ВОЛЬФГАНГ АМАДЕЙ МОЦАРТ

Життя геніального австрійського композитора Моцарта дивне й незвичайне. Його творчість охоплює усі без винятку музичні жанри, що існували в ту епоху. І в кожному з них він створив справжні шедеври. За 35 років життя він написав величезну кількість музичних творів.

Народився Вольфганг Амадей Моцарт у невеликому австрійському місті Зальцбурзі. Батько його, Леопольд Моцарт, був скрипалем, органістом, педагогом і композитором. Він працював скрипалем у палацовому оркестрі архієпископа міста Зальцбурга.

Зальцбург

У три роки Вольфганг знаходив на клавесині консонанси й радів їх благозвучності. У шість років маленький музикант уже виконував складні віртуозні твори. Батько, бачачи, як рано виявився талант сина, вирішує везти хлопчика разом із талановитою сестрою Анною-Марією (Наннерль) в концертну подорож.

Родина Моцартів відвідала спочатку Мюнхен, Відень, потім найбільші міста Європи - Париж, Лондон. Одержавши запрошення з Голландії, Моцарти відвідали Гаагу, Амстердам і інші міста. Програма Вольфганга вражала своєю розмаїтістю й труднощами. Маленький віртуоз грав на клавесині один і в чотири руки з сестрою. Не менш складні твори він виконував на скрипці й органі. Імпровізував (тут же придумував і грав) на задану мелодію, акомпанував співакам незнайомі йому твори. Вольфганга називали «чудом 18 століття». Приваблювала знатну публіку й зовнішність маленького віртуоза. Одягнений у важкий, розшитий золотом придворний костюм, у завитій та напудреній перуці, як того вимагала мода, він походив на чарівну ляльку. Заради забави слухачі змушували дитину грати по клавішах, закритих рушником або хусткою, виконувати важкі пасажі одним пальцем. Все це дуже стомлювало, тим більше що концерти в той час тривали по чотири - п'ять годин.

У Парижі Вольфганг написав свої перші сонати для скрипки й фортепіано, а в Лондоні - симфонії. Маленький віртуоз і композитор остаточно опанував Європу. В 1766 році родина повернулася в Зальцбург.

Але Леопольд Моцарт прагнув закріпити блискучий успіх сина й став готувати його до нових виступів. Тим часом ішли замовлення на нові твори, і маленький композитор, нарівні з дорослими, активно складав музику. Так, віденський оперний театр замовив йому оперу «Удавана простачка». Але цей перший оперний твір Моцарта не було поставлено на віденській сцені. Вольфганг важко переживав свою першу невдачу. Починала відчуватися заздрість і недоброзичливе відношення музикантів до свого дванадцятирічного суперника. Батько вирішив везти Вольфганга в Італію. Він був упевнений, що, покоривши своїм надзвичайним талантом італійців, його син займе гідне місце в житті. Моцарти, цього разу вдвох, відправилися в Італію, на батьківщину опери. В 1770-1773 роках батько із сином відвідали найбільші міста Італії - Рим, Неаполь, Венецію, Мілан, Флоренцію. Другий раз у своєму житті Вольфганг пережив тріумф.

Крім того, Моцарт грав на органі в церквах, монастирях і соборах. Його концерти збирали величезне число слухачів. Програма концертів найчастіше була цілком складена з творів самого композитора.

Міланський оперний театр, найбільший у світі, замовив Моцарту оперу на міфологічний сюжет «Митридат, цар Понтійський». За півроку Вольфганг написав цей складний твір. Опера йшла двадцять разів підряд з неослабним успіхом і привела до нового вибуху захоплення й подиву геніальним хлопчиком. Моцарт одержував нові замовлення на написання музики.

Вразила італійців і геніальна пам'ять Вольфганга. Перебуваючи в Римі, у Сікстинській капелі під час виконання багатоголосного хорового твору «Мізерере», Моцарт запам'ятав його увесь і, повернувшись додому, записав. Цей твір вважався власністю церкви й виконувалося всього два рази на рік. Виносити ноти із церкви або переписувати їх заборонялося під страхом суворого покарання. Але Моцарт не виносив нот і не списував їх, він тільки запам'ятав!

Обрання Вольфганга в члени Болонської академії було ще одним незвичайним фактом. Його недовгі заняття з падре Мартіні привели до надзвичайних результатів. За півгодини геніальний хлопчик написав дуже важкий багатоголосний твір.

За час перебування в Італії Моцарт значно розширив і збагатив свої знання. Він відвідував опери, концерти, народні свята, ретельно вивчав манеру італійського співу, інструментальну й вокальну музику.

Успіхи Вольфганга перевершили всі очікування батька. От тепер, здавалося йому, він улаштує долю сина, надійно забезпечить його подальше життя. Але цим надіям не призначено було здійснитися. Всі спроби молодого музиканта, ім'я якого було в усіх на вустах, знайти роботу в Італії, були безрезультатні. Італійців насторожувала самобутність дарування Моцарта, серйозність і вдумливість його музики, відмову від укорінених смаків.

Довелося вертатися додому, у нудну буденну обстановку. Рідне місто зустріло прославлених мандрівників непривітно. Новий правитель Зальцбурга граф Колоредо виявився владною й жорстокою людиною. У юному музикантові, якого він призначив диригентом свого оркестру, граф відразу ж відчув незалежність думок, нетерпимість до грубого обходження. Тому він користувався будь-яким приводом, щоб скривдити його.

З великими труднощами одержавши відпустку, Вольфганг їде разом з матір'ю в Париж. Йому вже 22 роки. Але його спроби влаштувати концерт або одержати замовлення на оперу залишилися без успіху. Він підробляв на життя уроками музики. Занедужала й померла мати. Моцарт був у розпачі.

Творчим результатом поїздки в Париж були п'ять чудових сонат для клавесина, у яких позначилася вся сила й зрілість його таланта.

Протягом 1775 - 1777 років, знову проведених у Зальцбурзі, написана велика кількість сольних концертів. Серед них скрипкові й фортепіанні концерти з оркестром.

Принизливе положення музиканта-слуги зробило життя Моцарта нестерпним. Граф Колоредо забороняв йому навіть виступати в концертах без свого дозволу. А в цей час у Мюнхені із блискучим успіхом ішла його опера «Ідоменей». Її успіх остаточно переконав Моцарта не вертатися до залежного положення придворного музики. В 1781 році він оселився у Відні, де й прожив до кінця своїх днів. Німецький оперний театр у Відні замовляв Моцарту опери – і він створював один за одним справжні шедеври – опери «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Чарівна флейта». В ці роки композитор досягнув вершини майстерності і в інструментальній музиці – у 1788 році були написані три найкращі симфонії. Серед них – симфонія №40 соль мінор.

Незабаром композитор одружився. Його дружиною стала Констанца Вебер. У серпні 1782 року він таємно з нею обвінчався (батько Моцарта й мати Констанци не схвалювали їхнє весілля). У Відні Моцарт познайомився з Йозефом Гайдном (1786 р).

По заказу Празького оперного театру (Чехія) Моцарт працював над оперою «Дон Жуан». Прем'єра відбулася в Празі 29 жовтня 1787 року.

Остання опера Моцарта «Чарівна флейта» (на казковий сюжет) - один з найвидатніших його творів. Прем'єра її відбулася незадовго до смерті Моцарта. Ще до закінчення опери Моцарт одержав замовлення на Реквієм при досить дивних обставинах. До нього з'явився чоловік, одягнений у чорне, замовив Реквієм і зник. Давно вже відчуваючи нездужання, Моцарт сприйняв це замовлення на заупокійну месу як пророцтво своєї близької смерті. Пізніше все це порозумілося: дивний відвідувач виявився слугою графа Вальзегга цу Штуппаха, що мав звичай замовляти вбогим композиторам різні твори, купувати їх за безцінь і видавати під своїм ім'ям.

Хворий Моцарт слухає як хористи виконують фрагменти «Реквієму»

Із поспішністю взявся Моцарт за Реквієм - свій останній твір. Йому не вдалося закінчити «Реквієм»: роботу над цим геніальним твором перебила смерть. Закінчив його, використовуючи ескізи й чорнові записи, учень Моцарта Зюсмайер.

Помер Моцарт 5 грудня 1791 року. Причина смерті Моцарта дотепер є предметом суперечок. Похорони проходили при трагічних обставинах. Через відсутність грошей у його осиротілої родини великий композитор був похований не в окремій, а в гуртовій могилі для бідних. Точне місце поховання дотепер невідомо.