Фізіологічні основи характеру

а) Позитивні якості:

– Працелюбство, творче ставлення, ініціативність, працездатність, наполегливість, добросовісність, старанність.

б) Негативні якості:

– Лінощі, безвідповідальність, відсталість, інертність.

3.

Поняття про менталітет. Національні риси характеру українського народу

Менталіте́т — (від лат. mental - розум, розумовий), те саме що Ментальність - система переконань, уявлень і поглядів індивідууму або суспільної групи, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь.

Олександр Стражний визначає, що національними рисами українського менталітету є:

1) Осілість – т.б. перебування протягом тривалого часу на певній території.

2) Хазяйновитість – селянин – людина хазяйновита, який має доглянуті і оброблені садиби.

3) Консерватизм – виявляються такі риси як упертість, недовірливість, іронічність, розважливість, неприйняття нового.

4) Універсальність – кожен господар був майстром на всі руки: і хату звести, і хліб спекти, і пологи прийняти, і оковиту вигнати. Кожен собі був і «швець, і жнець, і на дуду грець».

5) Миролюбство - невід'ємний компонент селянського світогляду. Коли не вистачає врожайних земель, прагнення завоювати інші території безглузде.

6) Сміливість – тільки сміливі й відважні люди могли собі дозволити жити не за законами джунглів, а за законами значно жорстокішими – дикого, відкритого усім вітрам і кочовикам степу. (Запорізька Січ).

7) Волелюбність – незалежність, непокора чужинцям.

8) Демократичність – у ранніх слов’ян більшість важливих рішень ухвалювали народні збори, у Київській Русі – вічі; перша конституція Пилипа Орлика.

9) Духовність – віра в Бога, створення храмів, церков.

10) Обдарованість – схильність до міцного здоров'я, фізичної і психічної витривалості, обдарованість.

11) Образність сприйняття – образність українського мислення виражається в живописі, поезії, літературі.

12) Сентиментальність – вразливість, мрійливість, чуттєвість, пасивність, ліризм, глибоку емоційність, романтизм.

13) Містицизм – для українців природа – чи то ліс, ріка, чи дике поле з усіма його мешканцями – своя, рідна, зрозуміла.

14) Сердечність – перевага емоційності над раціоналізмом, почуттів над логікою, серця над розумом.

15) Відкритість – відкритості сприяла просторість українського ландшафту, відсутність гір і територіальних кордонів.

16) Барокове мислення – людина-бароко – романтик: примітивний, доброзичливий, м'який, однак не наполегливий, не впертий, не цілеспрямований.

17) Кмітливість, хитрість, лукавство – хитрість, нестандартне, жваве мислення є однією з визначальних рис українського менталітету.

18) Самовілля – козак «плювати хотів і на пана, і на царя, і на султана, і на самого диявола!».

19) Оптимізм – незважаючи на важкі випробування в душі українця залишалося мало місця для депресії, злоби, фаталізму.

20) Життєрадісність – виявляється в музиці, живописі, українській народній вишивці, українській кераміці.

21) Розвинене почуття гумору – гумор є сталим атрибутом українського телебачення, парламенту, ділового життя.

22) Преклоніння перед жінкою – культ жінки, матері.

23) Повага до родини – родинні цінності займають особливе місце в українській ментальності.

24) Еротичність – культ кохання.

4.

Характер і самовиховання

1. Перші ознаки виникнення і закріплення рис характеру можна спостерігати вже на початку життя людини. Вік від 2-3 до 9-10 років є сенситивним для становлення характеру. Цей період є оптимальним для розвитку рис характеру завдяки притаманній людині віковій сенситивності.

Під впливом дорослих можуть формуватися як позитивні так і негативні риси, наприклад, доброта, чуйність, товариськість або, навпаки, егоїстичність, байдужність до людей, черствість. Початок формування таких рис пов'язаний з першими місяцями життя і значною мірою залежить від стилю спілкування з дитиною матері чи особи, що її заміняє.

2. Пізніше формуються працьовитість, акуратність, сумлінність, відповідальність, наполегливість та інші «ділові» якості (як і їхні антиподи).

Відбувається це у процесі дитячих ігор та виконання доступних видів домашньої праці зі стимулюючою підтримкою з боку дорослих. Комунікативні риси характеру стають більш виразними в початкових класах середньої школи, коли в дитини різко зростає діапазон контактів з однокласниками і вчителями, з'являються нові шкільні друзі.

3. Розвиток і закріплення вольових рис характеру відбуваються в підлітковому віці, а його моральних й світоглядних основ - у старших класах середньої школи (період ранньої юності). В студентські роки (другий період юності) найбільш активним є розвиток «моральних і естетичних почуттів, становлення і стабілізації характеру і, що важливо, оволодіння повним комплексом функцій дорослої людини, включаючи громадянські, суспільно-політичні, професійно-трудові» (Б. Г. Ананьєв). По закінченні вищого навчального закладу характер фактично сформований.

Важливу роль у формуванні характеру відіграє самовиховання.

Самовиховання – свідома діяльність людини, спрямована на формування своєї особистості відповідно до поставленої мети. Усвідомлене і цілеспрямоване виховання починається в підлітковому віці, коли підліток набуває життєвого досвіду самостійної поведінки і виникає потреба в самореалізації. Більш цілеспрямованим воно стає в юнацькому віці завдяки усвідомленню свого місця і поклику в житі.

Додатково (самостійно)