Поділ праці. Суть, рівні і значення

Поділ праці — це виділення і закріплення різних видів трудової діяльності за окремими людьми і групами. Уже в первіснообщинному суспільстві був поділ праці в родовій общині за статтю і віком. Жінки виконували роботу біля житла, доглядали за дітьми, готували їжу. Чоловіки ходили на полювання, доглядали за худобою, а згодом — обробляли землю, будували житло. Люди бачили вигоду від такої організації діяльності. Досягалося краще забезпечення необхідними життєвими благами, краще задовольнялися потреби.

Якщо в період середньовіччя певні види одягу, взуття, меблів та інші речі були результатом праці однієї людини або сім'ї, то сьогодні в кожній парі взуття, яка виготовляється головним чином на взуттєвій фабриці, вкладено працю десятків людей. Кожен працівник виконує переважно якусь одну операцію. У нинішніх умовах поділ праці є фундаментальною основою розвитку економіки.

Виділяють декілька рівнів поділу праці:

1. Поділ праці на підприємствах. Це спеціалізація працівників підприємства на виконанні певних функцій, операцій, виробництві окремих деталей або окремих видів продукції. Тут можна виділити управління, забезпечення ресурсами, виробництво, реалізацію. Усередині цих підрозділів глибша спеціалізація. Наприклад, на швейній фабриці — розкрій, виконання окремих операцій пошиття, пакування.

2. Поділ праці між підприємствами. Це спеціалізація підприємств на випуску окремих товарів, деталей, вузлів, надання певних послуг (взуттєва фабрика, трубний завод, приладобудівний завод та інші).

3. Поділ праці між регіонами країни. Полягає в спеціалізації окремих регіонів країни на випуску певних видів продукції. Вона пов'язана з територіальними особливостями (наприклад, Полісся, південь України, Донбас).

4. Поділ праці між країнами. Полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції з метою продажу їх на міжнародному ринку. Його не слід розуміти буквально.

Поділ праці розвивається під впливом об'єктивних факторів. До них належать:

а) природно-кліматичні умови, У місцевостях, багатих на вугілля, руди, інші корисні копалини, розвивається добувна та металообробна промисловість; різні кліматичні умови і родючість ґрунтів зумовлюють певну спеціалізацію в сільському господарстві; такі географічні умови, як зв'язок з великими ріками та морями, сприяють розвиткові суднобудування, рибальства, торгівлі;

б) традиції та індивідуальні здібності людей. Наприклад, є регіони, де займаються вишивкою, різьбленням, плетінням, гончарством та іншим;

в) набута практика і досвід, які передаються молодшому поколінню від старшого. Молодь з дитинства оволодіває певними інструментами, видами діяльності, набуває досвіду.

г) науково-технічний прогрес.

Поділ праці, спеціалізація працівників, підприємств і регіонів дають певну економічну вигоду і економічним суб'єктам, і суспільству. Ця вигода виявляється у вищому рівні продуктивності праці, тобто у збільшенні виробництва продукції за певний період часу, а це означає, що суспільство має можливості краще задовольняти свої потреби.

Значення поділу праці. Спеціалізація виробництва, поділ виробничого процесу на окремі прості операції дали змогу запровадити механізацію, передати ряд виробничих функцій певним механізмам, машинам. У сучасний період є підприємства, на яких виробничі процеси виконуються майже повністю машинами-автоматами. Це не тільки підвищує продуктивність праці, а й значно поліпшує якість продукції. Водночас поділ праці зумовлює взаємозалежність виробників. Але до неї ми настільки звикли, що часто про це просто- забуваємо. Однак іноді вона призводить до певних прикрощів.

Спеціалізація дає можливість краще використати головну продуктивну силу — людину — на основі врахування її індивідуальних здібностей до розумової чи фізичної праці, до певних видів робіт тощо. Спеціалізація формує кваліфікованого працівника з високим рівнем майстерності у виконанні окремих видів робіт, сприяє економії часу і дає можливість краще використовувати регіональні особливості.