Мета та завдання практики

КРЕМЕНЧУК 2011

Методичні вказівки щодо проходження психодіагностичної практики для студентів факультету права та гуманітарних наук денної форми навчання напряму 6.030102 –“Психологія”

Укладач: к.псих.н., доц. Білоус Р.М.

Рецензент к.іст.н., доц. В.І. Маслак

Кафедра соціально-політичних наук

Затверджено методичною радою університету імені Михайла Остроградського

Протокол № ____ від “____” _________ ____ 2011 року

Заступник голови методичної ради _________________ доц. С.А. Сергієнко

ЗМІСТ

1 Мета та завдання практики…………………………………………….. 5

2 Організація практики…………………………………………………….6

3 Зміст практики……………………………………………………………6

4 Індивідуальні завдання…………………………………………………..7

5 Вимоги до звіту про практику………………………………………..... 13

6 Підсумки практики………………………………………………………13

7 Критерії оцінювання результатів……………………………………….14

Список літератури…………………………………………………………15

ВСТУП

Психодіагностична практика є другим важливим та необхідним етапом процесу підготовки спеціалістів-психологів, від якості проходження якої залежить подальше сприймання та оцінка професійної діяльності психолога. Вона є органічною частиною навчального процесу, який забезпечує поєднання теоретичної підготовки психологів з їх практичною діяльністю в різних організаціях та установах, передбачаючи поглиблення теоретичного курсу знань, формування навичок самостійного набуття знань та досвіду. Психодіагностична практика може проходити на підприємствах різних форм власності, в школах, будинках-інтернатах, соціально-реабілітаційних закладах тощо. При проведенні практики слід керуватися навчальним планом програми практики. В процесі її проходження студент отримує можливість спостерігати реальну діяльність спеціалістів, проводити власні психологічні дослідження. Практика дозволяє перевірити знання, отримані в університеті та інтегрувати їх у єдине ціле.

Керівник практики від закладу організовує роботу студентів таким чином, щоб вони мали індивідуальні завдання для забезпечення самостійної роботи кожного студента під час практики. Приблизно 1/3 від загального обсягу часу виділяється на самостійну роботу, яка включає вдосконалення практичних навичок, оформлення звітів, проведених психологічних досліджень.

Керівник від університету під час практики здійснює методичне керівництво студентами шляхом проведення консультацій. Загальне навчально-методичне керівництво практикою здійснює кафедра у відповідності з положенням про виробничу практику студентів вищих навчальних закладів України.

У відповідності до навчального плану факультету права та гуманітарних наук психодіагностичну практику проходять студенти 3 курсу в обсязі двох тижнів протягом 6 семестру без відриву від навчання. Тривалість робочого тижня студентів становить 36 годин і 18 годин для самостійної роботи.

Мета та завдання практики

Основною метою психодіагностичної практики є:

- продовження формування та удосконалення професійно-психологічних умінь, необхідних для здійснення різних форм практичної роботи;

- оволодіння навичками комплексного дослідження особистості;

- поглиблення, інтегрування і закріплення теоретичних знань, одержаних студентами під час вивчення психологічних дисциплін, свідоме застосування цих знань у роботі.

Завдання практики:

1. Оволодіння навичками проведення основних діагностичних процедур: спостереження, бесіда, експеримент, тестування.

2. Навчити обирати методи дослідження у відповідності з розробленими критеріями та індивідуально-психологічними особливостями та віком досліджуваного.

3. На підставі порівняння та аналізу результатів, здобутих різними методами, формулювати та перевіряти гіпотези про особливості розвитку особистості.

4. Навчити диференціювати стійкі та ситуативні прояви особистості, складати висновки та рекомендації на основі результатів дослідження.

5. Навчити ефективно використовувати основні методики психодіагностики.

6. Сформулювати цілісне бачення об’єкту та предмету психодіагностичного обстеження з виділенням єдиного конструкту.

2 Організація практики

1. Відповідальність за організацію та проведення практики покладається на ректора університету. Загальну організацію та контроль за її проведенням здійснює проректор з науково-педагогічної роботи та новітніх технологій в освіті. Загальне організаційне та навчально-методичне керівництво практикою здійснює начальник відділу практик та працевлаштування фахівців. Організацію практики та контроль за її проведенням на факультеті здійснює декан факультету. Відповідальність за організацію практики в цілому покладається на завідуючого кафедрою, за якість її проведення - безпосередньо на викладачів кафедри, закріплених за відповідними закладами.

