Семінарське заняття № 4

Тема: «Філософія Середньовічного суспільства»

Не заперечуючи реальності речового світу, суспільна свідомість середньовіччя тлумачить дійсність як "зовнішню видимість" більш фундаментальної реальності - духовного світу. Тому ключ до розв'язання всіх, у тому числі й суто "земних", проблем середньовічна людина шукає у сфері духу.

В історико-філософській літературі чітко розрізняють "західну" та "східну" апологетики. Перша ("західна") представлена іменами Мінуція Фелікса, Квінта Тертуліана, Арнобія, Лактанція; друга - Юстіном, Теофілом, Іренеєм Ліонським, Іполітом, Афінагором. До "східної" гілки належать і такі представники александрийської школи, як Філон, Климент.

Вихідні принципи середньовічної манери філософствування були сформульовані, у патристичний період так званими "отцями церкви". І тут, як і в апологетиці, спостерігаємо поділ на східних і західних отців церкви. До перших належать члени так званого "каппадокійського гуртка": Григорій Назіанзін (бл. 330-390), Василій Великий (бл. 330-379), єпископ Кесарійський, Григорій Нисський (325-394).

Західні "отці церкви" - Амвросій (340-397), єпископ Медіоланський, Ієронім Блаженний (345-420), перекладач Біблії на латинську мову; Аврелій Августин (354-430), єпископ Гіппонський - мислять, відповідно, в "західній" манері з її практицизмом, "формалізмом", "епістемномонологічним" баченням світу тощо. Східна і західна "гілки" середньовічної філософської парадигми, звичайно, не розділені прірвою, постійно й активно взаємодіють між собою. Водночас, зберігаючи впродовж всього середньовіччя риси відповідного менталітету, вони надають західноєвропейській та східноєвропейській культурі неповторної своєрідності.

Найбільший успіх у створенні “союзу” католицької теології і античної філософії, у перетворенні заново "прочитаного" аристотелізму в потужну філософсько-світоглядну опору католицької церкви припадає на долю Фоми Аквінського (1225 або 1226-1274).

План

Мета вивчення теми:розкрити особливості середньовічного світогляду, окреслити основні періоди розвитку середньовічної філософії, їх провідну проблематику; осмислити значення ідей філософії Середньовіччя для розвитку європейської культури, з’ясувати роль середньовічної схоластики та містики у формуванні змісту сучасного філософського осмислення дійсності.