ПОКАЗНИКИ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСУ

Тис. грн.

Актив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Пасив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Платіжний надлишок (+) або нестаток (–)	У % до величини групи пасиву
на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	на початок звітного періоду (7 : 5 · 100)	на кінець звітного періоду (8 : 6 · 100)
1. Найбільш, лік­відні активи			1. Найбільш термінові зобов’язання			–516	–702	–56,73	–63,01
2. Швидко реалізовувані активи			2. Короткост­рокові пасиви			+884	+670	+368,3	+176,3
3. Повільно ре­алізовувані активи			3. Довгострокові пасиви	440 + 44 + + 100	600 + 12 + + 220	+2976	+3284	+509,6	+394,7
4. Важко реалізовувані активи		10 186	4. Постійні па­сиви		13 438	–3344	–3252	–43,9	–24,2
Баланс (1+2+3+4)		15 764	Баланс (1+2+3+4)		15 764			´	´

У деяких підручниках, монографіях автори стверджують, що баланс є абсолютно ліквідним у тому разі, коли в усіх чотирьох групах активи перевищують пасиви. Але це не обов’язково. Четверта група є «балансуючою». У випадку, коли одна або кілька нерівностей системи мають протилежний знак, баланс більшою мірою відрізняється від абсолютного.

Аналіз ліквідності балансу можна оформити у вигляді таблиці (табл. 10.6). У графах 2, 3, 5, 6 наводяться підсумки груп активу і пасиву, розраховані на початок і кінець звітного періоду; в графах 3 та 8 — абсолютні величини платіжних надлишків або недостачі на початок і кінець звітного періоду; в графах 9 та 10 — відповідно їх величини у відсотках до підсумків груп пасиву.

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізовуваних активів з найбільш терміновими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дають змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння повільно реалізовуваних активів з довгостроковими пасивами відображають перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність показує платоспроможність (неплатоспро­можність) підприємства на найближчий до розглядуваного моменту відрізок часу. Перспективна ліквідність — це прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Виходячи із даних табл. 10.6 необхідно зазначити, що за звітний рік явним є нестаток найбільш ліквідних активів на кінець періоду для покриття найбільш термінових зобов’язань. Він складає 702 тис. грн. Але на кінець періоду підприємство чекає надходжень від дебіторів, які більші за короткострокові пасиви. Повільно реалізовувані активи (тобто запаси і витрати) більші довгострокових пасивів на кінець періоду на 3304 тис. грн.

Проте даний платіжний надлишок через його низьку ліквідність не може бути використаний на покриття короткострокових зобов’язань. Отже, недостатня ліквідність балансу підтверджується раніше зробленими висновками про нестійкий фінансовий стан підприємства.

10.5. Аналіз дебіторської
і кредиторської заборгованості

Дебіторська і кредиторська заборгованість виникає внаслідок розрахунків підприємства з покупцями, постачальниками, фінорганами, підрядчиками, робітниками і службовцями, органами соц­страхування, депонентами, підзвітними особами тощо.

Значні розміри дебіторської і кредиторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних засобів між підприємствами.

Дебіторська заборгованість — це відволікання з діяльності підприємства оборотних засобів, що є причиною фінансових ускладнень. Кредиторська заборгованість — результат напруженого фінансового стану; в результаті нестачі необхідних засобів затримується виконання платежів різними організаціями та особами. Суворий контроль за своєчасною виплатою кредиторської заборгованості має велике значення, оскільки затримання платежів може стати причиною фінансових ускладнень підприємств-кредиторів і негативно позначитися на виробничих стосунках.

Дебіторська заборгованість показана в розділі ІІ балансу за статтями «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» та «Дебіторська заборгованість за розрахунками» .

Аналіз дебіторської заборгованості треба починати з вивчення даних балансу, за якими визначають ступінь збільшення або зменшення їх протягом звітного періоду. За даними балансу, де-
біторська заборгованість за товари, роботи на кінець року збільшилася порівнянно із початком звітного періоду і становила 720 тис. грн. (на початок року — 680 тис. грн.). Поряд з цим, збільшилася і чиста реалізаційна вартість. Резерви сумнівних боргів протягом року не змінилися. Далі визначається невиправдана заборгованість і з’ясовуються причини її виникнення. Важливим завданням аналізу є визначення за даними пояснювальної записки або відомостей дати виникнення кожної суми заборгованості, що дає змогу встановити строки застарілості позову.

Необхідно відрізняти допустиму заборгованість від невиправданої. Допустима дебіторська заборгованість — це заборгованість, яка виникла згідно із пред’явленими претензіями, і заборгованість підзвітних осіб. До невиправданої дебіторської забор­гованості належать: заборгованість конкретних осіб при нестачах, розтратах і крадіжках; заборгованість відділу капітального будівництва внаслідок порушення фінансової дисципліни; нестатки і витрати від зіпсуття товаро-матеріальних цінностей, не списаних з балансу в установленому порядку, а також уся прострочена заборгованість.

Треба також аналізувати заборгованість за окремими покупцями і строками виникнення заборгованості. Постійний облік
і аналіз дебіторської заборгованості дає можливість вживати
заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Інформа-
ція, одержана від такого аналізу, необхідна як для внутрішнього управління, так і для зовнішніх користувачів, оскільки вони хочуть бути обізнаними щодо стану дебіторської заборгованості підприємств-партнерів. Збільшення дебіторської заборгованості призводить до нестійкості фінансового стану.

На практиці існує декілька показників, які характеризують стан дебіторської заборгованості, а саме:

1. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

К_обд= , (10.7)

де В_реал — виручка від реалізації продукції;

Д_с — середня дебіторська заборгованість.

Цей коефіцієнт вказує на збільшення або зниження комерційного кредиту, яке підприємство надає. Збільшення коефіцієнта означає скорочення продажу в кредит. Зменшення коефіцієнта означає збільшення обсягів кредитів. Регулятором цього коефіцієнта є виручка від реалізації.

2. Середній строк оборотності дебіторської заборгованості:

, (10.8)

де О_д — середній строк оборотності дебіторської заборгованості, дні;

К_{об. д} — коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Цей показник характеризує середній строк погашення дебіторської заборгованості. Збільшення цього показника оцінюється позитивно, і навпаки.

3. Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості:

(10.9)

де Д_з — дебіторська заборгованість;

К_з — кредиторська заборгованість.

Позитивно оцінюється перекриття дебіторською заборгованістю кредиторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість показується в розділі ІV пасиву балансу.

Аналіз кредиторської заборгованості треба починати з вив­чення складу і структури кредиторської заборгованості за даними балансу.

Таблиця 10.7