Поняття безпеки підприємницької діяльності в Україні

Важливим кроком у контексті загального реформування економіки є інтеграція в економіко-правове середовище України ринкових фінансово-господарських інструментів. Введення будь-яких нових методів управління економічними процесами вимагають не тільки їх імплементації в організаційно-правову інфраструктуру фінансово-господарських відносин, а й ретельного розроблення конкретних схем їх застосування з тим, щоб отримати найбільш ефективний результат. Це питання є принциповим тому, що від перших успіхів нововведення у вигляді реалізації конкретних проектів залежить майбутнє його використання у підприємницькій діяльності загалом.

З перших років переходу України до ринкового типу економіки дуже гостро постає питання забезпечення безпеки здійснення економічної діяльності, зокрема на мікрорівні — рівні суб'єктів господарювання.

Основні проблеми безпеки підприємницької діяльності в Україні:

─ по-перше, ринкова економіка, побудована на конкуренції, є дуже динамічною системою, а значить і дуже небезпечною;.

─ по-друге, український ринок перебуває на стадії становлення і тому його механізми ще не відпрацьовані;

─ по-третє, в країні відсутні стійкі норми права захисту інтересів підприємців.

Спеціалісти з безпеки вважають, що одним із шляхів створення для недержавних підприємств передумов для економічного виживання за умов ринкових відносин є виявлення та нейтралізація загроз економічній стабільності підприємства, що і є суттю діяльності щодо забезпечення безпеки підприємства.

Безпека суб'єкта залежить від різних факторів. Шкоду інтересам підприємця може бути завдано у результаті несприятливої економічної політики держави, протиправних дій конкурентів, кризових явищ в економіці, непередбачених змін кон'юнктури ринку, стихійного лиха, надзвичайних подій, управлінської некомпетентності, соціальної напруги тощо.

Отже, фактори, що впливають на рівень безпеки підприємств можуть бути внутрішніми і зовнішніми, економічними та неекономічними, об'єктивними і суб'єктивними.

Виходячи з того, що головним принципом ринкової економіки взаємодія господарчого об'єкта і ринку, який є сукупністю господарчих об'єктів і разом з тим самостійною цілісністю (не зведену до суми складових її частин), господарчий суб'єкт може існувати тільки з умови безперебійної взаємодії з ринковим середовищем. Для цього необхідне нормальне функціонування як самого підприємства, та і ринку в цілому.

3.1.1 Об’єкти так суб’єкти захисту підприємства в Україні

Безпека не може бути знеособлена — цілком природно, що небезпека (поняття "загроза") може виходити від когось або чогось (поняття "потенційний супротивник") і спрямована на когось або щось (поняття "об'єкт"). Тепер можна визначити певну формулу безпеки: безпека — стан стійкої життєдіяльності об'єкта стосовно впливу загроз потенційного супротивника.

Внутрішній зміст поняття системи безпеки фірми є досить комплексним, містить ряд елементів, зокрема об'єкт та суб'єкт безпеки. Об'єктом безпеки підприємства виступає все те, на що спрямовані зусилля щодо забезпечення безпеки, або ж те, що потребує захисту:

• кадровий персонал підприємства, а саме: керівний склад, акціонери, структурні підрозділи та їх співробітники, функції яких пов'язані з різними видами інформації;

• майновий, інтелектуальний та фінансовий капітал підприємства;

• притаманні специфіці фірми види фінансово-господарської діяльності підприємства.

Рисунок.1 . Об'єкти захисту підприємства

Отже, об'єктом безпеки підприємства, передусім економічної, є вся система її повноцінного функціонування. Уразивши хоча б один із об'єктів безпеки підприємства, остання зазнає відповідного впливу на окрему ділянку фірми, що може обернутися небезпекою або загрозою втрати балансу рівноваги виробничо-господарського механізму підприємства. Кожне підприємство (суб'єкт господарювання) має як загальний об'єкт безпеки, так і специфічний, через особливості її діяльності.

Безпосередня організація забезпечення безпеки перерахованих вище об'єктів покладена на суб'єктів безпеки підприємства, а саме відповідних осіб, підрозділи, служби, органи, відомства та установи.

