ЖИТЛОВОГО БУДИНКУ. Система центрального водяного опалення включає: котел або інше джерело теплової енергії, наприклад, елеваторний вузол у тепловому пункті; головний стояк

Система центрального водяного опалення включає: котел або інше джерело теплової енергії, наприклад, елеваторний вузол у тепловому пункті; головний стояк, подавальний та зворотний магістральні трубопроводи; стояки з підводками до опалювальних приладів; опалювальні прилади; розширювальний бак; повітрозбірники.

На кожному відгалуженні системи встановлюється запірна арматура (вентилі, крани) для відключення частини системи при необхідності ремонту. У будинках з кількістю поверхів більше трьох передбачається можливість відключення кожного стояка, для чого в нижній частині стояка встановлюється кран та спускний трійник із заглушкою, а у верхній частині стояка в системах із верхньою розводкою – вентиль та трійник із заглушкою для сполучення стояка з атмосферою при зливанні з нього води і для випускання повітря при заповненні стояка водою. У системах з нижньою розводкою вентилі, крани та спускні трійники встановлюються в нижній частині стояків, а зверху (на опалювальних приладах або на стояках) встановлюються крани для випускання повітря.

На подавальних трубопроводах встановлюють, як правило, вентилі, а на зворотних – пробкові або кульові крани.

Використання сучасних горизонтальних двотрубних систем опалення з автоматичними регуляторами тепловіддачі опалювальних приладів і обліком спожитої теплової енергії є одним із шляхів енергозбереження. У таких системах (рис. 8) подавальний та зворотний стояки розміщують у допоміжному приміщенні (коридор, санвузол), а горизонтальні подавальні та зворотні трубопроводи прокладають по периметру приміщення в спеціальних каналах біля стіні, в плінтусах або над підлогою. На всіх опалювальних приладах встановлюють повітровипускні крани.

До вузла теплового вводу

Рис. 8. Схема двотрубної горизонтальної системи опалення

з індивідуальним обліком теплоспоживання

Діаметри стояків однотрубних систем опалення рекомендується приймати постійними по висоті і рівними 15 або 20 мм.

Подавальні магістральні трубопроводи систем з верхньою розводкою розміщують на горищі паралельно зовнішнім стінам на відстані 700….1000 мм від зовнішньої стіни. Зворотні трубопроводи прокладають під стелею підвалу паралельно зовнішнім стінам будинку.

Головний стояк системи опалення розміщують по можливості ближче до центра плану будинку для забезпечення рівномірного теплового навантаження тупикових віток. Як правило, головний стояк розміщують у допоміжних приміщеннях (у коридорах, санвузлах, коморах). Прокладання головного стояка через житлові приміщення небажано, але допустимо при умові його прокладання через вбудовані шафи. Допускається також прокладання головного стояка в сходовій клітці, але при цьому доцільно його розміщувати в борозні внутрішньої стіни з обов’язковим улаштуванням теплової ізоляції.

На головному стояку і на довгих (понад 7…10 м) ділянках теплових магістралей потрібно передбачати П-подібні компенсатори для компенсації теплових подовжень труб.

У системах опалення з верхньою розводкою випуск повітря здійснюється за допомогою повітрозбірників, які рекомендується встановлювати на подавальній магістралі перед останніми двома стояками. Це забезпечить більш надійну роботу системи опалення при можливому замерзанні води в останньому стояку.

Установка центрального повітрозбірника на головному стояку не рекомендується, тому що вода і повітря в подавальних магістралях будуть рухатися по зустрічних напрямках.

Для видалення повітря і спуску води із системи опалення подавальні магістралі прокладають з ухилом не менше 0,002 від повітрозбірників, а зворотні – з таким же ухилом у бік вузла вводу теплової мережі.

Для можливості регулювання системи опалення і відключення її окремих ділянок при аваріях і ремонті використовується відповідна запірно-регулююча арматура (вентилі, кульові або сальникові крани, засувки, крани триходові, крани подвійного регулювання, терморегулятори тощо).

Запірну арматуру передбачають на кожному стояку в будинках висотою більше трьох поверхів, на стояках сходових кліток незалежно від кількості поверхів, до і після вузла вводу. Для опорожнення стояка або частини системи передбачають спускні трійники. Перед опалювальними приладами передбачають установку терморегуляторів.

За вказівками викладача може бути вибрана схема двотрубної системи опалення будинку з горизонтальною розводкою (рис. 8), обладнана приладами автоматизації і обліку тепла.

У системах опалення з нижньою розводкою магістралей на опалювальних приладах верхніх поверхів будинку встановлюють повітровипускні крани.

Розміщення опалювального приладу в приміщенні можливе як біля зовнішньої, так і біля внутрішньої стіни. Доцільніше розміщувати опалювальні прилади під вікнами біля зовнішніх стін, що підвищує тепловий комфорт приміщення.

У багатоповерхових будинках для опалення сходових кліток використовують повітронагрівачі (калорифери), підключаючи їх до високотемпературного теплоносія. У малоповерхових будинках, як правило, використовують прилади, вибрані для опалення основних приміщень, та розміщують їх на першому поверсі за тамбуром.

На планах типового і першого поверхів будинку, планах підвалу і горища вказується розміщення опалювальних приладів, головного стояка і стояків водяного опалення, подаючих і зворотних магістральних трубопроводів, вузла теплового вводу, запірно-регулюючу арматуру.

Якщо в будинку є еркери, в них потрібно передбачати установку опалювальних приладів і розміщувати стояки. Приклади розміщення опалювальних приладів і стояків на планах будинку показано на рис. 9, 10, 11 і 12.

У ванних кімнатах, які не мають зовнішніх стін, опалювальні прилади не передбачають. Підігрів цих приміщень до необхідної температури здійснюється за рахунок системи гарячого водопостачання.

Технічні характеристики опалювальних приладів наведено в дод. 10.

Система опалення одного будинку може бути обладнана опалювальними приладами різних типів. Наприклад, у житлових приміщеннях і кухнях встановлені опалювальні радіатори, а на сходовій клітці – конвектори.