Вимоги до приміщень.

Будівлі і споруди (ступінь вогнестійкості)	Будівлі і споруди напроти (ступінь вогнестійкості)
1 і 2	3, 3а,3б	4, 4а, 5
1 і 2	9 м – для виробництв категорій А, Б і В 6 м – за наявності стаціонарних автоматичних систем пожежогасіння. Не нормується для виробництв категорій Г і Д	9 м	12 м
3, 3а, 3б	9 м	12 м	15 м
4, 4а, 5	12 м	15 м	18 м

Найбільш небезпечні будівлі (категорії А, Б, склади з ЛЗР і т.ін.) обваловують.

Якщо виробнича будівля має велику довжину, влаштовують протипожежні стіни або перегородки – це стіни, які розділяють приміщення на пожежні відсіки, площа яких визначається протипожежними нормами. Виконують такі стіни лише з негорючих матеріалів (бетон, цегла), і вони ділять приміщення по всій його висоті. Межа вогнестійкості таких перешкод повинна бути не менше 2,5 години. Прорізи в таких стінах не допускаються або вони суворо нормуються, а двері в них виконуються з негорючих або важкогорючих матеріалів з межею вогнестійкості не менше 1,2 год.

Для зменшення наслідків спалаху або вибуху в будівлях категорій А і Б передбачають і розраховують легкоскидувані конструкції (ЛСК) – це будівельні конструкції, які легко скидаються ударною хвилею, і це дозволяє уникнути серйозних ушкоджень капітальних будівельних конструкцій. До ЛСК відносять вікна, двері та прорізи в міжповерхових перекриттях, у стелі і т.ін. Площа ЛСК залежить від надлишкового тиску, який виникає в даному приміщенні, а також від властивостей речовин та матеріалів, які використовуються у виробництві. За відсутності даних для розрахунку площа ЛСК для приміщень категорії А повинна становити не менше 0,05 м2 на 1 м3 об’єму і для приміщень категорії Б – не менше 0,03 м2 на 1 м3.

3) Улаштування евакуаційних виходів. Найважливіше завдання системи протипожежного захисту – це захист та рятування людей у разі виникнення пожежі або при виникненні безпосе

Вимоги до розміщення та влаштування приміщення стоматологічних поліклінік, підрозділів та зуботехнічних лабораторій Стоматологічні поліклініки, підрозділи, кабінети та зуботехнічні лабораторії розміщуються в окремих типових будинках, або як виняток у пристосованих приміщеннях, вбудованих у будинки, при умовах дотримання Правил ДНАОП 9.1.50-5.00-96/02. Розміщення у житлових будинках стоматологічних поліклінік, відділень та кабінетів, що мають в своєму складі рентгенівські та фізіотерапевтичні кабінети, не припустимо. Стоматологічні підрозділи та кабінети можуть бути організовані також у загальних поліклініках, лікарнях, санаторіях, школах та інших установах, де потрібне надання стоматологічної допомоги. У підвальних приміщеннях будинків можуть бути розміщені тільки санітарно-побутові приміщення для персоналу (гардеробні, душові, складські і т.п.), які мають природне освітлення, а також компресорні установки та вентиляційні камери, які освітлюються штучним світлом. Дитячий підрозділ поліклініки повинен мати окремий вхід, гардероб, очікувальню, санвузол та не сполучатися з підрозділом для дорослих. Стоматологічні кабінети (терапевтичні, хірургічні, ортопедичні, дитячі, ортодонтичні) повинні мати на основне стоматологічне крісло 14 кв. м площі та 7 кв. м на кожне додаткове. При наявності в додаткового крісла універсальної стоматологічної установки площа збільшується до 10 кв.м. Висота кабінетів повинна бути не менше 3 м, а глибина при односторонньому освітленні не повинна перевищувати 6 м. Набір допоміжних приміщень та їх площі (кв. м) у стоматологічних підрозділах та зуботехнічних лабораторіях визначається потужністю (категорійністю) поліклініки у відповідності з вимогами СНІП 2.08.02-89 "Громадські будівлі і споруди" і "Посібника з проектування установ охорони здоров'я" (розділ IV). Встановлені наступні категорії стоматологічних поліклінік, які характеризують їх потужність: Позакатегорійна - понад 40 лікарських посад. Першої категорії - від 30 до 40 лікарських посад. Другої категорії - від 25 до 29 лікарських посад. Третьої категорії - від 20 до 24 лікарських посад. Четвертої категорії - від 15 до 19 лікарських посад. П'ятої категорії - від 10 до 14 лікарських посад. Вимоги до внутрішньої обробки приміщення Усі матеріали для внутрішньої обробки приміщень повинні бути тільки з числа дозволених МОЗ України для застосування у будівництві. Стіни стоматологічних кабінетів повинні бути гладкими, без щілин, усі

струкції розуміють її здатність зберігати несучу здатність та витримувати розрахункові навантаження в умовах пожежі. Виникнення та поширення пожеж у будівлях і спорудах залежить від конструкції приміщення та матеріалів, які використані в цій конструкції. Усі будівельні конструкції характеризуються певною межею вогнестійкості – це кількісна характеристика вогнестійкості конструкції. Межа вогнестійкості - це час в годинах від початку випробування конструкції до втрати нею необхідних властивостей. Конструкція втрачає несучу здатність: з’являються тріщини, отвори, крізь які проникають продукти горіння; відбувається нагрів іншого боку стінки до температури 140-180 ^оС. За СНиП 2.01.02 – 85 ( ДБН В 1.1-7-2001) за вогнестійкістю усі будівлі та споруди поділяються на 8 ступенів вогнестійкості: 1 – 2 – 3 – 3а – 3б – 4 – 4а – 5. Зі збільшенням номера ступеня вогнестійкість зменшується. Будівлі та споруди 1-го і 2-го ступенів вогнестійкості дозволяється виконувати лише з негорючих будівельних матеріалів, 3-го ступеня – можуть містити елементи з важкогорючих матеріалів, 4-го і 5-го ступенів – можуть містити елементи з горючих матеріалів. Наприклад, виробництва категорій А і Б можна розташовувати в будівлях лише 1-го та 2-го ступенів вогнестійкості. 2) Улаштування протипожежних перешкод. Протипожежні перешкоди – це інженерна споруда, будівельна конструкція або технічний засіб, що перешкоджають поширенню вогню і мають нормовану межу вогнестійкості. Типи протипожежних перешкод та їх мінімальна межа вогнестійкості наведені в ДБН В 1.1-7-2001. При виникненні пожежі важливо локалізувати її джерело. Для цього на підприємствах передбачають протипожежні・розриви між будівлями, спорудами та комунікаціями. Протипожежні розриви між будівлями забезпечують виключення загорання сусідньої будівлі протягом часу, який необхідний для приведення в дію засобів пожежогасіння. Відстань протипожежних розривів залежить від ступеня вогнестійкості будівель і споруд, а також від пожежної небезпеки виробництв, які в них розташовані. Протипожежні відстані між будівлями та спорудами