3.1.2 Класифікація суб'єктів безпеки підприємства

Суб'єктів безпеки підприємства можна класифікувати за такими ознаками:

1. Залежно від приналежності:

─ власні служби безпеки, що входять у структуру суб'єктів господарювання і повністю утримуються за їхні кошти. Структура цих підрозділів базується залежно від рівня становлення фірми, масиву питань, вирішення яких покладає на ці служби керівництво підприємства на тому чи іншому етапі її розвитку;

─ самостійні комерційні чи державні організації, що наймаються суб'єктом господарювання для виконання функцій щодо забезпечення окремих або всіх аспектів його безпеки. Такі суб'єкти як правило, спеціалізуються або на чисто режимно-охоронних послугах (охорона будівель, споруд, транспорту, окремих працівників підприємств, установ, членів їх сімей тощо), або на суто економічних, правових чи консультаційних послугах.

2. Залежно від безпосередньої участі у забезпеченні безпеки підприємства:

─ спеціальні суб'єкти, створені виключно для виконання функцій щодо забезпечення безпеки фірми, як її власна служба безпеки, так і залучена на умовах договору;

─ напівспеціальні суб'єкти, до безпосередніх функцій яких входить ряд таких, що спрямовані на забезпечення безпеки підприємства. Такими суб'єктами є відділ кадрів, фінансово-кредитний відділ, медична частина тощо;

─ решта персоналу та структурні підрозділи, участь яких у здійсненні заходів щодо забезпечення безпеки підприємства має винятковий характер.

Залежно від форми власності та підпорядкування:

─ державні органи — здійснюють повноваження щодо безпеки суб'єктів фінансово-господарської діяльності, до структури яких вони входять, або ж надають послуги стороннім фірмам на умовах укладених договорів, прикладом чого є діяльність. Державної служби охорони МВС України щодо заходів безпеки усіх без винятку комерційних банків в Україні;

─ недержавні органи, які представлені охоронними організація ми, аналітичними центрами, інформаційними та консалтинговими службами, які за відповідну плату на умовах договор надають послуги щодо охорони об'єктів, здійснюють захист інформації, комерційної таємниці тощо. До цієї групи суб'єкті належать і власні служби безпеки підприємства недержавне форми власності.

3. Залежно від правової основи функціонування (легітимності суб'єктів:

─ офіційні органи, що фунціонують у межах чинного законодавства України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

─ не легітимні структури, діяльність яких відбувається поза правовим полем України. Наразі їх функціонування має динаміку до зменшення, що викликано відмовою суб'єктів бізнесу від їхніх "послуг", однак відкидати їх існування не варто. Зазначені суб'єкти, іншими словами "дах", пропонують свої послуги через погрози, насилля, погроми гарантуючи при цьому захищеність від подібних структур. Зазвичай такі послуги пропонуються суб'єктам бізнесу, діяльність яких повністю або частково відбувається в тіні, що є підставою до шантажу.

Перелік зазначених вище суб'єктів безпеки підприємства, крім останнього, успішно формує ринок послуг щодо забезпечення безпеки бізнесових структур. Найчастіше вітчизняні підприємці формують попит на фізичну охорону будівель, інкасацію, комплекс захисних заходів від рекету і прослуховування телефонних каналів зв'язку, приміщень від радіозакладок, комп'ютерів і комп'ютерних мереж від несанкціонованого проникнення та вірусів.

3.2 Ринок послуг безпеки або охоронні послуги

Перелік зазначених вище суб'єктів безпеки підприємства, крім останнього, успішно формує ринок послуг щодо забезпечення безпеки бізнесових структур. Найчастіше вітчизняні підприємці формують попит на фізичну охорону будівель, інкасацію, комплекс захисних заходів від рекету і прослуховування телефонних каналів зв'язку, приміщень від радіозакладок, комп'ютерів і комп'ютерних мереж від несанкціонованого проникнення та вірусів.

Дещо меншим попитом користуються послуги щодо організації захисту документованої інформації, насамперед тієї, що містить державну і комерційну таємницю. Також недостатньо уваги приділяється роботі з персоналом, що допущений до конфіденційної інформації.

