може встановлювати особливі умови підготовки фахівців за пріорітетними високотехнологічними напрямами відповідно до державних цільових програм.

Проекти нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України у сфері вищої освіти розглядаються з обов’язковим урахуванням думки всеукраїнського представницького громадського органу керівників вищих навчальних закладів.

2. Управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється:

центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки;

іншими органами державної влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади;

органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади;

засновниками вищих навчальних закладів;

органами громадського самоврядування в сфері вищої освіти і науки;

незалежними установами контролю та оцінки якості освіти (агенції, бюро, професійні асоціації тощо), які є складовими національної системи оцінки якості вищої освіти, що створюється та функціонує відповідно до законодавства.

Стаття 16. Повноваження центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інших органів влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади

1. Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки:

1) провадить діяльність у сфері вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфер, ринку праці на стан вищої освіти, формує стратегічні напрями розвитку вищої освіти з урахуванням науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти;

2) розробляє програми розвитку вищої освіти, бере участь у формуванні державної політики у сфері вищої освіти, науки, підготовки кадрів з вищою освітою;

3) визначає нормативи матеріально-технічного і фінансового забезпечення вищих навчальних закладів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

4) здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до його компетенції;

5) за поданням Державної акредитаційної комісії України видає ліцензії на здійснення освітньої діяльності вищими навчальними закладами, науковими установами, іншими юридичними особами незалежно від форми власності, веде Державний реєстр вищих навчальних закладів;

6) формує пропозиції і розміщує державне замовлення на підготовку кадрів з вищою освітою та наукових і науково-педагогічних кадрів у порядку, встановленому законодавством;

7) сприяє працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів;

8) затверджує Умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів;

9) за дорученням та в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, здійснює права уповноваженого органу стосовно заснованих державою вищих навчальних закладів;

10) встановлює порядок атестації педагогічних працівників вищих навчальних закладів для присвоєння їм кваліфікаційних категорій та педагогічних звань у порядку, встановленому законодавством;

11) утворює атестаційну колегію, яка на принципах прозорості та відкритості присвоює науковим і науково-педагогічним працівникам вчені звання старшого дослідника, доцента та професора, та організовує її роботу;

12) здійснює в установленому законодавством порядку переатестацію наукових і науково-педагогічних кадрів, розглядає питання позбавлення вчених звань старшого дослідника, доцента, професора, оформлення та видачі атестатів, а також розглядає апеляції;

13) аналізує якість освітньої діяльності вищих навчальних закладів;

14) здійснює інші повноваження, передбачені законодавством України.

2. Органи державної влади, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади:

1) беруть участь у реалізації державної політики у сфері вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів, проведенні ліцензування освітньої діяльності, що провадиться вищими навчальними закладами, акредитації напрямів освіти;

2) формують і розміщують державне замовлення на підготовку кадрів з вищою освітою та наукових і науково-педагогічних кадрів у порядку, встановленому законодавством;

3) беруть участь у визначенні нормативів матеріально-технічного і фінансового забезпечення вищих навчальних закладів;

4) здійснюють розподіл випускників вищих навчальних закладів для подальшого проходження служби;

5) аналізують якість освітньої діяльності вищих навчальних закладів;

6) безпосередньо або через уповноважений ними орган здійснюють права засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно заснованих ними вищих навчальних закладів України;

7) здійснюють інші повноваження, передбачені законодавством України.

3. Акти центрального органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, прийняті у межах його повноважень, є обов’язковими до виконання органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, а також вищими навчальними закладами незалежно від форми власності.

Стаття 17. Державна акредитаційна комісія України

1. Державна акредитаційна комісія України є колегіальним органом, який який підпорядковується Кабінету Міністрів України, діє згідно з цим Законом та положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і є відповідальним за формування та діяльність системи оцінювання і контролю якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів та здобутої в них особами вищої освіти.

2. Державна акредитаційна комісія України формується з представників держави, роботодавців, вищих навчальних закладів усіх форм власності та осіб, які здобувають вищу освіту, і складається з п’ятидесяти осіб:

1) п’ятнадцять осіб призначаються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки за участі представників різних органів державної влади;

2) п’ятнадцять осіб обираються з’їздом представників вищих навчальних закладів України, в тому числі вісім – від державних, два – від комунальних та п’ять – від приватних вищих навчальних закладів;

3) п’ятнадцять осіб обираються з’їздом представників організацій роботодавців України;

4) п’ять осіб обираються з’їздом представників органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів з числа осіб, які здобувають вищу освіту.

3. Строк повноважень членів Державної акредитаційної комісії України становить три роки.

4. Голова Державної акредитаційної комісії України обирається на її засіданні строком на 3 роки почергово від представників держави, вищих навчальних закладів та організацій роботодавців України і затверджується Кабінетом міністрів України.

5. Державна акредитаційна комісія України:

1) здійснює ліцензійну експертизу і вносить пропозицію центральному органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки щодо видачі ліцензії вищому навчальному закладу;

2) акредитує галузі (напрями) освіти і науки, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах;

3) формує національну базу даних спеціальностей та спеціалізацій, за якими вищі навчальні заклади готують фахівців за кожним освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічними, освітньо-науковим, науковим ступенями;

4) затверджує стандарти вищої освіти, що розробляються відповідними галузевими експертними радами Державної акредитаційної комісії України;

5) розробляє та затверджує критерії оцінки якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів України, за якими проводиться національний рейтинг вищих навчальних закладів України;

6) затверджує перелік галузей (напрямів) вищої освіти, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічними, освітньо-науковим, науковим ступенями, та вносить до нього зміни за поданням вищих навчальних закладів, в тому числі з метою впровадження міждисциплінарної підготовки;

7) затверджує порядок висунення та обрання кандидатур до складу галузевих експертних рад Державної акредитаційної комісії України та положення про них;

8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом і положенням про Державну акредитаційну комісію України.

6. Засідання Державної акредитаційної комісії України є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин її складу. Рішення з усіх питань приймаються більшістю від складу Державної акредитаційної комісії України, визначеного частиною другою цієї статті.

7. Склад галузевої експертної ради Державної акредитаційної комісії України формується на строк не більший ніж три роки з осіб, у яких є ступінь доктора наук у відповідній галузі. До складу галузевих експертних рад Державної акредитаційної комісії України не може входити більше одного представника від вищого навчального закладу (наукової установи). До складу галузевих експертних рад Державної акредитаційної комісії України не можуть входити державні службовці та керівники і заступники керівників вищих навчальних закладів.

8. Державна акредитаційна комісія може передавати окремі повноваження галузевих експертних рад Державної акредитаційної комісії України незалежним установам (агенціям) контролю та оцінки якості освіти, які здійснюють зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання осіб, які здобувають вищу освіту, та оцінюють якість навчального процесу у вищому навчальному закладі за окремими спеціальностями.

9. Незалежні установи (агенції) контролю та оцінки якості освіти діють на громадських засадах, можуть надавати вищим навчальним закладам та Державній акредитаційній комісії України рекомендації щодо поліпшення якості навчального процесу, а також можуть надавати вищим навчальним закладам сертифікати про акредитацію окремих спеціальностей. Участь вищого навчального закладу в процедурі акредитації окремої спеціальності незалежною установою (агенцією) контролю та оцінки якості освіти є добровільною.

10. Державна акредитаційна комісія співпрацює з Європейською мережею забезпечення якості вищої освіти та сприяє впровадженню европейських стандартів та рекомендацій забезпечення якості вищої освіти.

Стаття 18. Вища атестаційна комісія України

1. Вища атестаційна комісія України є колегіальним органом, який підпорядковується Кабінету Міністрів України, діє згідно з цим Законом та положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України і є відповідальним за формування та діяльність системи атестації при присудженні наукових ступенів.

Вища атестаційна комісія України формується з представників вищих навчальних закладів усіх форм власності, Національної та національних галузевих академій наук на пропорційній основі.

3. Строк повноважень членів Вищої атестаційної комісії України становить три роки.

4. Голова Вищої атестаційної комісії України обирається на засіданні її Президії строком на три роки почергово від представників вищих навчальних закладів усіх форм власності, Національної та національних галузевих академій наук і затверджується Кабінетом міністрів України.

5. Вища атестаційна комісія України:

1) формує мережу спеціалізованих вчених рад та контролює їх діяльність;

2) формує нормативні та методичні засади діяльності спеціалізованих вчених рад, розробляє і затверджує вимоги до рівня наукової кваліфікації здобувачів та встановлює критерії атестації наукових кадрів вищої кваліфікації;

3) забезпечує єдність вимог до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені;

4) затверджує рішення спеціалізованих вчених рад і вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад про присудження наукових ступенів;

5) вирішує в установленому порядку питання переатестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, позбавлення наукових ступенів, оформлення й видачі атестатів, а також розглядає апеляції.

6. Засідання Вищої атестаційної комісії України є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин її складу. Рішення з усіх питань приймаються більшістю від складу Вищої атестаційної комісії України.

Стаття 19. Повноваження органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади

1. Органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади, в межах своїх повноважень:

1) забезпечують виконання державних програм у сфері вищої освіти;

2) вивчають потребу у кадрах на місцях і вносять центральному органу виконавчої влади у сфері економічного розвитку і торгівлі та центральному органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки пропозиції щодо обсягу державного замовлення на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів;

3) подають центральному органу виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки пропозиції щодо формування мережі вищих навчальних закладів;

4) безпосередньо або через уповноважений ними орган здійснюють права засновника, передбачені цим та іншими законами України, стосовно заснованих ними вищих навчальних закладів України, в тому числі комунальної форми власності;

5) сприяють працевлаштуванню і соціальному захисту випускників вищих навчальних закладів, що належать до сфери їх управління;

6) залучають підприємства, установи, організації (за їх згодою) до розв’язання проблем розвитку вищої освіти.

Стаття 20. Повноваження засновника (засновників) вищого навчального закладу

1. Повноваження засновника (засновників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються цим та іншими законами України, а також статутом вищого навчального закладу.

2. Засновник (засновники) вищого навчального закладу:

1) затверджує статут вищого навчального закладу та за погодженням з вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію;

2) укладає в місячний термін контракт з керівником вищого навчального закладу, обраним за конкурсом вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу, розриває контракт з підстав, передбачених законами України;

3) за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу та/або Наглядової ради достроково розриває контракт із керівником вищого навчального закладу, а також на підставах, визначених законодавством про працю чи за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту;

4) здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу;

5) здійснює контроль за дотриманням положень статуту вищого навчального закладу.

4. Засновник (засновники) може (можуть) делегувати окремі свої повноваження керівникові або іншому органу управління вищого навчального закладу.

Розділ V. ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ

Стаття 21. Основні завдання вищого навчального закладу

1. Основними завданнями вищого навчального закладу є:

1) здійснення якісної освітньої діяльності, яка забезпечує здобуття особами вищої освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, академічних ступенів, освітньо-наукового ступеня за відповідним напрямом і спеціальністю;

2) здійснення наукової діяльності шляхом проведення наукових досліджень і забезпечення творчої діяльності науково-педагогічних працівників і здобувачів вищої освіти, підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації і використання отриманих результатів в освітньому процесі;

3) забезпечення суспільного та економічного розвитку держави через формування людського капіталу;

4) формування особистості шляхом патріотичного, правового, екологічного виховання, формування учасників навчального процесу моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, утвердження здорового способу життя, вміння вільно мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах життя;

5) забезпечення органічного поєднання в навчально-виховному процесі освітньої, наукової та інноваційної діяльності;

6) створення всіх умов для реалізації учасниками навчально-виховного процесу їх здібностей і талантів;

7) збереження та примноження моральних, культурних і наукових цінностей та досягнень суспільства;

8) розповсюдження знань серед населення, підвищення освітнього і культурного рівня громадян;

9) установлення міжнародних зв’язків та провадження міжнародної діяльності в галузі освіти, науки, спорту, мистецтва і культури.

Стаття 22. Правовий статус вищого навчального закладу

1. Вищий навчальний заклад є юридичною особою, який утворюється у передбачених законом організаційно-правових формах для провадження освітньої, наукової та інших видів діяльності й виконання основних завдань, визначених цим Законом і статутом вищого навчального закладу.

2. В Україні діють вищі навчальні заклади державної, комунальної та приватної форм власності, які мають рівні права у здійсненні освітньої, наукової та інших видів діяльності.

3. Вищий навчальний заклад може бути засновником (співзасновником) інших юридичних осіб. Засновані вищим навчальним закладом юридичні особи провадять свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої, інноваційної діяльності вищого навчального закладу, дорадництва та (або) сприяють виконанню інших його статутних завдань.

Вищі навчальні заклади можуть провадити освітню діяльність разом з іноземними навчальними закладами за узгодженими навчальними планами.

4. Вищі навчальні заклади можуть утворювати навчальні, навчально-наукові та навчально-науково-виробничі комплекси, наукові парки, консорціуми. Всі учасники комплексу, консорціуму зберігають статус юридичної особи і фінансову самостійність.

5. Статут вищого навчального закладу повинен містити:

1) повне найменування, в якому вказуються організаційно-правова форма та назва із зазначенням типу вищого навчального закладу, місцезнаходження, дати прийняття рішення про створення;

2) концепцію освітньої діяльності;

3) права та обов’язки засновника (засновників);

4) обсяг цивільної правосуб’єктності вищого навчального закладу;

5) обсяг основних засобів (розмір статутного фонду), наданих засновником (засновниками);

6) порядок створення, діяльності та повноваження органів управління вищим навчальним закладом;

7) порядок обрання представників до органів громадського самоврядування;

8) джерела надходження та порядок використання коштів та іншого майна вищого навчального закладу;

9) порядок звітності та контролю за здійсненням фінансово-господарської діяльності;

10) порядок внесення змін до статуту вищого навчального закладу;

11) порядок припинення діяльності вищого навчального закладу.

Статут вищого навчального закладу може містити інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності вищого навчального закладу.

Статут вищого навчального закладу не повинен суперечити законодавству України.

Стаття 23. Типи вищих навчальних закладів

1. В Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

1) університет, академія, інститут – багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, богословський (теологічний), медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, який провадить інноваційну освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти всіх академічних, освітньо-наукових і наукових ступенів, здійснює фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність

2) коледж – вищий навчальний заклад, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти академічного ступеню бакалавра;

3) професійний коледж (училище, технікум) – галузевий вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Стаття 24. Національний вищий навчальний заклад

1. Університету, академії, інституту незалежно від форми власності відповідно до законодавства може бути надано статус національного вищого навчального закладу.

2. Положення про національний вищий навчальний заклад затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Національний вищий навчальний заклад має право:

1) отримувати відповідно до законодавства на пріоритетних засадах передбачені державним бюджетом кошти для провадження наукової і науково-технічної діяльності;

2) здійснювати перерозподіл нормативів чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного працівника за спеціальностями однієї галузі освіти і науки з урахуванням результатів їх наукової діяльності;

3) здійснювати перерозподіл державного замовлення між спеціальностями в обсязі не більше 5 відсотків від загального обсягу;

4) здійснювати перерозподіл ліцензованого обсягу прийому за спеціальностями у межах відповідної галузі освіти і науки;

5) здійснювати підготовку кадрів з вищою освітою за експериментальними навчальними планами і програмами;

6) визнавати дипломи про здобуті в закордонних університетах кваліфікації магістра, доктора філософії, доктора наук та вчені звання доцента, професора при зарахуванні на навчання та/або на посаду наукового чи науково-педагогічного працівника;

7) отримувати на пріоритетних засадах за рахунок загального фонду державного бюджету фінансування для придбання наукового і навчального обладнання, комп’ютерних програм тощо, у разі наявності відповідних бюджетних призначень у державному бюджеті;

8) утворювати спеціалізовані загальноосвітні навчальні заклади.

Стаття 24-1. Дослідницький вищий навчальний заклад

1. Національному вищому навчальному закладу, що забезпечує проривний розвиток держави в певних галузях знань за рахунок поєднання освіти, науки та інновацій, сприяє її інтеграції у світовий освітньо-науковий простір, має визнані наукові здобутки, Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері освіти і науки та за погодженням з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади на конкурсних засадах надається статус дослідницького університету відповідно до Положення та приведених критеріїв про дослідницький університет, що попередньо затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2. Дослідницький вищий навчальний заклад України має право:

1) використовувати у власній назві слово “дослідницький”;

2) отримувати базове фінансування за окремою програмою Державного бюджету України на здійснення наукової діяльності в обсязі не менше 25 відсотків від коштів, що передбачаються на його утримання, для здійснення наукових досліджень, підтримки та розвитку їх матеріально-технічної бази;

4) на конкурсних засадах формувати тематику фундаментальних та прикладних наукових досліджень, науково-технічних розробок і самостійно затверджувати річний тематичний план;

5) формувати на своїй базі інноваційні структури різних типів (наукові і технологічні парки, бізнес-інкубатори, малі підприємства тощо) на засадах поєднання інтересів високотехнологічних компаній, науки, освіти, бізнесу та держави з метою виконання і впровадження інноваційних проектів;

6) самостійно створювати разові спеціалізовані вчені ради для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії за участі не менше п’яти осіб з відповідним ступенем, двоє з яких працюють в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі);

7) приймати остаточне рішення щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, а також щодо визнання в Україні іноземних документів про вищу освіту та наукові ступені;

8) встановлювати нормативи чисельності осіб, які навчаються, на одну посаду науково-педагогічного та наукового працівника;

9) інші права, передбачені законодавством.

Стаття 25. Утворення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу

1. Рішення про створення, реорганізацію чи ліквідацію вищого навчального закладу приймається засновником (засновниками) згідно з вимогами цього та інших законів України.

2. Реорганізація чи ліквідація вищого навчального закладу не повинна порушувати права та інтереси осіб, які навчаються у цьому вищому навчальному закладі. Обов’язок щодо вирішення всіх питань продовження безперервного здобуття особами вищої освіти покладається на засновника (засновників) вищого навчального закладу.

3. Вищі навчальні заклади іноземних держав можуть створювати свої структурні підрозділи на території України з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.

4. Вищі навчальні заклади України відповідно до законодавства іноземних держав можуть створювати свої структурні підрозділи на території цих держав.

5. Створення в Україні вищих навчальних закладів за участю іноземних фізичних та юридичних осіб здійснюється відповідно до міжнародних угод, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 26. Ліцензування освітньої діяльності, акредитація галузей (напрямів) освіти та науки

1. Освітня діяльність у сфері вищої освіти провадиться вищими навчальними закладами, іншими юридичними особами на підставі ліцензій, які видаються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки за поданням Державної акредитаційної комісії України.

У ліцензії зазначаються повне найменування вищого навчального закладу, іншої юридичної особи, відокремлених підрозділів, що провадять освітню діяльність підготовки фахівців за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічними та освітньо-науковим ступенями, та їх місцезнаходження, вид освітньої діяльності (підготовка кадрів за напрямами, післядипломна освіта та надання інших освітніх послуг), ліцензований обсяг.

Державна акредитаційна комісія України на підставі заяви вищого навчального закладу, іншої юридичної особи про проведення ліцензійної експертизи та її результатів приймає у двомісячний строк з дати надходження такої заяви рішення про ліцензування освітньої діяльності - підготовки фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня, академічними та освітньо-науковими ступенями за відповідною галуззю (напрямом) освіти і науки та видачу ліцензії або про відмову в її видачі.

Обов’язковою умовою видачі ліцензії вищим навчальним закладам, іншим юридичним особам є наявність у них необхідної власної, переданої в оперативне управління, на праві господарського відання або орендованої не менш як на нормативний строк підготовки кадрів за відповідною освітньо-професійною, освітньо-науковою, науковою програмою матеріально-технічної бази, науково-методичного та інформаційного забезпечення, бібліотеки, педагогічних, науково-педагогічних кадрів за нормативами, що встановлюються центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.

Вищому навчальному закладу, іншій юридичній особі, що успішно пройшли ліцензійну експертизу, видається ліцензія по кожному напряму освіти і науки. Ліцензія видається на строк десять років.

Вищі навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки до Державного реєстру вищих навчальних закладів.

У разі реорганізації професійного коледжу в коледж використання порядку формування структури, штатного розпису, здійснення оплати праці працівників та стипендіальне забезпечення осіб, які навчаються, що передбачений для вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку бакалавра, розпочинається з моменту отримання ним відповідної ліцензії.

2. Акредитація галузей (напрямів) освіти і науки, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах, здійснюється Державною акредитаційною комісією України.

За результатами акредитації надається право видавати диплом державного зразка за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічним, освітньо-науковим, науковим ступенями, про що видається відповідний сертифікат. У сертифікаті про акредитацію зазначаються повне найменування вищого навчального закладу, відокремлених структурних підрозділів, іншої юридичної особи, що провадить освітню діяльність, їх місцезнаходження, назва акредитованої галузі (напряму) освіти і науки.

Строк дії сертифіката про акредитацію галузі (напряму) вищої освіти за кожним освітньо-кваліфікаційним рівнем, академічними, освітньо-науковим ступенями не може перевищувати десять років, а для професійних коледжів та коледжів - п’ять років. З дня прийняття рішення про припинення вищого навчального закладу, наукової установи виданий сертифікат втрачає чинність.

3. Форми ліцензій на освітню діяльність та сертифікатів про акредитацію, порядок їх оформлення, переоформлення, видачі, зберігання та обліку затверджуються Державною акредитаційною комісією України.

4. Підставами для переоформлення ліцензії на освітню діяльність є:

1) зміна найменування вищого навчального закладу чи місця його розташування;

2) реорганізація вищих навчальних закладів, наукових установ, що мають ліцензії;

Переоформлення ліцензії на освітню діяльність здійснюється без проведення процедури ліцензування. У разі реорганізації вищих навчальних закладів, інших юридичних осіб шляхом злиття або приєднання переоформлення ліцензії здійснюється на основі ліцензій вищих навчальних закладів, інших юридичних осіб, що реорганізуються.

У разі втрати чи пошкодження ліцензії вищий навчальний заклад, інша юридична особа має право звернутися до Державної акредитаційної комісії України із заявою про видачу дубліката ліцензії.

Державна акредитаційна комісія України зобов’язана протягом двох тижнів з дати надходження заяви про видачу дубліката ліцензії видати заявникові дублікат ліцензії замість втраченої або пошкодженої.

5. Ліцензія на освітню діяльність вищого навчального закладу, іншої юридичної особи може бути анульована лише у разі:

1) подання вищим навчальним закладом, іншою юридичною особою заяви про припинення освітньої діяльності;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для ліцензування;

3) невиконання вищим навчальним закладом, іншою юридичною особою протягом одного року розпорядження органу ліцензування про усунення порушення ліцензійних умов.

Рішення про анулювання ліцензії на освітню діяльність приймає Державна акредитаційна комісія України. Під час розгляду питання про анулювання ліцензії на освітню діяльність заслуховується представник відповідного вищого навчального закладу, іншої юридичної особи.

У разі анулювання ліцензії вищий навчальний заклад втрачає право здійснювати освітню діяльність за відповідною галуззю (напрямом) освіти і науки.

6. Інформація про ліцензії та сертифікати про акредитацію є публічною і міститься у Державному реєстрі вищих навчальних закладів та наукових установ, положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України.

7. Національній академії наук України, національним галузевим академіям наук надається право самостійно організовувати у підвідомчих наукових установах проведення освітньої діяльності з підготовки кадрів за освітньо-науковим ступенем доктора філософії (кандидата наук), науковим ступенем доктора наук в установленому порядку.

Стаття 27. Принципи діяльності вищого навчального закладу

1. Діяльність вищого навчального закладу провадиться на основі принципів:

1) автономії та самоврядування;

2) розмежування прав, повноважень та відповідальності засновника (засновників) або учасника (учасників), державних органів, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить вищий навчальний заклад, управління вищою освітою, органів управління вищого навчального закладу та його структурних підрозділів;

3) поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;

4) незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій.

2. Автономія та самоврядування вищого навчального закладу передбачають право:

1) самостійно визначати форми навчання та форми організації навчального процесу;

2) обирати типи програм підготовки бакалаврів та магістрів, що передбачені Міжнародною стандартною класифікацією освіти;

3) приймати на роботу педагогічних, наукових, науково-педагогічних та інших працівників;

4) формувати та затверджувати власний штатний розпис;

5) запроваджувати рейтингове оцінювання освітніх, науково-дослідницьких та інноваційних досягнень осіб, які навчаються, та педагогічних, наукових та науково-педагогічних працівників;

6) надавати додаткові освітні та інші послуги відповідно до законодавства;

7) самостійно розробляти та запроваджувати власні програми освітньої, наукової, науково-дослідної, науково-технічної та інноваційної діяльності;

8) самостійно запроваджувати спеціальності та спеціалізації, визначати їх зміст і програми вибіркових навчальних дисциплін;

9) утворювати, реорганізовувати і припиняти відповідно до законодавства структурні підрозділи;

10) провадити видавничу діяльність, розвивати власну поліграфічну базу;

11) видавати підручники, навчальні посібники і наукові праці;

12) провадити на підставі відповідних договорів спільну діяльність з навчальними закладами, науковими установами та іншими юридичними особами;

13) розміщувати свої навчальні, науково-дослідні та навчально-науково-виробничі підрозділи на підприємствах, в установах і організаціях;

14) брати участь у роботі міжнародних організацій;

15) запроваджувати власну символіку та атрибутику;

16) установлювати власні форми морального та матеріального заохочення працівників вищого навчального закладу;

17) звертатися з ініціативою до органів, які здійснюють управління у сфері вищої освіти, про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у сфері вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами;

18) користуватися земельними ділянками у порядку, встановленому законодавством;

19) провадити фінансово-господарську та іншу діяльність відповідно до законодавства та статуту вищого навчального закладу;

20) розпоряджатися власними надходженнями, зокрема отриманими від надання додаткових платних послуг здобувачам вищої освіти та іншим фізичним і юридичним особам;

21) відкривати поточні та депозитні рахунки в банках;

22) здійснювати інші права, що не суперечать законодавству.

3. Вищі навчальні заклади зобов’язані вживати заходів (в тому числі шляхом запровадження відповідних новітніх технологій) щодо попередження та виявлення плагіату в наукових роботах науково-педагогічних працівників і осіб, які здобувають вищу освіту, та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, передбаченої відповідним положенням та статутом вищого навчального закладу.

4. Управління вищим навчальним закладом (підрозділом вищого навчального закладу) з особливими умовами навчання здійснюється з урахуванням специфіки його діяльності відповідно до законодавства.

Стаття 28. Структура вищого навчального закладу

1. Структура вищого навчального закладу, статус і функції структурних підрозділів визначаються статутом вищого навчального закладу та положеннями про відповідні структурні підрозділи.

2. Основними структурними підрозділами вищого навчального закладу є факультети, кафедри, науково-дослідні частини (сектори), науково-дослідні інститути, науково-дослідні лабораторії, навчально-наукові центри, бібліотека, музей, відокремлені структурні підрозділи тощо. Структурними підрозділами вищого навчального закладу також можуть бути навчально-наукові інститути, коледжі, філії, департаменти, відділення, відділи, лабораторії, кабінети тощо.

3. Структурні підрозділи створюються рішенням Вченої ради вищого навчального закладу у порядку, передбаченому цим Законом та статутом.

4. Вищі навчальні заклади України відповідно до законодавства іноземних держав можуть створювати свої структурні підрозділи на території цих держав.

5. Факультет – структурний підрозділ вищого навчального закладу, що здійснює підготовку фахівців, об’єднує відповідні кафедри і лабораторії та здійснює керівництво їх освітньою і науковою діяльністю.

6. Навчально-науковий інститут – структурний підрозділ університету, академії, інституту, що об’єднує відповідні кафедри, лабораторії, науково-дослідні центри та експериментальні лабораторії, що проводять освітню діяльність і наукові дослідження.

7. Кафедра – структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну, методичну та наукову діяльність.

8. Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, бібліотечний фонд якої повинен відповідати вимогам стандартів вищої освіти.

9. Структурними підрозділами вищого навчального закладу можуть бути:

1) наукові, навчально-наукові, науково-дослідні, науково-виробничі та навчально-науково-виробничі інститути (центри, комплекси тощо), що можуть об’єднувати споріднені факультети, коледжі, технікуми, училища, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі й проектні інститути, дослідні станції, лабораторії, конструкторські бюро, відділи аспірантури і докторантури, відділи післядипломної освіти, навчально-дослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні підприємства, клінічні бази установ медичної освіти, університетські клініки, полігони, наукові парки, технопарки, інші підрозділи, що забезпечують практичну підготовку фахівців певних спеціальностей та проводять наукові дослідження;

2) спеціалізовані загальноосвітні навчальні заклади, підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, інститути післядипломної освіти, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп’ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення;

3) військові навчальні підрозділи (військовий інститут, коледж, факультет або кафедра військової підготовки);

4) інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законом.

9. Філія – відокремлений структурний підрозділ вищого навчального закладу, що створюється з метою забезпечення потреб регіонального ринку праці у відповідних фахівцях та наближення місця навчання здобувачів вищої освіти до їх місця проживання. Філія не є юридичною особою і діє на підставі затвердженого вищим навчальним закладом положення та відповідно до отриманої ліцензії на освітню діяльність.

Філію очолює керівник, який підпорядкований керівному органу вищого навчального закладу і діє на підставі відповідного доручення.

Відомості про філію вищого навчального закладу включаються до Державного реєстру вищих навчальних закладів.

10. Університет, академія, інститут, коледж можуть мати у своєму складі військовий навчальний підрозділ (навчальний підрозділ з особливими умовами навчання – інститут, коледж, факультет або кафедру), який з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань цивільного захисту та у сфері митної справи, у сфері внутрішніх справ, у сфері спеціального зв’язку та захисту інформації здійснює за певними академічними, освітньо-науковим, науковим ступенями підготовку курсантів (слухачів, студентів) для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького (інспекторського) складу. Військовий інститут як структурний підрозділ цивільного вищого навчального закладу може мати у своєму складі факультети та військовий професійний коледж. Створення та припинення військового навчального підрозділу вищого навчального закладу здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Розділ VI. УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

Стаття 29. Керівник вищого навчального закладу

1. Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов’язки і відповідальність визначаються відповідно до законодавства у статуті вищого навчального закладу.

2. Керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень:

1) вирішує питання фінансово-господарської діяльності вищого навчального закладу, затверджує його структуру і штатний розпис;

2) видає накази і розпорядження, дає обов’язкові для виконання всіма працівниками і структурними підрозділами вищого навчального закладу доручення;

3) представляє вищий навчальний заклад в органах державної влади та інших органах, відповідає за результати його діяльності перед органом, до сфери управління якого належить вищий навчальний заклад;

4) є розпорядником майна і коштів;

5) забезпечує виконання кошторису, фінансового плану, укладає договори, дає доручення;

6) приймає на роботу та звільняє з роботи працівників;

7) забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку;

8) призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з вченою радою головного бухгалтера, проректорів (заступників керівника), директора бібліотеки університету, академії, коледжу, а за погодженням з педагогічною радою – заступників керівника, головного бухгалтера, завідувача бібліотеки професійного коледжу;

9) визначає функціональні обов’язки працівників;

10) формує контингент осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;

11) відраховує з вищого навчального закладу та поновлює на навчання в ньому осіб за погодженням із органами студентського самоврядування та первинними профспілковими організаціями осіб, що навчаються (якщо дана особа є членом профспілки), на підставах, передбачених цим законом і статутом вищого навчального закладу;

12) забезпечує організацію та здійснення контролю за виконанням навчальних планів і програм навчальних дисциплін;

13) контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни;

14) здійснює контроль за якістю роботи педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників;

15) забезпечує умови для здійснення дієвого і відкритого громадського контролю за діяльністю вищого навчального закладу;

16) сприяє роботі органів студентського самоврядування, профспілкових організацій співробітників і студентів та створює умови для їх діяльності;

17) сприяє формуванню культури здоров’я студентів, зміцненню спортивно-оздоровчої бази, створює належні умови для занять масовим спортом;

18) разом з первинними профспілковими організаціями співробітників і студентів подає для затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує їх.

3. Керівник вищого навчального закладу відповідає за провадження освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності у вищому навчальному закладі, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна цього закладу.

4. Керівник вищого навчального закладу звітує щороку перед засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу.

5. Керівник вищого навчального закладу відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів.

6. Особливості повноважень та обов’язків керівника вищого військового навчального закладу (вищого навчального закладу з особливими умовами навчання, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу) визначаються центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить цей вищий навчальний заклад, за погодженням з центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.

7. Під час виходу на пенсію з посади керівника вищого навчального закладу керівник, який працював на цій посаді не менш як десять років поспіль, може бути призначений на посаду радника керівника вищого навчального закладу в порядку, визначеному статутом вищого навчального закладу.

Стаття 30. Керівник інституту, факультету, відділення

1. Керівництво інститутом здійснює директор (начальник), керівництво факультетом здійснює декан (начальник).

2. Керівник інституту (факультету) повинен мати науковий ступінь та/або вчене звання відповідно до профілю інституту (факультету). Зазначений керівник обирається вченою радою інституту (факультету) строком на п’ять років (для національного вищого навчального закладу – на сім років). Керівник вищого навчального закладу укладає з керівником інституту (факультету) контракт.

3. Директор (начальник) інституту, декан (начальник) факультету може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам. Повноваження керівника інституту (факультету) визначаються у положенні про інститут (факультет), яке затверджується керівником вищого навчального закладу відповідно до законодавства.

4. Директор (начальник), декан (начальник) видають розпорядження, що стосуються діяльності відповідного інституту (факультету), які є обов’язковими для виконання всіма працівниками інституту (факультету) і можуть бути скасовані керівником вищого навчального закладу. Керівник вищого навчального закладу скасовує розпорядження директора (начальника), декана (начальника), що суперечать законодавству, статуту вищого навчального закладу чи завдають шкоди інтересам вищого навчального закладу.

5. Керівництво військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та факультетом (відділенням) вищого військового навчального закладу (вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання) здійснює начальник, який призначається на посаду за конкурсом. Порядок проведення конкурсу визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить вищий військовий навчальний заклад (вищий навчальний заклад з особливими умовами навчання, військовий навчальний підрозділ вищого навчального закладу), за погодженням з центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.

6. Керівництво відділенням професійного коледжу здійснює завідувач (начальник). Завідувач (начальник) відділення призначається на посаду керівником вищого навчального закладу з числа педагогічних працівників, які мають вищу освіту академічного ступеня магістра відповідно до профілю освітньої діяльності відділення і педагогічний стаж не менш як п’ять років.

7. Завідувач відділення (начальник) забезпечує організацію навчально-виховного процесу, виконання навчальних планів і програм навчальних дисциплін, здійснює контроль за якістю викладання навчальних дисциплін, навчально-методичною діяльністю викладачів.

Стаття 31. Вчені ради

1. Вчена рада є колегіальним органом управління університету, академії, інституту, коледжу, утворюється строком на п’ять років (для національного вищого навчального закладу – строком на сім років), і до повноважень якої належать:

1) визначення стратегії і перспективних напрямів розвитку освітньої, наукової та інноваційної діяльності вищого навчального закладу;

2) розроблення і подання вищому колегіальному органу громадського самоврядування проекту статуту вищого навчального закладу, а також акта щодо внесення змін до нього;

3) ухвалення кошторису (річного фінансового плану та звіту) вищого навчального закладу;

4) ухвалення за поданням керівника вищого навчального закладу рішень щодо утворення та припинення структурних підрозділів;

5) погодження за поданням керівника вищого навчального закладу кандидатури щодо призначення та звільнення з посади директора бібліотеки, а також призначення та звільнення з посади проректорів (заступників керівника), головного бухгалтера;

6) обрання за конкурсом таємним голосуванням на посади завідувачів (начальників) кафедр і професорів;

7) визначення варіативної частини змісту освіти і переліків навчальних дисциплін та їх програм;

8) ухвалення рішень з питань організації навчального процесу;

9) ухвалення основних напрямів проведення наукових досліджень та інноваційної діяльності;

10) оцінювання науково-педагогічної діяльності структурних підрозділів;

11) прийняття рішення щодо кандидатур для присвоєння вчених звань доцента, професора, старшого дослідника;

12) прийняття остаточних рішень про визнання іноземних документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання при прийнятті на роботу педагогічних, наукових, науково-педагогічних та інших працівників, а також при зарахуванні вступників на навчання;

13) затверджує положення про прямі таємні вибори виборних представників з числа осіб, що навчаються.

Вчена рада вищого навчального закладу розглядає також інші питання діяльності вищого навчального закладу відповідно до його статуту.

Вчену раду вищого навчального закладу очолює її голова, якого вчена рада обирає таємним голосуванням з числа членів вченої ради вищого навчального закладу на термін повноважень членів вченої ради. До складу вченої ради вищого навчального закладу входять за посадами керівник вищого навчального закладу, заступники керівника, директори інститутів, декани факультетів, учений секретар, директор бібліотеки, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування, профспілкових органів вищого навчального закладу, а також виборні представники, які представляють наукових, науково-педагогічних працівників і обираються з числа завідувачів кафедр, професорів, докторів філософії, докторів наук; виборні представники, які представляють інших працівників вищого навчального закладу і які працюють у ньому на постійній основі, керівники органів студентського самоврядування вищого навчального закладу відповідно до квот, визначених у статуті вищого навчального закладу. За рішенням вченої ради до її складу можуть входити також представники роботодавців та їх об'єднань.

При цьому не менш як 75 відсотків чисельності складу вченої радиповинні становити наукові, науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу і не менш як 10 відсотків – виборні представники з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.

Виборні представники з числа працівників обираються вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу за поданням структурних підрозділів, у яких вони працюють.

Виборні представники осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, обираються шляхом прямих таємних виборів з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.

Рішення вченої ради вищого навчального закладу вводяться в дію рішеннями керівника вищого навчального закладу.

2. Вчена рада інституту (факультету) є колегіальним органом інституту (факультету) вищого навчального закладу і утворюється строком на п’ять років (для національного вищого навчального закладу – строком на сім років).

Вчену раду інституту (факультету) очолює її голова, якого вчена рада інституту (факультету) обирає таємним голосуванням з числа членів вченої ради інституту (факультету) на термін повноважень членів вченої ради. До складу вченої ради інституту (факультету) входять за посадами директор (начальник), декан (начальник), заступники директора (начальника), декана (начальника), завідувачі (начальники) кафедр, керівники органів громадського самоврядування інституту (факультету), керівники органів студентського самоврядування інституту (факультету), керівники виборних профспілкових органів, а також виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників і обираються з числа професорів, докторів філософії, докторів наук, виборні представники, які представляють інших працівників інституту (факультету) і працюють у ньому на постійній основі, виборні представники осіб, які навчаються в інституті (на факультеті), відповідно до квот, визначених у статуті вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності складу вченої ради повинні становити наукові, науково-педагогічні працівники інституту (факультету) і не менш як 10 відсотків – виборні представники осіб, які навчаються в інституті (на факультеті).

Виборні представники з числа працівників обираються органом громадського самоврядування інституту (факультету) за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють.

Виборні представники осіб, які навчаються в інституті (на факультеті), обираються шляхом прямих таємних виборів з числа осіб, які навчаються в інституті (на факультеті).

До повноважень вченої ради інституту (факультету) належать:

обрання за конкурсом таємним голосуванням на посаду асистентів, викладачів, старших викладачів, доцентів, директора (начальника) інституту, декана (начальника) факультету;

вирішення питань організації навчального процесу в інституті, на факультеті;

подання вченій раді вищого навчального закладу пропозицій щодо обрання за конкурсом завідувачів (начальників) кафедр і професорів, присвоєння вчених звань доцента, професора, старшого дослідника, ухвалення навчальних планів та програм варіативних навчальних дисциплін;

визначення основних напрямів наукової діяльності інституту (факультету);

ухвалення фінансового плану і звіту, кошторису інституту (факультету);

розгляд інших питань, передбачених статутом вищого навчального закладу.

Рішення вченої ради інституту (факультету) вводяться в дію рішеннями директора (начальника) інституту, декана (начальника) факультету. Рішення вченої ради інституту (факультету) може бути скасовано вченою радою вищого навчального закладу.

3. В університеті, академії, інституті, коледжі можуть бути утворені вчені ради інших структурних підрозділів. Повноваження таких вчених рад визначаються керівником вищого навчального закладу за погодженням з вченою радою вищого навчального закладу відповідно до статуту цього закладу.

4. Особливості діяльності вченої ради вищого військового навчального закладу, вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, підрозділу вищого навчального закладу, визначаються центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого він належать.

Стаття 32. Педагогічна рада

1. Педагогічна рада професійного коледжу є колегіальним органом і утворюється керівником вищого навчального закладу на строк три роки.

До повноважень педагогічної ради професійного коледжу належать:

розроблення і подання до вищого колегіального органу громадського самоврядування проекту статуту вищого навчального закладу, а також пропозицій щодо змін і доповнень до нього;

ухвалення річного фінансового плану та звіту, кошторису вищого навчального закладу;

ухвалення за поданням керівника вищого навчального закладу рішень щодо утворення та припинення структурних підрозділів;

погодження за поданням керівника вищого навчального закладу кандидатури щодо призначення на посади та звільнення з посад заступників керівника, завідувачів (начальників) відділень, головного бухгалтера та завідувача бібліотеки;

визначення вибіркової частини змісту освіти і переліків навчальних дисциплін та їх програм;

ухвалення рішень з питань організації навчального процесу;

оцінювання навчально-виховної діяльності структурних підрозділів.

Педагогічна рада професійного коледжу розглядає інші питання діяльності вищого навчального закладу відповідно до його статуту.

Педагогічну раду очолює її голова, якого педагогічна рада обирає таємним голосуванням з числа членів педагогічної ради на термін повноважень членів педагогічної ради. До складу педагогічної ради входять за посадами заступники керівника вищого навчального закладу, завідувачі (начальники) відділень, завідувач бібліотеки, голови циклових комісій, інші педагогічні працівники, головний бухгалтер, керівники органів громадського самоврядування працівників вищого навчального закладу, керівники виборних профспілкових органів, керівники органів студентського самоврядування вищого навчального закладу відповідно до квот, визначених у статуті вищого навчального закладу. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності її складу повинні становити педагогічні працівники вищого навчального закладу і не менш як 10 відсотків – виборні представники з числа осіб, які навчаються. Виборні представники обираються вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу за поданням структурних підрозділів, в яких вони працюють, а виборні представники осіб, які навчаються, обираються шляхом прямих таємних виборів з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, відповідно до положення, затвердженого педагогічною радою.

Рішення педагогічної ради вищого навчального закладу вводяться в дію рішеннями керівника вищого навчального закладу.

2. Особливості діяльності педагогічної ради військового професійного коледжу (коледжу із специфічними умовами навчання) визначаються центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належать військові професійні коледжі, за погодженням з центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки.

Стаття 33. Наглядова рада

1. У вищому навчальному закладі (крім військових навчальних закладів) створюється Наглядова рада, яка є громадським дорадчим органом.

2. Основними завданнями Наглядової ради є сприяння вирішенню перспективних завдань розвитку вищого навчального закладу, залучення фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з пріоритетних напрямів розвитку і здійснення контролю за їх використанням, сприяння ефективній взаємодії вищого навчального закладу з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, суспільно-політичними організаціями та суб’єктами господарської діяльності в інтересах розвитку та підвищення якості освітньої діяльності і конкурентоспроможності цього вищого навчального закладу тощо.

3. Порядок формування Наглядової ради, строк її повноважень, компетенція і порядок діяльності визначаються статутом вищого навчального закладу.

Стаття 34. Робочі та дорадчі органи

1. Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу створюються робочі органи: ректорат, деканати, приймальна комісія, адміністративна рада тощо.

2. З метою вироблення стратегії та напрямів здійснення освітньої та/або наукової діяльності вищого навчального закладу керівник вищого навчального закладу має право створювати на громадських засадах дорадчі (дорадчо-консультативні) органи (раду роботодавців, педагогічну, студентську, наукову раду тощо), якщо інше не передбачено статутом вищого навчального закладу.

3. Положення про робочий чи дорадчий орган затверджується вченою радою вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.

Стаття 35. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах

1. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу є загальні збори (конференція) трудового колективу, включаючи виборних представників з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.

Порядок скликання вищого колегіального органу громадського самоврядування та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу.

У вищому колегіальному органі громадського самоврядування повинні бути представлені всі категорії працівників вищого навчального закладу, представники з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі. При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити наукові, науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу, які працюють у цьому вищому навчальному закладі на постійній основі, і не менш як 10 відсотків – виборні представники з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі і обираються шляхом прямих таємних виборів з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі, відповідно до положення.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування вищого навчального закладу:

погоджує за поданням вченої або педагогічної ради вищого навчального закладу статут вищого навчального закладу чи внесення змін до нього;

обирає на посаду керівника вищого навчального закладу шляхом таємного голосування і подає свої пропозиції засновнику (засновникам) або уповноваженому ним (ними) органу (особі);

заслуховує щороку звіт керівника вищого навчального закладу та оцінює його діяльність;

обирає комісію з трудових спорів відповідно до законодавства про працю;

розглядає за мотивованим поданням наглядової або вченої (педагогічної) ради вищого навчального закладу питання про дострокове припинення повноважень керівника вищого навчального закладу;

затверджує правила внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу та затверджує колективний договір;

розглядає інші питання діяльності вищого навчального закладу.

Органом громадського самоврядування інституту (факультету) є збори (конференція) трудового колективу інституту (факультету), включаючи виборних представників з числа осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі.

Порядок скликання органу громадського самоврядування інституту (факультету) та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу.

В органі громадського самоврядування інституту (факультету) повинні бути представлені всі категорії працівників інституту (факультету) та виборні представники з числа осіб, які навчаються в інституті (на факультеті). При цьому не менш як 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити наукові та науково-педагогічні працівники інституту (факультету) і не менш як 10 відсотків – виборні представники осіб, які навчаються в інституті (на факультеті) і обираються шляхом прямих таємних виборів з числа осіб, які навчаються в інституті (на факультеті).

Засідання органу громадського самоврядування інституту (факультету) скликається не рідше ніж один раз на рік.

Орган громадського самоврядування інституту (факультету):

проводить оцінку діяльності керівника інституту (факультету);

затверджує річний звіт про діяльність інституту (факультету);

вносить керівнику вищого навчального за