кути та місця сполучення стін, стелі та підлоги повинні бути закругленими, без карнизів та прикрас. Стіни кабінетів хірургічної стоматології та стерилізаційної облицьовуються на висоту не нижче 1,8 м, а операційної - на всю висоту глазурованою плиткою. Вище стіни фарбуються масляними чи водоемульсійними фарбами. Стіни кабінетів ортопедичної стоматології та основних приміщень зуботехнічної лабораторії на висоту дверей фарбуються алкідностирольними, полівінілацетатними, масляними чи нітроемальовими фарбами . Вище стіни фарбуються силікатними чи клейовими фарбами. Стелі стоматологічних кабінетів (операційних, передопераційних, стерилізаційних та приміщень зуботехнічних лабораторій фарбуються водоемульсійними, масляними або силікатними фарбами у білий колір. В спеціальних виробничих приміщеннях зуботехнічної лабораторії стіни на висоту дверей облицьовуються глазурованою плиткою. Вище стіни фарбуються сілікатними чи клейовими фарбами. Підлога у стоматологічних кабінетах настилається рулонними полівінілхлоридними матеріалами (вінілпластом, лінолеумом) без щілин, для чого усі шви зварюються за допомогою спеціальних горілок, чи високочастотного зварювання. У кабінетах хірургічної стоматології та операційних дозволене застосування керамічної плитки. Підлога у приміщеннях зуботехнічної лабораторії повинна бути: а) в основних - з рулонних полівінілхлоридних матеріалів (лінолеуму); б) у спеціальних - з керамічної плитки. Колір поверхні стін та підлоги у лікувальних кабінетах повинен бути світлих тонів і з коефіцієнтом відбиття не нижче 40% (салатний, охра). Бажано використовувати нейтральний світло-сірий колір, який не заважає правильному визначенню кольорових відтінків забарвлення слизових оболонок шкіряних покривів, крові, зубів (природних та штучних), пломбувальних та зубопротезних матеріалів. Двері і вікна у всіх приміщеннях фарбуються емалями чи масляною фарбою у білий колір. Дверна та віконна фурнітура повинна бути гладкою, легко піддаватися очищенню. Обладнання кабінетів терапевтичної стоматології у зв'язку з можливістю використання амальгамових пломб має ряд особливостей: - стіни та стелі кабінетів оштукатурюються (цегляні) чи затираються (панельні) з додаванням у розчин 5% порошку сірки для зв’язування парів, які сорбуються у міцну сполуку (сірчану ртуть), що не піддається десорбції, та фарбуються водоемульсійними фарбами; - основа підлоги під лінолеумом повинна мати захист від проникнення ртуті у відповідності із вимогами " Санітарних правил проектування, обладнання, експлуатації та вмісту виробничих приміщень, призначених для проведення робіт зі ртуттю, її сполуками, приладами зі ртутними заповненнями" № 78069. Плити сухої штукатурки, оргаліт, незахищене дерево та інші пористі матеріали не повинні використовуватись як основа під покриття; - використання плиткового пластика замість рулонного матеріалу не допускається; - покриття підлоги з лінолеумом має підійматись на стіни на висоту 5-10 см та вирівнюватись до рівня поверхні стіни, плінтуси повинні бути

речовин та матеріалів з певними показниками пожежовибухонебезпечності ( Тсп, НКМЗ, Тз і т.ін.). Кількісним критерієм є величина надлишкового тиску, який може виникнути внаслідок спалахування та горіння максимально можливої кількості пожежовибухонебезпечних речовин та матеріалів у цьому приміщенні. Категорія А (вибухопожежонебезпечна) – приміщення, в яких знаходяться горючі гази та ЛЗР з Тсп 28 оС у такій кількості, що здатні утворювати вибухонебезпечні суміші, при займанні яких надлишковий тиск вибуху у приміщенні перевищує 5 кПа ( 0,05 кг/см2). Також до цієї категорії належать приміщення, якщо в них є речовини та матеріали, здатні вибухати або горіти при контакті одне з одним, з повітрям або водою в такій кількості, що надлишковий тиск вибуху у приміщенні перевищує 5 кПа. Категорія Б (вибухопожежонебезпечна) – приміщення, в яких знаходяться горючий пил або волокна, ЛЗР з Тсп 28 оС та ГР у такій кількості, що здатні утворювати вибухонебезпечні пило- та пароповітряні суміші, при займанні яких надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа. Категорія В (пожежонебезпечна) – приміщення, в яких знаходяться тверді та рідкі горючі та важкогорючі речовини та матеріали, здатні при контакті з водою, повітрям або одне з одним тільки горіти, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться, не належать до категорій А чи Б. Категорія Г – приміщення, в яких знаходяться негорючі речовини і матеріали в гарячому або розжареному стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор та полум’я. Також до категорії Г відносять приміщення, в яких горючі гази, рідини або тверді речовини спалюють і утилізують як паливо. Категорія Д – приміщення, в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в холодному стані. Належність виробничого приміщення до тієї чи іншої категорії визначає вимоги до конструкції та планування цих приміщень, додержання яких і забезпечує їх пожежовибухобезпечність. 2 Протипожежні вимоги до улаштування виробничих будівель 1) Вогнестійкість конструкції. Під вогнестійкістю кон

внутрішніми (під лінолеумом). Вимоги до мікроклімату, опалення, вентиляції виробничих приміщень стоматологічних поліклінік та зубопротезних лабораторій На постійних робочих місцях, де лікарі та зубні техніки знаходяться більш 50% робочого часу, чи більше години без перерви (стоматологічні кабінети, основні приміщення зуботехнічної лабораторії), параметри мікроклімату нормуються у вигляді наступних показників:

Сезон	Температура °С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря м/с
Холодний та перехідний (середньодобова температура зовнішнього повітря +10⁰С та нижче)	18-23	60-40	0,2
Теплий (середньодобова температура зовнішнього повітря +10⁰С та вище).	21-25	60-40	0,2

На місцях тимчасового перебування працівників (спеціальні приміщення зуботехнічної лабораторії) параметри мікроклімату можуть бути наступними:

Сезон	Температура ° С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря м/с
Холодний та перехідний	17-25	не більше 75	0,2-0,3
Теплий	не більше 28	не більше 65	0,2-0,5

При проектуванні тепло-, водо-, газопостачання, вентиляції та кондиціонування повітря в будинках стоматологічних поліклінік необхідно виконувати вимоги будівельних Норм та Правил щодо проектування котельних установок, теплових мереж, гарячого та холодного водопостачання, опалення, вентиляції та кондиціонування повітря та відповідних розділів будівельних норм та Правил СНІП 2.08.02-89 " Громадські будівлі і споруді" і " Посібник щодо проектування установ охорони здоров'я" (Розділ IV).

У будинках стоматологічних поліклінік необхідно передбачити системи водяного опалення.

Теплоносієм системи центрального опалення повинна бути вода з температурою +95 ° С. При проектуванні систем опалення необхідно передбачити можливість пофасадного їх регулювання та відключення.

Нагрівальними приладами у системі центрального водяного опалення, як правило, повинні бути чавунні радіатори із гладкою поверхнею, яка допускає легке прибирання, та розміщуються тільки під вікнами, за винятком кутових приміщень.

У будівлях стоматологічних поліклінік, у стоматологічних підрозділах,

робці матеріалів, здатних електризуватися, у приміщеннях вибухопожежонебезпечних виробництв необхідно вживати певних заходів захисту від СТЕЛ. Зниженню електризації сприяє: - обмеження руху речовин і матеріалів, здатних електризуватися; - заборона на злив-налив рідин вільно падаючим струменем; - використання антиелектростатичних покриттів (графіт, сажа); - зволожування повітря (при вологості вище 65% заряди СТЕЛ не накопичуються; - застосування нейтралізаторів повітря; - використання екранувальних пристроїв. Засоби захисту від СТЕЛ поділяють на колективні та індивідуальні. До колективних відносять: - заземлення технологічного обладнання; - зволоження повітря; - заміну матеріалів, які електризуються на такі, що неелектризуються; - використання антиелектростатичних покриттів (графіт, сажа); - застосування нейтралізаторів повітря; - іонізацію повітря. До індивідуальних засобів і заходів відносять: - заборону на спецодяг із синтетики, вовни і шовку; - спецодяг із бавовни або льону; - струмопровідне взуття; - застосування антистатичних браслетів. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЖЕЖОВИБУХОБЕЗПЕЧНОСТІ ВИРОБНИЦТВ 1 Категорії виробничих приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою Для того, щоб забезпечити пожежовибухобезпечність об’єкта, насамперед треба правильно оцінити його небезпеку стосовно імовірності виникнення пожеж і вибухів. Ця небезпека залежить від таких чинників: - характеру технологічного процесу; - ступеня пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів, що застосовуються; - наявністі ДЗ; - ймовірністі контакту ДЗ та горючої суміші; - кількості горючих речовин та матеріалів на об’єкті. Враховуючи показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів, їх кількість, а також особливості технологічних процесів за ОНТП 24-86 ( «Общесоюзные нормы технологического проектирования») всі виробничі приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на 5 категорій: А, Б, В, Г і Д. Якісним критерієм категорування є наявність у приміщенні

кабінетах і приміщеннях зуботехнічних лабораторій необхідно передбачити загально обмінну припливно-витяжну вентиляцію з кратністю повітрообміну 3 рази у годину по витяжці і 2 рази у годину по припливу. У приміщенні " чистої " операційної повинна бути загальнообмінна припливна вентиляція. Незалежно від наявності загальнообмінної припливно-витяжної вентиляції повинні бути: - фрамуги чи кватирки, які легко відчиняються у всіх приміщеннях; - витяжні шафи із механічним спонуканням у терапевтичних та ортопедичних кабінетах, у стерилізаційних та паяльних; - місцеві відсмоктувачі пилу на робочих місцях зубних техніків в основних приміщеннях, в кожній полірувальній машині, в полірувальній кімнаті; - витяжні зонти у ливарні над піччю відцентрового лиття, над плитою у паяльній, над нагрівними приладами та робочим столом у полімеризаційній. Обладнання, яке виділяє повітря, забруднене пилом, парами ртуті та інших металів, повинно бути обладнане відповідними фільтрами для попередження забрудненості атмосферного повітря. Кондиціонування повітря повинно передбачатися в основних приміщеннях зуботехнічної лабораторії, кабінетах ортопедичної стоматології та операційних. Вимоги до природного та штучного освітлення виробничих приміщень стоматологічних поліклінік, підрозділів, зуботехнічних лабораторій. Усі приміщення стоматологічних поліклінік, підрозділів та зуботехнічних лабораторій повинні мати природне освітлення. У заново організованих стоматологічних поліклініках вікна стоматологічних кабінетів повинні бути орієнтовані на північні напрямки (П, ПС, ПЗ), щоб уникнути значних перепадів яскравості на робочих місцях за рахунок прямих сонячних променів інших напрямків орієнтації, а також перегріву приміщень у літній час, особливо в південних районах країни. Основні приміщення та ливарні зуботехнічної лабораторії повинні бути орієнтовані на північні напрямки для попередження перегріву приміщень у літній час. В існуючих умовах нераціональної орієнтації у літній час рекомендується вживати затінення вікон за допомогою тентів, маркіз, жалюзі і інших пристосувань. Світловий коефіцієнт (відношення заскленої поверхні вікон до площі підлоги) у всіх стоматологічних кабінетах та основних приміщеннях зуботехнічної лабораторії має складати 1: 4- 1: 5, а в інших виробничих приміщеннях бути не нижчим 1:8. Коефіцієнт природного освітлення (відсоткове відношення рівня природного освітлення на робочому місті до одночасного освітлення на відкритому просторі) на постійних робочих місцях в усіх стоматологічних кабінетах та основних приміщеннях зуботехнічної лабораторії повинен бути не менше ніж 1,5 %. При встановленні стоматологічних крісел в діючих кабінетах у два ряди при однобічному природному освітленні треба користуватися штучним освітленням у денний час у другому ряду крісел. Також лікарі повинні періодично обмінюватися своїми робочими місцями. Усі приміщення стоматологічних поліклінік, підрозділів та зуботехнічних лабораторій повинні мати загальне штучне освітлення за рахунок

до точки замикання ближче 4 м у приміщенні і 8 м – на відкритій місцевості. Вважається, що на відстані 20 м небезпека ураження відсутня. Якщо необхідно потрапити в зону розтікання струму, наприклад, щоб урятувати постраждалого, треба користуватися діелектричними калошами, ботами, рукавицями, а пересуватися треба якомога найдрібнійшими кроками або стрибками на одній чи двох ногах. 5 Статична електрика та захист від неї Статична електрика (СТЕЛ)– це процес утворення, зберігання та розділення електричних зарядів на поверхні та в об’ємі діелектричних матеріалів або ізольованих провідників. Підвищений рівень СТЕЛ належить до групи фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Під час контакту двох матеріалів на їх поверхнях унаслідок різниці роботи виходу електронів утворюється подвійний шар з розподілом позитивних та негативних зарядів. Якщо ці поверхні розділити, то виникає різниця потенціалів, збільшується напруженість електричного поля між цими поверхнями. У разі, коли напруженість електричного поля, яке виникло, перевищує електричну міцність середовища, виникає розряд СТЕЛ. Здатність речовин до електризації визначається величиною їх питомого електричного опору Rпит. Умовно вважається, що електризуються такі речовини і матеріали, Rпит яких перевищує 105 Ом·м. Електризацією супроводжуються такі технологічні операції, як: - подрібнення; - помел; - перемішування; - пневмотранспортування; - пневмосушіння; - пересипання; - злив-налив рідин і т.ін. Величина зарядів, які накопичуються на поверхнях, залежить від природи речовин, швидкості руху і розділу поверхонь, від зовнішніх умов. Відомі випадки, коли різниця потенціалів сягала декількох кіловольт! Струм, який виникає під час розряду СТЕЛ, складає всього 10-6 – 10-8 А і тому для людини безпечний, але розряд виникає завжди раптово, несподівано і тому людина лякається, може зробити мимовільні рухи, а в умовах виробництва це може призвести до виникнення аварійних ситуацій і до травмування працівника. Головна небезпека СТЕЛ – це розряд СТЕЛ.Особливо небезпечний розряд СТЕЛ у тих виробництвах, де є горючі суміші, тому що енергії такого розряду вистачає, щоб запалити цю суміш. Тому за ступенем електростатичної небезпеки виробничі об’єкти поділяють на три класи. Клас Е1 -об’єкти, де відсутня можливість розрядів, здатних запалювати середовище з мінімальною енергією запалювання більше 10-4 Дж. Клас Е2- об’єкти, де відсутня можливість розрядів, здатних запалювати середовище з мінімальною енергією запалювання більше 10-1 Дж. Клас Е3- об’єкти, де можливе виникнення розрядів, здатних запалювати середовище з мінімальною енергією запалювання менше 10-1 Дж. Можливі також розряди на поверхні діелектриків та їх пробій. У наведеному ряді електростатична небезпека зростає. У відповідності до «Правил захисту від статичної електрики» при пере

люмінесцентних ламп чи ламп розжарювання. Розташування столів зубних техніків в основних приміщеннях зуботехнічної лабораторії повинно забезпечити природне освітлення робочих місць з лівого боку. Для загального люмінесцентного освітлення у всіх стоматологічних кабінетах та основних приміщеннях зуботехнічної лабораторії рекомендуються лампи зі спектром випромінювання, що не змінюють кольоропередавання, наприклад, типів: ЛДЦ (люмінесцентні денного світла із виправленим кольоропередаванням) чи ЛХП (люмінесцентні холодного природного освітлення). Світильники загального освітлення повинні розміщуватись таким чином, щоб не потрапляти в поле зору працюючого лікаря. Люмінесцентні світильники, що встановлюються, повинні бути укомплектовані пускорегулюючими апаратами з особливо низьким рівнем шуму. Стоматологічні кабінети, основні та полірувальні приміщення зуботехнічної лабораторії повинні мати, крім загального, і місцеве освітлення у вигляді: - рефлекторів біля універсальних стоматологічних установок на робочих місцях терапевтів та ортопедів; - спеціальних (бажано безтіньових) рефлекторів на кожному робочому місці хірурга; - світильників на кожному робочому місці зубного техніка в основних та полірувальних приміщеннях. Рівень освітленості, який створюється місцевим джерелом, не повинен перевищувати рівень загального освітлення більше ніж у 10 разів, щоб не викликати утомливої для зору лікаря світової переадаптації при переведенні погляду із неоднаково освітлених поверхонь. Світильники місцевого та загального освітлення повинні мати відповідну захисну арматуру для захисту органів зору персоналу від засліплюючої дії. Санітарно-протиепідемічний режим і прибирання приміщень стоматологічних поліклінік, відділень, кабінетів та зуботехнічних лабораторій Використане стоматологічне обладнання і інструментарій повинні піддаватись дезінфекції, передстерилізаційному очищенню з метою видалення з них білкових, жирових механічних забруднень, а також лікарських препаратів. Найбільш доцільно і раціонально передстерилізаційне очищення і стерилізацію стоматологічного інструментарію та виробів проводити в централізованих стерилізаційних відділеннях (ЦСВ), які обладнуються в даному лікувальному закладі для задоволення власних потреб, або для обслуговування декількох лікувальних установ. Передстерилізаційне очищення і стерилізація стоматологічних інструментів проводиться у відповідності з вимогами "Інструкції щодо очищення (миття) і стерилізації стоматологічних інструментів " № 1609-77 від 11 березня 1977 р., і вимогами ОСТ 42-2-2-77 "Стерилізація і дезінфекція виробів медичного призначення. Методи, засоби і режими". Передстерилізаційну обробку стоматологічного інструментарію здійснюють ручним або механізованим способом за допомогою спеціального обладнання з застосуванням миючих розчинів. Передстерилізаційну обробку ручним способом проводять в наступній послідовності: • кожний інструмент спочатку ополіскують проточною водою в окрем

стин обладнання, що проводять струм і до яких можливий випадковий дотик або наближення на небезпечну відстань. Це щити, ізолювальні накладки, тимчасове переносне заземлення. Екранувальні ЕЗЗслужать для запобігання шкідливому впливу на працюючих в електричних полях промислової частоти. Це індивідуальні екранувальні комплекти (костюми, взуття, рукавиці), переносні екранувальні пристрої (екрани, парасолі, намети). Запобіжні ЕЗЗпризначені для індивідуального захисту працюючого від шкідливої дії світлових, теплових та механічних проявів електричного струму, від продуктів горіння і від падіння з висоти. Це захисні окуляри, щитки, каски, протигази, монтерські пояси, страхувальні канати, монтерські кігті і т.ін. Усі ЕЗЗ за чинними нормами періодично випробовуються. Також електробезпека забезпечується і системою організаційно-технічних заходів. Згідно з чинними вимогами з метою забезпечення електробезпеки власник зобов’язаний: - призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електроустановок; - створити і укомплектувати електротехнічну службу; - розробити і затвердити посадові інструкції працівників електротехнічної служби та інструкції з безпечного виконання робіт в електроустановках; - забезпечити своєчасне навчання та перевірку знань працівників з питань електробезпеки. Роботи в електроустановках за вимогами щодо організації їх безпечного виконання поділяються на такі, що виконуються: - за нарядами-допусками; - за розпорядженнями; - в порядку поточної експлуатації. Перелік усіх таких робіт повинен бути затверджений наказом по підприємству із зазначенням осіб, відповідальних за їх безпечну організацію і проведення. 4 Крокова напруга При падінні електричного дроту на землю, замиканні струмопровідних частин на заземлений корпус електричний струм розтікається в землі від точки замикання по півсфері, і у міру віддалення від точки замикання потенціал зменшується. Крокова напруга– це різниця потенціалів між двома точками в зоні розтікання електричного струму, які знаходяться на відстані одного кроку. Відстань кроку береться такою, що дорівнює 0,8 м. Унаслідок появи різниці потенціалів людина опиняється під дією напруги кроку, яка може досягти небезпечних значень і завдати людині тяжкої електротравми. Через тіло людини за петлею «нога-нога» піде електричний струм. Це може викликати падіння, і тоді ураження може значно посилитися. Величина крокової напруги залежить від таких факторів: - ширини кроку; - відстані людини від точки замикання струму на землю; - стану та властивостей взуття; - величини питомого опору ґрунту. При виявленні замикання струму на землю забороняється наближатися

ій ванні для миття протягом 30 сек.; • повністю занурюють інструменти на 15 хвилин в бачок з гарячим (з температурою + 50° С) мийним розчином, який складається із комплексу 0,5 % розчину пероксиду водню (Н₂О₂) з 0,5 % розчином одного із миючих засобів: "Астра", "Лотос", "Новость", "Айна" і т.п. При застосуванні миючого засобу "Біолот" час обробки складає 3 хвилини; • миють інструменти в цьому ж розчині йоржами або ватно-марлевими тампонами протягом 30 сек; • споліскують проточною водопровідною водою із розрахунку 200 мл води на кожний виріб, а потім дистильованою водою протягом 30 сек; у випадку використання мийних засобів "Лотос" або "Астра" час полоскання повинен становити 1 хвилину; • сушать в сухо-повітряному стерилізаторі гарячим повітрям при температурі 80-85 ° С до повного зникання вологи. Механізоване передстерилізаційне очищення повинно проводитись за допомогою апаратів і обладнання струминним методом, ультразвуком, або йоржуванням з застосуванням мийних засобів. Методика проведення механізованого очищення повинна відповідати інструкції щодо експлуатації, яка додається до обладнання. Мийний розчин після обробки інструментарію, забрудненого кров'ю, негайно виливається і замінюється свіжим. Стоматологічний інструментарій, використаний в гнійних операціях і при лікуванні інфекційних хворих, перед передстерилізаційним очищенням підлягає обов'язковому знежиренню в комплексі 3 % пероксиду водню з миючими засобами "Астра", "Лотос", "Айна" або "Новость" при температурі 50 ° С протягом 30 хвилин або "потрійним розчином" протягом 45 хвилин, після чого виконуються вищевказані етапи передстерилізаційної обробки. Контроль якості передстерилізаційної обробки стоматологічного інструментарію і виробів необхідно проводити методами, рекомендованими " Методичними вказівками по перед стерилізаційному очищенню виробів медичного призначення " № 28-6/13 від 08.06.82 р. Контролю піддають 1 відсоток (але не менше 3-5 виробів одного найменування) одночасно обробленого інструментарію. Якість передстерилізаційної обробки інструментів перевіряють шляхом постановки амідопіринової або ортолідинової проб та визначення залишкової кількості лужних компонентів миючого препарату шляхом проведення проби з фенолфталеїном. Інструменти або вироби, які дали позитивні проби на кров, обробляють вдруге, а ті, що містять залишкову кількість миючих засобів, вдруге промивають проточною водою. Всі вироби (інструменти, перев'язні матеріали, посуд та ін.), що доторкуються до раневої поверхні, контактують з кров'ю або інфекційними препаратами, а також із слизовою оболонкою і можуть викликати її ушкодження, повинні піддаватись стерилізації. Контроль стерильності стоматологічних інструментів проводять бактеріологічні лабораторії СЕС 2 рази на рік або бактеріологічні лабораторії лікувальних установ 1 раз в місяць. Контролю стерильності підлягає не менше 1 % від загальної кількості простерилізованого інструментарію, але не менше 3-5 одиниць одного найме

Оскільки занулені частини виявляються заземленими через нульовий захисний провідник, то в аварійний період до моменту вимкнення пошкодженої установки захисна властивість цього заземлення така сама, як і при захисному заземленні. Отже, заземлення занулених частин через нульовий захисний провідник знижує в аварійний період їх напругу стосовно землі. Таким чином, занулення має дві захисних дії: по-перше, швидке автоматичне вимкнення установки від мережі і, по-друге, зниження напруги занулених металевих неструмопровідних частин, які опинилися під напругою стосовно землі. Вимоги щодо застосування занулення залежно від величини напруги і категорії приміщень за небезпекою електротравм аналогічні вимогам до застосування захисного заземлення. За величиною напруги живлення застосування занулення обмежується напругою до 1000 В. Захисне вимкнення.Це швидкодіючий захист, який забезпечує автоматичне вимкнення електроустановки при виникненні в ній небезпеки ураження струмом. Зміна будь-якого параметра електричної мережі, що загрожує електротравмою, є імпульсом, який викликає спрацьовування захисного вимикаючого пристрою, тобто автоматичне вимкнення небезпечної ділянки мережі. Пристрої захисного вимкнення повинні забезпечувати вимкнення електроустановки за час, який не повинен перевищувати 0,2 с. Пристрій захисного вимкнення складається з приладу захисного вимкнення і автоматичного вимикача. Існує декілька типів пристроїв захисного вимкнення залежно від параметрів, на які вони реагують: на напругу корпусу відносно землі, струм замикання на землю, напругу фази стосовно землі, напругу нульової послідовності, струм нульової послідовності, оперативний струм та ін. З метою забезпечення електробезпеки, крім системи технічних заходів і засобів існує система електрозахисних засобів. Електрозахисні засоби(ЕЗЗ)– це технічні вироби, які не є конструктивними елементами електроустановки і використовуються під час виконання робіт в цих установках з метою запобігання електротравмам. ЕЗЗ умовно можна поділити на ізолювальні, огороджувальні, екранувальні і запобіжні. Ізолювальні ЕЗЗізолюють людину від частин обладнання, що проводять електричний струм, або заземлених частин, а також від землі. Вони поділяються на основні та додаткові. Основні ізолювальні ЕЗЗ мають ізоляцію, що здатна тривалий час витримувати робочу напругу електроустановки, тому ними можна торкатися до частин електрообладнання, які знаходяться під напругою. Наприклад, до таких засобів в електроустановках до 1000 В належать діелектричні рукавиці, інструменти з ізольованими ручками, показники напруги, ізолювальні та електровимірювальні кліщі; в установках вище 1000 В – це ізолювальні штанги, ізолювальні та електровимірювальні кліщі, показники напруги, а також засоби для проведення ремонтних робіт. Додаткові ізолювальні ЕЗЗ не можуть забезпечити захист людини від робочої напруги. Їх призначення – посилити захисну дію основних ізолювальних засобів. До додаткових ізолювальних ЕЗЗ належать: в установках до 1000 В – діелектричні калоші і килимки, ізолювальні підставки, ізолювальні ковпаки; в установках вище 1000 В – діелектричні рукавиці, боти, килимки, ізолювальні підставки, штанги і т.ін. Огороджувальні ЕЗЗпризначені для тимчасового огородження ча

нування. Відбір проб здійснюється шляхом: • безпосереднього занурення дрібних інструментів в стерильне живильне середовище; • взяття змивів з крупних інструментів стерильними марлевими серветками 5 х 5 см зволожених стерильними фізіологічним розчином, які потім засівають на живильні середовища (бульон Сабуро або тіогліколеве середовище). Інструменти вважаються стерильними при відсутності росту вегетативних та спороутворюючих мікроорганізмів. Вироби, що не мають контакту з раневою поверхнею, кров'ю або інфекційними препаратами повинні піддаватись дезінфекції. При роботі з деззасобами необхідне суворе дотримання вимог техніки безпеки та виробничої санітарії. При роботі в кабінетах терапевтичної стоматології з амальгамою 1 раз на місяць необхідно проводити додаткове прибирання, яке складається з обробки всього приміщення, меблів та обладнання, особливо на робочих місцях лікарів біля крісла і біля витяжної шафи, підкисленим розчином перманганату калію шляхом пульверизації або протирання ганчіркою, змоченою в цьому розчині. Через годину поверхні протираються насухо, використаний матеріал викидається в сміттєзбирач на території установи. Весь інвентар для цього прибирання повинен бути окремим, не використовуватись в інших приміщеннях і зберігатись в нижньому відділенні витяжної шафи. Лотки і плювальниці, забруднені амальгамою, після механічного очищення слід обробити підкисленим розчином перманганату калію, через 1,5-2 години насухо протерти, а забруднений матеріал негайно видалити з приміщення в сміттєзбірник. ПРИМІТКА: 1. Спускання в каналізацію води, яка містить ртуть, без спеціальних сифонів забороняється. Очищення сифонів від ртуті повинно проводитись один раз в 3-4 місяці. 2. Прибирання стоматологічних кабінетів і приміщень зуботехнічних лабораторій проводять вологим способом не рідше 2 рази в день із застосуванням дезінфектантів. 3. Генеральне прибирання кабінетів хірургічної стоматології проводиться один раз на тиждень з застосуванням дезінфектантів (комплекс 6 % пероксиду водню і 0,5 % миючого засобу). Після дезінфекції приміщення опромінюють бактерицидними лампами. Генеральне прибирання інших стоматологічних кабінетів проводять 1 раз на місяць. Вимоги до обладнання стоматологічних кабінетів та приміщень зуботехнічних лабораторій Оснащення стоматологічних поліклінік, підрозділів, кабінетів та зуботехнічних лабораторій медичним обладнанням здійснюється у відповідності з діючим табелем оснащення стоматологічних установ. У терапевтичних та ортопедичних стоматологічних кабінетах повинно розміщуватись не більше трьох, а в хірургічних - не більше 2-х крісел з обов'язковим відокремленням робочих місць лікарів непрозорими перегородками висотою до 1,5 м. У кабінетах з однобічним природним освітленням стоматологічні

