Котирування.

Тепер про біржові ціни. Ціна попиту - ціна, пропонована покупцям. Ціна пропозиції - ціна, пропонована продавцем. Різниця між ними називається "спрэдом" ("sргеаd"). Контрактна ціна - фактична ціна по біржовій угоді. Котирувальна ціна - фактична типова (чи середня) ціна по біржових угодах за визначений період часу (на початок біржового дня, його середину, за весь біржовий день).

Котирування - це головним чином виявлення і фіксування цін, укладених на біржі угод, крім того - це ще й аналіз ринкової інформації, що характеризує кон'юнктуру ринку.

Біржове котирування використовується як орієнтир при висновку контрактів, у тому числі і поза біржею. Через котирування відбувається зворотний вплив біржових торгів на ринкову кон'юнктуру в цілому.

Роль біржового котирування різна у відношенні так званих касових і термінових угод на біржах.

Касові операції - це угоди купівлі-продажу реальних коштовних з оформленням їх у плині найближчих трьох днів. У цьому випадку ціни котирування носять, як правило, довідковий характер і служать орієнтиром для учасників біржової торгівлі у визначенні рівнів цін на продавані і коштовні папери, що купуються.

Котирування складається спеціальною котирувальною комісією з результатів попереднього біржового торгу (наприклад, учорашнього дня) і представляється продавцям і покупцям у виді біржового бюлетеня.

Розділ 4. Світові фондові біржі, особливості їхнього функціонування.

Фондова біржа виникла в епоху первісного нагромадження капіталу. Поява бірж (нидерл. «beurs» - «гаманець») зв'язують із діяльністю сімейства Берза із Брюгге, на фамільному гербі якого були зображені 3 гаманці. Перша торговельна біржа виникла в Антверпені в 1531 р., а перша фондова біржа - в Амстердамі в XVII в.

Фондових бірж існує в цей час задоволено багато. Пропоную розглянути деякі з них.

США, Великобританія, Швейцарія.

США.

У цей час США мають у своєму розпорядженні розгалужену мережу фондових бірж, що базуються в Нью-Йорку (дві), Чикаго, Бостоні, Сан-Франциско, Канзас-Сіті, Лос-Анжелесі, Детройті, Новому Орлеані, Далласі, Філадельфії й Солт-Лейк-Сіті. Провідне положення займає Нью-Йоркська фондова біржа, на якій відбувається більше 70% всіх операцій з акціями. У її складі 1366 членів, з яких 1226 представляють інтереси 523 приватних корпорацій. Близько 140 членів діють від свого імені. У грудні 1999 р. вартість місця становила 2.6 млн. $.

Друге місце за значенням у США займає Американська фондова біржа, також розташована в Нью-Йорку. Ця біржа разом з іншими регіональними біржами орієнтується на Нью-Йоркську фондову біржу по основній масі руху вартості акцій. Особливість мережі американських фондових бірж у тім, що тут здійснюються операції із цінними паперами старих випусків. При цьому частка операцій з державними паперами досить незначна. Допуск приватних паперів на біржу здійснюється при наявності чистого прибутку в розмірі 1 млн. $, а також за умови згоди Ради Керуючих бірж і реєстрації в Комісії з коштовних паперів і фондових бірж.

У другій половині 1990-х років у США з 13 фондових бірж залишилося 8. За рахунок об'єднання бірж у Чикаго, Сент-Луїсі, Клівленді, Міннеаполісі, Сент-Полі й Новому Орлеані була створена фондова біржа Середнього Заходу. На базі бірж Лос-Анжелеса й Сан-Франциско була створена Тихоокеанська біржа. На фондових біржах США існують найрізноманітніші види угод. Найпоширеніша - спекулятивна угода, у якій беруть участь «бики» й «ведмеді». До таких ризикових операцій прибігають великі індивідуальні інвестори, власники більших станів, що прагнуть збільшити їх за рахунок біржових угод або потужні кредитно-фінансові інститути.

Більша частина дрібних вкладників у США розраховують у біржовій грі на інвестиційні компанії відкритого типу, які називаються взаємними фондами. Ці фонди вкладають кошти своїх клієнтів у різні види цінних паперів, у тому числі й в акції, що котируються на фондовій біржі. Вибір для вкладника, у які цінні папери вкласти свої заощадження, представляє складну проблему. Це ускладнюється постійною зміною економічної кон'юнктури. На вибір вкладень в 1970-1980-х рр. впливали такі негативні процеси, як інфляція, енергетична криза, дефіцит державного бюджету, величезні масштаби урядової й приватної заборгованості, а також процентна політика. У США в середині 1970-х років середній відсоток по ощадних вкладах становив 5.25, по державних облігаціях – 8.5, по частках – 9. Середній відсоток звичайних акцій за останні 50 років був трохи нижче 9, включаючи дивіденди й ріст вартості акцій, що значно вище за середнє відсотка з державних або промислових облігацій за порівнюваний період. У цей час різниця між акціями й іншими видами вкладення грошей істотно скоротилася. Курсова вартість акцій неухильно росте.