Судова влада та здійснення контролю.

Cудовa гiлкa влaди мaє cвiй cпецифiчний aпaрaт. В одних крaїнaх це cуддi тa обcлуговуючi cуди технiчнi cлужбовцi (cекретaрi cудових зaciдaнь, кaнцелярiя i т.д.), в iнших - тaк звaнi cлiдчi cуддi (у деяких крaїнaх це cлiдчi, що не входять до cклaду влacне cудового корпуcу), прокурори при cудaх i пiдлеглi cуддям cудовi комендaнти, приcтaви, що зaбезпечують порядок cудових зaciдaнь. Icнують рiзнi лaнки cудiв (низове, cереднє, верховнi cуди), aле при розглядi тa вирiшеннi конкретних cпрaв нa вiдмiну вiд чиновникiв виконaвчої влaди cуди i cуддi не пiдпорядковaнi по вертикaлi. До трьох гiлок влaди примикaють деякi iншi оргaни, оргaнiзaцiйно не входять в їх cтруктуру (нaприклaд, Рaхунковa пaлaтa при пaрлaментi Роciї).

Судова влада є ланкою державної влади, що відповідно до закону ухвалює рішення, спрямовані на подолання суперечок між фізичними особами, між фізичними та юридичними особами, а також між юридичними особами, якщо ці суперечки не можуть бути розв'язані в іншому встановленому законом порядку. Окрім того, суди здійснюють тлумачення Конституції і законів.

Відповідно до Конституції України, "судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції" (ст. 124).

2.4.1. Структура судів і прокуратури

Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності і спеціалізації, а найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Верховний суд України є найвищою судовою інституцією при розгляді кримінальних, цивільних та адміністративних справ. Судами першої інстанції у цих справах залишаються районні, а другої інстанції - обласні суди. Одним з принципів структурної організації судової системи є принцип ієрархії - суд вищої інстанції може відмінити рішення суду нижчої інстанції.

Перелік спеціалізованих судів встановлюється Законом України "Про судоустрій". В Україні діє також система арбітражних судів - Виший Арбітражний Суд України та обласні арбітражні суди. Ц суди розглядають майнові та фінансові суперечки між суб'єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами. Конституційний Суд має потужний апарат, але не має своїх відділень на місцях.

Система органів прокуратури також заснована на принципі ієрархії від судової системи, спеціалізовані органи прокуратури, як і територіальні органи, підпорядковуються єдиному центру, уособлюваному Генеральною прокуратурою, у складі якої утворюються спеціалізовані колегії'.

Перелік спеціалізованих колегій у системі прокуратури встановлюється Законом України “Про прокуратуру”. Сьогодні діють, наприклад транспортні і військові колегії.

2.4.2. Функції судів і прокуратури

Суди загальної юрисдикції в Україні здійснюють правосудця в особливій, встановленій законом процесуальній формі - виносять вироки або виправдовують відповідача (звинуваченого) у таких справах:

- кримінальних

- цивільних

- адміністративних

Арбітражні супи вирішують господарсько-майнові суперечки між:

- юридичними особами;

- фізичними і юридичними особами

Судочинство із зазначених питань супи загальної юрисдикції здійснюють на підставі Конституції, Кримінального кодексу, цивільного кодексу. Кодексу про шлюб і сім'ю. Кодексу про адміністративні правопорушення тощо.

Конституційний Суд України здійснює такі функції (ст. 147 Конституцій України):

- вирішує питання про відповідальність законів та інших правових актів Конституції України:

- дає офіційне тлумачення Конституції та законів України. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнано неконституційними, втрачають свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Питання конституційності тих чи інших нормативних актів розглядаються за зверненнями Президента Украйни не менше 45 народних депутатів України, Верховного Супу України, Верховної Ради, АРК, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Прокуратура України, відповідно до ст. 121 Конституції здійснює такі функції.

- Підтримує державне обвинувачення у суді:

- Представляє інтереси громадянина або держави в суці у випадках, визначених законом:

- Здійснює нагляд за дотриманням законів органами які проводять оператвно-розшукову діяльність;, дізнання, досудове слідство, а також щодо виконання судових рішень у кримінальних справах і застосування інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Парламент - Уряд — Президент політичний та правовий вплив.

Ефективність функціонування політико-правової системи держави в цілому чи її ключових складових - Парламенту, Уряду і Глави Держави, визначається ступенем впливу кожної із згаданих інституцій як на інші елементи системи, так і на суспільство в цілому. Спробуймо окреслити загальну схему політичних і правових впливів в межах українського трикутника влади. Обидва типи цих впливів тісно пов'язані , але правові впливи, на відміну від політичних, мають законодавчо-формалізований характер.

Законодавчий вплив Верховної влади на Президента означає можливість ухвалення законів (в т.ч. Конституції), що окреслюють правове поле діяльності глави держави в Україні. У свою чергу, під інформаційним впливом Президента на парламент тут розуміємо як підконтрольну главі держави ін4юрмащйно-пропагандистську машину у вигляді державних засобів масової інформації, в першу чергу -радіо, і ТЕ, так і наявність у глави держави інформації спеціальних служб, також підпорядкованих Президенту.

Кадровий вплив Президента на уряд означає можливість призначення главою держави на урядові посади та звільнення з них. У свою чергу, управлінський вплив Кабінету Міністрів на Президента окреслює ту обставину, що реальне управління соціально-економічними та іншими для життєдіяльності держави (яку уособлює і за яку ніби відповідає у першу чергу всенародне обраний Г|5езиденг) процесами здійснює саме уряд.

Бюджетний вплив Верховної Ради на Кабінет Міністрів ґрунтується на виключному праві парламенту ухвалювати бюджет а також - і остаточній можливості Верховної Ради корегувати ті чи інші його доходні і витратні статті. У свою чергу, ресурсний вплив на парламент означає не що інше, як можливість Кабінету Міністрів через свої структури в центрі і на місцях реально управляти господарством» щоденно розподіляти чималі фінансові і матеріальні ресурси. А кожен депутат, кожна фракція зацікавлені, щоб питання їх особисті, їх округу, їх групи підтримки вирішувалися у першу чергу і належним чином.