Означення

Додаток

Додаткомназивається другорядний член речення, що називає предмет, пов’язаний з дією, станом чи ознакою іншого предмета.

Додатки відповідають на питання всіх непрямих відмінків іменника: кого? чого? для кого? для чого? від кого? від чого? біля кого? біля чого? кому? чому? і т. п.

Наприклад, у реченні Мороз припікає й поморозить іскристу від снігу землю (Ю. Яновський) — додаток землю пов’язаний з дією, а від снігу — з ознакою.

Додаток, як і підмет, може виражатися:

1) іменником або займенником, рідше — іншою частиною мови, вжитою в значенні іменника, наприклад: Добре жить тому, чия душа і дума добро навчилася робить (Т.Шевченко);

2) іноді неозначеною формою дієслова, наприклад: Поснулим душам звелено хропти (Л.Костенко);

3) часом словосполученням, наприклад: Боже милий! Тяжко мені жити! Маю серце широкеє — ні з ким поділити! (Т.Шевченко).

Розрізняються додатки прямі, непрямі та інфінітивні.

Прямимназивається додаток, що стоїть при перехідному дієслові і виражений знахідним відмінком без прийменника (кого? що?), наприклад: Чубенко помалу взяв із стола свої (кого? що?) папери й планшетку, засунув до кобури(кого? що?) револьвер... (Ю. Яновський).

Прямий додаток може бути виражений і родовим відмінком без прийменника (кого? чого?), але тільки тоді, коли при перехідному дієслові є заперечна частка не або дія переходить лише на частину предмета.

Наприклад, у реченнях: 1. Треба не губити (чого?) напрямку, бачити попереду верхів’я гори й іти крізь хащі (Ю.Яновський). 2. Біля печі мати висунула горщик і в миску насипала (чого?) борщу (А.Головко) — додатки напрямку і борщу прямі, Щоб переконатися в цьому, у першому реченні опускаємо частку не: губити (кого? що?) напрямок; у другому реченні підставляємо займенник весь: висипала (кого? що?) весь борщ.

Усі інші додатки — непрямі, наприклад: 1. Нема у світі цвіту цвітнішого від маківочки; нема ж і роду ріднішого над матіночки (Нар. творчість). 2. Закони катами писані за вас, та вам байдуже (Т.Шевченко).

Додаток, виражений неозначеною формою дієслова, ні до прямих, ні до непрямих не належить; він називається інфінітивним додатком, наприклад: Я тобі наказую (що?) мовчати, з коня я не зійду... (Ю, Яновський).

Означення

Означеннямназивається другорядний член речення, що називає ознаку предмета.

Означення відповідають на питання всіх відмінків прикметника (який? чий?) і порядкового числівника (котрий?), а також на питання непрямих, крім знахідного, відмінків кількісного числівника (скількох? скільком? скількома? на скількох?).

Наприклад: 1. (чиє?) Наше (яке?) бідне століття стільки вже ганьби прийняло за необачність, байдужість, егоїзм (чиїх?) своїх(чий?) дітей (Леся Українка). 2. Тут пройшло життя (чиє?) чотирьох, якщо не п’яти поколінь Федорченків (О.Довженко).

Означення треба відрізняти від складеного іменного присудка, у якому пропущено дієслово-зв’язку. Якщо зробити це важко, то речення слід поставити в минулому часі — тоді при іменній частині складеного присудка з’явиться дієслово-зв’язка бути. Порівняйте: Неописанно чудова літня ніч в степах України (О. Довженко) і Літня ніч у степах України була неописанно чудова, — отже, тут чудова — присудок, а літня — означення.

Означення бувають узгоджені і неузгоджені.

Узгодженимназивається означення, яке стоїть у тому самому роді, числі й відмінку, що й означуване слово (при зміні форми головного слова форма залежного слова також змінюється).

Узгоджені означення виражаються прикметниками, дієприкметниками, дієприкметниковими зворотами, числівниками, займенниками (крім особових його, її, їх), наприклад: 1. День і ніч повз ваш будинок котиться залізна орда ревучих, виючих, чадних машин (П.Загребельний). 2. Трьох молодших синів він [старий Федорченко] втратив на війні (О.Довженко).

Неузгодженим називається означення, яке з означуваним словом поєднане зв’язком керування або прилягання (при зміні форми головного слова форма залежного слова не змінюється).

Неузгоджені означення виражаються іменниками та особовими займенниками в непрямих відмінках, неозначеною формою дієслова, прислівниками, словосполученнями, наприклад: 1. В очах (чиїх?) дівчини світяться іскри нерозтраченої любові (О.Довженко). 2. (Чиї?) Її щоки спалахують, як мак (Ю.Яновський). 3. Мене завжди хвилюють птиці (які?) у вечірньому небі (О. Довженко). 4. Бажання(яке?) вчитися було в нього ще змалку (М.Коцюбинський).