Недостатньо з позиції безпеки досліджується проблема зовнішніх контактів підприємства. Тут пропонується аналіз репутації співвиконавців, контрагентів, їхньої кредитоспроможності, фінансової спроможності; вивчення конкурентів, дослідження ринку, тобто забезпечення прикладних аспектів безпеки сучасного маркетингу. Винятком є лише комерційні банки, для яких вивчення потенційних клієнтів — питання виживання, тісно пов'язане з поверненням кредитів.

З позиції аналізу сучасного світового ринку послуг безпеки близько 60 % обсягу укладених угод становлять охоронні послуги; послуги технічного забезпечення та консультування — по 15 % відповідно; послуги приватного розшуку — 10 %.

У свою чергу, ринок охоронних послуг складається з приблизно рівних частин щодо охорони стаціонарних об'єктів, особистої охорони, охорони масових заходів, супроводження вантажів і цінностей під час транспортування. При цьому якщо підприємству не вистачає власних можливостей і можливостей охоронної компанії, найнято підприємством на постійній основі, то підприємство звертається на ринок спеціалізованих послуг, котрі пов'язані з ринками товарів (технічних засобів безпеки), спеціалістів та інформації.

Слід зауважити, що ринок послуг у сфері безпеки досить складно аналізувати, оскільки він характеризується відсутністю чітких меж. Як правило, фірми, що працюють на цьому ринку, — багатопрофільні, а тому виділити компанії, що надають послуги лише у сфері без пеки, можна тільки досить умовно.

Найпоширеніші напрями їхньої діяльності:

─ охорона офісних приміщень;

─ підготовка і надання тілоохоронців;

─ підготовка професійних тілоохоронців;

─ консультації;

─ охорона вантажних перевезень;

─ охорона автостоянок;

─ встановлення технічних засобів безпеки.

Серед інших спеціальних послуг, що надаються спеціалізованими компаніями (агентствами безпеки), переважають такі, як охорона масових заходів, продаж зброї, створення локальних систем криптографічного захисту інформації, спільне з міліцією патрулювання.

До найбільш перспективних видів послуг у сфері безпеки слід віднести збір інформації, у тому числі щодо кредитоспроможності бізнес-партнерів і надійності угод, надання комплексних послуг охорони комерційних підприємств, супроводження вантажів і цінностей, а також послуги щодо технічного захисту, підготовці кадрів захисту інформації. Перспективними їх слід вважати тому, оскільки саме по них обсяг укладених угод постійно зростає.

Інша характерна особливість сучасного ринку охоронних послуг простежується у розвитку бізнесу у сфері безпеки передусім за paxунок розширення кола клієнтів із залученням більш солідних комерційних структур, меншою мірою — за рахунок диверсифікації послу (розширення їх номенклатури або поглиблення спеціалізації).

Найбільший попит на послуги охоронних агентств пред'являють комерційні банки і компанії, що займаються фінансовою діяльністю (фінансові і страхові, а також фірми, що працюють на фондовом ринку). Така сфера бізнесу, окрім звичайних охоронних послуг, особливо потребує захисту власної конфіденційної інформації, що забезпечується технічними засобами безпеки. До того ж, більшість із них ліквідні, володіють солідною репутацією, і можна вважати, що залучення клієнтів саме цієї категорії спровокує основну конкурентну боротьбу в охоронному бізнесі.

Під безпекою підприємства (фірми) слід розуміти стан його стабільної діяльності, за якого реалізуються програми, забезпечується прибуток і захист від зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих чинників.

Основні положення поняття "безпека":

─ наявність загроз — зовнішніх та внутрішніх;

─ наявність життєво важливих інтересів об'єктів захисту;

─ баланс інтересів між ними.

Первинним у зазначених визначеннях є саме наявність загроз. І це є природнім, адже якщо їх немає — від чого ж тоді захищатися? Другорядний аспект — наявність життєво важливих інтересів, тобто тих інтересів, реалізація яких визначає існування об'єктів захисту і без яких об'єкти перестають існувати як єдине ціле. Наприклад, для держави — це суверенітет і цілісність кордонів, економічне зростання; для підприємства — ефективна поточна діяльність і стабільні тенденції розвитку.

Метою забезпечення безпеки підприємства (фірми) має стати комплексна протидія потенційним і реальним загрозам, усунення або ж мінімізація яких має гарантувати суб'єкту господарювання успішність функціонування в нестабільних умовах зовнішнього та внутрішнього середовища.

При цьому безпека підприємства (фірми) повинна забезпечуватися за такими напрямами:

─ економічна, у тому числі комерційна;

─ науково-технічна;

─ інформаційна;

─ кадрова;

─ фізична;

─ соціальна.

Досягнення вищезазначеної мети стає можливим за умови формування і втілення політики безпеки підприємства (фірми) як загального орієнтиру для дій та прийняття рішень, що полегшує досягнення мети. При цьому вирішуються такі завдання щодо забезпечення безпеки підприємства:

─ зміцнення дисципліни праці та підвищення її продуктивності;

─ захист законних прав та інтересів керівників і персоналу підприємства (фірми);

─ формування та захист інтелектуального потенціалу підприємства (фірми);

─ підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства (фірми);

─ інформаційне забезпечення діяльності підприємства (фірми);

─ запровадження світових стандартів у діяльності підприємства (фірми) та освоєння нових технологій виробництва;

─ недопущення або мінімізація залежності підприємства (фірми) від випадкових та недобросовісних партнерів.

Центральною ланкою забезпечення безпеки підприємства взагалі є економічна безпека суб'єкта господарювання. Економічна безпека підприємства — це режим забезпечення отримання найкращого економічного ефекту від функціонування суб'єкта господарювання у вигляді прибутку чи досягнення соціальної мети.

Сучасний етап вивчення економічних відносин сформував передумови зародження нової науки про економічну безпеку підприємства — екосекент (від англ. economic security of enterprise). Екосекент — це економічний стан підприємства, стійкий (у межах критичних обмежень) проти зовнішніх та внутрішніх змін фінансово-господарського середовища, не віднесених до форс-мажорних обставин.

3.3 Сучасниі умови правового регулювання безпеки підприємницької діяльності в Україні.

Насамперед треба відзначити, що в Україні відсутній окремий закон, який би регулював відносини між суб'єктами права щодо захисту бізнесу чи корпоративних прав, або від зазіхань, як з боку злочинних угруповань, так і з боку корумпованих владних структур. Тож норми права, які регулюють вказані відносини, містяться в окремих законах України та в підзаконних нормативних актах. Найчастіше в цих нормах права особа (як суб'єкт права) виступає не як бізнесмен (тобто особа, що займається підприємницькою діяльністю), а як фізична особа (тобто незалежно від роду занять). Отже, суспільні відносини, пов'язані із забезпеченням безпеки бізнесу, регулюють такі нормативні акти:

1. Конституція України.

2. Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України (тобто кодифіковані збірники нормативних актів, що передбачають кримінальну відповідальність за порушення чинного законодавства (у тому числі у сфері безпеки бізнесу), та нормативних актів, що визначають сам процес притягнення винних до кримінальної відповідальності).

3. Кодекс адміністративних правопорушень (тобто кодифікований збірник нормативних актів, що передбачають адміністративну відповідальність за порушення чинного законодавства).

Можна, звісно, заперечити, що який же це захист безпеки підприємницької діяльності, якщо навпаки, кодекси передбачають відповідальність (кримінальну чи адміністративну) за порушення, які вчиняють комерсанти чи фізичні особи при здійсненні комерційної діяльності. Наведемо приклад: є дві комерційні структури, одна ретельно дотримується законів, сплачує податки, при завезенні товару з-за кордону повністю сплачує митні збори, ліцензує свою діяльність — з цих виплат, звісно, складається кінцева ціна товару чи послуг, які фірма реалізує. Інша комерційна структура працює наполовину "в тіні" — не платить податків, завозить контрабандний товар, не ліцензує свою діяльність. Звісно, ціна товару чи послуг у цих двох структурах буде зовсім непорівнянною, внаслідок чого законослухняна комерційна структура збанкрутує, бо не витримає конкуренції з іншою комерційною структурою. Закони ж, встановлюючи покарання за протизаконну діяльність, не дають змоги комерсантам діяти незаконними методами, тим самим підтримуючи здорову конкуренцію та захищаючи права законослухняних конкурентів. Такі приклади можна навести майже по кожній нормі права.