обладнання. У цьому випадку неструмопровідні частини стають струмопровідними, і небезпека торкання до них буде така сама, як і до струмопровідихі. Тому при використанні електрообладнання завжди передбачають технічні заходи захисту на випадок переходу напруги на неструмопровідні частини. До таких заходів належать: - захисне заземлення; - занулення; - захисне вимкнення. Захисне заземлення– це навмисне електричне з’єднання із землею або її еквівалентом металевих неструмопровідних частин електроустановок, які можуть опинитися під напругою. За наявності заземлення паралельно людині буде мати місце додатковий струмопровід, і струм замикання на землю буде розподілятися між цим струмопроводом і людиною обернено пропорційно їх опорам. Оскільки опір кола «людина – земля» набагато більший від опору кола «корпус – земля», то величина струму, який проходить через тіло людини, значно знизиться. Заземлення застосовують у мережах з ізольованою нейтраллю при напрузі до 1000 В і в мережах з напругою вище 1000 В – з будь-яким режимом нейтралі. Заземленню підлягаютьтакі електроустановки: - у приміщеннях без підвищеної небезпеки – з напругою 380 В і вище; - у приміщеннях підвищеної та особливої небезпеки – з напругою вище 42 В; - у вибухонебезпечних зонах – усі електроустановки незалежно від напруги. Ефективність захисного заземлення залежить від опору заземлювального пристрою проходженню струму замикання на землю. Відповідно до чинних нормативів величина опору заземлювального пристроюв установках до 1000 В не повинна перевищувати: - 4 Ом (при сумарній потужності генераторів більше 100 кВА); - 10 Ом (при сумарній потужності генераторів 100 кВА і менше). В установках вище за 1000 В: - не більше 0,5 Ом у мережах із заземленою нейтраллю; - не більше ніж 125/Із.з і береться розрахунковим, але не вище 10 Ом. Занулення– це навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмопровідних частин електроустановки, які можуть опинитися під напругою у результаті пошкодження ізоляції. Нульовий захисний провідник – це провідник, який з’єднує частини, які зануляються, із заземленою нейтральною точкою джерела струму. Занулення застосовують у мережах до 1000 В із заземленою нейтраллю. Принцип дії занулення – перетворення замикання на корпус на однофазне коротке замикання, тобто замикання між фазним і нульовим захисним провідником з метою виклику великого струму, який забезпечить спрацьовування автоматичних систем захисту і відключення таким чином пошкодженої установки від мережі живлення. Швидкість відключення залежно від конструкції захисного пристрою, який вимикає установку, повинна бути дуже великою. Тому час спрацьовування подібних пристроїв становить від 5-7 с для плавких запобіжників до 0,1-0,2 с для автоматичних вимикачів.

крісла встановлюються в один ряд вздовж світонесучої стіни. Для роботи з амальгамою та полімерними матеріалами у кабінетах терапевтичної та ортопедичної стоматології має бути витяжна шафа, яка відповідає наступним вимогам: · У відкритому робочому отворі шафи розміром 30х60 см автономна механічна тяга повинна забезпечувати швидкість руху повітря не менше 0,7 м/с; · Витяжка повітря повинна відбуватися із усіх зон шафи; · Внутрішні поверхні шафи повинні бути непроникними для ртуті; · Підлога шафи повинна мати схил 1-2 см на погонний метр у сторону жолоба, який з'єднується із ємністю для збору пролитих капель ртуті; · У шафі повинна бути вмонтована водопровідна раковина з пасткою для ртуті; · Всередині шафи повинна встановлюватися шафка для зберігання добового запасу амальгами, ртуті та посуду для готування амальгами, а також демеркуризаційних засобів. Амальгамозмішувач, який усуває ручні операції при готуванні срібної амальгами, повинен постійно знаходитися у витяжній шафі. У приміщеннях, де здійснюється робота з амальгамою, усі робочі меблі повинні мати ніжки висотою не менш 20 см від рівня підлоги для забезпечення якісного прибирання та полегшення демеркурізації. Столики для роботи зі ртуттю повинні бути покриті непроникним для ртуті матеріалом (вінілпластом, реліном, лінолеумом) і мати бортики вздовж країв, які попереджують падіння крапель ртуті на підлогу; під робочою поверхнею столиків не повинно бути ящиків. Робоче місце зубного техніка в основному приміщенні повинно мати: • спеціальний зуботехнічний стіл розміром 1,0х0,7 м; • електрошліфувальний прилад з місцевим відсмоктувачем пилу; • підведення газу (припустимі безпечні спиртівки чи електронагрівні прилади). Основні приміщення зуботехнічних лабораторій повинні бути обладнанні вбудованими у стіну вогнетривкими шафами (сейфами) для зберігання золотих виробів, які знаходяться у роботі. Стоматологічні кабінети повинні бути обладнані в залежності від потужності поліклініки централізованою системою подачі стисненого повітря, вакууму, кисню. На підведеннях води до універсальних стоматологічних установок треба передбачити влаштування вентилів виключення подавання води. Стічні води від раковин з гіпсовочних приміщень перед спуском у каналізацію повинні очищуватися від гіпсу. У лікувальних кабінетах та приміщеннях зуботехнічної лабораторії повинні бути окремі раковини для миття рук персоналу, обладнанні кранами з ліктьовим чи ніжним управлінням та спеціальні ванни для інших виробничих цілей (миття інструментів, посуду, інвентарю, обладнання, ін.). У кожному стоматологічному кабінеті повинен бути стіл для стерильних матеріалів та інструментів. У приміщеннях очікувалень та прийомних повинні бути встановленні емальовані чи фарфорові плювальниці.

До основних способів захисту від ураження людини електричним струмом при дотику до струмопровідних частин електрообладнання відносять: 1) застосування ізоляції.Електроізоляція – це шар діелектрика або виріб з діелектрика, яким вкрита поверхня, що проводить струм. ГОСТ 12.1.009-76 розрізняє такі види ізоляції: -робоча; -додаткова – забезпечує захист від ураження на випадок пошкодження робочої; -подвійна – складається з робочої та додаткової; -підсилена –це поліпшена робоча ізоляція, що забезпечує такий рівень захисту, як і подвійна. При розроблянні електроустановок опір ізоляції береться в межах 1 кОм/В, якщо технічними умовами не передбачені більш жорсткі вимоги відповідно до чинних актів; 2) застосування малих напруг.Використання малих напруг різко знижує небезпеку ураження, особливо коли роботи проводяться в умовах підвищеної небезпеки, особливої небезпеки або назовні приміщення. До малих напруг відносять напруги менші, ніж 42 В (ГОСТ 12.1.009-76). При напрузі до 42 В струм, який проходить через тіло людини, є безпечним. При роботах в особливо небезпечних умовах використовують переносні електричні світильники з напругою не вище 12 В; 3) забезпечення недоступності струмопровідних частин.Основними заходами забезпечення недоступності є застосування захисних огороджень, закритих комунікаційних апаратів, розміщення неізольованих струмопровідних частин на висоті, недосяжній для ненавмисного торкання, обмеження доступу сторонніх осіб в електротехнічні приміщення; 4) застосування блокувань безпеки.Блокування безпеки застосовуються в установках, експлуатація яких пов’язана з періодичним доступом до огороджених струмопровідних частин електрообладнання, в комунікаційних апаратах, помилки в оперативних переключеннях яких можуть призвести до аварії; в рубильниках, пусковій апаратурі, автоматичних вимикачах, а також в умовах підвищеної небезпеки. Призначення блокувань безпеки – унеможливити доступ до неізольованих струмопровідних частин без попереднього зняття з них напруги, не допустити порушення рівня електробезпеки без попереднього відключення електрообладнання від джерела живлення. Основними видами блокувань є механічні, електричні та електромагнітні блокування; 5) засоби орієнтації в електроустановках.До засобів орієнтації належать: маркування частин електрообладнання, проводів і струмопроводів, бирки на проводах, забарвлення неізольованих струмопровідних частин, ізоляції, попереджувальні написи, таблички, схеми комутації, знаки високої напруги і т.ін.; 6) виконання електричних мереж, ізольованих від землі; 7) захисне розділення електричних мереж; 8) вирівнювання потенціалів. Небезпека торкання до неструмопровідних частин електрообладнання В умовах нормальної роботи таке торкання цілком безпечне. Небезпека виникає лише тоді, коли неструмопровідні частини опиняються під напругою внаслідок пошкодження ізоляції, тобто в режимі аварійної роботи електро

У приміщеннях із плитковими підлогами на робочих місцях повинні бути обладнанні дерев'яні настили для захисту ніг від охолодження. Стоматологічні поліклініки, підрозділи, кабінети та зуботехнічні лабораторії повинні бути забезпечені аптечками з набором необхідних медикаментів для надання швидкої та першої допомоги, а також дезінфекційними засобами. Правила особистої гігієни і гігієни праці персоналу стоматологічних поліклінік, відділень, кабінетів, зуботехнічних лабораторій Адміністрація установи зобов'язана своєчасно забезпечувати працівників стоматологічних поліклінік, відділень, кабінетів і зуботехнічних лабораторій туалетним милом в дрібній розфасовці для одноразового використання або рідким милом, щітками для миття рук, індивідуальними рушниками або паперовими серветками разового користування, спецодягом, сан. одягом та засобами особистого захисту у відповідності з діючими нормами. ПРИМІТКА: Електрорушники можна встановлювати лише в приміщеннях санвузлів. При роботі на любих стоматологічних універсальних установах, кріотерапевтичному апараті, із стерилізаторами, амальгамозмішувачами, одонтометром, діатермокоагулятором, ультразвуковими очисниками, апаратом електросну, гальваноапаратами і іншими технічними засобами потрібно суворо дотримуватись інструкцій щодо техніки безпеки для даних технічних засобів. Лікарі-стоматологи в залежності від характеру лікувального втручання можуть працювати в положенні сидячи і стоячи (при положенні пацієнта лежачи, напівлежачи, сидячи). Працювати сидячи рекомендується не більше 60% робочого часу, а решту часу - стоячи і переміщуючись по кабінету. Сидячи повинні виконуватись маніпуляції, які потребують тривалих, точних рухів при доброму доступі. Стоячи виконуються операції, які супроводжуються значним фізичним зусиллям, або короткочасні - при затрудненому доступі. Під час препарування каріозних порожнин і при обточуванні зубів високо оборотними бормашинами або турбінами рекомендується захищати від різноманітних аерозолів органи дихання лікаря і помічника чотирьохшаровими масками із стерильної марлі, які потрібно міняти через 4 години і знезаражувати кип’ятінням протягом 15 хвилин з моменту закипання, або респіратором одноразового користування типу " Лепесток - 200" (ФПП - 15-1,5). Також необхідно захищати спеціальними окулярами органи зору лікаря. Підбір інструментів з дрібними робочими частинами (борів, пульпоекстракторів та ін.) необхідно проводити в умовах достатнього освітлення (біля вікна або світильника місцевого освітлення) для зниження зорового напруження лікаря. Для попередження можливості виникнення у лікуючого лікаря нервово-емоційного перенапруження внаслідок спілкування з пацієнтом, який відрізняється легкозбудливою нервовою системою, рекомендується до лікування заспокоїти хворого, за показаннями призначити йому "малі транквілізатори" і все наступне лікувальне втручання проводити із застосуванням сучасних засобів знеболювання (місцевих і загальних). Для зберігання нормального стану шкіри рук в процесі роботи необхідно: • мити руки водою кімнатної температури (рекомендується біля + 20

- депресії; - захворювань шкіри; - загальних захворювань. Особливо слід відмітити, що тяжкість ураження зростає у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, тому людину в такому стані допускати до роботи з електроустановками категорично забороняється. До індивідуальних особливостей організму, які впливають на тяжкість ураження, слід віднести чутливість організму до дії електричного струму, психічні особливості та риси характеру людини, рівень її фізичного розвинення. 4) Раптовість дії. При несподіваному потраплянні людини під напругу захисні сили організму не налаштовані на небезпеку, тому раптова дія при інших однакових чинниках більш небезпечна, ніж очікувана і передбачена. Експериментально встановлено, що якщо людина чітко усвідомлює загрозу можливості потрапити під напругу, то при реалізації цієї загрози значення порогових струмів на 30-50% вищі. Фактори стану виробничого середовища, які впливають на важкість ураження людини електричним струмом Стан повітря робочої зони та особливості виконання самого виробничого приміщення значно впливають на тяжкість ураження електричним струмом. Наприклад, зі збільшенням вологості повітря зменшується опір на ділянці підключення людини в електричну мережу, знижується опір ізоляції електроустановки, що дуже небезпечно. Підвищення температури повітря посилює потовиділення у людини, зволожуються одяг, взуття. Тому відповідно до ПУЕ (Правила улаштування електроустановок) усі виробничі приміщення поділяють на три категорії за ступенем небезпеки ураження електричним струмом: - приміщення без підвищеної небезпеки; - приміщення підвищеної небезпеки; - приміщення особливої небезпеки. Категорії визначаються за наявністю факторів підвищеної або особливої небезпеки в даному приміщенні. До факторів підвищеної небезпеки належать: - температура повітря вища 35 оС; - відносна вологість повітря вища 75%; - наявність струмопровідного пилу; - наявність струмопровідної підлоги; - можливість одночасного торкання до електроустановки і металевих конструкцій, які мають контакт із землею. До факторів особливої небезпеки належать: - відносна вологість повітря близько 100%; - наявність агресивного середовища, яке здатне порушити ізоляцію. До приміщень без підвищеної небезпекивідносять такі, які не мають жодного з цих факторів; до приміщень з підвищеною небезпекою– такі, що мають хоча б один із факторів підвищеної небезпеки; до приміщень з особливою небезпекою– такі, що мають хоча б один фактор особливої небезпеки або два і більше факторів підвищеної небезпеки. Ззалежно від категорії приміщень проводиться вибір електрообладнання, ступінь його захисту та визначаються особливості його експлуатації. Захист від дотику до струмопровідних частин електрообладнання

°С) до і після прийому кожного пацієнта; • ретельно сушити шкіру рук після миття сухим індивідуальним рушником; • не допускати потрапляння на відкриті поверхні шкіри медикаментозних алергенів (антибіотиків, новокаїну, полімерів, гіпсу та ін.). БАЖАНО: • застосовувати нейтральні пережирені сорти мил ("Дитяче", "Яєчне"); • обробляти шкіру рук перед початком роботи кремами типу "Силіконовий", "Захисний" і т. п.; • пом'якшувати шкіру рук кремами типу "Ідеал", "Янтарь", або сумішшю гліцерину, води, нашатирного і етилового спирту в рівних частинах після роботи і на ніч. Для недопущення можливості передачі інфекції необхідно: 1. Після проведення гнійної операції або лікування хворого, в анамнезі якого є перенесений гепатит В, або він є носієм його НВ_S - антигену (але не гепатиту А) обробити руки одним із наступних бактерицидних препаратів: 80 % етиловим спиртом; 0,5 % розчином хлоргексидину біглюконату в 70 % етиловому спирті; 0,5 % (1,125 % за активним хлором) розчином хлораміну і потім вимити теплою водою з температурою + 40 ° С. 2. Робочі розчини вказаних препаратів, як правило, готує аптека лікувально-профілактичної установи. Посуд з розчинами встановлюють в стоматологічних кабінетах. 3. При знезараженні рук етиловим спиртом або хлоргексидином препарат наносять на долоневі поверхні рук в кількості 5-8 мл і втирають його в шкіру рук протягом 2 хвилин. 4. Обробку рук розчинами хлораміну проводять у мисці, куди наливають 3 л розчину. Руки занурюють у розчин і миють протягом 2 хвилин. Вказаний розчин придатний для 10 обробок рук. 5. Після робочого дня, протягом якого мав місце контакт рук із хлорними препаратами, шкіру оброблюють ватним тампоном, змоченим 1 % розчином гіпосульфіту натрію для нейтралізації залишкової кількості хлору. На час роботи з амальгамою для профілактики шкідливих для здоров'я забруднень ртуттю приміщень необхідно суворо дотримуватись наступних заходів: • приготування срібної амальгами будь-яким способом повинно проводитись у витяжній шафі при включеній тязі; • готова амальгама повинна знаходитись в витяжній шафі в широкогорлому скляному або фарфоровому посуді з притертою кришкою у воді, в який потрібно віджимати надлишок ртуті і збирати всі надлишки амальгами в процесі пломбування зубів; • при пломбуванні порожнини зуба зайву амальгаму потрібно збирати в лоточок з водою, не допускаючи розкидання її навколо робочого місця; • очищення посуду від залишків ртуті вимагає його ретельної обробки хромовою сумішшю, ополіскування чистою водою і наступного промивання 2,5 % розчином йоду в 30 % розчині йодистого калію; • випадково розлиту ртуть слід негайно зібрати гумовою грушею, а дрібні каплі - пензликом із тонкого мідного дроту і помістити в шафу в посуд з водою; забруднену ртуттю поверхню потрібно (негайно!) піддати демеркури

смерті. Порогове значення фібриляційного струму – 100 мА. Якщо на людину діє струм, більший за 5А, - як змінний, так і постійний, - це викликає негайну зупинку серця, мінуючи стан його фібриляції. Гранично допустимий струм, що проходить через тіло людини при нормальному режимі роботи електроустановки не повинен для змінного струму перевищувати значення 0,3 А. 2) Величина напруги.Напруга, яка прикладена до тіла людини, прямо впливає на тяжкість ураження, тому що це визначає значення сили струму, який проходить через тіло. 3) Електричний опір тіла людини.Тіло людини – складний комплекс різноманітних тканин. Електричний опір цих тканин різний, тому загальний опір буде визначати та частина організму, яка має найбільший опір. Такою тканиною є шкіра людини. Вона має опір від 3000 до 20 000 Ом і більше, який може змінюватися залежно від різних факторів. Тому прийнято вважати, що опір тіла людини є постійним і становить 1 000 Ом.Опір шкіри залежить від таких чинників: - вологість шкіри: волога шкіра має значно менший опір, тому небезпека ураження в такому випадку зростає; - цілісність шкіри: пошкодження знижує опір шкіри до 500-700 Ом, що збільшує небезпеку ураження людини; - забруднення шкіри – також зменшує її опір; - сила струму та час його дії; - величина напруги. 4) Вид струму та його частота.Постійний струм у 4-5 разів безпечніший, ніж змінний із частотою 50 Гц. Але таке становище справедливе лише до напруги 500 В. Вважається, що при більш високих напругах постійний струм стає не безпечнішим від змінного із промисловою частотою. Для змінного струму в діапазоні від 0 до 100 Гц ураження тим сильніше, чим вища частота. Подальше її збільшення супроводжується зниженням небезпеки ураження, яка повністю зникає при частоті 450-500 кГц, хоча такі струми зберігають небезпеку опіків. Фактори неелектричного характеру 1) Час дії струму– головний фактор неелектричного характеру. Зі збільшенням часу дії струму зменшується опір тіла людини за рахунок зволоження шкіри від поту та електролітичних процесів у тканинах. Усе вірогіднишим стає пробій шкіри, послаблюються захисні сили організму, імовірність більш тяжкого ураження зростає. Тому першою дією, коли людина опиняється під напругою, є звільнення її від дії електричного струму. 2) Шлях струму (петлі струму)– шлях, яким струм проходить через тіло людини, суттєво впливає на тяжкість ураження. Найбільш небезпечними є такі шляхи, які проходять через життєво важливі органи – серце, легені, мозок. Серед випадків із тяжкими і смертельними наслідками частіше спостерігаються петлі «рука-рука»(40%), «права рука-ноги»(20%) і «ліва рука-ноги»(17%). Особливо небезпечними є петлі «голова-руки» і «голова-ноги», які викликають летальні наслідки майже в 90% випадків, але зустрічаються вони досить рідко. 3) Стан організму та його індивідуальні особливості.Стан організму значною мірою впливає на тяжкість ураження людини електричним струмом. Тяжкість ураження збільшується у випадках: - нервового збудження;

зації за допомогою 20 % розчину хлорного заліза або підкисленим розчином перманганату калію (до 1 л 0,2 % розчину перманганату калію додають 5 мл концентрованої хлорної кислоти); • роботи, пов'язані із забрудненням рук амальгамою (а також слиною, мокротою, виділеннями із ран, збиранням та переносом плювальниць, хімічними засобами, які подразнюють шкіру рук), прибиранням приміщень, вимагають захисту рук персоналу гумовими рукавичками. Після роботи рукавички миють, обробляють кип'ятінням або замочуванням в 0,5 % розчині хлораміну протягом 1 години; • працівникам, зайнятим приготуванням і застосуванням амальгами, повинні видаватись хірургічні халати без кишень; • в приміщеннях, де проводиться робота зі ртуттю, забороняється приймати їжу; • спецодяг працівників, які мають контакт з амальгамою, повинен зберігатись окремо від домашнього одягу та одягу інших співробітників; • механізоване прання спецодягу, забрудненого ртуттю, проводиться 1 раз на 7 днів в комунальних пральнях за способом, рекомендованим " Санітарними правилами проектування, обладнання, експлуатації і утримання виробничих і лабораторних приміщень, розрахованих для проведення робіт із ртуттю, її сполуками і приладами із ртутним заповненням " № 780-69; винесення забрудненого одягу для прання вдома або в міських пральнях категорично забороняється; • в приміщеннях, де працюють з амальгамою, один раз на два тижні повинен проводитись якісний аналіз повітря на вміст парів ртуті за допомогою індикаторних папірців, які розміщують на рівні дихання в робочій зоні та біля місць можливого виділення парів ртуті в повітря приміщення; • приготування розчинів демеркуризаторів, індикаторних папірців і проведення демеркуризаційних робіт при виявленні перевищення граничнодопустимої концентрації ртуті в повітрі приміщень (0,01 мг/м³) проводиться згідно санітарних правил № 780-69; • персонал, який має контакт з амальгамою, повинен проходити періодичні медичні огляди у відповідності з наказом. Лікарі-стоматологи та зубні техніки у відповідності з вимогами Інструкції МОЗ СРСР № 352-61 від 06.02.61 р. та доповнень до неї від 1975 р. повинні проходити обов'язковий профілактичний медичний огляд при прийомі на роботу і в подальшому в строки, встановлені місцевими СЕС.

Дата добавления: 2015-02-09; просмотров: 426; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав

⇐ Предыдущая 7 8 9 10 111213 14 15 16 Следующая ⇒

lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты