Призначення, класифікація, принцип будови дозиметричних приладів

Дозиметричні прилади використовують для оцінки радіаційної

обстановки, яка включає:

- вимірювання потужності дози фотонного випромінення на місцевості, у приміщенні та ін;

- визначення рівнів забруднення поверхонь - і -частинками;

- визначення вмісту радіонуклідів в об’єктах навколишнього середовища;

- ізотопний склад радіонуклідів, який дозволяє робити висновки щодо їх токсичності та нормувати їх вміст в продуктах харчування.

Дозиметричні прилади за призначенням умовно поділяють на чотири основні групи:

1. Дозиметри- або прилади індивідуального дозиметричного контролю. Вони призначені, як правило, для визначення поглинутої або еквівалентної дози фотонного та нейтронного опромінення людини у

надзвичайних ситуаціях. Вони обов'язково використовуються у випадках, якщо ефективна еквівалентна доза може перевищити 1/3 частину ліміту дози, встановленого НРБУ для опромінення осіб категорії А.

2. Рентгенометри- прилади, що призначені для визначення потужності дози фотонного випромінення у повітрі.

3. Радіометри- прилади, що призначені для визначення інтенсивності потоку частинок та квантів іонізуючих випромінень за одиницю часу. За їх допомогою визначають концентрацію радіоактивних речовин в об'єктах навколишнього середовища та біологічних речовинах, питому активність, щільність забруднення різних поверхонь радіонуклідами.

4. Спектрометри- прилади, що призначені для визначення ізотопного

складу радіонуклідів по енергії їх випромінення. Розрізняють -, - та -

спектрометри.

Дозиметри в свою чергу ділять на сигнальні; індикаційні;

індивідуальні.

Сигнальні дозиметри призначені для звукового попередження появи підвищеної кількості іонізуючих випромінень.

Індикаційні дозиметри призначені для приблизного визначення ступеня

небезпеки іонізуючих випромінень.

Індивідуальні дозиметри призначені для вимірювання отриманої дози в конкретній ситуації чи за визначений час роботи.

Крім того, за призначенням дозиметри поділяють ще на такі групи: а) аварійні - “Гнейс”, ИКС-А; б) термолюмінісцентні - КДТ; хімічні – ДП; в) іонізаційні – ДКП-50А, ИД-І; ИД-ІІ; г) технологічні – “Щелкун”, ДК-0,2,

КИД, ИФК, ИФКУ; д) для вимірювання малих доз випромінення – ДРС-1, ДЕС-04, КИД-2, КИД-6, ДК-02; е) для робіт з особливою радіаційною небезпекою – дозиметр сигналізатор ДЕГ-07.

За видом випромінень, що реєструються, дозиметри поділяють на:

1) комбіновані – а) β-, γ- і нейтронне випромінення - ИАД, “Гнейс”, ДП-70МР, КДП-02, ДРС-1, ИФКУ; б) γ-нейтронні – ИД-1, ИД-2, ДП-70М; в) β-, γ- ДП-70, “Щелкун”; г) рентгенівське та γ-випромінення – ИДК-4, КИД-

1,2,6;

2) для одного виду випромінень (γ-випромінення) – ДК-2, ДКП-50А, КДТ-1, ИКС-А, ДЕГ-07, КИД-4.

За видами доз, що реєструються, дозиметри поділяють на:

експозиційної – ДК-02, ДКП-50А, ДП-70, КИД-1,2,6, КДТ-1,2, ИКС-А, ДЕГ-

07; поглинутої – ИД-1,2, ДП-70М; еквівалентної – ИФК-2, ИФКУ, ДП-70МП, ДРС-01; тканинні – “Гнейс”, ИАД.

За діапазоном доз, що реєструються, дозиметри поділяють на: а)

чутливі – ДК-02, “Щелкун”, КИД, ИФК-2, ИФКУ, ДРС-1, ДЕГ-07; б) середньої чутливості – ДКП-50А, ДС-50, ИДК-4; в) аварійні (грубі, розраховані на високі рівні радіації) – ИД-1,2, ДП, КДТ, ИКС-1, “Гнейс”, “Дисней”.

Конструктивно дозиметри поділяються на: а) прямопоказуючі – ДК-02,

ДКП-50А, ИД-1; б) непрямопоказуючі (сліпі) – ИД-2, ДС-50, ДП, КДТ, ИКС-

А, ИАД, “Гнейс”.

Також дозиметри поділяють за можливостями виявлення іонізуючих

випромінень різного спектру: а) низько- (до 200кеВ) – “Щелкун”, ИДК-4; б)

середньо- (до 1,25 МеВ) – КДТ, ИКС-А, ДЕГ-07; в) високоенергетичні (1,5-3

МеВ) – ДП, ДКП-50А, ДС-50, ИД-1,2, КИД, ИФКУ.

Рентгенометри, радіометри і спектрометри відносять до приладів загального дозиметричного контролю. За їх допомогою одержують дані, які використовують для оцінки радіаційної ситуації у радіологічних лабораторіях, на підприємствах, території району і в цілому у оточуючому

середовищі.

Класифікація цих приладів умовна. Деякі з приладів є універсальними і можуть виконувати функцію як рентгенометрів, так і радіометрів, і дозиметрів. Все залежить від конструктивних властивостей приладу. Для

полегшення викладання та сприйняття матеріалу прийнято розглядати кожну групу приладів окремо.

Дозиметричні прилади складаються, як правило, з чотирьох основних блоків: блок детектування, блок посилення та перетворення, блок реєстрації та блок живлення (рис. 2). В сучасних приладах кількість блоків може бути значно більшою, в залежності від їх класів та функцій.

В залежності від конструктивних особливостей прилади поділяють на три типи:

1. Стаціонарні – АМ-А-02-Ф1,2,3; АИ-1024; Бета-2; РУГ-91; ДП-100;

МКС-0,1Р тощо.

2. Переносні - ДП-5А,Б,В; СРП-68-01; СРП-88М; ДКС-0,4; МКС-0,4;

“Белла”, “Прип’ять”, “Рось” тощо.

3. Комбіновані – ИФКУ; ИФК-2,4; ДК-0,2; ДКП-50; КИД-1-6; ИД-1;

ИКС-А; ДТУ тощо.