4. Господарський та Цивільний, Господарсько-процесуальний та Цивільно-процесуальний кодекси України.

5. Закони України:

─ "Про банки і банківську діяльність";

─ "Про цінні папери і фондову біржу";

─ "Про акціонерні товариства ";

─ "Про інформацію";

─ "Про захист від недобросовісної конкуренції";

─ "Про захист інформації в автоматизованих системах";

─ "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні";

─ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

─ " Про інвестиційну діяльність";

─ "Про державну податкову службу в Україні";

─ "Про підприємства в Україні";

─ "Про аудиторську діяльність";

─ "Про оперативно-розшукову діяльність";

─ "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю".

Перелік законів може бути суттєво доповнений, бо майже в кожному з них є норми, які, регулюючи діяльність суб'єктів права, обмежуючи його права у вчиненні протизаконних дій, тим самим забезпечують безпеку підприємницької діяльності законослухняного суб'єкта права.

6. Декрети Кабінету Міністрів, постанови Кабінету Міністрів, положення Національного банку України, інші підзаконні нормативні акти виконавчої влади та відомчі накази та інструкції.

ВИСНОВКИ

Основне завдання сучасного бізнесу, насамперед великого й середнього, полягає в утриманні своїх позицій й здобутті конкурентних переваг на ринку. Використовуючи нелегальні методи отримання інформації, тобто методи промислового шпигунства, підприємство ризикує заплямувати власну репутацію, а це, зазвичай, ставить під удар весь бізнес.

Отже, економічна безпека підприємства — це режим забезпечення отримання найкращого економічного ефекту від функціонування суб'єкта господарювання у вигляді прибутку чи досягнення соціальної мети. Основна ціль економічної безпеки підприємства (ЕБП) – забезпечення стійкого та максимально ефективного функціонування в теперішній час і високого потенціалу в майбутньому.

Промисловий шпіонаж щодо бізнесу — це різновид економічного шпіонажу, якому властиве звуження масштабів завдань з одержання інформації, що цікавить, від державного — до масштабу однієї або декількох фірм-конкурентів. Отже, для бізнесу промисловий шпіонаж — лише спосіб конкурентної боротьби. І якщо суб'єктом економічного шпіонажу є держава в особі своїх спецслужб, то щодо промислового — таким є окремий підприємець, фірма, тобто фізична або юридична особа. Промисловий шпіонаж, зазвичай, має дві мети:

─ отримання інформації конкурентів, насампе-ред конфіденційної, про стратегічні й тактичні наміри їхнього бізнесу;

─ здобуття конкурентної переваги на ринку, через витіснення або знищення конкурента.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Єгоров В. З історії розвитку промислового шпигунства // Дзеркало тижня. — 1994. — 31 грудня. — № 13. — С. 14.

2. Демидов Б., Величко А., Волощук И. Тайный фронт // Національна безпека України. — 2005. — № 7–8. — С. 17–23.

3. Івченко О. Промислове (економічне) шпигунство: конкурентна розвідка й контррозвідка // Юридичний журнал. — 2003. — № 7.

4. Березин І. Промислове шпигунство, конкурентна розвідка, бенчмаркинг й етика цивілізованого бізнесу // Практичний Маркетинг. — 2005. — 22 липня. — № 101.

5. [http://sirius.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=217&Itemid=&lang=ru]

6. [http://news.vdv-s.ru/society/?news=10406]

7. [http://knowledge.allbest.ru/management/3c0b65635a2bc68b4d43b88521216d27_0.html]

8. [http://pidruchniki.com/14051003/ekonomika/osnovni_polozhennya_sistemi_bezpeki_pidpriyemnitstva]

9. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. // Закони України. -К., 1996. Т.4.

10. Про захист інформації в автоматизованих системах: Закон України від 5.07.1994 р. //Закони України. -К., 1997.- Т.7.

11. Остроухов В. До проблеми забезпечення інформаційної безпеки України //Політичний менеджмент. - 2008. - № 4. - C. 135-141.

12. [http://reftrend.ru/590404.html]