійно.

Від кожної із трьох представницьких сторін, зазначених у

частині першій цієї статті, призначається і обирається

(делегується) по 15 членів правління Фонду соціального страхування

від нещасних випадків з вирішальним голосом та по 5 їх дублерів,

які за тимчасової відсутності членів правління за рішенням голови

правління цього Фонду виконують їх обов'язки.

Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків

створюється на шестирічний строк.

Строк повноважень членів правління Фонду соціального

страхування від нещасних випадків закінчується в день першого

засідання новоствореного його правління.

За невиконання своїх обов'язків члени правління Фонду

соціального страхування від нещасних випадків за рекомендацією

органів державного нагляду можуть бути позбавлені своїх

повноважень органом, який їх делегував у склад правління Фонду.

Правління Фонду соціального страхування від нещасних

випадків:

1) обирає із своїх членів строком на два роки голову

правління Фонду та двох його заступників. При цьому забезпечується

почергове представництво на цих посадах кожної із трьох

представницьких сторін, зазначених у частині першій цієї статті;

2) спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду

та її робочих органів; щорічно, а також у разі потреби заслуховує

звіти директора виконавчої дирекції Фонду про її діяльність;

3) створює на паритетних засадах для вирішення найбільш

важливих завдань Фонду постійні та тимчасові комісії з питань

профілактики нещасних випадків, виконання бюджету, призначення

пенсій тощо;

4) щорічно готує та подає у встановленому порядку пропозиції

щодо галузевих тарифів внесків на соціальне страхування від

нещасних випадків;

5) визначає кадрову політику;

6) призначає директора виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків та його заступників;

7) затверджує:

статут Фонду соціального страхування від нещасних випадків,

зміни до нього;

регламент роботи правління Фонду соціального страхування від

нещасних випадків;

річні бюджети Фонду та звіти про їх виконання, порядок

використання коштів бюджету та коштів резерву Фонду;

Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального

страхування від нещасних випадків та її структуру;

чисельність виконавчої дирекції Фонду, посадові оклади її

працівників та адміністративні витрати Фонду (за погодженням з

відповідними спеціально уповноваженими центральними органами

виконавчої влади);

річні програми робіт та звіти про їх виконання;

Положення про службу страхових експертів з охорони праці,

профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних

захворювань;

Положення про порядок використання коштів

лікувально-профілактичними, навчальними та іншими закладами, які

надають Фонду соціальні послуги, та контроль за їх цільовим

використанням;

Положення про подання Фондом на безповоротній основі

фінансової допомоги підприємствам для розв'язання особливо гострих

проблем з охорони праці;

Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання

страхових коштів, погоджену з Національним банком України і

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади,

інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність

Фонду;

8) розпоряджається майном, яке перебуває у власності Фонду;

9) створює резерв коштів для забезпечення виконання завдань

страхування від нещасного випадку, передбачених статтею 1 цього

Закону;

10) виконує інші функції, передбачені статутом Фонду

соціального страхування від нещасних випадків;

11) готує подання щорічних звітів про діяльність Фонду.

Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків

проводить свої засідання відповідно до затвердженого ним плану,

але не рідше двох разів на рік. Позапланові засідання правління

Фонду можуть проводитися за ініціативою його голови або за

пропозицією більшості членів однієї з трьох представницьких сторін

правління чи на вимогу однієї третини членів правління Фонду.

Члени правління Фонду соціального страхування від нещасних

випадків та їх дублери виконують свої обов'язки, передбачені

статутом Фонду, на громадських засадах, крім випадків, коли вони

беруть участь у засіданнях правління Фонду або виконують інші

завдання правління Фонду. У цьому разі членам правління та їх

дублерам Фонд відшкодовує витрати на проїзд і проживання, а також

фактично втрачений у зв'язку із виконанням цих обов'язків

заробіток за місцем роботи та внески з нього на соціальне

страхування.

Засідання правління Фонду є правомочним, якщо на ньому

присутні дві третини складу кожної представницької сторони.

Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього

проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління. У

разі рівного розподілу голосів голос голови правління Фонду є

вирішальним.

Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є

обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та

застрахованими.

Стаття 18. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування

від нещасних випадків

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних

випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить

свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що

визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію

Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує

та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків входить до складу правління Фонду з правом

дорадчого голосу.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в

Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,

відділення в районах та містах обласного значення. Управління та

відділення виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають

самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба

України та своїм найменуванням.

Керівників управлінь і відділень Фонду соціального

страхування від нещасних випадків призначає директор виконавчої

дирекції Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

Стаття 19. Матеріально-технічне забезпечення Фонду

соціального страхування від нещасних випадків

Матеріально-технічне забезпечення Фонду соціального

страхування від нещасних випадків, включаючи будівництво або

придбання службових та виробничих приміщень, здійснюється за

рахунок коштів, що надходять до Фонду.

Стаття 20. Майно Фонду соціального страхування від нещасних

випадків

Джерелами формування майна, яке перебуває у власності Фонду

соціального страхування від нещасних випадків, є майно, придбане

ним за рахунок коштів, що надходять до цього Фонду, а також майно,

передане йому у власність іншими власниками.

Майно, що передається Фонду соціального страхування від

нещасних випадків для провадження страхової діяльності,

використовується ним у порядку, встановленому законодавством

України.

РОЗДІЛ III

ОБОВ'ЯЗКИ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ВІД

НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

Стаття 21. Соціальні послуги та виплати, які здійснюються

Фондом соціального страхування від нещасних

випадків

У разі настання страхового випадку Фонд соціального

страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому

законодавством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду,

заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в

разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на

його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до

відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної

працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати

працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого

заробітку потерпілого;

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на

виробництві або професійного захворювання;

д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер

внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного

захворювання;

е) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту

заподіяння цієї шкоди потерпілому;

є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону;

2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість

пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

3) сприяти створенню умов для своєчасного надання

кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі

настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його

госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування

потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних

закладах або на договірній основі в інших

лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого

відновлення здоров'я застрахованого;

5) забезпечити потерпілому разом із відповідними службами

охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно

доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка

повинна включати:

а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями

загальної практики;

б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому

лікувально-профілактичному закладі;

в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час

вагітності та пологів;

г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії

або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами,

ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими

апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за

винятком протезування з дорогоцінних металів).

З метою найповнішого виконання функцій, передбачених пунктами

4 і 5 частини першої цієї статті, Фонд соціального страхування від

нещасних випадків створює спеціалізовану медичну та патронажну

службу соціального страхування;

6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення

та відновлення працездатності потерпілого;

7) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за

потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або

компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню

потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії

(далі - ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі -

МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних

навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах

перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або

заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню

роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;

9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або

разом з органами виконавчої влади та органами місцевого

самоврядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами

підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати

виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої

продукції, за рахунок Фонду;

10) у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову

грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань

за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її

регіональних управлінь - за рахунок Фонду;

11) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне

страхування;

12) організовувати залучення інвалідів до участі у

громадському житті.

Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією

статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на

його утриманні, незалежно від того, зареєстровано підприємство, на

якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування

від нещасних випадків чи ні.

Стаття 22. Профілактика нещасних випадків

Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює

заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усунення

загрози здоров'ю працівників, викликаної умовами праці, у тому

числі:

1) надає страхувальникам необхідні консультації, сприяє у

створенні ними та реалізації ефективної системи управління

охороною праці;

2) бере участь:

у розробленні центральними органами виконавчої влади

національної та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов

праці і виробничого середовища та їх реалізації;

у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішують

питання охорони праці;

в організації розроблення та виробництва засобів

індивідуального захисту працівників;

у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони та медицини

праці;

3) перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на

підприємствах, бере участь у розслідуванні групових нещасних

випадків, нещасних випадків із смертельними наслідками та з

можливою інвалідністю, а також професійних захворювань;

