Міжнародний поділ праці і розвиток інтеграційних відносин

Істотним фактором розвитку світового господарства є міжнародний поділ праці, тобто спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції, якою вони торгують. Спеціалізація забезпечує випереджувальний розвиток окремих галузей. Саме ці галузі забезпечують відносні переваги, бо в них вища продуктивність праці і нижчі витрати виробництва, ніж в аналогічних галузях інших країн.

Спочатку міжнародний поділ праці формувався під впливом природних факторів (відмінностей кліматичних умов, родючості ґрунтів, географічного розташування, наявності природних ресурсів і так далі). Унаслідок цього створювалися різні умови для виробництва продукції. На цій основі відбувалося виробництво та обмін продукцією, яка не вироблялася в інших країнах.

Велику роль у розвитку міжнародного поділу праці відіграла промислова революція XIX ст. На основі її досягнень міжнародний поділ праці розвивався все більше під впливом технічного рівня розвитку виробництва. Велика машинна індустрія вела до поглиблення спеціалізації виробництва, до підвищення продуктивності праці, зумовлювала зростання потреб промислово розвинутих країну сировині, яка вироблялася в тих країнах, де були для цього необхідні умови. А на цій основі розвивалися відповідні виробництва і міжнародний обмін.

У сучасних умовах основним чинником розвитку міжнародного поділу праці є НТР. Під її впливом пріоритетного значення набули спеціалізація і кооперування виробництва наукомісткої продукції, нових видів техніки та матеріалів. Це зумовило тенденцію до скорочення попиту на сировинні ресурси на світовому ринку. Запровадження енерго- та матеріало-заощадливих технологій призвело на початку 90-х років у розвинутих країнах до скорочення споживання нафти на одиницю національного продукту майже на 30% порівняно з серединою 70-х років.

Фундаментальні зміни відбулися в міжнародному поділі праці на основі всебічного розвитку спеціалізації у сфері науково-технічних досліджень та інформації. Сьогодні жодна країна не спроможна здійснювати науково-дослідні роботи в усіх галузях науки, бо це обійшлося б дуже дорого. Значно вигідніше здійснювати спеціалізацію і користуватися ринком науково-технічних розробок — купувати ліцензії, патенти, "ноу-хау", користуватися науково-технічними консультаціями та іншими видами науково-технічних послуг.

Дуже важливим результатом розвитку НТР і міжнародного поділу праці є продаж послуг, який все більше переплітається з виробництвом і збутом нових товарів, експортом капіталу та інших результатів інтелектуальної праці. Провідна роль у цій сфері належить транснаціональним корпораціям. Лідерами тут є монополії США, де послуги становлять майже третину експорту. Офіційна статистика включає до них фінансові, транспортні та торгові послуги, воєнні угоди, прибутки від продажу інформації тощо.

На основі міжнародного поділу праці сформувалася система економічних зв'язків між державами. Найважливішими їх формами є такі: міжнародна торгівля, вивіз капіталу, науково-технічні зв'язки, міграція робочої сили, валютно-фінансові відносини, світова інфраструктура.

Вивіз капіталу в XX ст. став важливою формою міжнародних відносин. Суть його в тому, що держава і приватні особи вкладають свої капітали у виробництво або банки інших країн. Розрізняють вивіз підприємницького і вивіз позичкового капіталу.

Науково-технічні зв'язки — це форма співробітництва між науково-дослідними лабораторіями, інститутами, університетами, які спільно здійснюють наукові дослідження, обмінюються патентами тощо.

Міграція робочої сили — це переміщення робочої сили з метою пошуку роботи, кращих умов життя. Причина — безробіття в одних країнах і нестача робочої сили в інших.

Валютно-фінансові відносини зумовлені існуванням різних форм міжнародних економічних зв'язків, які не можуть відбуватися без валютно-фінансових розрахунків. Ідеться про обслуговування зовнішньої торгівлі, вивозу капіталу, надання позик, науково-технічного обміну, туризму та інших державних та приватних відносин.

Світова інфраструктура включає транспортну систему, світову мережу інформаційних комунікацій, Інтернет, біржі й фінансові центри, банки та інші установи, які обслуговують різні форми міжнародних економічних зв'язків.

Необхідність реалізації масштабних технічних проектів, таких як тунель під Ла-Маншем, подолання наслідків великомасштабних катастроф (Чорнобильська), наслідків землетрусів, забруднень нафтою океанських вод, гасіння пожеж на нафтових свердловинах та на лісових масивах" вимагають кооперування діяльності між науково-технічними фірмами різних країн.

З точки зору технологічної структури міжнародне кооперування фірм може бути вертикальним, горизонтальним та змішаним. Вертикальне об'єднує підприємства, що здійснюють певну стадію у виробництві складного об'єкта. Тут можуть брати участь підприємства різних галузей. Горизонтальне кооперування полягає у тому, що об'єднуються підприємства різних профілів. Горизонтальне кооперування ґрунтується на розподілі виробничих програм, обміні комплектувальними виробами та організації спільного випуску продукції.