2. Організаційними заходами, що забезпечують підготовку та порядок проведення практики, є:

- визначення баз практики, що здійснюється керівництвом університету на основі прямих договорів із підприємствами (організаціями, установами) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності. Студенти можуть самостійно, за погодженням з керівництвом університету, підбирати для себе базу практики і пропонувати її для використання;

- розподіл студентів за базами практики;

- укладання договорів про проведення практики між університетом та підприємством, організацією, установою;

- складання кошторису-калькуляції щодо витрат на проведення практики студентів;

- призначення керівників практики;

- укладання трудової угоди між університетом і керівником практики від бази практики;

- складання тематики індивідуальних завдань на практику;

- підготовка форм звітної документації за результатами проведення практики;

- оформлення акта здачі-приймання робіт між університетом та підприємством (організацією, установою).

3. Безпосереднє навчально-методичне керівництво практикою забезпечує кафедра, яка здійснює наступні заходи:

- складання заявки щодо визначених баз практики з наступним поданням до відділу практики та працевлаштування фахівців для укладання договорів;

- складання графіків розподілу студентів за базами практики, які до початку практики подаються до відділу практик та працевлаштування фахівців;

- призначення керівників практики та забезпечення по можливості їх виїзду на бази практики за декілька днів до їх початку для перевірки готовності до прийому студентів і ознайомлення керівників підприємств (організацій, установ) з програмами практики;

- організація проведення зборів студентів із питань практики за участю керівників практики;

- здійснення керівництва і контролю за проведенням практики;

- повідомлення студентів про систему звітності з практики, яка затверджена кафедрою: подання письмового звіту, виконання індивідуальної роботи, підготовка доповіді, виступу тощо;

- обговорення підсумків та аналіз виконання програм практики на засіданні кафедри;

- подання до деканату звіту про проведення практики з пропозиціями щодо удосконалення її організації.

4. Викладач-керівник практики:

- розробляє тематику індивідуальних завдань та узгоджує їх із керівником практики від підприємства (організації, установи) з урахуванням особливостей місця практики;

- розподіляє студентів за місцями практики та контролює їх своєчасне прибуття, виконання студентами програми практики та строків її проведення;

- на період проходження практики призначає старосту на групу, яка проходитиме практику на певній базі. Старости зобов’язані вести облік відвідувань, забезпечувати навчально-виробничу дисципліну студентів-практикантів, своєчасно доводити інформацію про доручення керівника до групи;

- надає методичну допомогу студентам під час виконання ними індивідуальних завдань;

- проводить обов’язкові консультації щодо обробки зібраного матеріалу та його використання для звіту про практику;

- інформує студентів про порядок надання звітів про практику;

- приймає захист звітів студентів про практику в складі комісії, на підставі чого оцінює результати практики студентів, атестує їх і виставляє оцінки в залікові книжки;

- здає звіти студентів про практику на кафедру.

5. Обов’язки безпосередніх керівників, призначених базами практики, зазначаються в окремих розділах договорів на проведення практики. Керівник практики від підприємства:

- несе особисту відповідальність за проведення практики;

- організовує практику згідно з програмою, визначаючи місця практики з метою забезпечення максимальної ефективності її проходження;

- організовує ознайомлення студентів з правилами техніки безпеки і охорони праці;

- забезпечує і контролює дотримання студентами-практикантами правил внутрішнього розпорядку;

- надає можливість користування наявною літературою, необхідною документацією;

- створює необхідні умови для засвоєння практикантами знань і набуття досвіду.

3 Зміст практики

Перелік орієнтовних тематичних завдань для психодіагностичної практики

Головні напрямки діяльності практиканта:

1. До початку практики отримати від керівника практики направлення, методичні матеріали, консультації щодо оформлення всіх необхідних документів.

2. Своєчасно прибути на базу практики; відвідувати установу обраної бази практики за встановленим графіком, попередньо узгодженим із керівниками від бази практики та від кафедри.

3. Підпорядковуватися діючим у закладі правилам внутрішнього розпорядку; суворо дотримуватись правил охорони праці, техніки безпеки.

4. Брати активну участь в емпіричному обстеженні, математичній обробці емпіричних даних та інтерпретації отриманих результатів.

5. Приймати активну участь у процедурі психологічної роботи в установі бази практики, яка може передбачати: діагностику психічного розвитку особистості, оформлення психологічного висновку за результатами психологічної діагностики, планування й участь у здійсненні подальшої психологічної роботи з суб’єктом обстеження.

6. Брати активну участь у здійсненні інших видів діяльності психолога даної установи у відповідності зі специфікою установи й відповідно до календарного плану роботи психолога.

7. У повному обсязі виконувати всі завдання, передбачені програмою практики та вказівками її керівників.

8. Нести відповідальність за виконану роботу; своєчасно оформити звітну документацію та скласти залік з практики.

Практикант повинен щодня записувати у щоденник інформацію про роботу, яку він виконує, та свої враження про її успішність та ефективність. Керівник практики від підприємства оцінює щоденну роботу і затверджує підписом. По закінченні практики керівник від бази практики в короткій рецензії характеризує рівень професійної підготовки практиканта, його ставлення до виконуваної роботи, особисті якості (працездатність, відповідальність, компетентність тощо) і вказує на недоліки, що підлягають виправленню.

4 ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Етапи здійснення

Теоретичний розділ.Рекомендації до виконання завдань: при виконанні завдань теоретичного розділу студентам рекомендується опрацювати рекомендовану літературу, написати реферат на одну із запропонованих тем.

Завдання 1. При проведенні психодіагностичної практики передбачається контроль знань за такими темами[1, 7, 8, 10, 11, 17, 20, 27]:

1. Теоретичні засади і принципи психодіагностичних процедур.

1.1. Поведінкові прояви психологічних станів і процесів.

1.2. Основні принципи застосування психодіагностичних методик.

2. Види психодіагностичних процедур, особливості їх застосування.

2.1. Спостереження як метод психологічного дослідження.

2.2. Види психологічного спостереження.

2.3. Принципи і можливості використання спостереження у психодіагностиці.

2.4. Спостереження за поведінковими проявами індивідуально-

психологічних характеристик особи (темперамент, характер, інтереси, спрямованість, мотивація, цінності тощо).

2.5. Спостереження за проявами особливостей темпераменту.

2.6. Спостереження за проявами характерологічних особливостей.

2.7. Спостереження за зовнішніми поведінковими проявами психічного

стану.

2.8. Особливості спостереження за процесом спілкування.

2.9. Спостереження за комунікативними особливостями групи.

2.10. Візуальна психодіагностика.

2.11. Способи та прийоми фіксації результатів спостереження.

2.12. Способи подальшої обробки результатів спостереження.

2.13. Опитування, його різновиди.

2.14. Значення опитування як психодіагностичного дослідження. Сфера його застосування.

2.15. Ознаки опитування і інтерв’ю. Опитування як процес спілкування.

2.16. Письмове опитування як діагностичний метод.

2.17. Анкетування як діагностичний метод.

2.18. Психологічне тестування.

2.19. Застосування проективних методик у психодіагностиці.

2.20. Психодіагностика емоційно-вольової сфери особистості.

2.21. Дослідження властивостей особистості.

2.22. Дослідження спрямованості особистості.

2.23. Дослідження емоційних проявів та їх розпізнавання.

2.24. Розпізнавання стресових і фрустраційних реакцій.

3. Способи та прийоми фіксації проведених психодіагностичних процедур.

4. Психодіагностична процедура, особливості організації та проведення.

5. Підготовка і організація дослідження.

5.1. Планування й організація процесу обстеження.

5.2. Визначення завдань, гіпотези, об’єкта, предмета і мети.

5.3. Сформулювати мету, план і завдання психодіагностичного дослідження.

5.4. Обрати і застосувати психодіагностичний інструмент.

5.5. Отримати і проінтерпретувати результати.

6. Оцінка характеру перебігу групових процесів за допомогою цілеспрямованого спостереження.