4) веде пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці,

організовує створення тематичних кінофільмів, радіо- і

телепередач, видає та розповсюджує нормативні акти, підручники,

журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам'ятки тощо з

питань соціального страхування від нещасного випадку та охорони

праці. З метою виконання цих функцій Фонд соціального страхування

від нещасних випадків створює своє видавництво з відповідною

поліграфічною базою;

5) бере участь у розробленні законодавчих та інших

нормативних актів про охорону праці;

6) вивчає та поширює позитивний досвід створення безпечних та

нешкідливих умов виробництва;

7) надає підприємствам на безповоротній основі фінансову

допомогу для розв'язання особливо гострих проблем з охорони праці;

8) виконує інші профілактичні роботи.

Стаття 23. Страхові експерти з охорони праці

Виконання статутних функцій та обов'язків Фонду соціального

страхування від нещасних випадків щодо запобігання нещасним

випадкам покладається на страхових експертів з охорони праці.

Страховими експертами з охорони праці можуть бути особи з

вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або

особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж

практичної роботи на підприємстві не менше трьох років та

відповідне посвідчення, яке видається спеціально уповноваженим

центральним органом виконавчої влади.

Страхові експерти з охорони праці мають право:

1) безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства

для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення

профілактичної роботи з цих питань;

2) у складі відповідних комісій брати участь у розслідуванні

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а

також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств;

3) одержувати від роботодавців пояснення та інформацію, в

тому числі у письмовій формі, про стан охорони праці;

4) брати участь у роботі комісій з питань охорони праці

підприємств;

5) вносити власникам підприємств, органам виконавчої влади,

державного нагляду за охороною праці подання про порушення

законодавства про охорону праці і вимагати вжиття економічних

санкцій або притягнення до відповідальності посадових осіб, які

допустили ці порушення, а також про заборону подальшої

експлуатації робочих місць, дільниць і цехів, робота яких загрожує

здоров'ю або життю працівників;

6) складати протоколи про адміністративні правопорушення у

випадках, передбачених законом;

7) брати участь як незалежні експерти в роботі комісій з

випробувань та приймання в експлуатацію виробничих об'єктів,

засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури та

приладів контролю.

Страхові експерти з охорони праці провадять свою діяльність

відповідно до Положення про службу страхових експертів з охорони

праці, профілактики нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань.

Стаття 24. Обов'язки Фонду соціального страхування від

нещасних випадків, пов'язані з координацією

страхової діяльності

Фонд соціального страхування від нещасних випадків

зобов'язаний:

1) вести реєстр страхувальників;

2) письмово повідомляти страхувальнику умовний клас

професійного ризику його підприємства - групу галузей (підгалузей)

економіки або видів діяльності, що мають визначений для цієї групи

рівень виробничого травматизму та професійної захворюваності;

3) укладати угоди з лікувально-профілактичними закладами та

окремими лікарями на обслуговування потерпілих на виробництві;

4) вивчати та використовувати досвід управління охороною

праці та страхування від нещасного випадку в зарубіжних країнах;

5) співпрацювати з фондами з інших видів соціального

страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним

забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у

кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того,

хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної

допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального

страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів

соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат,

виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся

застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся

застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з

інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених

ним витрат;

6) виконувати інші роботи, пов'язані з координацією страхової

діяльності.

Стаття 25. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг

та профілактичних заходів

Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим

та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види

профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього

Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних

випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків забезпечує

фінансування заходів, передбачених національною, галузевими,

регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та

виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони та

медицини праці, навчання і підвищення кваліфікації відповідних

спеціалістів з питань охорони праці, організації розроблення і

виробництва засобів індивідуального та колективного захисту

працівників, розроблення, видання, розповсюдження нормативних

актів, журналів, спеціальної літератури, а також інших

профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від

нещасних випадків.

РОЗДІЛ IV

НАГЛЯД У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ

Стаття 26. Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування

від нещасних випадків

Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від

нещасних випадків здійснює наглядова рада.

Метою нагляду є забезпечення виконання Фондом соціального

страхування від нещасних випадків його статутних завдань і

цільового використання коштів цього Фонду.

Члени наглядової ради працюють на громадських засадах і не

можуть бути одночасно членами правління Фонду соціального

страхування від нещасних випадків та працівниками виконавчої

дирекції зазначеного Фонду або її робочих органів.

До наглядової ради, яка складається з 15 осіб, входять у

рівній кількості представники держави, застрахованих осіб і

роботодавців.

Від держави участь у наглядовій раді беруть представники

відповідних спеціально уповноважених центральних органів

виконавчої влади.

Представники застрахованих осіб до наглядової ради

делегуються об'єднаннями профспілок, а представники роботодавців -

об'єднаннями роботодавців. Зазначені об'єднання повинні мати

статус всеукраїнських.

Строк повноважень членів наглядової ради становить 6 років.

Роботу наглядової ради очолює її голова, який обирається на

один рік із складу членів наглядової ради. При цьому

забезпечується почергове головування представника кожної з трьох

представницьких сторін, зазначених у частині четвертій цієї

статті.

Головою наглядової ради та головою правління Фонду

соціального страхування від нещасних випадків одночасно не можуть

бути представники однієї й тієї ж представницької сторони.

Наглядова рада:

1) перевіряє діяльність Фонду соціального страхування від

нещасних випадків;

2) заслуховує звіти правління та виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування від нещасних випадків з питань виконання

Фондом його статутних завдань і використання страхових коштів, дає

відповідні рекомендації Фонду;

3) у разі потреби, крім щорічних аудиторських перевірок

використання страхових коштів, призначає позачергові перевірки

фінансової діяльності Фонду соціального страхування від нещасних

випадків або окремих напрямів його роботи, діяльності робочих

органів виконавчої дирекції Фонду. Перевірки проводяться за

рахунок коштів Фонду;

4) одержує необхідну інформацію про роботу Фонду соціального

страхування від нещасних випадків;

5) узагальнює практику застосування законодавства про

страхування від нещасного випадку, готує пропозиції Фонду

соціального страхування від нещасних випадків та Кабінету

Міністрів України про його вдосконалення;

6) у разі наявності порушень законодавства про страхування

від нещасного випадку встановлює Фонду соціального страхування від

нещасних випадків строк для їх усунення. Якщо зазначені порушення

не усунено, порушує питання про відповідальність посадових осіб

Фонду згідно із законодавством;

7) у разі потреби вимагає скликання засідання правління Фонду

соціального страхування від нещасних випадків;

8) сприяє налагодженню взаємовідносин і взаємодії Фонду

соціального страхування від нещасних випадків, страхувальників та

застрахованих у вирішенні завдань страхування від нещасного

випадку, передбачених статтею 1 цього Закону.

Засідання наглядової ради проводяться не рідше одного разу на

півроку. Позачергові засідання можуть скликатися головою

наглядової ради або на вимогу однієї третини її членів, а також за

рішенням правління Фонду соціального страхування від нещасних

випадків.

Засідання наглядової ради є правомочним за наявності не менше

двох третин складу кожної із представницьких сторін. Рішення

приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів

наглядової ради. У разі рівного розподілу голосів голос голови

наглядової ради є вирішальним.

У засіданні наглядової ради з правом дорадчого голосу можуть

брати участь голова правління та директор виконавчої дирекції

Фонду соціального страхування від нещасних випадків або їх

заступники.

Члени наглядової ради можуть брати участь у засіданнях

правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків з

правом дорадчого голосу.

Наглядова рада провадить свою діяльність на принципах

рівноправності сторін та їх відповідальності за прийняті нею

рішення.

Оформлення матеріалів засідання наглядової ради та ведення її

документації здійснюється виконавчою дирекцією Фонду соціального

страхування від нещасних випадків.

