Процес виготовлення гумових виробів

Процес складається з приготування гумових сумішей, вулканізації та оздоблення виробів.
Змішування компонентів забезпечує рівномірне розподілення в каучуку всіх складових частин, вона виробляється на вальцях пли в закритих змішувачах. Отримана сіра гума являє собою однорідну пластичну масу, якою легко надається потрібна форма.
Для отримання листової гуми сиру гумову суміш обробляють на каландрах, робочим органом яких є пустотілі підігріваються прокатні валки з вибіленого чавуну. На каландрах проводиться також обкладка тканин сирої гумою, виготовлення аркушів гуми і промазаних гумою тканин, обробка просоченого корду. З листової заготовки при потребі проводять розкрій на різальних машинах або вирубних пресах.
Гумові профілі (трубки, шнури) отримують шприцеванием - видавлюванням сирої гуми на черв'ячному пресі через матрицю
Вироби складної форми отримують методами пресування та лиття
під тиском
Отримані напівфабрикати піддають вулканізації і відділки.

Ебоніт

При збільшенні масового вмісту сірки до 30-50% виходить твердий матеріал - ебоніт. Він широко застосовується для виготовлення електротехнічних виробів, особливо таких, які повинні бути стійкими до дії кислот (наприклад, акумуляторних баків, а також виробів хімічної промисловості). Способи отримання виробів з ебоніту ті ж, що і для гуми. Ебоніт добре обробляється різанням на верстатах.

Клеї— це розчини (а іноді й розтопи) природних або штучних високомолекулярних сполук, які застосовують для з'єднання матеріалів. З'єднання відбувається внаслідок утворення між склеюваними поверхнями та клейовим прошарком міцних адгезійних зв'язків, обумовлених міжмолекулярною та між­атомною взаємодією. Адгезійні зв'язки посилюються взаємною дифузією ато­мів матеріалів, що контактують. Для доброго прилягання один з матеріалів — клей мусить бути пластичний, а другий — твердий. Очевидно, що клеї являють собою в'язкі рідини або пасти.

2 Високомолекулярні сполуки з адгезійними властивостями

Основним компонентом клеїв є високомолекулярні сполуки з адгезійними властивостями. До їх складу можуть входити також розчинники, затверджу вачі, пластифікатори, зміцнювачі тощо.

Розчинники (спирти, бензин і ін.) обумовлюють необхідну в'язкість клею, З їх випаровуванням міцність клейового з'єднання зростає.

Затверджувачі й каталізатори переводять клейовий прошарок із в'язкого у твердий стан, пришвидшуючи реакції полімеризації або поліконденсації.

Зміцнювачі—мінеральні порошки, що зміцнюють клейове з'єднання.

Клейові з'єднання належать до корозійнотривких. Склеювати можна різні за природою матеріали (метали, пластмаси, деревину, скло, кераміку або їх поєднання). Головними недоліками таких з'єднань — низька теплотривкість (переважно до 350 °С), відносно невисока міцність і схильність клейового про­шарку до старіння.

3 Різновиди клеїв

Залежно від походження основного компонента розрізняють рослинні, тва­ринні й синтетичні клеї. У сучасній техніці й побуті використовують насам­перед синтетичні клеї, основним компонентом яких є термопластичні й термо­реактивні смоли. Останні відзначаються підвищеними фізико-механічними властивостями. Для виготовлення клеїв застосовують також каучук.

Клеї на основі термореактивних смол тверднуть унаслідок дії затверджу-вачів й каталізаторів при нормальній (клеї холодного твердіння) або при підвищеній температурі (клеї гарячого твердіння). Клеї гарячого твердіння міцніші й теплотривкіші.

Клеї на основі феноло-формальдегідних смол застосовують головним чином для з 'єднання металів і склопластиків.

Клеї типу БФ є спиртовими розчинами полівінілбутиралю й феноло-формаль-дегідноїсмолирезольного типу. Вони відзначаються доброю адгезією до скла, кераміки, пластмас і металів. Під час нагрівання утворюється густа просто­рова сітка. Клеї марок БФ-3 і БФ-5 добре склеюють скло, завдяки чому вико­ристовуються для виробництва склопластиків. Клеї марок БФ-2 і БФ-4 зас­тосовують для склеювання металів з металами, склом, шкірою і пластмасами.

Клеї на основі епоксидних смозі мають добрі адгезійні властивості до багатьох матеріалів. Вони тверднуть при нормальній і при підвищеній температурах. Клеї холодного твердіння являють собою рідку смолу, змішану зі затверджувачем. Клеї гарячого твердіння складаються з чистої смоли або розчину смоли й пластифікатора. Затверджувачами для них служать меламін, фталевий ангідрид та ін., які ефективно діють лише при температурі понад 140°С. Епоксидні клеї гарячого твердіння застосовують для склеювання металів, склопластиків і керамічних матеріалів.

Ґумові клеї с розчинами каучуку й вулканізатора в органічних речовинах, Ними склеюють ґуму з гумою, гуму з металом, ґуму зі склом при температурі вулканізації (140... 160 °С). Міцність з'єднання не гірша від міцності гуми.