Податкова система України, її структура та наукові принципи побудови

Податкова система України – це сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом порядку.

Наукові принципи побудови податкової системи:

1. Принцип вигоди та адміністративної зручності.

Він наголошує на тому, щоб втрати добробуту в результаті сплати податків були еквівалентними для платників з тими вигодами (суспільними благами і трансфертними платежами), які вони отримують від держави. Суть адміністративної зручності полягає в тому, що податкова система має бути максимально зручною як для держави, так і для платників податків щодо механізму справляння податків і контролю над податковими процесами, щодо змісту податкового законодавства. Причому, сума податкових надходжень, яка йде на організацію самого процесу оподаткування повинна бути мінімальною.

Принцип вигоди та адміністративної зручності досліджується при аналізі «ціни за Ліндалем». Рівновага при обміні «податки-блага» виникає в тому випадку, якщо податкові затрати на одиницю фінансованих державою суспільних благ та трансфертних платежів здійснюються з граничною вигодою для кожного споживача суспільних благ, платника податків.

2. Принцип платоспроможності.

Цей принцип передбачає, що тягар оподаткування повинен розподілятись згідно з платоспроможністю платника податку (обсягу доходу, споживання, вартості майна тощо).

У зв’язку з тим, що принцип платоспроможності піддається кількісному виміру, для його вимірювання й оцінки використовується діаграма Лоренца та коефіцієнт Джіні. Діаграма Лоренца дає змогу провести своєрідну паралель між податковими надходженнями до бюджету держави і сумарною кількістю платників податку. Ідеально бажаним є те, коли певна кількість платників, наприклад 20% від загальної величини, сплачують до бюджету відповідно двадцятивідсотковий обсяг податкових надходжень.

3. Принцип визначальної бази.

В основу побудови певної податкової системи повинна бути покладена певна економічна доктрина держави. Вона може ґрунтуватись на одному із напрямків економічної думки - класичному і неокласичному, кейнсіанському і пост кейнсіанському, марксистському і немарксистському. Кожний напрямок має власну модель економічної, фінансової та податкової політики. Визначивши свою економічну доктрину на основі того чи іншого напрямку теорії, держава розробляє стратегію і тактику досягнення поставленої мети.

На основі обраної соціально-економічної доктрини держави в країні повинен формуватись середній рівень оподаткування, тобто та частка валового внутрішнього продукту, що перерозподіляється через бюджет за допомогою податків та податкових платежів шляхом побудови конкретної податкової системи. Прогнозований обсяг видатків бюджетів є визначальною основою для встановлення норми оподаткування в державі.

Проте, не завжди підвищення норми оподаткування в країні веде до збільшення обсягу податкових надходжень до державної казни.