Положення про наглядову раду Фонду соціального страхування

від нещасних випадків затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 27. Державний нагляд у сфері страхування від нещасного

випадку

Державний нагляд у сфері страхування від нещасного випадку

здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої

влади. Спрямовує і координує роботу зазначених органів з цих

питань Кабінет Міністрів України.

Метою нагляду є контроль за додержанням страхувальниками та

Фондом соціального страхування від нещасних випадків законодавства

про страхування від нещасного випадку.

Якщо Фондом соціального страхування від нещасних випадків

прийнято рішення з порушенням законодавства про страхування від

нещасного випадку або страхувальник не виконує вимог цього

законодавства, органи державного нагляду, зазначені у частині

першій цієї статті, вказують на допущені порушення та встановлюють

строк для їх усунення. Якщо у строк, установлений органами

державного нагляду, Фонд соціального страхування від нещасних

випадків або страхувальник не усуне порушення, органи державного

нагляду скасовують незаконне рішення з наступним відшкодуванням

збитків за рахунок Фонду або страхувальника. Невиконання цієї

вимоги тягне за собою встановлену законодавством відповідальність

посадових осіб Фонду або страхувальника з подальшим виконанням

вимог органів державного нагляду. У двотижневий строк Фонд

соціального страхування від нещасних випадків або страхувальник

може оскаржити рішення органів державного нагляду в суді.

У разі потреби органи державного нагляду мають право вимагати

скликання позапланового засідання правління Фонду соціального

страхування від нещасних випадків. Якщо цю вимогу не буде

виконано, органи державного нагляду мають право самі скликати та

провести засідання правління Фонду.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків та

страхувальники зобов'язані подавати органам державного нагляду або

їх уповноваженим усі документи та довідки, необхідні для виконання

ними функцій контролю у сфері страхування від нещасного випадку.

РОЗДІЛ V

ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ЗАСТРАХОВАНОМУ

УШКОДЖЕННЯМ ЙОГО ЗДОРОВ'Я

Стаття 28. Страхові виплати

Страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21

цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків

виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі

настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної

його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної

працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової

допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували

на утриманні померлого);

3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом

внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання

її матері під час вагітності;

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому

провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Стаття 29. Перерахування розміру страхових виплат

Перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на

медичну та соціальну допомогу провадиться у разі:

1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;

2) зміни складу сім'ї померлого;

3) підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку,

визначеному законодавством; ( Пункт 3 статті 29 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 2272-III ( 2272-14 ) від

22.02.2001 )

( Пункт 4 статті 29 виключено на підставі Закону N 2272-III

( 2272-14 ) від 22.02.2001 )

Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться

також у разі зростання у попередньому календарному році середньої

заробітної плати у галузях національної економіки за даними

центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке

перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому

визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не

підлягає. ( Статтю 29 доповнено частиною другою згідно із Законом

N 2272-III ( 2272-14 ) від 22.02.2001 )

Стаття 30. Визначення ступеня втрати працездатності

потерпілим

Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК

за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і

визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав

потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня

життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане

ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у

зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види

медичної та соціальної допомоги.

Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про

нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного

захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого

медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи

його відділення) про професійний характер захворювання,

направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи

профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав

травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду

чи прокуратури.

Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою

потерпілого, інших заінтересованих осіб, суду чи прокуратури.

Стаття 31. Тимчасове переведення потерпілого на легшу роботу

За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижчеоплачувану

роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк,

визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної

працездатності.

Стійкою втратою професійної працездатності вважається

будь-яка втрата професійної працездатності, визначена МСЕК.

Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її

тривалість та характер установлюються ЛКК або МСЕК.

За згодою потерпілого роботодавець зобов'язаний надати йому

рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних

вакансій.

Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не

забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального

страхування від нещасних випадків сплачує потерпілому страхову

виплату у розмірі його середньомісячного заробітку.