7. Діагностика соціально-психологічного клімату у групі.

Завдання 2. Тематика рефератів:

1) Особливості отримання психологічної інформації в роботі психодіагноста.

2) Проблема використання даних психодіагностики.

3) Критерії ефективності діяльності психолога.

4) Науковий метод і повсякденний досвід як способи отримання знань про людину.

5) Особливості організації наукового дослідження в психології.

6) Використання математичних методів в психологічному досліджені.

Практична частина.Завдання 1.Складіть розгорнуту професіограму професії психолог за запропонованою схемою (Є.О.Клімов).

Схема описання професійної діяльності.

Мета:

1) Гностична. Не створювати новий продукт, а оцінити вже існуючий продукт (або його окремі параметри), вироби, витвори мистецтва, поведінку людей і т.д., тобто розрізняти, оцінювати, аналізувати.

2) Перетворююча. Перетворювати який-небудь продукт, виріб, людські стосунки, здоров’я, інформацію і т.п. з метою їх зміни, удосконалення, доопрацювання: а) організовувати, упорядковувати; б) впливати, опрацьовувати; в) переміщати, обслуговувати.

3) Пошукова. Створювати новий, не існуючий раніше продукт, винаходити, придумувати щось, знаходити новий варіант, результат, зразок.

Засоби і знаряддя праці:

1) Зовнішні: а) ручні інструменти; б) механізми, машини, різні види транспорту; в) автоматичне знаряддя; г) пристрої, вимірювальні прилади.

2) Внутрішні, функціональні: а) мова; б) поведінка (міміка, жести); в) інтелектуальні засоби.

Ступінь проблемності трудових ситуацій:

1) Низька. Робота чітко визначена певними правилами, інструкціями, в ній практично немає нових, неочікуваних для працівника проблемних ситуацій.

2) Середня. Діяльність достатньо чітко визначена, але інколи в ній виникають ситуації, які вимагають прийняття нових, нестандартних рішень.

3) Висока. Часто зустрічаються нові, складні ситуації, які вимагають творчої активності і нестандартного підходу.

Соціально-психологічні параметри:

1) Ступінь колективності процеса: а) низька (індивідуальна робота); б) висока (колективна праця).

2) Ступінь самостійності в організації роботи: а) виконавець; б) організатор власної діяльності; в) організатор роботи інших людей.

3) Особливості трудової взаємодії (контактів): а) по кількості контактів (нечисельні, багаточисельні); б) по типу партнера (відвідувачі, клієнти, співробітники, група); в) по ступеню постійності кола партнерів (постійний, постійно змінюється).

Емоційно-вольові параметри:

1) Характер відповідальності: а) підвищена (матеріальна, моральна, за життя і здоров’я людей); б) середня, звичайна.

2) Робота в різних мікрокліматичних умовах: а) у приміщені; б) на відкритому повітрі; в) в незвичайних умовах.

3) Фактори, що викликають психічну напруженість: а) ризик для життя; б) складні, аварійні ситуації; в) спілкування з правопорушниками, психічно хворими; г) чітко заданий ритм і темп роботи; д) фізичні навантаження; е) тривале перебування в одному положенні; ж) нічні зміни; з) специфічні умови (температура, вологість, шум, вібрація, неприємні запахи).

Завдання 2. Під час практики студенти здійснюють вивчення особистості 2-х досліджуваних за допомогою запропонованих методів психодіагностики (по кожному параметру – один із методів за вибором студента за узгодження керівником практики з університету).

Програма комплексного дослідження особистості

Завдання 3.На основі комплексного дослідження особистості скласти психолого-педагогічну характеристику особистості школяра [19], зміст якої узагальнює результати психологічної діагностики. Структура характеристики в цілому відповідає програмі комплексного дослідження особистості з доповненням описом навчальної діяльності учня та формулюванням висновків і рекомендацій. Висновки передбачають узагальнення змісту характеристики з виокремленням сильних і слабких сторін розвитку особистості школяра і рекомендації по їх врахуванню в роботі вчителя, класного керівника, батьків, шкільного психолога; означення (при необхідності) напрямків і шляхів корекційної та профілактичної роботи з учнем та умов психологічної підтримки школяра.

