КОНСТИТУЦІЯ П.ОРЛИКА 1710 р.

Українська еміграція в Бендерах та обрання на гетьманство П.Орлика.

Гетьман Мазепа після переправи під Переволочною переконав Карла ХІІ та його оточення прямувати не до Криму чи на Поділля, де існувала небезпека полонення проросійськи налаштованою польською шляхтою чи російськими військами, а до Молдавії. 1 серпня Карл ХІІ і гетьман Мазепа прибули до Бендер, в околиці яких султанський уряд призначив їм резиденцію. Разом з гетьманом на еміграцію пішли генеральний обозний Іван Ломиковський, генеральний писар Пилип Орлик, генеральний бунчужний Федір Мирович, полковник прилуцький Лазар Горленко та кошовий Запорозької Січі Кость Гордієнко. Генеральний суддя Василь Чуйкевич, генеральні осавули Дмитро Максимович і Андрій Гамалія, а також полковники лубенський Дмитро Зеленський, компанійський Юрій Кожуховський і сердюцький Яків Покотило потрапили в полон під Полтавою. Петро І тричі посилав до Стамбула ноти з вимогами видачі йому українського гетьмана. Але під тиском Карла ХІІ та іноземних дипломатів турецький уряд відмовив царю в цьому та оголосив українського гетьмана недоторканним гостем.

Однак, в ніч з 21 на 22 серпня Іван Мазепа помер. Справа обрання нового гетьмана через низку причин затяглася на кілька місяців. На гетьманський уряд козаки висунули дві кандидатури - полковника Дмитра Горленка, котрого підтримували старші за віком і за службовим становищем старшини, та генерального писаря Пилипа Орлика, довіру якому висловлювали молодші, а відтак і більш енергійні лідери української еміграції. Кость Гордієнко та запорожці також схилялися на користь кандидатури Орлика. Шведський король волів за ліпше передати гетьманську булаву небожеві Івана Мазепи Андрію Войнаровському. Однак, той, задовольнившись успадкуванням майна свого дядька, від претензій на гетьманство відмовлявся. За таких розкладів, 5 квітня 1710 р. гетьманом було обрано Пилипа Орлика.

На Генеральній раді 5 квітня 1710 р. було проведено й обрання членів гетьманського уряду, в складі якого було залишено генерального обозного Івана Ломиковського та раніше генерального бунчужного, а тепер генерального осавула Федора Мировича, включено колишнього переяславського полковника Дмитра Горленка та колишнього члена Генерального військового суду, а тепер генерального суддю Клима Довгополого. Крім того, посади генеральних старшин посіли представники молодшого покоління українських політиків, що отримали освіту в стінах Києво-Могилянської академії та пройшли політичний вишкіл під рукою гетьмана Мазепи - Іван Максимович, котрий обійняв уряд генерального писаря, Григорій Герцик - генеральний осавул, Федір Нахімовський - генеральний бунчужний та інші старшини, котрим випало нелегке завдання продовжувати разом з П.Орликом боротьбу за повернення в Україну в ранзі переможців.