Середньомісячний заробіток, передбачений частинами першою та

п'ятою цієї статті, обчислюється в порядку, передбаченому статтею

34 цього Закону. ( Частина шоста статті 31 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 2272-III ( 2272-14 ) від 22.02.2001 )

Стаття 32. Страхові виплати потерпілому під час його

професійної реабілітації

Потерпілому, який проходить професійне навчання або

перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з

часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло

не більше одного року), Фонд соціального страхування від нещасних

випадків провадить щомісячні страхові виплати у розмірі

середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою

реабілітації.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків оплачує

вартість придбаних потерпілим інструментів, протезів та інших

пристосувань, відшкодовує потерпілому інші необхідні витрати,

пов'язані з його професійною підготовкою.

Середньомісячний заробіток, передбачений частиною першою цієї

статті, обчислюється в порядку, передбаченому статтею 34 цього

Закону.

Стаття 33. Право на страхові виплати у разі смерті

потерпілого

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних

страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини

першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які

перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті

право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого,

яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після

його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які

не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або

розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є

учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної

форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до

досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60

років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував

або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні

померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого

мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи

інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів,

сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і

виплачується згідно із законодавством.

Стаття 34. Щомісячні страхові виплати та інші витрати на

відшкодування шкоди

1. Сума щомісячної страхової виплати встановлюється

відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та

середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження

здоров'я.

Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати

середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження

здоров'я.

У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою

виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим

самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати

середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження

здоров'я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та

пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.

( Частину першу статті 34 доповнено абзацом згідно із Законом

N 2272-III ( 2272-14 ) від 22.02.2001 )

2. У разі стійкої втрати професійної працездатності,

встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних

випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума

якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку

потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної

працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми

заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

( Абзац перший частини другої статті 34 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 2272-III ( 2272-14 ) від 22.02.2001 )

У разі коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому

встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної

працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого

каліцтва, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, йому

провадиться одноразова виплата, сума якої визначається із

розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний

відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності

відносно попереднього обстеження МСЕК.

Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено,

що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й

внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону

праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі

висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.

3. Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва,

яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності,

відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних

випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної

моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку

медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової

страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума

страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в

судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може

перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати,

встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших

страхових виплат.

( Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 див. в

Рішенні Конституційного Суду N 1-рп/2004 ( v001p710-04 ) від

27.01.2004 )

4. Фонд соціального страхування від нещасних випадків

фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на

додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний,

постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування,

санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів

пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.

Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного

захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд

соціального страхування від нещасних випадків фінансує всі витрати

на його лікування.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується

в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподатковуваного

доходу). При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності

оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок

коштів підприємства, установи, організації.

( Частину четверту статті 34 доповнено абзацом третім згідно із

Законом N 2272-III ( 2272-14 ) від 22.02.2001 )

Додаткове харчування призначається на конкретно визначений

строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та

затверджує МСЕК. Неможливість забезпечення потерпілого додатковим

харчуванням у лікувально-профілактичному або реабілітаційному

закладі підтверджується довідкою за підписом головного лікаря

(директора) цього закладу. В цьому разі компенсація витрат на

додаткове харчування здійснюється Фондом соціального страхування

від нещасних випадків на підставі інформації органів державної

статистики про середні ціни на продукти харчування у торговельній

мережі того місяця, в якому їх придбали. ( Абзац частини четвертої

статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2272-III

( 2272-14 ) від 22.02.2001 )

Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з

дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок,

предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих

лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або

рахунків про їх вартість.

Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від

характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою

(на місяць) від:

1) розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день

виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

2) половини розміру мінімальної заробітної плати,

встановленої на день виплати, - на постійний сторонній догляд;

3) чверті розміру мінімальної заробітної плати, встановленої

на день виплати, - на побутове обслуговування (прибирання, прання

білизни тощо).

Витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом

соціальн