У контексті наведених цитувань спробуйте прокоментувати положення представника східної (Василій Великий) та західної (Августин Аврелій) патристики.

"Створення неба і землі сталося не само собою, а має причину у Базі. Якщо як слід роздивишся камінь, то і він послужить деяким проясненням сили того, хто його створив. І те ж саме знайдеш, якщо будеш вглядатися у мурашку або й комаху, або ж бджолу. Часто в найменших речах проглядається мудрість Наставителя".

(Василій Великий)

"Намагайся дізнатись, що таке найвища згода: не виходь за межі себе, а зосередься в собі самому, бо ж істина живе у внутрішній людині. Знайдеш свою природу мінливою, стань вищим за себе. Але, стаючи вищим за себе самого, пам'ятай, що мисляча душа вища і за тебе. Тому прагни туди, звідки спалахує саме світло розуму".

(Августин Аврелій)

Завдання 4. Схоластика і містика як напрями середньовічної філософії.

Задля того, щоби належним чином зрозуміти відмінності між схоластикою та містикою, уважно прочитайте наведені твердження середньовічних філософів щодо тлумачення ними співвідношення віри і розуму у питаннях богопізнання. Користуючись наведеними положеннями поясніть певні аспекти відмінності між схоластикою та містикою взагалі.

"Не намагаюсь проникнути в глибини Твої, непосильні для мого розуміння, але бажаю хоча б частково зрозуміти істину Твою, в яку вірить і яку любить моє серце. Не шукаю розуміння, щоби повірити, але вірую, щоби зрозуміти. Адже вірую в те, що, якщо не повірю, то й не зрозумію. Подаруй мені можливість зрозуміти, що Ти є, як ми віримо, що Ти є те саме, у що ми віримо".

(Ансельм Кентерберійський)

"Кожному, хто бажає сходити до Бога, необхідно, уникнувши гріха, що спотворює природу, тренувати свої здібності: молитвою заради перетворюючої благодаті, добрим життям заради праведності, що очищує, розмірковуванням заради знання, що просвітлює, спогляданням заради мудрості, що вдосконалює. Так, ніби крок за кроком, душа готується увійти в екстатичному захопленні в мир і спокій християнської мудрості. До нього немає іншого шляху, крім полум'яної любові до Розіп’ятого".

(Джованні Бонавентура)

Зверніть увагу на те, як два діячі сформованого середньовіччя визначають найважливіше в людському відношенні до Бога, що кожен із них висуває як найпершу умову досягнення християнського благочестя.

Проаналізуйте наведені нижче положення, що окреслюють так звану "теорію подвійної істини"−одне із корінних положень зрілої схоластики. Поясніть своїми словами її сутність та історично змінний характер.

"Відмінності у способах, за допомогою яких може бути пізнаним предмет, створює багатоманітність наук. З приводу цього не існує ніяких перешкод, щоби ті ж самі предмети, що підлягають дослідженню філософськими дисциплінами, в міру їх досяжності світлу природного розуму, вивчала також і інша наука, в міру того, що можна пізнати лише у світлі божественного одкровення".

(Фома Аквінський)

"Ніхто не повинен намагатися через посередництво розуму досліджувати те, що перевершує розум. Оскільки навіть найвеличніший філософ може багато в чому помінятися, нікому не слід відкидати католицьку істину, йдучи за філософськими доведеннями".

(Сігер Брабантський)

"Істину каже християнин, твердячи про створення світу та його першодвигун, хоча це припускається можливим з причини, сила якої перевершує силу природних причин. Істину каже і той, хто стверджує, що шляхом природних причин і початків це є неможливим".

(Боецій Дакійський)