Способи виміру ВВп . Дефлятор ВВП.

При розрахунку ВВП враховується вартість товарів і послуг, вироблених лише в поточному періоді. А тому з розрахунків вилучають так звані непродуктивні операції, які бувають двох типів: перепродаж товарів та чисто фінансові операції. До останніх належать: державні трансфертні виплати; приватні трансфертні платежі; операції з цінними паперами.

Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:
1) за виробленою продукцією (виробничий метод);
2) за витратами (метод кінцевого використання);
3) за доходами (розподільний метод).

При розрахунку ВВП (1) виробничим методом підсумовується додана вартість, яка створена всіма галузями економіки:
Валовий випуск – проміжне споживання = додана вартість
Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції, або додану вартість, створену всіма галузями економіки.ВВП = сума доданих цінностей усередині деякої географічної області.

При розрахунку ВВП (2) методом кінцевого використання підсумовуються витрати всіх економічних агентів, які використовують ВВП: домашніх господарств, фірм, держави та іноземців, які експортують товари з даної країни. У підсумку отримуємо сукупну вартість всіх товарів і послуг, спожитих суспільством:
ВВП = С + І + G + NX,
де С – кінцеві споживчі витрати домашніх господарств на товари і послуги (за винятком витрат на придбання житла),
І – валові приватні внутрішні інвестиції, які містять витрати фірм на • будівництво будинків і споруд,,,,,

При розрахунку ВВП (3) розподільним методом підсумовуються всі види факторних доходів, а також непрямі податки на бізнес:
• винагорода за працю (цей компонент містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо);
• рентні платежі – це прибуток, який отримують власники нерухомості, включаючи імпутовану ренту за проживання у власних будинках;
• чисті проценти – це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів: домашніх господарств, держави, не враховуючи виплати процентів по державному боргу;
• доход від власності – це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності;
• прибуток корпорацій – цей компонент, у свою чергу, містить три складові: а) податок на прибуток корпорацій; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток корпорацій;
• амортизаційні витрати;
• чисті непрямі податки на бізнес – непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін. )

Дефлятор — коефіцієнт переведення економічних показників, розрахованих у поточних цінах, у ціни порівнюваного (базового) періоду[1]. Зміна показників обсягів вироблених товарів, виражених в грошових одиницях (наприклад, валового національного продукту (ВНП) тощо) за певний період може зумовлюватися не лише зміною фізичних обсягів, а й зміною цін. Щоб позбавитись впливу цінової складової та отримати характеристику змін реальних обсягів виробництва, застосовують приведення економічних показників, розрахованих у поточних цінах, у постійні ціниекономіці. Типовим прикладом є дефлювання ВВП і встановлення реального ВНП. Дефлятор ВВП є індекс рівня цін вироблених товарів (послуг). За його допомогою здійснюють визначення реального ВВП, що відображає власне зміну фізичних обсягів вироблених товарів (послуг):

Розрахунок дефлятора ВВП зазвичай здійснюється з використанням індексу цін Пааше. Цей індекс обчислюють так:

де q₁, q₀ — обсяг виробництва в розрахунковому періоді; p₁, p₀ — ціна на товар в розрахунковому і базовому році відповідно.^[2].

Індекс Пааше, обчислений для набору товарів та послуг, що входять до ВВП країни, називають дефлятором ВВП. Дефлятор ВВП — це відношення номінального ВВП до реального (тобто рівень інфляції).

Темп зростання реального ВВП = Темп зростання номінального ВВП — дефлятор ВВП.