Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Життя після смерті




Читайте также:
  1. Olkom» - обери свій STYLE життя!
  2. АНАМНЕЗ ЖИТТЯ /ANAMNESIS VITAE/.
  3. Антифашистська спрямованість роману Келлермана «Танок смерті».
  4. Вартість робочої сили, рівень життя та структура доходів населення
  5. Викриття невір’я в загробне життя
  6. Виплата одноразової допомоги у разі смерті потерпілого
  7. Вплив Другої світової війни на економіку УРСР та характеристика післявоєнного господарства
  8. Гравець НЕ МАЄ ПРАВА вночі співати, танцювати, бити по столу, говорити або робити інші дії, які не входять в рамки нічного життя. За порушення ведучий виносить попередження.
  9. Грішне життя і брак віри
  10. Додаток 7. Післяреєстраційний нагляд за побічними реакціями та відсутністю ефективності лікарських засобів

Коротко про головне

Перший ліричний цикл з назвою «Життя після смерті» жанру філософська лірика. В циклі представлено п’ять віршів на ту ж філософську тематику. В них є бажання пояснити читачеві, що людська доля є непередбачуваною, досить кривою і, такою собі, специфічною. «Все колись починається, все ж закінчується…»

Зміст

Зміст циклу являє собою п’ять віршів на філософську тематику. Серед них:
- Вона завжди жива
- Добре зло тоді було
- Химерна панночка з косою
- Та, що сум вселила в очі
- Життя після смерті

Вона завжди жива

А як же це вона?
Я сам в кімнаті замку,
І десь гуде луна,
Летить туди до ранку.

 

А поки те́мінь на дворі,
Чорти летять попід землею,
І долітають до зорі
На зоряно святу алею.

 

Це все у мене в голові.
Я розум вбив лиш тільки нею.
Я бачу постаті нові.
Їх плутаю із рідною сім'єю.

 

Дивіться люди, як вона
Зробила з хлопчика каліку.
І там стоятиме труна,
Стоятиме й вона довіку.

 

Тепер пуста кімната в замку,
Що там сидів я сам,
Сидів до ранку,
І залишив послання вам.

 

Останнє то послання перед смертю...

 

 

Добре зло тоді було

 

Стало темно на душі,
Навіть руки затремтіли.
Полум'я кусочком від свічі
Спогади минулі відлетіли.

 

Все, що так тривожило давно,
Ніби стерлось назавжди
І сумуєш за гріхом,
Біля тебе ні душі.

 

І немає розуму в ділах,
Сенс життя не знаний нам.
Він же точно не в гроша́х.
Я скарби свої віддам.

 

Лиш вернути б, що було,
Те, за чим я плачу вечорами,
Що, немов розбите скло
Під моїми босими ногами.

 

Як би страшно не було,
Я любив його і буду,
Хоч у цьому трошки зло,
Я це зло ніколи не забуду.

 

 

Химерна панночка з косою

 

Дивлюся в твої очі,
Та що ж казати маю.
Душа до тебе хоче,
Та тіло не пускає.

 

Чому прийшла до мене ти?
Чому не хочеш іншого когось?
Чи я зображення краси?
Мабуть, це так тобі здалось.

 

Чи чорне а чи біле?
Вагаюся я знову.
Волосся ще не посивіло -
Язик утратив мову.

 

Мабуть, залишу всіх сьогодні,
Піду з тобою десь у далечінь.
Не буде більше світ самотнім.
Піде за мною й моя тінь.



 

 

Та, що сум вселила в очі

 

Не жебрай копійок в людей.
Де розум був, коли лягала спати?
Не розумієш ти простих речей.
Мабуть, ніколи вже не будеш знати.

 

Де тіло рідне загубила,
Що пило молоко з грудей?
Хоча, напевне, в озері втопила.
Сховать хотіла од людей.

 

А може й не одно, а троє-п'ять.
Хто знає скільки їх на світі було.
Ніхто цього й не хоче знать.
Їх в озері давно накрило мулом.

 

Хай вб'є тебе, хто породив.
На світ пустив таку дитину.
Хоч, може, й сам отак бродив,
Зігнувши гаком спину.

 

 

Життя після смерті

Народившись, я помру.
Я відійду у світ батьків.
Когось з собою, може, заберу.
І на останок пару слів:

 

Я не прощаюся із вами.
Помер із вірою в безсмертя,
Хоч тіло здолане роками,
Душа вже й не така обдерта.

 

Десь люди вірять в другий шанс.
Я просто знаю - він настане.
Те, що віддав - це був аванс.
Троянда в серці не зів'яне.

 

Померши, знову народився,
Почав удруге жити грішно.
Мабуть, Він в людях помилився,
Для нас це просто смішно.

 

І користуємось його добром,
Вертаємося знову й знову,
І знову ми влаштуємо погром,
І знов почну я цю розмову,



 

І знову, народившись, я помру,
І все по колу цілий вік.
Нема в людей ціни добру.
І я від правди знову втік.

 

 


Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 7; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты