Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Методи дослідження економічних процесів і явищ

Читайте также:
  1. II. Методические указания по проведению занятия.
  2. II. Предметная и методическая компетентность
  3. III. Методические указания по самостоятельной работе студентов.
  4. V. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ
  5. Авторская методика С. П. Розова
  6. Аннотация к методическим материалам педагога.
  7. Важнейшие предпосылки и методики заключения сделки
  8. Взаємозв'язок попиту, пропозиції і ціни. Ринковий механізм регулювання економічних відносин
  9. Види та методи конкурентної боротьби.
  10. Викладання економічних дисциплін у Київському університеті

Поняття метод походить від грецького слова методос, яке означає шлях до чогось, шлях пізнання або дослідження. Як метод науки воно означає сукупність або систему прийомів та операцій, які застосовуються економістами для збору, систематизації та аналізу економічних фактів, явищ і процесів. Спочатку економіст вивчає і збирає факти, явища, які стосуються розгляду економічної проблеми. Далі зібрані факти і явища систематизує, виявляє логічні економічні зв'язки між ними, робить узагальнення, вивчає їх взаємодію.

В економічних дослідженнях застосовують методи індукції і дедукції. Під індукцією розуміємо виведення принципів, законів э аналізу фактів. Метод індукції означає хід думок від аналізу фактів до теорії, від часткового до загального. Зворотний процес, тобто коли економісти вивчають ті чи інші проблеми, йдучи від теорії до окремих фактів І перевіряють або відкидають цим теоретичні положення, називається дедукцією. Індукція і дедукція — не протилежні, а взаємодоповнювальні методи дослідження.

При дослідженні економічних явищ і процесів широко застосовується метод абстракції, що означає очищення наших уявлень від випадкового, одиничного і виділення з них стійкого, типового. Отже, абстрагування — це узагальнення. В економіці воно має практичне значення. Правильна теорія ґрунтується на аналізі фактів і вона є реалістичною. Теорії, що не узгоджуються з фактами, є антинаукові; застосування їх часто зумовлює викривлення в економічній політиці.

Важливим засобом пізнання економічних процесів і явищ є використання методів аналізу і синтезу. Аналіз передбачає розчленування предмета (явища чи процесу) на складові частини, виділення окремих сторін, ознак. Синтез, навпаки, означає поєднання розрізнених раніше частин і сторін у цілісність. Аналіз сприяє розкриттю істотного в явищі, а синтез завершує розкриття суті, дає можливість показати, в яких формах це явище притаманне економічній дійсності, веде до узагальнення.

Наукове дослідження економічних явищ передбачає також поєднання логічного та історичного підходів до вивчення економічних процесів і явищ. Це означає, що потрібно розглядати умови, в яких явище почало розвиватися, як воно змінювалося під впливом зміни історичних умов. Логічними є зміни, що не суперечать логічним принципам, а якщо суперечать, то потрібно шукати причини цього.



Завершальною ланкою пізнання економічних процесів і явищ, критерієм істини є суспільна практика.

Окремої уваги заслуговує використання графіків, таблиць при вивченні економічних явищ і процесів. Графіки і таблиці є засобами, з яких робляться певні висновки, виявляються певні тенденції. На основі таблиць робляться певні узагальнення. Графіки є інструментом, з допомогою якого економісти виражають свої теорії, моделі. Вони показують взаємозв'язок між двома групами економічних фактів. Тому такі прості двовимірні графіки є зручним засобом демонстрації взаємозв'язків між економічними явищами, наприклад, між доходами і споживанням, цінами і попитом, цінами і пропозицією товарів та інші.

Економічну науку поділяють на макроекономіку і мікроекономіку. Такий поділ зумовлений тим, що економічні явища і процеси можна досліджувати на макро- і мікрорівні. Мікроекономіка вивчає діяльність окремих господарських одиниць у взаємозв'язку з різними економічними суб'єктами. Вона досліджує структуру їх затрат і доходів, показники господарської діяльності, проблеми організації виробництва, збуту, управління, використання доходів та інші проблеми розвитку підприємств. Мікроекономіка також досліджує діяльність домогосподарств як постачальників ресурсів, одержувачів доходів і споживачів товарів та послуг.



Макроекономіка вивчає господарську діяльність у масштабах національної економіки, її регіонів, народногосподарських комплексів, сфер і галузей та світового господарства. На основі вивчення макроекономічних процесів розробляється державне прогнозування та програмування, здійснюється соціальне страхування, цінова і податкова політика, кредитування, митна політика та інше. Поділ економічної науки на мікро- і макроекономіку має умовний характер. Мікроекономічні процеси тісно переплітаються з макроекономічними, чітко розмежувати їх практично неможливо.

Усі економічні науки поділяють на два види: теоретичні та практичні. Теоретичні — це науки, які вивчають закони та суттєві економічні взаємозв'язки в реальній діяльності на макрорівні. До них належать політекономія, макро- та мікроекономіка. Прикладні — науки, які вивчають, як проявляються економічні закони і взаємозалежності в конкретних галузях і сферах господарювання. До них належать, наприклад" економіка промисловості, транспорту, сільського господарства, торгівлі.


Дата добавления: 2015-09-13; просмотров: 9; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Функції економічної теорії. Економічна теорія та економічна політика | Потреби як рушійний мотив економічної діяльності
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2018 год. (0.009 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты