МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

«Затверджено»

на методичній нараді
кафедри патологічної фізіології
Завідувач кафедри
професор М.В. Кришталь
“___”__________200_ р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Київ – 2009

1. Актуальність теми:

Зміна вмісту води та електролітів у організмі та їх перерозподіл між окремими водними секторами порушує такі найважливіші параметри гомеостазу, як сталість об`єму, осмолярності та іонного складу крові, між- та внутрішньоклітинної рідини. Це може викликати порушення кровообігу, скорочувальної функції серцевого, скелетних і непосмугованих м`язів, набряки, зміну кислотно-лужного стану, що в свою чергу спричинюється до тяжких наслідків як для окремих органів, так і для організму вцілому.

Сталість параментрів водно-електролітного обміну підтримується нейро-гуморальними регуляторними механізмами. Аферентна ланка цих механізмів починається з волюмо-, осмо- та іонорецепторів, а головним ефекторним органом є нирки. Центральна частина цих рефлекторних механізмів представлена нервовими, нейро-секреторними та ендокринними клітинами. Еферентні імпульси до нирок передаються як транс-, так і парагіпофізарно, як гуморально, так і нервово-провідниковим шляхом.

Порушення водно-електролітного обміну можуть бути наслідком як зовнішніх впливів, так і внутрішніх розладів. Багато захворювань і патологічних станів супроводжуються змінами параметрів водно-електролітного гомеостазу, що ускладнює їх перебіг. Патологія водно-сольового обміну, а надто набтяк, можуть бути наслідком розладу багатьох органів і функціональних систем. Все це обумовлює те, що ефективна корекція зрушень водно-електролітного гомеостазу можлива лише за умови розуміння етіології та патогенезу, а також механізмів компенсації кожного окремого випадку порушення параметрів водно-сольового обміну.

2. Конкретні цілі:

Ø Визначати критерії та види порушень водно-електролітного обміну;

Ø Характеризувати причини типових порушень водно-електролітного, обміну;

Ø Аналізувати причинно-наслідкові взаємозв’язки в патогенезі типових порушень водно-електролітного обміну, при цьому характеризувати зміни патологічні та пристосувально-компенсаторні.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття

3.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

3.2. Теоретичні питання до заняття:

1.Роль води та електролітів у організмі.

2.Осмотично активні речовини та осмотичний тиск у нормі та при патології.

3.Ефективні осмотично активні речовини та їх роль у підтриманні сталості водних компартментів організму.

4.Фізико-хімічні основи обміну рідини між кров`ю та тканинами (за Старлінгом).

5.Зміна осмолярності позаклітинної рідини як причина зміни об`єму клітин.

6.Механізми підтримання нормальної осмолярності позаклітинної рідини.

7.Механізми підтримання сталості об`єму і тиску крові.

8.Сучасні уявлення про механізми підтримання ізоіонії крові.

9.Види дегідратацій та гіпергідратацій, механізми їх виникнення.

10.Визначення поняття „набряк” та патогенез набряків при захворюваннях серця, нирок, печінки, при голодуванні, запаленні, алергії.

11.Нецукровий діабет, його різновиди та патогенез.

12.Причини та наслідки порушень мінерального обміну.

13.Гіпер- і гіпонатріємія. Причини і механізми розвитку. Порушення, спричинені змінами концентрації іонів натрію у позаклітинній рідині.

14.Гіпер- і гіпокаліємія. Причини і механізми розвитку. Основні прояви порушень обміну іонів калію.

15.Гіпокальціємічні стани: причини, механізми роз­витку, основні прояви.

16.Рахіт: причини та механізми розвитку, основні клінічні прояви. Принципи профілактики і лікування рахіту. Форми рахіту, резистентні до вітаміну D.

17.Гіперкальціємічні стани, причини, механізми розвитку і наслідки.

3.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті: