Стаття 29

Мова, якою здійснюється кримінальне провадження

1. Кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

2. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

3. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

4. Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.

1. Відповідно до ст. 10 Конституції України та ст. 6 ЗУ «Про засади державної мовної політики» державною мовою в Україні є українська мова.

Стаття 1 ЗУ «Про засади державної мовної політики» містить визначення поняття «державна мова» – це закріплена законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики тощо.

Законодавство України про мови складається з Конституції України, Декларації прав національностей України, ЗУ «Про засади державної мовної політики», законів України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», «Про національні меншини», «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин» та інших законів України, а також міжнародних договорів, що регулюють питання використання мов, згода на обов'язковість яких надана ВР України.

Основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов в Україні – виключно ЗУ «Про засади державної мовної політики» з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов у різних сферах суспільного життя.

Якщо чинним міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана ВР України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в законодавстві України про мови, то застосовуються норми, які містять більш сприятливі положення щодо прав людини.

Частина 2 ст. 6 ЗУ «Про засади державної мовної політики» встановлює, що українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом.

Відповідно до положень ЗУ «Про засади державної мовної політики» (статті 14, 15, 17) судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

Професійний суддя повинен володіти державною мовою. У межах території, на якій відповідно до умов ч. 3 ст. 8 цього Закону поширена регіональна мова, держава гарантує можливість здійснювати судове провадження цією регіональною мовою (мовами). Необхідність забезпечення такої гарантії має враховуватися при доборі суддівських кадрів.

Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам ч. 3 ст. 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладені цією регіональною мовою (мовами), з перекладом у разі необхідності на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Особам, що беруть участь у розгляді справи в суді, забезпечується право вчиняти усні процесуальні дії (робити заяви, давати показання і пояснення, заявляти клопотання і скарги, ставити запитання тощо) рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача у встановленому процесуальним законодавством порядку. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам ч. 3 ст. 8 цього Закону, послуги перекладача з регіональної мови або мови меншини (мов), у разі їх необхідності, надаються без додаткових для цих осіб витрат.

Слідчі і судові документи складаються державною мовою.

Слідчі і судові документи відповідно до встановленого процесуальним законодавством порядку вручаються особам, які беруть участь у справі (обвинуваченому у кримінальній справі), державною мовою, або в перекладі їх рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють.

Мовою роботи та актів з питань досудового розслідування, дізнання і прокурорського нагляду в Україні є державна мова. Поряд із державною мовою при проведенні досудового розслідування, дізнання та прокурорського нагляду можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин України, інші мови. Кожна особа має право бути невідкладно повідомлена мовою, яку вона розуміє, про мотиви арешту чи затримання і про природу та причини звинувачення проти неї і захищати себе, користуючись цією мовою, у разі необхідності, з безкоштовною допомогою перекладача.

Адвокат надає юридичну допомогу фізичним і юридичним особам державною мовою або іншою мовою, прийнятною для замовника.

Імперативна вимога КПК про те, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою, зобов'язує осіб, які ведуть процес, у тому числі присяжних засідателів володіти українською мовою, оскільки недостатнє знання ними державної мови не дозволить належно виконати покладені на них процесуальні функції. Крім того, скористатися допомогою перекладача в нарадчій кімнаті присяжним буде неможливо у зв'язку з дією правила про таємницю наради суддів (ст. 367 КПК).

2. Важливою гарантією дотримання прав осіб, які не володіють мовою судочинства, є те, що вони повідомляються про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вони достатньо володіють для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

«Володіння державною мовою» – поняття оціночне. Ступінь володшня мовою визначає особа, яка веде кримінальне провадження. Для того щоб визначити, чи володіє учасник провадження державною мовою, необхідно перш за все з'ясувати його особисту думку Якщо він робить заяву про те, що не володіє державною мовою, то це означає, що незалежно від внутрішнього переконання посадової особи з цього питання учаснику провадження має бути надане право користуватися послугами перекладача. Відмова підозрюваного (обвинуваченого) від послуг перекладача не є обов'язковою для слідчого, прокурора, слідчого судді та судді.

Уявляється, що особи, які володіють у достатньому обсязі, необхідному для спілкування, державною мовою, але виявили бажання користуватися рідною мовою у кримінальному провадженні, не повинні позбавлятися цього права. Цей висновок випливає із відсутності обмежень на це у КПК, а також із положення ч. 3 ст. 10 Конституції України, відповідно до якого в Україні гарантується вільний розвиток, використаияя і захист російської та інших мов національних меншин України.

У кримінальних провадженнях щодо осіб, які не володіють державною мовою, з моменту встановлення цього факту, участь захисника є обов'язковою (п. 4 ч. 2 ст. 52 КПК України).

3. Обов'язок залученая перекладача для осіб, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, покладається на слідчого суддю, суд, прокурора та слідчого.

До осіб, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою та мають право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, належать: підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений (п. 18 ч. 2 ст 42, ч. 3 ст. 43 КПК), потерпілий (п. 9 ч. 1 ст. 56), цивільний позивач (ч. 3 ст. 61), цивільний відповідач (ч. 3 ст. 62), свідок (п. 4 ч. 1 ст. 66).

Перекладачем може бути будь-яка особа, що вільно володіє як мовою судочинства, так і мовою, якою користується відповідний учасник процесу, при цьому закон не вимагає обов'язкової наявності у перекладача філологічної освіти. У разі виявленя недостатнього знання необхідних мов перекладач підлягає відводу. Права та обов'язки перекладача передбачені ст 68 КПК.

Витрати, пов'язані із залученням перекладачів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про їх виклик, крім випадків, установлених КПК. Витрати, пов'язані із залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку передбаченому КМУ (частини 1, 2 ст. 122 КПК).

4. Закон містить імперативну вимогу перекладати на рідну мову або іншу мову, якою володіють сторони або особи, стосовно яких вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті.

Інші документи кримінального провадження перекладаються на мову, якою володіє особа, тільки у двох випадках: 1) якщо такі документи за КПК вручаються особі; 2) якшо про такий переклад особа заявила клопотання. До інших документів, копії яких надаються учасникам провадження і за їк клопотанням перекладаються на їх рідну мову або іншу мову, якою вони володіють, слід, зокрема, віднести: копії клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність обрання запобіжного заходу (ч. 2 ст. 184), копію ухвали про застосування запобіжного заходу (ч. 5 ст. 196), копії клопотання про зміну запобіжних заходів та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність такої зміни (ч. 3 ст. 200), копію протоколу затримання (ч. 5 ст. 208), копію постанови, прийнятої за результатами розгляду клопотання учасника япровадження (ст. 220), копію ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння (ч. 3 ст. 236), письмове повідомлення про підозру (ст. 278), копію постанови про зупинення досудового розслідування (ст. 280) та про його відновлення (ст. 282), копію постанови про закриття кримінального провадження (ч. 5 ст. 284), копію обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та копію реєстру матеріалів досудового розслідування (ст. 293), копію клопотання про продовження строку досудового розслідування (ч. 3 ст. 295), копію ухвали про повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора (ч. 5 ст. 304), копію обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням (ч. 2 ст. 338), копію ухвали про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті провадження (ч. 5 ст. 399) та деякі інші.

Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження слід засвідчити підписом перекладача.