Вплив важких металів на біосферу, людину.

Одним з найсильніших по дії й найпоширенішому хімічному забрудненні є забруднення важкими металами.

До важких металів ставляться більше 40 хімічних елементів періодичної системи Д.И. Менделєєва, маса атомів яких становить понад 50 атомні одиниці.

Ця група елементів бере активну участь у біологічних процесах, входячи до складу багатьох ферментів. Група "важких металів" багато в чому збігається з поняттям "мікроелементи". Звідси свинець, цинк, кадмій, ртуть, молібден, хром, марганець, нікель, олово, кобальт, титан, мідь, ванадій є важкими металами.

Джерела надходження важких металів діляться на природні (вивітрювання гірських порід і мінералів, ерозійні процеси, вулканічна діяльність) і техногенні (видобуток і переробка корисних копалин, спалювання палива, рух транспорту, діяльність сільського господарства). Частина техногенних викидів, що надходять у природне середовище у вигляді тонких аерозолів, переноситься на значні відстані й викликає глобальне забруднення.

Інша частина надходить у безстічні водойми, де важкі метали накопичуються й стають джерелом вторинного забруднення, тобто утворення небезпечних забруднень у ході фізико-хімічних процесів, що йдуть безпосередньо в середовищі (наприклад, утворення з нетоксичних речовин отрутного газу фосгену).

Важкі метали накопичуються в ґрунті, особливо у верхніх гумусових обріях, і повільно віддаляються при вилужені, споживанні рослинами, ерозії й дефляції - видуванні ґрунтів.

Період напіввидалення або видалення половини від початкової концентрації становить тривалий час: для цинку - від 70 до 510 років, для кадмію - від 13 до 110 років, для міді - від 310 до 1500 років і для свинцю - від 740 до 5900 років.

У гумусовій частині ґрунту відбувається первинна трансформація сполук, що потрапили в неї.

Важкі метали мають високу здатність до різноманітних хімічних, фізико-хімічних і біологічних реакцій. Багато хто з них мають змінну валентність і беруть участь в окислювально-відновних процесах. Важкі метали і їхні сполуки, як і інші хімічні сполуки, здатні переміщатися й перерозподілятися в середовищах життя, тобто мігрувати.

Міграція сполук важких металів відбувається в значній мірі у вигляді органо-мінеральної тридцятилітньому. Частина органічних сполук, з якими зв'язуються метали, представлена продуктами мікробіологічної діяльності. Ртуть характеризується здатністю акумулюватися в ланках "харчового ланцюга" (про це йшла мова раніше). Мікроорганізми ґрунту можуть давати стійкі до ртуті популяції, які перетворюють металеву ртуть у токсичні для вищих організмів речовини. Деякі водорості, гриби й бактерії здатні акумулювати ртуть у клітках.

Ртуть, свинець, кадмій входять у загальний перелік найбільш важливих забруднюючих речовин навколишнього середовища, погоджений країнами, що входять в ООН. Зупинимося докладніше на цих речовинах.