Зразок оформлення:

Психолого-педагогічна характеристика

Іванова Вадима Олеговича,

учня 7-А класу ліцею №4 м. Кременчука,

складена студенткою 3 курсу

факультету права та гуманітарних наук

Лисенко Юлією Іванівною

під час психологічної практики

Текст характеристики

____________________________________________________________________

На початку або в кінці характеристики вказуються методи психологічної діагностики особистості учня.

5 ВИМОГИ ДО ЗВІТУ ПРО ПРАКТИКУ

Звіт студента повинен відповідати наступним правилам оформлення:

Обсяг звіту складає довільну кількість (не менше 15-20 без додатків) сторінок комп’ютерного набору. До загального обсягу входять титульна сторінка, зміст, вступ, основна частина, висновки, додатки, список використаних джерел. Титульна сторінка оформляється за встановленою формою (див. додаток А).

Текст набирається на аркушах паперу стандартного формату А4 з використанням шрифтів текстового редактора Times New Roman, кеглем 14, через 1,5 інтервали з дотриманням таких розмірів полів: верхнього і нижнього – 20 мм, лівого – 30 мм, правого – 10 мм.

Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом або пастою чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту. Друкарські помилки, описки і графічні неточності можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту. Допускається не більше двох виправлень на одній сторінці.

Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають в загальну нумерацію сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

1. Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ОСНОВНА ЧАСТИНА», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами, симетрично до тексту (посередині рядка). Крапку в кінці заголовку не ставлять.

Кожну структурну частину роботи («ЗМІСТ», «ВСТУП», «ОСНОВНА ЧАСТИНА», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ») треба починати з нової сторінки.

Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки) і таблиці необхідно подавати після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Таблицю, або малюнок, розміри якого більше формату А 4 розміщують у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» «Мал.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера рисунку чи схеми, між якими ставиться крапка. Наприклад, Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації і пояснювальний підпис розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком тих, що подані у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера: номера розділу і порядковий номер таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад, «Таблиця 2.3» (3 таблиця другого розділу).

Список використаної літератури та інших документальних джерел розміщують після додатків і оформляють відповідно до чинних стандартів.

Аркуші роботи скріплюються за допомогою брошурування або вкладання в папку з твердою обкладинкою та міцним кріпленням.

6 Підсумки практики

1. Після закінчення терміну практики студенти звітують про виконання програми та індивідуального завдання.

Щоденник психодіагностичної практики студента містить у хронологічній послідовності занотовані дані про проведену роботу: особисто або приймаючи в ній участь. Записи про виконану роботу перевіряються та візуються в кінці практики керівником від бази і керівником від навчального закладу. Наприкінці навчальної практики в щоденник записується характеристика роботи практиканта, яку підписують керівники від бази практики та вищої школи, і завіряється печаткою установи бази практики. На основі записів у щоденнику складається підсумковий звіт студента про проходження практики.

Структура звіту

Титульна сторінка.

Зміст.

Вступ.У цьому розділі зазначаються база, мета, завдання, структурапрактики, основні напрями теоретичної та практичної роботи, описнапрямів діяльності, основні методичні зауваження, короткі підсумки практичної роботи.

Основна частина. Теоретичний підрозділ присвячено теоретичній роботі студента підчас практики і містить опис підготовчої роботи, проведеної протягом практики за напрямом психодіагностичноїроботи. Цеперелік методик,використаних у процесі психодіагностики та описобґрунтування вибору психодіагностичних процедур відповідно допоставленої мети.

Практична підрозділмістить практичні матеріали, які студенти напрацьовуютьпід час проходження практики. Це результати психодіагностичнихпроцедур, проведених у навчальній групі. Розділ містить короткий підсумок виконаної роботи.

Висновки.Наводиться розгорнутий опис підсумків практики, який міститьсистематизовану докладну рефлексію на власну діяльність студентапід час практики. Основну увагу слід приділити власним позитивним, опрацьованим вмінням і власним обмеженням, які спостерігалися студентом під час практики.

Додатки.Містять результати досліджень невербалізованого характеру — малюнки, графіки, таблиці, допоміжні матеріали тощо. Також наводяться описи та бланки методик, використаних у процесі роботи.